Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Прийшов одного разу Самсон у Газу і, побачивши там блудницю, увійшов до неї.
1
И и́де сампсо́нъ въ Га́зу, и ви́дѣ та́мо жену́ блудни́цу и вни́де къ не́й.
2
Жителям Гази сказали: Самсон прийшов сюди. І ходили вони навкруги, і підстерігали його всю ніч біля воріт міста, і ховалися всю ніч, говорячи: до світла ранкового почекаємо, і вб’ємо його.
2
И повѣ́даша га́зяномъ, глаго́люще: пріи́де сампсо́нъ сѣ́мо. И обыдо́ша и подсѣдо́ша єму́ всю́ но́щь у вра́тъ гра́дныхъ, и утаи́шася всю́ но́щь, глаго́люще: до́ндеже освѣта́єтъ у́тро, и убіє́мъ єго́.
3
А Самсон спав до півночі; опівночі ж, уставши, схопив двері міських воріт з обома одвірками, підняв їх разом із запором, поклав на плечі свої і відніс їх на вершину гори, яка на шляху до Хеврона, [і поклав їх там].
3
И спа́ сампсо́нъ до полу́нощи: и воста́ въ полу́нощи, и восхи́ти две́ри у вра́тъ гра́да со обѣ́ими верея́ми, и подъя́ о́ныя съ заво́рою, и возложи́ я́ на ра́мена своя́, и вознесе́ я́ на ве́рхъ горы́, я́же предъ лице́мъ Хевро́на, и положи́ и́хъ та́мо.
4
Після того полюбив він одну жінку, яка жила в долині Сорек; ім’я їй Даліда.
4
И бы́сть по се́мъ, и возлюби́ жену́ от водоте́чи сори́ховы: и́мя же є́й далі́да.
5
До неї прийшли власники филистимські і говорять їй: умов його, і вивідай, у чому велика сила його і як нам здолати його, щоб зв’язати його й упокорити його; а ми дамо тобі за те кожен тисячу сто сиклів срібла.
5
И взыдо́ша къ не́й кня́зи иноплеме́нничи и реко́ша є́й: прельсти́ єго́, и ви́ждь, въ че́мъ є́сть крѣ́пость єго́ вели́кая, и чи́мъ премо́жемъ єго́, и свя́жемъ єго́, я́ко смири́ти єго́: и мы́ тебѣ́ дади́мъ кі́йждо ты́сящу и сто́ сре́брениковъ.
6
І сказала Даліда Самсону: скажи мені, в чому велика сила твоя і чим зв’язати тебе, щоб упокорити тебе?
6
И рече́ далі́да къ сампсо́ну: повѣ́ждь ми́ ны́нѣ, въ че́мъ крѣ́пость твоя́ [та́ко] вели́кая, и чи́мъ свя́жешися и смири́шися?
7
Самсон сказав їй: якщо зв’яжуть мене сімома сирими тятивами, які не висушені, то я зроблюся безсилим і буду як і інші люди.
7
И рече́ є́й сампсо́нъ: а́ще свя́жутъ мя́ седмію́ тятива́ми сыры́ми неистлѣ́вшими, и изнемогу́, и бу́ду я́ко єди́нъ от человѣ́къ.
8
І принесли їй власники филистимські сім сирих тятив, які не висохли, і вона зв’язала його ними.
8
И принесо́ша є́й кня́зи от иноплеме́нникъ се́дмь тяти́въ мо́крыхъ неистлѣ́вшихъ, и связа́ єго́ и́ми:
9
[Тим часом один таємно сидів у неї в спальні.] І сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе. Він розірвав тятиви, як розривають нитку з клоччя, коли перепалить її вогонь. І не пізнана сила його.
9
и подса́да єму́ сѣдя́ше въ хра́минѣ. И рече́ єму́: иноплеме́нницы на тя́, сампсо́не. И расто́рже тятивы́, а́ки бы кто́ расто́ргнулъ соска́ніє изгре́бій, єгда́ ко́снется єму́ о́гнь: и не увѣ́дася крѣ́пость єго́.
10
І сказала Даліда Самсону: ось, ти обманув мене і говорив мені неправду; скажи ж тепер мені, чим зв’язати тебе?
10
И рече́ далі́да къ сампсо́ну: се́, прельсти́лъ єси́ мя́, глаго́ля ко мнѣ́ лжу́: ны́нѣ у́бо повѣ́ждь ми́, чи́мъ свя́жешися?
11
Він сказав їй: якщо зв’яжуть мене новими мотузками, що не були в ділі, то я зроблюся безсилим і буду, як інші люди.
11
И рече́ къ не́й: а́ще вя́жуще свя́жутъ мя́ у́жы но́выми, и́миже не дѣ́лано, и изнемогу́, и бу́ду я́ко єди́нъ от человѣ́къ.
12
Даліда взяла нові мотузки і зв’язала його і сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе. [Тим часом один таємно сидів у спальні.] І зірвав він їх з рук своїх, як нитки.
12
И взя́ далі́да у́жы но́вы и связа́ єго́ и́ми, и рече́ єму́: иноплеме́нницы на тя́, сампсо́не. Подса́да же сѣдя́ше въ хра́минѣ. И расто́рже я́ от руку́ своє́ю а́ки ни́ть.
13
І сказала Даліда Самсону: все ти обманюєш мене і говориш мені неправду; скажи мені, чим би зв’язати тебе? Він сказав їй: якщо ти увіткнеш сім кіс голови моєї в тканину і приб’єш її цвяхом до ткальної колоди, [то я буду безсилим, як і інші люди].
13
И рече́ далі́да къ сампсо́ну: да́же до ны́нѣ прельща́лъ мя́ єси́ и глаго́лалъ ко мнѣ́ лжу́: повѣ́ждь ми́ у́бо, чи́мъ свя́жешися? И рече́ є́й: а́ще сплете́ши се́дмь плени́цъ вла́съ главы́ моєя́ спряде́ніємъ и вбіє́ши ко́ломъ въ стѣ́ну, и бу́ду не́мощенъ я́ко єди́нъ от человѣ́къ.
14
[І приспала його Даліда на колінах своїх. І коли він заснув, узяла Даліда сім кіс голови його,] і прикріпила їх до колоди, і сказала йому: филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився від сну свого і висмикнув ткальну колоду разом із тканиною; [і не пізнана сила його].
14
И успи́ далі́да єго́ на колѣ́нѣхъ свои́хъ, и бы́сть внегда́ усну́ти єму́, взя́ далі́да се́дмь плени́цъ вла́съ главы́ єго́ и сплете́ спряде́ніємъ и вонзе́ ко́ломъ въ стѣ́ну, и рече́: иноплеме́нницы на тя́, сампсо́не. И возбну́ от сна́ своєго́ и исто́рже ко́лъ сплете́ніємъ изъ стѣны́, и не увѣ́дася крѣ́пость єго́.
15
І сказала йому [Даліда]: як же ти говориш: «люблю тебе», а серце твоє не зі мною? ось, ти тричі обманув мене, і не сказав мені, в чому велика сила твоя.
15
И рече́ къ нему́ далі́да: ка́ко глаго́леши, возлюби́хъ тя́, и се́рдце твоє́ нѣ́сть со мно́ю? се́, тре́тіє прельсти́лъ єси́ мя́, и не повѣ́далъ єси́ мнѣ́, въ че́мъ крѣ́пость твоя́ вели́кая.
16
І оскільки вона словами своїми тяготила його кожного дня і мучила його, то душі його стало важко до смерти.
16
И бы́сть єгда́ стужи́ єму́ словесы́ свои́ми по вся́ дни́, и убѣди́ єго́, и изнемо́же да́же до уме́ртвія.
17
І він відкрив їй усе серце своє, і сказав їй: бритва не торкалася голови моєї, тому що я назорей Божий від утроби матері моєї; якщо ж обстригти мене, то відступить від мене сила моя; я зроблюся слабким і буду, як інші люди.
17
И повѣ́да є́й все́ се́рдце своє́, и рече́ къ не́й: желѣ́зо не взы́де на главу́ мою́, я́ко назоре́й є́смь а́зъ Го́споду от утро́бы ма́тере моєя́: а́ще у́бо обрі́юся, отсту́питъ от мене́ крѣ́пость моя́, и изнемогу́, и бу́ду я́коже вси́ человѣ́цы.
18
Даліда, бачачи, що він відкрив їй усе серце своє, послала і покликала власників филистимських, сказавши їм: йдіть тепер; він відкрив мені все серце своє. І прийшли до неї власники филистимські і принесли срібло в руках своїх.
18
И ви́дѣ далі́да, я́ко повѣ́да є́й все́ се́рдце своє́, посла́ и призва́ кня́зи иноплеме́нничи, глаго́лющи: взы́дите єще́ єди́ною, я́ко повѣ́да ми́ все́ се́рдце своє́. И взыдо́ша къ не́й вси́ кня́зи иноплеме́нничи, и принесо́ша сребро́ въ рука́хъ свои́хъ.
19
І приспала його [Даліда] на колінах своїх, і покликала чоловіка, і веліла йому обстригти сім кіс голови його. І почав він слабнути, і відступила від нього сила його.
19
И успи́ далі́да сампсо́на на колѣ́нѣхъ свои́хъ: и призва́ стригача́, и остриже́ се́дмь плени́цъ вла́съ главы́ єго́: и нача́ смиря́тися, и отступи́ крѣ́пость єго́ от него́.
20
Вона сказала: филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився від сну свого, і сказав: піду, як і раніше, і визволюся. А не знав, що Господь відступив від нього.
20
И рече́ далі́да: иноплеме́нницы на тя́, сампсо́не. И возбуди́ся от сна́ своєго́ и рече́: изы́ду я́коже и пре́жде, и отрясу́ся. И не разумѣ́, я́ко Госпо́дь отступи́ от него́.
21
Филистимляни взяли його і викололи йому очі, привели його в Газу й скували його двома мідними ланцюгами, і він молов у в’язниці.
21
И я́ша єго́ иноплеме́нницы, и избодо́ша єму́ о́чи, и введо́ша єго́ въ Га́зу, и окова́ша єго́ пу́ты мѣ́дяны: и бя́ше меля́ въ хра́минѣ темни́чнѣй.
22
Тим часом волосся на голові його почало рости, де воно було обстрижене.
22
И нача́ша власы́ главы́ єго́ расти́ по остриже́ніи.
23
Власники филистимські зібралися, щоб принести велику жертву Дагону, богу своєму, і повеселитися, і сказали: бог наш віддав Самсона, ворога нашого, в руки наші.
23
И кня́зи иноплеме́нничи собра́шася пожре́ти же́ртву вели́ку даго́ну бо́гу своєму́ и возвесели́тися, и реко́ша: предаде́ бо́гъ на́шъ въ ру́ки на́шя сампсо́на врага́ на́шего.
24
Також і народ, бачачи його, прославляв бога свого, говорячи: бог наш видав у руки наші ворога нашого, і спустошувача землі нашої, який убив багатьох з нас.
24
И ви́дѣша єго́ лю́діє, и похвали́ша бо́га своєго́, я́ко рѣ́ша: предаде́ бо́гъ на́шъ въ ру́ки на́шя врага́ на́шего, опустоши́вшаго зе́млю на́шу, и и́же умно́жи я́звенныхъ на́шихъ.
25
І коли розвеселилося серце їхнє, сказали: покличте Самсона [з в’язниці], нехай він забавляє нас. І покликали Самсона з в’язниці, і він забавляв їх, [і били його по обличчю] і поставили його між стовпами.
25
И бы́сть єгда́ возблажа́ се́рдце и́хъ, и реко́ша: призови́те сампсо́на изъ до́му темни́чнаго, и да игра́єтъ предъ на́ми. И призва́ша сампсо́на изъ до́му темни́чнаго, и игра́ше предъ ни́ми: и зауша́ху єго́, и поста́виша єго́ между́ столпы́.
26
І сказав Самсон юнакові, який водив його за руку: підведи мене, щоб обмацати мені стовпи, на яких утверджений дім, і притулитися до них. [Юнак так і зробив.]
26
И рече́ сампсо́нъ ко ю́ноши держа́щему єго́ за ру́ку: оста́ви мене́, да осяжу́ столпы́, на ни́хже до́мъ се́й утвержде́нъ є́сть, и опру́ся на ни́хъ. Ю́ноша же сотвори́ та́ко.
27
Дім же був повен чоловіків і жінок; там були всі власники филистимські, і на покрівлі було до трьох тисяч чоловіків і жінок, які дивилися на Самсона, що забавляв їх.
27
До́мъ же бя́ше по́лнъ муже́й и же́нъ, и та́мо вси́ кня́зи иноплеме́нничи: на кро́вѣ же то́мъ до тре́хъ ты́сящъ муже́й и же́нъ, зря́ще руга́ємаго сампсо́на.
28
І воззвав Самсон до Господа і сказав: Господи Боже! згадай мене і зміцни мене тільки тепер, о Боже! щоб мені за один раз помститися филистимлянам за два ока мої.
28
И воззва́ сампсо́нъ ко Го́споду и рече́: Адонаі́ Го́споди, Го́споди си́лъ, помяни́ мя ны́нѣ, и укрѣпи́ мя єще́ єди́ною, Бо́же, да возда́мъ мще́ніє єди́но за два́ о́ка моя́ Филісті́момъ.
29
І зрушив Самсон з місця два середніх стовпи, на яких був утверджений дім, упершись у них, в один правою рукою своєю, а в другий лівою.
29
И объя́ сампсо́нъ о́ба столпа́ сре́днія, на ни́хже хра́мина бя́ше утвержде́на, и опре́ся на ни́хъ, держя́ єди́нъ руко́ю десно́ю, а другі́й лѣ́вою.
30
І сказав Самсон: помри, душе моя, з филистимлянами! Й уперся з усією силою, й обвалився дім на власників і на весь народ, що був у ньому. І було померлих, яких умертвив [Самсон] у смерті своїй, більше, ніж він умертвив за життя своє.
30
И рече́ сампсо́нъ: да у́мретъ душа́ моя́ со иноплеме́нники. И преклони́ся крѣ́постію, и паде́ хра́мина на кня́зи и на вся́ лю́ди и́же въ не́й: и бы́сть ме́ртвыхъ, и́хже умертви́ сампсо́нъ при сме́рти своє́й, мно́жає не́же и́хже умертви́ въ животѣ́ своє́мъ.
31
І прийшли брати його і весь дім батька його, і взяли його, і пішли і поховали його між Цорою й Естаолом, у гробі Маноя, батька його. Він був суддею Ізраїля двадцять років. [Після Самсона постав Емегар, син Енана, й убив з іноплемінників шістсот чоловік, крім худоби. І він спас Ізраїля.]
31
И снидо́ша бра́тія єго́ и ве́сь до́мъ отца́ єго́, и взя́ша єго́: и взыдо́ша, и погребо́ша єго́ между́ сараи́ и между́ єсѳао́ломъ во гро́бѣ мано́я отца́ єго́. И се́й суди́ Ізра́илю лѣ́тъ два́десять. [И воста́ по сампсо́нѣ Ємега́ръ сы́нъ Єна́нь, и уби́ от иноплеме́нниковъ ше́сть со́тъ муже́й кромѣ́ скота́, и спасе́ и о́нъ Ізра́иля.]