Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
У ці дні почула Юдиф, дочка Мерарії, сина Окса, сина Йосифа, сина Озиїла, сина Елкія, сина Ананії, сина Гедеона, сина Рафаїна, сина Акифона, сина Ілія, сина Елиава, сина Нафанаїла, сина Саламиїла, сина Саласадая, сина Ієіля.
1
И$ бы'сть е^гда` слы'ша сїя словеса` і^ю^ди'џъ в#дови'ца, и^же б^њ дщи мера'рина, сн~а и^доћова, сн~а і^ѓ'сифля. сн~а ѓсїина, сн~а е^лаи^на, сн~а и^а^мино'рова, сн~а гедеѓ'нова, сн~а раџаи'мова, сн~а а^хи'това, сн~а меlхїева сн~а е^на'нова, сн~а венаџа'нова, сн~а салаџїи^лева, сн~а симеѓ'нова, сн~а рђви'мова”
2
Чоловік її Манассія, з одного з нею коліна і племені, помер під час жнив ячменю;
2
И$ мђж'ъ е^я` бы'сть манаси'съ, и^же ё%мре въ дн~и жа'твы ја^чме'ня”
3
тому що, коли він стояв у полі біля тих, що в’язали снопи, спека вдарила його у голову, — і він зліг у постіль і помер у своєму місті Ветилуї; його поховали з батьками його на полі між Дофаїмом і Валамоном.
3
Настоя'ше б^о наD привяза'ющая рђкоя'ти в по'ли. и^ прїиде зно'и на главђ` е^го, и^ ё%мре въ бетђлїи гра'дњ свое^мъ, и^ погребе'нъ быs т^ђ съ эTц~ы свои^ми”
4
І вдовувала Юдиф у своєму дому три роки і чотири місяці.
4
Бњ же і^ю^ди'џъ ѓ^ста` жена` е^го вдови'цею ё^же лњта тр^и и^ мsць, ѕ~.
5
Вона зробила для себе на покрівлі дому свого намет, поклала на стегна свої веретище, і був на ній одяг удівства її.
5
и^ на вы'ш#ше до'мђ свое^го сътвори'ла себњ та'ино жили'ще, в не'м#же съ ѓ^трокови'цами свои^ми затворе'на живя'ше” І$ и^мњ'ющи на чре'слњхъ свои^хъ вре'тище,
6
Вона постилась усі дні удівства свого, крім днів перед суботами і субот, днів перед новомісяччями і новомісяч, і свят і торжеств дому Ізраїлевого.
6
постя'шеся вс^я дн~и живота` свое^го, кро'мњ сђбо'ты, и^ новомњ'сячїя. и^ празDниk до'мђ і^и^л~ева”
7
Вона була красива на вигляд і дуже приваблива поглядом; чоловік її Манассія залишив їй золото і срібло, слуг і служниць, худобу і поля, чим вона і володіла.
7
Бњ же лњ'па ѓ^бразоM ѕњ'ло, е'иже мђ'жъ свои ѓ^ста'вилъ бога'тьства мно'га, и^ домоча'дцы ё^мно'жены, и^ ѓ^держа'нїе, воло'въ и^ ѓ^вецъ и^ ста'дъ мно'гихъ по'лна”
8
І ніхто не докоряв їй злим словом, тому що вона була дуже богобоязка.
8
И$ б^њ сїя въ все'мъ сла'вна, ја%ко боя'шеся г~а б~а ѕњ'ло. не бњ и^же кт^о г~леT ѓ^ не'и сло'во ѕл^о”
9
Почула вона про лихі слова народу проти начальника, тому що вони стали слабкодухими через нестачу води, почула Юдиф і про всі слова, які сказав їм Озія, як він поклявся їм через п’ять днів здати місто ассиріянам,
9
Сїя б^о е^гда` слы'ша ја%ко ѓ^сїа сщ~енникъ ѓ^бњща` по пяти дн~ехъ преда'ти гра'дъ,
10
і послала вона служницю свою, яка розпоряджалася всім її майном, запросити Озію, Хаврина і Хармина, старійшин її міста.
10
и^ посла` къ презви'теромъ хабри и^ харми.
11
Вони прийшли, — і вона сказала їм: вислухайте мене, начальники жителів Ветилуї! не праве слово ваше, яке ви сьогодні сказали перед народом, і поклали клятву, яку вирекли між Богом і вами, і сказали, що здасте місто нашим ворогам, якщо цими днями Господь не допоможе нам.
11
и^ прїидо'ша къ не'и, и^ рече и^мъ, чт^о е^сть с^е и^же и^зво'ли и^ѓ^сїя, да предаs граD а^сирїѓ^мъ, а^ще ли межDђ пяти дн~їи не прїидетъ вамъ по'мощь.
12
Хто ж ви, що спокушали сьогодні Бога і стали замість Бога посередині синів людських?
12
и^ кто е^сте в^ы и^же и^скђша'ете г~а б~а.
13
Ось, ви тепер випробовуєте Господа Вседержителя, але ніколи нічого не довідаєтеся;
13
14
тому що вам не осягнути глибини серця у людині і не зрозуміти слів думки її: як же випробуєте ви Бога, який створив усе це, і пізнаєте розум Його, і зрозумієте думку Його? Ні, брати, не прогнівляйте Господа Бога нашого!
14
и^ нњ'сть сїе сло'во и^же млsть призовеT, н^о на'ипаче ја%рость въз#бђ'дитъ, и^ гнњ'въ вож#же'т#”
15
Тому що коли Він не захоче допомогти нам у ці п’ять днів, то Він має владу захистити нас у які завгодно Йому дні, або вразити нас перед лицем ворогів наших.
15
Положи'сте в^ы вре'мя млsти гн~я, и к воли ва'шеи дн~ь поста'вили е^сте е^мђ” Но^ ја%же тръпе'ливъ е^сть г~ь, сего ради пока'емся того. и^ эTпђще'нїя е^го и^злїя'нїемъ сле'знымъ и^спро'симъ.
16
Не віддавайте ж у заставу рад Господа Бога нашого: Богу не можна погрожувати, як людині, не можна і вказувати Йому, як синові людському.
16
не м#сти'тъ г~ь б~ъ та'ко ја%ко чл~къ, ни гнњ'вается ја%ко сн~ъ чл~чь”
17
Тому, очікуючи від Нього спасіння, будемо закликати Його до себе на допомогу, і Він почує голос наш, якщо це Йому буде угодно.
17
И$ сего ра'ди смири'мъ е^мђ` дш~и на'ши, и^ дх~омъ съкрђше'ннымъ и^ смире'ннымъ слђжа'ще е^мђ, речеM же съ пла'чемъ г~ђ б~ђ, да по во'ли свое'и сътво'ритъ с на'ми млsть свою`. да ја%ко съскорбле'но е^сть срDце на'ше въ го'рдости и^хъ, та'коже да на'шиM смире'нїемъ ё^тњшимся.
18
Бо не було у родах наших, і немає в даний час ні коліна, ні племені, ні народу, ні міста в нас, які кланялися б богам рукотворним, як було в давні дні,
18
ја%ко нњсмы послњдовали грњхђ эTц~ъ на'шиX, и^же ѓ^ста'виша б~а свое^го, и^ поклони'шася богоM чю'ждимъ”
19
за що батьки наші віддані були мечу і пограбуванню і впали великим падінням перед нашими ворогами.
19
Є$гоже ра'ди грњха да'ни сђть въ погђбле'нїе меча` и^ въ расхище'нїе, и^ въ стыдњ'нїе врагомъ свои^мъ”
20
Але ми не знаємо іншого Бога, крім Нього, а тому і сподіваємося, що Він не знехтує нас і нікого з нашого роду.
20
Мы' же и%ного б~а не вњмы кромњ е^го, по'ждемъ смире'нне ё^тњшенїя е^го,
21
Бо з нашим полоном упаде і вся Юдея, і святині наші будуть розграбовані, і Він стягне осквернення їх від уст наших,
21
22
і вбивство братів наших і полон землі і спустошення спадщини нашої поверне на нашу голову серед народів, якими ми будемо поневолені, і будемо на спокусу і ганьбу серед тих, які оволодіють нами;
22
и^ възы'щеT кровь нашђ эT ја^звле'нїа вра'гъ на'шихъ. и^ сми'ритъ вс^и ја^зы'цы, е^ли'цы въста'ютъ на' ны.
23
тому що рабство не послужить нам на честь, але Господь Бог наш поставить його у нечестя.
23
и' сътвори'тъ и^хъ безъ чести г~ь б~ъ на'шъ”
24
Отже, брати, покажімо братам нашим, що від нас залежить життя їхнє, і на нас утверджуються і святині, і дім Господній, і жертовник.
24
И$ нн~њ бра'тїя в^ы и^же е^сте презви'тери въ лю'дехъ бж~їихъ, на ваs възы'щTђся дш~а и^хъ” Сего ради ва'шими прещенїи въздви'гнете срDца и^хъ,
25
За все це подякуємо Господу Богу нашому, Який випробовує нас, як і батьків наших.
25
да въспомина'ютъ на и^скђше'нїе эTц~ъ на'шихъ. и^скђше'ни сђще и^спра'вяT слђженїе г~ђ б~ђ свое^мђ.
26
Згадайте, що́ Він зробив з Авраамом, чим спокушав Ісаака, що́ було з Яковом у Сирській Месопотамії, коли він пас овець Лавана, брата матері своєї:
26
воспомина'юще памяTни быти на сїе ка'ко эTц~ъ наj а^враа'мъ и^скђшенъ е^сть” И$ по мно'ѕXњ скђшенїихъ дрђгъ бж~їи нареqся Та'коже і^саа'къ, і^ и^а'ковъ, и^ мољ=сїи и^ вс^и любя'щїи г~а б~а по мно'ѕњхъ и^скђшенїихъ и^зыидо'ша эT ми'ра въ вњрњ”
27
як їх спокушав Він не для катування серця їх, так і нам не мститься, а тільки для напоумлення карає Господь тих, хто наближається до Нього.
27
Тїи же и^же и^скђшенїя не прїя'ша, съ стра'хомъ гн~имъ, и^ нетръпњнїи свое^мъ, в поношенїе роп#танїе свое приноси'ли преD гм~ъ и^стреблени сђть эT гђби'теля и^ эT змїи погибо'ша” Сего ради и^ м^ы не м#стиMся сихъ ра'ди ве'щеи и^хже тръпиM. н^о мня'щи за грњхи наши сїя стра'жDемъ и^ боиMся страда'нїа малњ'иша сђть ја%звы бж~їя. и^же прїидо'ша раби е^го къ на'шемђ и^справле'нїю, а^ не погђбленїю.
28
Озія сказав їй: усе, що ти сказала, сказала від доброго серця, і ніхто не буде противитися словам твоїм,
28
и^ рече и^ѓ^сїя и^ презви'тери, вс^я и^же гл~ала е^си и%стинна сђть. и^ нњсть въ словесњхъ твоиX н^и е^ді'но хђленїе”
29
бо не з сьогоднішнього тільки дня відома мудрість твоя, але від початку днів твоїх весь народ знає розум твій і добрі почуття твого серця.
29
30
Але народ знеміг від спраги і примусив нас зробити так, як ми сказали їм, і зобов’язав нас клятвою, якої ми не порушимо.
30
31
Помолись же за нас, бо ти жінка побожна, і Господь пошле дощ для наповнення водосховищ наших, і ми більше не будемо знемагати від спраги.
31
Нн~њ б^о моли за насъ, ја%ко жена` ст~а е^си, и^ бл~гочестива.
32
Юдиф сказала їм: послухайте мене, — і я зроблю діло, яке пронесеться синами роду нашого в роди родів.
32
и^ рече и^мъ і^ю^ди'џъ, вњсте б^о ја%ко эT б~а сђть ја%же рекоX” Та'коже і^ и^скђси'те, эT' бг~а л^и сђть сїя, ја%же помы'слихъ сътвори'ти” И$ моли'теся да крњпокъ сътвори'тъ г~ь б~ъ совњтъ мо'и”
33
Станьте в цю ніч біля воріт, — а я вийду з моєю служницею, і протягом днів, після яких ви вирішили віддати місто нашим ворогам, Господь відвідає Ізраїля моєю рукою.
33
Ста'ните в^ы ё^ забра'ла но'щи сея, и^ а'зъ и^зыдђ съ а'брою мое'ю. и^ моли'теся, да ја%ко рекли е^сте, въ дн~и пять да посњтиT г~ь лю'ди своа і^и^л~я”
34
Тільки не розпитуйте про мій намір, тому що я не скажу вам, доки не звершиться те, що́ я маю намір зробити.
34
Вы' же не хо'щђ да пои%щете дња'нїе мое. и^ доколњ не эTвњща'ю ва'мъ ничт^о и%но, сътвори'те то'кмо мл~твђ за' мя къ г~ђ б~ђ на'шемђ”
35
І сказав їй Озія і начальники: йди з миром, і Господь Бог перед тобою на помсту ворогам нашим!
35
И$ рече к не'и ѓ^сїя нача'лниk і^ё^де'и. и^ди` въ ми'ре, и^ г~ь бђдетъ с тобо'ю, въ эTм#щенїе вра'гомъ на'шимъ,
36
І вийшли з намету її і пішли до полків своїх.
36
и^ ѓ^браща'ющися эTи^до'ша эT не'я”