Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І прийшов ангел Господній з Галгала в Бохим [і у Вефиль до дому Ізраїлевого] і сказав [їм: так говорить Господь]: Я вивів вас з Єгипту і ввів вас у землю, про яку клявся батькам вашим [дати вам], і сказав Я: «не порушу завіту Мого з вами повік;
1
И҆ взы́де а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень ѿ галга́лъ къ мѣ́стꙋ пла́ча и҆ къ веѳи́лю и҆ къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, и҆ речѐ къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆зведо́хъ ва́съ и҆з̾ є҆гѵ́пта, и҆ введо́хъ ва́съ въ зе́млю, є҆́юже клѧ́хсѧ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ да́ти ва́мъ: и҆ реко́хъ: не разорю̀ завѣ́та моегѡ̀, и҆́же съ ва́ми, во вѣ́ки:
2
і ви не вступайте в союз з жителями землі цієї; [богам їх не поклоняйтеся, ідолів їх розбийте,] жертовники їх зруйнуйте». Але ви не послухали голосу Мого. Що ви це зробили?
2
и҆ вы̀ не завѣща́йте завѣ́та съ сѣдѧ́щими на землѝ се́й, нижѐ богѡ́мъ и҆́хъ да поклоните́сѧ, но и҆зва̑ѧннаѧ и҆́хъ сокрꙋши́те, и҆ ѻ҆лтари̑ и҆́хъ раскопа́йте: и҆ не послꙋ́шасте гла́са моегѡ̀, ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ сотвори́сте:
3
І тому говорю Я: [не стану вже переселяти людей цих, яких Я хотів вигнати,] не вижену їх від вас, і будуть вони вам петлею, і боги їх будуть для вас сіттю.
3
и҆ а҆́зъ рѣ́хъ: не приложꙋ̀ пресели́ти люді́й, и҆̀хже рѣ́хъ и҆згна́ти, нижѐ ѿимꙋ̀ и҆́хъ ѿ лица̀ ва́шегѡ, и҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ въ те́рнїе, и҆ бо́зи и҆́хъ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ въ собла́знъ.
4
Коли ангел Господній сказав слова ці всім синам Ізраїлевим, то народ підняв голосне волання і заплакав.
4
И҆ бы́сть є҆гда̀ глаго́ла а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень словеса̀ сїѧ̑ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ воздвиго́ша лю́дїе гла́съ сво́й, и҆ воспла́кашасѧ.
5
Від цього і називають те місце Бохим*. Там принесли вони жертву Господу.
5
И҆ сегѡ̀ ра́ди прозва́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ пла́чь: и҆ пожро́ша та́мѡ гдⷭ҇еви.
6
Коли Ісус розпустив народ, і пішли сини Ізраїлеві, [кожен у свій дім і] кожен у свій наділ, щоб одержати в спадщину землю,
6
И҆ ѿпꙋстѝ і҆исꙋ́съ лю́ди, и҆ ѿидо́ша сы́нове і҆и҃лєвы кі́йждо въ до́мы своѧ̑ и҆ кі́йждо въ наслѣ́дїе своѐ наслѣ́дити зе́млю.
7
тоді народ служив Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили усі великі діла Господні, які Він зробив Ізраїлю.
7
И҆ рабо́таша лю́дїе гдⷭ҇еви во всѧ̑ дни̑ і҆исꙋ́сѡвы и҆ во всѧ̑ дни̑ старѣ́йшинъ, є҆ли́цы пожи́ша мнѡ́ги дни̑ со і҆исꙋ́сомъ, є҆ли́цы разꙋмѣ́ша всѐ дѣ́ло гдⷭ҇не вели́кое, є҆́же сотворѝ і҆и҃лю.
8
Але коли помер Ісус, син Навина, раб Господній, будучи ста десяти років,
8
И҆ сконча́сѧ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ ра́бъ гдⷭ҇ень, сы́нъ ста̀ и҆ десѧтѝ лѣ́тъ.
9
і поховали його в межах наділу його у Фамнаф-Сараі, на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша;
9
И҆ погребо́ша є҆го̀ въ предѣ́лѣхъ наслѣ́дїѧ є҆гѡ̀ въ ѳамнаѳаре́сѣ, въ горѣ̀ є҆фре́мли, ѿ сѣ́вера горы̀ гаа́съ:
10
і коли весь народ той відійшов до батьків своїх, і постав після них інший рід, який не знав Господа і діл Його, які Він чинив Ізраїлю, —
10
и҆ ве́сь ро́дъ ѡ҆́нъ приложи́шасѧ ко ѻ҆тцє́мъ свои̑мъ. И҆ воста̀ ро́дъ дрꙋгі́й по си́хъ, и҆̀же не позна́ша гдⷭ҇а и҆ дѣ́ла, є҆́же сотворѝ во і҆и҃ли.
11
тоді сини Ізраїлеві стали чинити зле перед очима Господа і стали служити Ваалу;
11
И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы ѕло́е пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ послꙋжи́ша ваа́лꙋ,
12
залишили Господа Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і звернулися до інших богів, богів народів, які оточували їх, і стали поклонятися їм, і роздратували Господа;
12
и҆ ѡ҆ста́виша гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ, и҆зве́дшаго и҆̀хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петски, и҆ поидо́ша в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆ны́хъ, ѿ богѡ́въ ꙗ҆зы́ческихъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ и҆́хъ, и҆ поклони́шасѧ и҆̀мъ: и҆ разгнѣ́ваша гдⷭ҇а,
13
залишили Господа і стали служити Ваалу й Астарті.
13
и҆ ѡ҆ста́виша є҆го̀, и҆ послꙋжи́ша ваа́лꙋ и҆ а҆ста́ртѡмъ.
14
І запалав гнів Господа на Ізраїля, і віддав їх у руки грабіжників, і грабували їх; і віддав їх у руки ворогів, які оточували їх, і не могли вже устояти перед ворогами своїми.
14
И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на і҆и҃лѧ и҆ предадѐ є҆го̀ въ рꙋ́ки плѣнѧ́ющихъ, и҆ плѣни́ша и҆̀хъ: и҆ ѿдадѐ и҆̀хъ въ рꙋ́ки врагѡ́въ и҆́хъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ и҆́хъ, и҆ не возмого́ша ктомꙋ̀ противоста́ти пред̾ лице́мъ врагѡ́въ свои́хъ, во всѣ́хъ въ ни́хже прохожда́хꙋ.
15
Куди б вони не пішли, рука Господня скрізь була їм на зло, як говорив їм Господь і як клявся їм Господь. І їм було дуже скрутно.
15
И҆ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ бѧ́ше на ни́хъ во ѕла̑ѧ, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь и҆ ꙗ҆́коже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь и҆̀мъ, и҆ ѡ҆ѕло́би и҆̀хъ ѕѣлѡ̀.
16
І поставив [їм] Господь суддів, які рятували їх від рук грабіжників їхніх;
16
И҆ возста́ви (и҆̀мъ) гдⷭ҇ь сꙋдїи̑, и҆ и҆зба́ви и҆̀хъ гдⷭ҇ь ѿ рꙋкѝ плѣнѧ́ющихъ ѧ҆̀.
17
але і суддів вони не слухали, а ходили блудно вслід інших богів і поклонялися їм [і дратували Господа], швидко ухилилися від путі, якою ходили батьки їхні, підкорюючись заповідям Господнім. Вони так не робили.
17
Но и҆ сꙋді́й не послꙋ́шаша, ꙗ҆́кѡ соблꙋди́ша в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆ны́хъ и҆ поклони́шасѧ и҆̀мъ, и҆ разгнѣ́ваша гдⷭ҇а: и҆ оу҆клони́шасѧ съ пꙋтѝ ско́рѡ, по немꙋ́же ходи́ша ѻ҆тцы̀ и҆́хъ послꙋ́шати за́повѣдїй гдⷭ҇нихъ: не сотвори́ша та́кѡ.
18
Коли Господь поставляв їм суддів, то Сам Господь був із суддею і рятував їх від ворогів їхніх в усі дні судді: бо жалів їх Господь, коли чув стогін їхній від тих, що гнітили і пригноблювали їх.
18
И҆ ꙗ҆́кѡ возста́ви и҆̀мъ гдⷭ҇ь сꙋді́й, и҆ бѧ́ше гдⷭ҇ь съ сꙋдїе́ю, и҆ спасѐ ѧ҆̀ ѿ рꙋкѝ врагѡ́въ и҆́хъ во всѧ̑ дни̑ сꙋдїѝ: ꙗ҆́кѡ оу҆мили́сѧ гдⷭ҇ь ѿ воздыха́нїѧ и҆́хъ, ѿ лица̀ вою́ющихъ на нѧ̀ и҆ ѡ҆ѕлоблѧ́ющихъ ѧ҆̀.
19
Але як тільки помирав суддя, вони знову робили гірше за батьків своїх, ухиляючись до інших богів, слугуючи їм і поклоняючись їм. Не відставали від діл своїх і [не відступали] від непокірливої путі своєї.
19
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆мира́ше сꙋдїѧ̀, и҆ ѿвраща́хꙋсѧ, и҆ па́ки растлѣва́хꙋсѧ па́че ѻ҆тє́цъ свои́хъ, и҆дꙋ́ще в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆ны́хъ слꙋжи́ти и҆̀мъ и҆ покланѧ́тисѧ и҆̀мъ: не ѿверго́ша начина́нїй свои́хъ и҆ не ѿстꙋпи́ша ѿ пꙋті́й свои́хъ жесто́кихъ.
20
І запалав гнів Господній на Ізраїля, і сказав Він: за те, що народ цей переступає завіт Мій, який Я уклав з батьками їх, і не слухає голосу Мого,
20
И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на і҆и҃лѧ и҆ речѐ: поне́же ѡ҆ста́ви ро́дъ се́й завѣ́тъ мо́й, є҆го́же заповѣ́дахъ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, и҆ не послꙋ́шаша гла́са моегѡ̀,
21
і Я не стану вже виганяти від них жодного з тих народів, яких залишив Ісус, [син Навина, на землі,] коли помирав, —
21
и҆ а҆́зъ не приложꙋ̀ и҆згна́ти мꙋ́жа ѿ лица̀ и҆́хъ ѿ си́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆̀хже ѡ҆ста́ви і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ на землѝ и҆ оу҆́мре,
22
щоб спокушати ними Ізраїля: чи стануть вони триматися путі Господньої і ходити по ній, як додержували батьки їхні, чи ні?
22
є҆́же и҆скꙋша́ти въ ни́хъ і҆и҃лѧ, а҆́ще сохранѧ́тъ пꙋ́ть гдⷭ҇ень ходи́ти въ не́мъ, ꙗ҆́коже сохрани́ша ѻ҆тцы̀ и҆́хъ, и҆лѝ нѝ.
23
І залишив Господь народи ці і не вигнав їх невдовзі і не віддав їх у руки Ісуса.
23
И҆ ѡ҆ста́ви гдⷭ҇ь ꙗ҆зы́ки сїѧ̑ не и҆стреби́ти и҆́хъ вско́рѣ, и҆ не предадѐ и҆́хъ въ рꙋ́кꙋ і҆исꙋ́совꙋ.