Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І вийшли всі сини Ізраїлеві, і зібралася вся громада, як одна людина, від Дана до Вирсавії, і земля Галаадська перед Господом у Массифу.
1
И҆ и҆зыдо́ша всѝ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ собра́шасѧ ве́сь со́нмъ ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ мꙋ́жъ, ѿ да́на и҆ до вирсаві́и, и҆ землѧ̀ галаа́дска къ гдⷭ҇еви въ массифꙋ̀,
2
І зібралися [перед Господом] начальники всього народу, всі коліна Ізраїлеві, на зібрання народу Божого, чотириста тисяч піших, що оголюють меч.
2
и҆ ста́ша пред̾ лице́мъ гдⷭ҇нимъ всѧ̑ племена̀ і҆и҃лєва въ со́нмѣ люді́й бж҃їихъ, четы́реста ты́сѧщъ мꙋже́й пѣ́шихъ воздвиза́ющихъ ѻ҆рꙋ̑жїѧ.
3
І сини Веніамінові почули, що сини Ізраїлеві прийшли в Массифу. І сказали сини Ізраїлеві: скажіть, як відбувалося це зло?
3
И҆ оу҆слы́шаша сы́нове венїамі̑ни, ꙗ҆́кѡ взыдо́ша сы́нове і҆и҃лєвы въ массифꙋ̀, и҆ реко́ша сы́нове і҆и҃лєвы: глаго́лите, гдѣ̀ бы́сть ѕло́ба сїѧ̀;
4
Левит, чоловік тієї убитої жінки, відповів і сказав: я з наложницею моєю прийшов ночувати в Гиву Веніамінову;
4
И҆ ѿвѣща̀ мꙋ́жъ леѵі́тинъ, мꙋ́жъ жены̀ оу҆море́ныѧ, глаго́лѧ: въ гаваѡ́нъ венїамі́нь прїидо́хъ а҆́зъ и҆ подло́жница моѧ̀ вита́ти:
5
і повстали на мене жителі Гиви й оточили через мене дім уночі; мене мали намір убити, і наложницю мою замучили, [наглумившись над нею,] так, що вона померла;
5
и҆ воста́ша на мѧ̀ мꙋ́жїе гаваѡ́нстїи и҆ ѡ҆быдо́ша мѧ̀ во дворѣ̀ но́щїю, и҆ хотѣ́ша мѧ̀ оу҆би́ти, и҆ подло́жницꙋ мою̀ ѡ҆би́дѣша и҆ ѡ҆брꙋга́ша, и҆ оу҆́мре:
6
я взяв наложницю мою, розрізав її і послав її в усі області володіння Ізраїлевого, тому що вони зробили беззаконня і соромітну справу в Ізраїлі;
6
и҆ взѧ́хъ подло́жницꙋ мою̀ и҆ раздроби́хъ ю҆̀, и҆ посла́хъ ю҆̀ во всѧ̑ предѣ́лы наслѣ́дїѧ і҆и҃лева, ꙗ҆́кѡ сотвори́ша безꙋ́мїе во і҆и҃ли:
7
ось усі ви, сини Ізраїлеві, розгляньте цю справу і вирішіть тут.
7
сѐ, всѝ вы̀ сы́нове і҆и҃лєвы, дади́те себѣ̀ сло́во и҆ совѣ́тъ здѣ̀.
8
І повстав весь народ, як одна людина, і сказав: не підемо ніхто в намет свій і не повернемося ніхто в дім свій;
8
И҆ воста́ша всѝ лю́дїе ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ мꙋ́жъ, глаго́люще: не ѿи́детъ мꙋ́жъ въ селе́нїе своѐ, и҆ не возврати́тсѧ мꙋ́жъ въ до́мъ сво́й:
9
і ось що ми зробимо нині з Гивою: [підемо] на неї за жеребом;
9
и҆ нн҃ѣ сло́во сїѐ, є҆́же сотвори́мъ гаваѡ́нꙋ: взы́демъ на него̀ по жре́бїю,
10
і візьмемо по десять чоловік зі ста від усіх колін Ізраїлевих, по сто від тисячі і по тисячі від десяти тисяч, щоб вони принесли харчові припаси для народу, який піде проти Гиви Веніамінової, покарати її за соромітну справу, яку вона зробила в Ізраїлі.
10
то́кмѡ во́змемъ по десѧтѝ мꙋже́й ѿ ста̀ во всѣ́хъ племенѣ́хъ і҆и҃левыхъ, и҆ сто̀ ѿ ты́сѧщи, и҆ ты́сѧща ѿ тмы̀, взѧ́ти бра́шно лю́демъ и҆сходѧ́щымъ въ гаваю̀ венїамі́ню, сотвори́ти є҆мꙋ̀ по всемꙋ̀ согрѣше́нїю, є҆́же сотворѝ во і҆и҃ли.
11
І зібралися всі ізраїльтяни проти міста одностайно, як одна людина.
11
И҆ собра́шасѧ всѝ мꙋ́жїе і҆и҃лєвы ко гра́дꙋ, ꙗ҆́кѡ є҆ди́нъ мꙋ́жъ и҆з̾ градѡ́въ и҆сходѧ́ще,
12
І послали коліна Ізраїлеві в усе коліно Веніамінове сказати: яка це мерзенна справа зроблена у вас!
12
и҆ посла́ша племена̀ і҆и҃лєва мꙋже́й во всѐ пле́мѧ венїамі́не, глаго́люще: ка́ѧ ѕло́ба сїѧ̀ бы́вшаѧ въ ва́съ;
13
Видайте розбещених тих людей, що у Гиві; ми умертвимо їх і викорінимо зло з Ізраїля. Але сини Веніамінові не хотіли послухати голосу братів своїх, синів Ізраїлевих;
13
и҆ нн҃ѣ дади́те мꙋже́й беззако́нныхъ, и҆̀же въ гаваѝ, сынѡ́въ велїа́ловыхъ, и҆ оу҆мертви́мъ и҆̀хъ, и҆ ѡ҆чи́стимъ ѕло̀ ѿ і҆и҃лѧ. И҆ не и҆зво́лиша сы́нове венїамі̑ни послꙋ́шати гла́са бра́тїи своеѧ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.
14
а зібралися сини Веніамінові з міст у Гиву, щоб піти війною проти синів Ізраїлевих.
14
И҆ собра́шасѧ сы́нове венїамі̑ни ѿ градѡ́въ свои́хъ въ гаваю̀, и҆зы́ти на бра́нь къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ.
15
І налічилося у той день синів Веніамінових, тих, що зібралися з міст, двадцять шість тисяч чоловік, що оголюють меч; крім того, з жителів Гиви нараховано сімсот добірних;
15
И҆ сочто́шасѧ сы́нове венїамі̑ни ѿ градѡ́въ въ то́й де́нь два́десѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ мꙋже́й воздвиза́ющихъ ѻ҆рꙋ̑жїѧ, кромѣ̀ живꙋ́щихъ въ гаваѝ:
16
з усього народу цього було сімсот чоловік добірних, які були лівші, і всі ці, кидаючи з пращ камені у волосину, не кидали мимо.
16
и҆́хже сочте́сѧ се́дмь сѡ́тъ мꙋже́й и҆збра́нныхъ ѿ всѣ́хъ люді́й ѻ҆бодеснорꙋ́чныхъ: сі́и всѝ пра́щницы ме́щꙋще ка́менїе ко вла́сꙋ и҆ не погрѣша́юще.
17
Ізраїльтян же, крім синів Веніамінових, нарахували чотириста тисяч чоловік, які оголюють меч; усі вони були здатні до війни.
17
И҆ всѣ́хъ мꙋже́й і҆и҃левыхъ сочте́сѧ, кромѣ̀ сынѡ́въ венїамі́новыхъ, четы́реста ты́сѧщъ мꙋже́й воздвиза́ющихъ ѻ҆рꙋ́жїе: всѝ сі́и мꙋ́жїе во́ини.
18
І встали і пішли в дім Божий, і запитали Бога і сказали сини Ізраїлеві: хто з нас першим піде на війну із синами Веніаміна? І сказав Господь: Іуда [піде] попереду.
18
И҆ воста́ша, и҆ взыдо́ша въ веѳи́ль, и҆ вопроси́ша бг҃а, и҆ реко́ша сы́нове і҆и҃лєвы: кто̀ ѿ на́съ взы́детъ въ нача́лѣ воева́ти на сы́ны венїамі̑ни; И҆ речѐ гдⷭ҇ь: і҆ꙋ́да въ нача́лѣ да взы́детъ во́ждь.
19
І встали сини Ізраїлеві вранці і розташувалися станом біля Гиви;
19
И҆ воста́ша сы́нове і҆и҃лєвы заꙋ́тра и҆ ѡ҆полчи́шасѧ на гаваю̀.
20
і виступили ізраїльтяни на війну проти Веніаміна, і стали сини Ізраїлеві в бойовий порядок біля Гиви.
20
И҆ и҆зы́де всѧ́къ мꙋ́жъ і҆и҃левъ на бра́нь съ венїамі́номъ, и҆ срази́шасѧ съ ни́ми мꙋ́жїе і҆и҃лєвы на бра́ни оу҆ гаваѝ.
21
І вийшли сини Веніамінові з Гиви і поклали в той день двадцять дві тисячі ізраїльтян на землю.
21
И҆ и҆зыдо́ша сы́нове венїамі́нѡвы и҆з̾ гаваѝ, и҆ и҆зби́ша во і҆и҃ли въ то́й де́нь два́десѧть двѣ̀ ты́сѧщы мꙋже́й на землѝ.
22
Але народ Ізраїльський підбадьорився, і знову стали в бойовий порядок на тім місці, де стояли минулого дня.
22
И҆ оу҆крѣпи́сѧ всѧ́къ мꙋ́жъ і҆и҃левъ, и҆ приложи́ша сни́тисѧ на бра́нь на мѣ́сто, и҆дѣ́же снидо́шасѧ въ де́нь пе́рвый.
23
І пішли сини Ізраїлеві, і плакали перед Господом до вечора, і запитували Господа: чи вступати мені ще у війну з синами Веніаміна, брата мого? Господь сказав: ідіть проти нього.
23
И҆ взыдо́ша сы́нове і҆и҃лєвы и҆ пла́кашасѧ пред̾ гдⷭ҇емъ до ве́чера, и҆ вопроси́ша гдⷭ҇а, глаго́люще: а҆́ще приложи́мъ є҆щѐ пристꙋпи́ти на бра́нь къ сынѡ́мъ венїамі̑нимъ бра́тїѧмъ на́шымъ; И҆ речѐ гдⷭ҇ь: взы́дите къ ни̑мъ.
24
І підступили сини Ізраїлеві до синів Веніаміна на другий день.
24
И҆ прїидо́ша сы́нове і҆и҃лєвы къ сынѡ́мъ венїамі̑нимъ въ де́нь вторы́й.
25
Веніамін вийшов проти них з Гиви на другий день, і ще поклали на землю із синів Ізраїлевих вісімнадцять тисяч чоловік, що оголюють меч.
25
И҆ и҆зыдо́ша сы́нове венїамі̑ни проти́вꙋ и҆̀мъ ѿ гаваѝ въ де́нь вторы́й, и҆ и҆зби́ша є҆щѐ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѻ҆смьна́десѧть ты́сѧщъ мꙋже́й на землѝ: сі́и всѝ воздвиза́ющїи ѻ҆рꙋ́жїе.
26
Тоді всі сини Ізраїлеві і весь народ пішли і прийшли в дім Божий і, сидячи там, плакали перед Господом, і постились у той день до вечора, і принесли всепалення і мирні жертви перед Господом.
26
И҆ взыдо́ша всѝ сы́нове і҆и҃лєвы и҆ всѝ лю́дїе, и҆ прїидо́ша въ веѳи́ль, и҆ пла́кашасѧ, и҆ сѣдо́ша та́мѡ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ пости́шасѧ въ то́й де́нь да́же до ве́чера:
27
І запитували сини Ізраїлеві Господа [у той час ковчег завіту Божого знаходився там,
27
и҆ вознесо́ша всесожже́нїе спасе́нїѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́кѡ та́мѡ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇а бг҃а во дни̑ ѡ҆́ны,
28
і Финеєс, син Єлеазара, сина Ааронового, стояв перед ним]: чи виходити мені ще на війну із синами Веніаміна, брата мого, чи ні? Господь сказав: ідіть; Я завтра віддам його в руки ваші.
28
и҆ фїнее́съ сы́нъ є҆леаза́ра сы́на а҆арѡ́нѧ предстоѧ̀ пред̾ ни́мъ въ ты̑ѧ дни̑. И҆ вопроси́ша сы́нове і҆и҃лєвы гдⷭ҇а, глаго́люще: а҆́ще приложи́мъ взы́ти є҆щѐ на бра́нь къ сынѡ́мъ венїамі̑нимъ бра́тїѧмъ на́шымъ, и҆лѝ ѡ҆ста́вимъ; И҆ речѐ гдⷭ҇ь: взы́дите, заꙋ́тра преда́мъ и҆̀хъ въ рꙋ́ки ва́шѧ.
29
І поставив Ізраїль засідку навколо Гиви.
29
И҆ поста́виша сы́нове і҆и҃лєвы подса́дꙋ ѡ҆́крестъ гаваѝ.
30
І пішли сини Ізраїлеві на синів Веніаміна на третій день і стали в бойовий порядок перед Гивою, як раніше.
30
И҆ взыдо́ша сы́нове і҆и҃лєвы къ сынѡ́мъ венїамі̑нимъ въ де́нь тре́тїй: и҆ ѡ҆полчи́шасѧ на гаваю̀ ꙗ҆́кѡ є҆ди́ною и҆ є҆ди́ною.
31
Сини Веніамінові виступили проти народу і віддалилися від міста, і почали, як раніше, вбивати з народу на дорогах, з яких одна йде до Вефиля, а друга до Гиви полем, і вбили до тридцяти чоловік з ізраїльтян.
31
И҆ и҆зыдо́ша сы́нове венїамі̑ни проти́вꙋ лю́демъ и҆ протѧго́шасѧ и҆з̾ гра́да, и҆ нача́ша оу҆бива́ти люді́й оу҆ѧ́звленыхъ, ꙗ҆́коже пе́рвое и҆ второ́е на пꙋте́хъ, ѿ ни́хже є҆́сть є҆ди́нъ сходѧ́й въ веѳи́ль, а҆ дрꙋгі́й въ гаваю̀ на селѣ̀, ꙗ҆́кѡ три́десѧть мꙋже́й во і҆и҃ли.
32
І сказали сини Веніамінові: вони падають перед нами, як і раніше. А сини Ізраїлеві сказали: побіжимо від них і відволічемо їх від міста на дороги. [І зробили так.]
32
И҆ реко́ша сы́нове венїамі̑ни: па́даютъ пред̾ на́ми ꙗ҆́коже и҆ пре́жде. И҆ сы́нове і҆и҃лєвы реко́ша: побѣжи́мъ и҆ ѿто́ргнемъ и҆̀хъ ѿ гра́да на пꙋтѝ. И҆ сотвори́ша та́кѡ.
33
І всі ізраїльтяни встали зі свого місця і вишикувалися у Ваал-Фамарі. І засідка Ізраїлева кинулася зі свого місця із західного боку Гиви.
33
И҆ всѝ мꙋ́жїе і҆и҃лєвы воста́ша ѿ мѣ́ста своегѡ̀ и҆ снидо́шасѧ въ ваа́лъ-ѳама́рѣ: подса́да же і҆и҃лева нахожда́ше ѿ мѣ́ста своегѡ̀ ѿ за́пада гаваѝ.
34
І прийшли до Гиви десять тисяч чоловік добірних з усього Ізраїлю, і почався жорстокий бій; але сини Веніаміна не знали, що має бути їм біда.
34
И҆ прїидо́ша проти́вꙋ гаваѝ де́сѧть ты́сѧщъ мꙋже́й и҆збра́нныхъ ѿ всегѡ̀ і҆и҃лѧ, и҆ бра́нь бѧ́ше тѧжка̀: и҆ ті́и не разꙋмѣ́ша, ꙗ҆́кѡ постиза́етъ и҆̀хъ ѕло̀.
35
І вразив Господь Веніаміна перед ізраїльтянами, і поклали в той день ізраїльтяни з синів Веніаміна двадцять п’ять тисяч сто чоловік, які оголювали меч.
35
И҆ поразѝ гдⷭ҇ь венїамі́на пред̾ сы̑ны і҆и҃левыми: и҆ и҆зби́ша сы́нове і҆и҃лєвы ѿ венїамі́на въ то́й де́нь два́десѧть пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ сто̀ мꙋже́й: сі́и всѝ воздвиза́хꙋ ѻ҆рꙋ́жїе.
36
Коли сини Веніаміна побачили, що вони розбиті, тоді ізраїльтяни поступилися місцем синам Веніаміна, бо сподівалися на засідку, яку вони поставили біля Гиви.
36
И҆ ви́дѣша сы́нове венїамі̑ни, ꙗ҆́кѡ пораже́ни сꙋ́ть. И҆ да́ша мѣ́сто сы́нове і҆и҃лєвы венїамі́нꙋ, поне́же оу҆пова́ша на подса́дꙋ, ю҆́же подсади́ша оу҆ гаваѝ:
37
Засідка ж поспішила і кинулася до Гиви, і вступила і вразила все місто мечем.
37
и҆ подви́жесѧ подса́да, и҆ оу҆стреми́сѧ на гаваю̀, и҆ и҆зби́ша ве́сь гра́дъ ѻ҆́стрїемъ меча̀.
38
Ізраїльтяни поставили із засідкою умовним знаком до нападу дим, що піднімається з міста.
38
И҆ і҆и҃лтѧне и҆мѧ́хꙋ зна́менїе съ подса́дою бра́ни, ꙗ҆ви́ти зна́менїе ды́ма и҆з̾ гра́да.
39
Отже, коли ізраїльтяни відступили з місця бою, і Веніамін почав уражати й убив ізраїльтян до тридцяти чоловік і говорив: «знову падають вони перед нами, як і в попередньому бою»,
39
И҆ возврати́сѧ і҆и҃ль на бра́нь, и҆ венїамі́нъ нача̀ оу҆бива́ти ꙗ҆́звеныхъ во і҆и҃ли до три́десѧти мꙋже́й, ꙗ҆́кѡ реко́ша: па́ки паде́нїемъ па́даютъ пред̾ на́ми, ꙗ҆́коже и҆ пе́рваѧ бра́нь.
40
тоді почав підніматися з міста дим стовпом. Веніамін озирнувся назад, і ось, дим від усього міста піднімається до неба.
40
И҆ зна́менїе взы́де наипа́че над̾ гра́домъ, а҆́ки сто́лпъ ды́ма: и҆ ѡ҆зрѣ́сѧ венїамі́нъ вспѧ́ть, и҆ сѐ, взы́де сконча́нїе гра́да до небесѝ.
41
Ізраїльтяни повернулися, а Веніамін злякався, тому що побачив, що прийшла його загибель.
41
И҆ мꙋ́жъ і҆и҃левъ возврати́сѧ: и҆ потща́шасѧ мꙋ́жїе венїамі̑ни, ви́дѣша бо, ꙗ҆́кѡ пости́же и҆̀хъ ѕло̀,
42
І побігли вони від ізраїльтян по дорозі до пустелі; але військо переслідувало їх, і ті, що виходили з міст, убивали їх там;
42
и҆ побѣго́ша пред̾ сы̑ны і҆и҃левыми на пꙋ́ть пꙋсты́ни, бра́нь же пости́же и҆̀хъ, и҆ и҆̀же и҆з̾ градѡ́въ и҆збива́ша и҆̀хъ средѣ̀ себє̀:
43
оточили Веніаміна, і переслідували його до Менухи й уражали до самого східного боку Гиви.
43
и҆ побива́хꙋ венїамі́на, и҆ гна́ша є҆го̀ ѿ нꙋа̀ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ до гаваѝ без̾ ѡ҆почива́нїѧ, и҆ порази́ша є҆го̀ да́же проти́вꙋ гаваѝ на восто́къ со́лнца.
44
І упало з синів Веніаміна вісімнадцять тисяч чоловік, людей сильних.
44
И҆ падо́ша ѿ венїамі́на ѻ҆смьна́десѧть ты́сѧщъ мꙋже́й, сі́и всѝ мꙋ́жїе си́льнїи.
45
[Ті, що залишилися,] повернулися і побігли до пустелі, до скелі Риммона, й убили ще [ізраїльтяни] на дорогах п’ять тисяч чоловік; і гналися за ними до Гидома і ще вбили з них дві тисячі чоловік.
45
И҆ ѡ҆зрѣ́шасѧ ѡ҆ста́вшїи, и҆ побѣго́ша въ пꙋсты́ню къ ка́меню реммѡ́ню: и҆ пожа́ша ѿ ни́хъ сы́нове і҆и҃лєвы по стезѧ́мъ ꙗ҆́кѡ сте́блїе пѧ́ть ты́сѧщъ мꙋже́й, и҆ гна́ша в̾слѣ́дъ и҆́хъ до гадаа́ма и҆ и҆зби́ша ѿ ни́хъ двѣ̀ ты́сѧщы мꙋже́й.
46
Усіх же синів Веніамінових, які упали в той день, було двадцять п’ять тисяч чоловік, які оголювали меч, і всі вони були людьми сильними.
46
И҆ бы́сть всѣ́хъ па́дшихъ ѿ венїамі́на въ то́й де́нь два́десѧть пѧ́ть ты́сѧщъ мꙋже́й воздвиза́ющихъ ѻ҆рꙋ́жїе, всѝ сі́и мꙋ́жїе си́льнїи.
47
І повернулися [ті, що залишилися,] і втекли в пустелю, до скелі Риммона, шістсот чоловік, і залишалися там у кам’яній горі Риммоні чотири місяці.
47
И҆ ѡ҆зрѣ́шасѧ ѡ҆ста́вшїи, и҆ вбѣго́ша въ пꙋсты́ню къ ка́меню реммѡ́ню ше́сть сѡ́тъ мꙋже́й, и҆ сѣдѣ́ша въ ка́мени реммѡ́ни четы́ри мцⷭ҇ы.
48
Ізраїльтяни ж знову пішли до синів Веніамінових і вразили їх мечем, і людей у місті, і худобу, й усе, що тільки зустрічалося [у всіх містах], і все, що знаходилося на дорозі міста, спалили вогнем.
48
Сы́нове же і҆и҃лєвы возврати́шасѧ къ сынѡ́мъ венїамі̑нимъ, и҆ и҆зби́ша ѧ҆̀ ѻ҆рꙋ́жїемъ ѿ гра́да внѣ̀, да́же и҆ до скота̀, и҆ всѐ є҆́же ѡ҆брѣ́тесѧ во всѣ́хъ градѣ́хъ, и҆ гра́ды всѧ̑ ѡ҆брѣ́тшыѧсѧ пожго́ша ѻ҆гне́мъ.