Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ієффай галаадитянин був людиною хороброю. Він був сином блудниці; від Галаада народився Ієффай.
1
И$ бы'сть е%џа галаа'д#скїи мQђ во'ин#. и^ си'лныи крњп'остїю, се'и же быs сн~ъ жены` блђ'дница, и^же роди` галаа'дђ, і^е^џа'я.
2
І дружина Галаадова народила йому синів. Коли змужніли сини дружини, прогнали вони Ієффая, сказавши йому: ти не спадкоємець у домі батька нашого, тому що ти син іншої жінки.
2
и^ роди' же и^ жена галаа'дова сн~овъ е^мђ. и^ е^гда` възмђжа'ша сн~ове жены`. и^згна'ша е^џа'я. и^ реко'ша е^мђ не причасти'шися в# домђ` эTц~а на'шего. јако жены` блђ'дныя е^си т^ы”
3
І втік Ієффай від братів своїх і жив у землі Тов; і зібралися до Ієффая бездільні люди і виходили з ним.
3
И$ эTи'де і^е^џа'и эT лица` братїя свое^я. и^ всели'ся въ земли` то'вовњ. и^ събира'хђся къ е^џа'ю мђжи про'сти, и^ хожда'хђ с ни'мъ”
4
Через деякий час аммонитяни пішли війною на Ізраїля.
4
И$ быs по днехъ сихъ вое^ва'ша сн~ове а^ммо'ни на і^и^л~я”
5
Під час війни аммонитян з ізраїльтянами прийшли старійшини галаадські взяти Ієффая із землі Тов
5
И$ внегда` вое^ва'ша сн~ве а^м#мо'ни на і^и^л~я. и^до'ша ста'рцы галаа'дови поя'ти е^џа'я эT земля` то'вовы”
6
і сказали Ієффаю: прийди, будь у нас вождем, і ми будемо воювати з аммонитянами.
6
И$ реко'ша къ е^џа'еви. прїиди` да н^ы бђдеши старњ'ишина. да ся вополчи'мъ на сн~ы а^м#мо'ня”
7
Ієффай сказав старійшинам галаадським: чи не ви зненавиділи мене і вигнали з дому батька мого? навіщо ж прийшли до мене нині, коли ви в біді?
7
И$ рече е^џа'и ста'рцемъ галаа'дъским#. не вы' л^и ё^бо възненави'дњсте м^я. і^ и^згна'сте мя и^з до'мђ эTц~а мое^го, и^ эTпђсти'сте мя эT себе`. т^о почто` прїидо'сте къ мн^њ нн~њ, в#негда` печа'лни е^сте”
8
Старійшини галаадські сказали Ієффаю: для того ми тепер прийшли до тебе, щоб ти пішов з нами й воював з аммонитянами і був у нас начальником усіх жителів галаадських.
8
И$ реко'ша ста'рцы галаа'д#стїи къ е^џа'еви. сего` ради н~нњ прїидо'хомъ к тебњ`. да и%деши с на'ми и^ да въполчи'мся на сн~ы а^м#мо'ни и^ бђ'деши на'мъ кн~ѕь всњмъ живђщимъ в галаа'дњ”
9
І сказав Ієффай старійшинам галаадським: якщо ви повернете мене, щоб воювати з аммонитянами, і Господь віддасть їх мені, то чи залишуся я у вас начальником?
9
И$ рече е^џа'и къ ста'рцеM галаа'довымъ а^ще ѓ^браща'е^те мя въпол#чи'тися на сн~ы аMмо'ня и^ преда'сть я& г~ь предо мно'ю, бђдђ л^и а^зъ вамъ кн~ѕь”
10
Старійшини галаадські сказали Ієффаю: Господь нехай буде свідком між нами, що ми зробимо за словом твоїм!
10
И$ реко'ша ста'рцы галаа'дъски къ е^џа'еви. г~ь да бђдеT по'слђхъ междђ тобо'ю и^ на'ми. а^ще по сло'вђ твое^мђ та'ко не сътвориM”
11
І пішов Ієффай зі старійшинами галаадськими, і народ поставив його над собою начальником і вождем, і Ієффай виголосив усі слова свої перед лицем Господа в Массифі.
11
І$ и'де е^џа'и съ ста'рцы галаа'дъскими и^ поста'виша и& лю'дїе старњ'ишинђ наD собо'ю во'жда и^ кн~ѕя. и^ гл~а е^џа'и вся словеса` своя` преD бм~ъ в# маси'џњ”
12
І послав Ієффай послів до царя Аммонитського сказати: що тобі до мене, чому ти прийшов до мене воювати на землі моїй?
12
По сеM посла` е^џа'и послы` къ цр~ю сн~овъ а^м#мо'нь, гл~я чт^о мн^њ и^ тебњ`, ја%ко прїиде къ мн^њ въполчи'тися на земли` мое'й”
13
Цар Аммонитський сказав послам Ієффая: Ізраїль, коли йшов з Єгипту, взяв землю мою від Арнона до Іавока і Йордану; отже, поверни мені її з миром [і я відступлю].
13
И$ реq цр~ь сн~ов# а^м#монь къ посло'мъ е^џа'емъ. чт^о ради взя` і^и^л~ь зе'млю мою, внегда` и^зы'де иZ е^ги'пта эT а^рно'ня, даже до иаа^во'ка и^ до е^рда'на, и^ н~нњ възврати` ю& с ми'ромъ и^ эTи'дђ,
14
[І повернулися посли до Ієффая.] Ієффай удруге послав послів до царя Аммонитського,
14
и^ възврати'шася послы` къ е^џа'ю” И$ приложи` е^ще е^џа'и и^ посла` послы` къ цр~ю сн~овъ а^м#мо'нь” И$ рекоша е^мђ
15
сказати йому: так говорить Ієффай: Ізраїль не забирав землі Моавитської і землі Аммонитської;
15
та'ко гл~етъ е^џа'и. не взя'лъ і^и^л~ь зе'млю моа'влю, ниже зе'млю сн~овъ а^м#мо'нь.
16
бо коли йшли з Єгипту, Ізраїль пішов у пустелю до Червоного моря і прийшов у Кадес;
16
Но е^гда` и^схожа'хђ и^зъ земля` е^гљ=петъскїя і^ и'де і^ил~ь по пђсты'ни до мо'ря чрьмнаh и^ прїиде до кади'съ”
17
звідти послав Ізраїль послів до царя Едомського сказати: «дозволь мені пройти землею твоєю»; але цар Едомський не послухав; і до царя Моавитського він посилав, але і той не погодився; тому Ізраїль залишався в Кадесі.
17
И$ посла` і^и^л~ь послы` къ цр~ю е^до'мъскђ гл~я да'и м^и и^ти` сквоѕњ зе'млю твою`, и^ не послђша цр~ь е^до'м#скъ. такоже посыла'лъ и^ къ цр~ю моа'вскђ и^ не въсхотњ`. и^ сњде і^и^л~ь в кади'сњ”
18
І пішов пустелею, й оминув землю Едомську і землю Моавитську, і, прийшовши до східної межі землі Моавитської, розташувався станом за Арноном; але не входив у межі Моавитські, тому що Арнон є межа Моава.
18
По семъ и%де пђсты'нею. и^ ѓ^бы'иде зе'млю е^до'млю и^ зе'млю моа'влю. и^ прїиде на восто'к# сл~нцђ, до земли` моа'вли. и^ въполъчи'ся ѓ^бо'нђ странђ` а^рно'нь. н^о не вни'де в# предњлы моаvля. ја%ко а^рно'нь бя'ше предњ'лъ моа'вль”
19
І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, царя Есевонського, і сказав йому Ізраїль: дозволь нам пройти землею твоєю в своє місце.
19
И$ посла` і^и^л~ь послы` къ сиѓ%нђ цр~ю аMмор#рњ'искђ и^ цр~ю е^сево'ньскђ и^ рече к немђ і^и^л~ь, да мине'мъ по земли` твое'и до мњ'ста мое^го”
20
Але Сигон не погодився пропустити Ізраїля через межі свої, і зібрав Сигон весь народ свій, і розташувався станом у Іааці, і воював з Ізраїлем.
20
И$ не въсхотњ сїѓ'нъ і^и^л~я пропђсти'ти по предњ'лђ свое^мђ. н^о собра` сїѓn вс^я лю'ди своя, и^ въпоlчи'ся къ і^и^л~ю до и^а'сы и^ вое^ва` на і^и^л~я”
21
І віддав Господь Бог Ізраїлів Сигона і весь народ його в руки Ізраїля, і він розбив їх; і одержав Ізраїль у спадщину всю землю Аморрея, що жив у землі тій;
21
И$ преда'сть г~ь б~ъ в рђцњ і^и^л~ю сїѓ'на, и^ вс^я лю'ди е^го, і^ и^зби` я&.
22
і одержали вони у спадщину всі землі Аморрея від Арнона до Іавока і від пустелі до Йордану.
22
и^ прїя` і^и^л~ь вс^ю зе'млю, аMморре'я живђщаго на земли` то'и и^ взя'ша весъ предњлъ а^м#море'искъ” эT а^рно'на, да'же до а^во'ка. и^ эT пђсты'ня до і^ѓ^рда'на”
23
Отже, Господь Бог Ізраїлів прогнав Аморрея від імені народу Свого Ізраїля, а ти хочеш узяти його спадщину?
23
И$ н~нњ г~ь б~ъ і^и^л~евъ и^згна` аMморре'я эT лица людїи своиX і^и^л~я. Ты же хо'щеши причасти'ти ю& себњ`”
24
Чи не володієш ти тим, що дав тобі Хамос, бог твій? І ми володіємо всім тим, що дав нам у спадщину Господь Бог наш.
24
Ни^, н^о е^ли'ко причасти` тебњ` хамо'съ бо'гъ твой. сїя да причасти'ши, и^ вс^я ја^же и^згна` г~ь б~ъ на'шъ эT лица` нашего, т^о мы` причасти'мъ”
25
Хіба ти кращий за Валака, сина Сепфорового, царя Моавитського? Чи сварився він з Ізраїлем, або воював з ними?
25
Но н~нњ лђ'чшїи ли` е^си т^ы валаа'ка сн~а сепџо'рова цр~я моа'вля. не препира' ли ся съ і^и^л~емъ. и^л^и не вою'я вое^ва` на' ня”
26
Ізраїль уже живе триста років у Есевоні й у залежних від нього містах, у Ароері і залежних від нього містах, і в усіх містах, що біля Арнона; чому ви в той час не віднімали [їх]?
26
Внегда` всели'ся і^и^л~ь въ е^сево'нњ, и^ въ предњ'лехъ е^го и^ въ а^рои'ре и^ въ предњ'лехъ е^го и^ въ всњхъ гра'деX и^же въ предњ'лехъ а^рно'ни. т~. лTњ, почто` не и^зба'висте и^хъ въ вре'мя т^о”
27
А я не винен перед тобою, і ти робиш мені зло, виступивши проти мене війною. Господь Суддя нехай буде нині суддею між синами Ізраїля і між аммонитянами!
27
А$з же не съгрњши'хъ тебњ`. а^ ты` твори'ши со мно'ю ѕл^о вою'юще на' мя. да сђ'дитъ г~ь и^же сђди` днесь ме'ждђ сн~ы і^и^л~евыми, и^ междђ сн~ы а^м#мо'ни”
28
Але цар Аммонитський не послухав слів Ієффая, з якими він посилав до нього.
28
И$ не послђша цр~ь сн~овъ а^м#мо'нь слове'съ е^џа'евыхъ и^хже посыла` к немђ`”
29
І був на Ієффаєві Дух Господній, і пройшов він Галаад і Манассію, і пройшов Массифу галаадську, і з Массифи галаадської пішов до аммонитян.
29
И$ бы'сть на е^џаи` дх~ъ гн~ь. и^ минђ` галаа'да и^ манасїю, и^ стражбђ` галаа'довђ. и^ эT стражбы` галаа'довы и%де на ѓ%нђ странђ` сн~овъ а^м#мо'нь”
30
І дав Ієффай обітницю Господу і сказав: якщо Ти віддаси аммонитян у руки мої,
30
И$ молися и^е^џа'и мл~твою къ гв~и и^ рече. г~и а^ще преда'нїемъ предаси` сн~ы а^м#мо'ня в рђ'кђ мою.
31
то після повернення мого з миром від аммонитян, що вийде з воріт дому мого назустріч мені, буде Господу, і принесу це у всепалення.
31
То чт^о и^зы'идетъ и^з вра'тъ до'мђ мое^го, проти'вђ мн^њ, е^гда` ѓ^бращђся с ми'ромъ эT сн~овъ а^м#мо'нь. да бђ'детъ с^е гв~и. и^ли възнесђ и& въ вс^есъж#же'нїе”
32
І прийшов Ієффай до аммонитян — воювати з ними, і віддав їх Господь у руки його;
32
И$ прїиде е^џа'и къ сн~омъ а^м#мо'немъ въполчи'тися на' ня. и^ преда'сть я& г~ь в рђцњ е^го”
33
і вразив їх поразкою дуже великою, від Ароера до Минифа двадцять міст, і до Авель-Керамима, і підкорилися аммонитяни синам Ізраїлевим.
33
І$ и^зби` я& эT а^рои'ра, до'ндеже прїити` въ семинђџъ. к~, гра'дъ да'же и^ до а^ве'я. и^ виногра'домъ вре'домъ вели'кимъ ѕњ'ло. и^ покоре'ни сђть сн~ове а^м#мо'ни преD лицемъ сн~овъ і^и^л~евъ”
34
І прийшов Ієффай у Массифу в дім свій, і ось, дочка його виходить назустріч йому з тимпанами і бубнами: вона була в нього тільки одна, і не було в нього ще ні сина, ні дочки.
34
И$ прїиде и^е^џа'и въ маси'џђ в до'мъ сво'и. и^ с^е дщи` е^го и^схожда'ше проти'вђ е^го съ тим#па'ны и^ ли'ки. си же е^ді'ночаDна сђщи е^мђ и^ възлю'блена. и^ не бњ е^мђ сн~а н^и дрђгїя дще'ре, ра'звњ ея`”
35
Коли він побачив її, роздер одяг свій і сказав: ох, дочко моя! ти вбила мене; і ти серед порушників спокою мого! я відкрив [про тебе] вуста мої перед Господом і не можу відректися.
35
И$ бы'сть е^гда` ви'дњ и& са'мъ, растерза` ри'зы своя` на себњ`. и^ рече ЭO дщи` моя` смђща'юще смђти` м^я. и^ ты` нн~њ въ жесто'тњ бы'сть преD ѓ^чи'ма мои^ма. а^зъ б^о эTврьзо'х# ё^ста` моя къ г~ђ, и^ не възмогђ` въспя'ть ѓ^брати'ти”
36
Вона сказала йому: батьку мій! ти відкрив вуста твої перед Господом — і роби зі мною те, що вимовили вуста твої, коли Господь звершив через тебе помсту ворогам твоїм аммонитянам.
36
И$ рече к немђ дщи` эTч~е а^ще эTврьзлъ е^си ё^ста` своя` къ г~ђ. сътвори` мн^њ ја%коже и^зы'иде, и^зъ ё'стъ твоиX. зане же сътвори` г~ь месть враго'мъ твоиM, эT сн~овъ а^м#монь”
37
І сказала батькові своєму: зроби мені тільки ось що: відпусти мене на два місяці; я піду, зійду на гори й оплачу дівоцтво моє з подругами моїми.
37
И$ рече къ эTц~ђ с^и сътвори` эTч~е мой с^е сло'во. ѓ^ста'ви м^я дв^а мцsа, да и%дђ и^ взы'идђ на го'ры. и^ да пла'чђся дв~ъства мое^го а^зъ и^ дрђги'ня моя`”
38
Він сказав: піди. І відпустив її на два місяці. Вона пішла з подругами своїми й оплакувала дівоцтво своє в горах.
38
И$ рече е'й и^ди` и^ эTпђсти` ю& на, в~ мцsа, і^ и'де сама` и^ дрђги'ня е^я`. и^ пла'кася дв~ъства свое^го на гораX”
39
Коли минуло два місяці вона повернулася до батька свого, і він звершив над нею обітницю свою, яку дав, і вона не пізнала чоловіка. І ввійшло у звичай у Ізраїля,
39
И$ бы'сть на коне'цъ дво'ю мцsђ, възврати'ся къ эTц~ђ свое^мђ. и^ сътвори` е'й е^џа'и по ѓ^беща'нїю свое^мђ, е^ю'же ся ѓ^беща`. си' же та'ко бы'сть не зна'ющи мђж'а. И$ бы'сть с^е в зако'нъ въ і^и^л~и
40
що щорічно дочки Ізраїлеві ходили оплакувати дочку Ієффая галаадянина, чотири дні на рік.
40
эT го'да до го'да. и^ съхожда'хђ дще'ри і^и^л~евы да пла'чђтъ дще'ри ради е^џа'евы галаа^ди'тина. д~, дн~и въ лњте”