Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
У той день заспівали Девора і Варак, син Авиноамів, цими словами:
1
И воспѣ́ Девво́ра и Вара́къ сы́нъ Авінеє́мовъ въ то́й де́нь, и рече́:
2
Ізраїль помстився, народ показав ревність; прославте Господа!
2
внегда́ нача́ти вождо́мъ во Ізра́или, въ произволе́ніи люді́й, благослови́те Го́спода.
3
Слухайте, царі, прислухайтеся, вельможі: я Господу, я співаю, воздаю хвалу Господу Богу Ізраїлевому.
3
Услы́шите, ца́ріє, и внуши́те, кня́зи: а́зъ Го́сподеви воспою́ и пою́ Бо́гу Ізра́илеву.
4
Коли виходив Ти, Господи, від Сеїра, коли йшов з поля Едомського, тоді земля тряслася, і небо капало, і хмари проливали воду;
4
Го́споди, во исхо́дѣ Твоє́мъ от Сиі́ра, внегда́ воздвиза́тися Тебѣ́ от села́ Єдо́мова, земля́ потрясе́ся, и не́бо возмути́ся, и о́блацы иска́паша во́ду:
5
гори танули від лиця Господа, навіть цей Синай від лиця Господа Бога Ізраїлевого.
5
го́ры подвиго́шася от лица́ Го́спода Єлоі́, та́я Сіна́ от лица́ Го́спода Бо́га Ізра́илева.
6
У дні Самегара, сина Анафового, у дні Іаїлі, були порожні дороги, і ті, що ходили раніше путями прямими, ходили тоді обхідними дорогами.
6
Во дни́ самега́ра сы́на ана́ѳова, во дни́ Іаи́ли, оскудѣ́ша путіє́, и идо́ша въ пути́ кри́вы, и идо́ша въ пути́ развраще́нны:
7
Не стало мешканців у селищах у Ізраїля, не стало, доки не повстала я, Девора, доки не повстала я, мати в Ізраїлі.
7
оскудѣ́ша живу́щіи во Ізра́или, оскудѣ́ша до́ндеже воста́ Девво́ра, до́ндеже воста́ ма́ти во Ізра́или:
8
Обрали нових богів, тому війна біля воріт. Чи видні були щит і спис у сорока тисяч Ізраїля?
8
избра́ша бо́ги но́вы, я́ко хлѣ́бъ я́ченъ, тогда́ воєва́ша гра́ды князе́й: щи́тъ не яви́ся, ниже́ копіє́ въ четы́редесяти ты́сящахъ во Ізра́или.
9
Серце моє до вас, начальники Ізраїлеві, до ревнителів серед народу; прославте Господа!
9
Се́рдце моє́ на учине́нная во Ізра́или: си́льніи люді́й, благослови́те Го́спода.
10
Ті, хто їздить на ослицях білих, ті, що сидять на килимах і ходять по дорозі, співайте пісню!
10
Ѣ́здящіи на осля́техъ бѣ́лыхъ въ полу́дне, и сѣдя́щіи на суди́щи, и ходя́щіи на пути́ со́нмовъ, провѣща́йте.
11
Серед голосів, що збирають стада, біля колодязів, нехай співають хвалу Господу, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до воріт народ Господній.
11
Гла́съ пле́щущихъ посредѣ́ веселя́щихся: та́мо дадя́тъ пра́вду. Го́споди, пра́вды укрѣпи́ во Ізра́или: тогда́ разыдо́шася во гра́ды своя́ лю́діє Госпо́дни.
12
Піднесися, піднесися, Деворо! піднесися, піднесися! співай пісню! Постань, Вараку! і веди полонених твоїх, сину Авиноамів!
12
Воста́ни, воста́ни, Девво́ра: воста́ни, воста́ни, глаго́ли съ пѣ́снію: воста́ни, Вара́че, и плѣни́ плѣ́нъ тво́й, сы́не Авінеє́мль.
13
Тоді небагатьом із сильних підкорив Він народ; Господь підпорядкував мені хоробрих.
13
Тогда́ возвели́чися си́ла Єго́: Госпо́дь смири́ мнѣ́ крѣ́пльшыя мене́.
14
Від Єфрема прийшли ті, хто вкорінився в Амалика; за тобою Веніамін, серед народу твого; від Махира йшли начальники, і від Завулона — ті, хто володіє тростиною писаря.
14
Лю́діє Єфре́мли утоми́ша и́хъ въ доли́нѣ: бра́тъ тво́й Веніамі́нъ въ лю́дехъ твои́хъ: от мене́ Махі́ръ снидо́ша взыску́ющіи, и от Завуло́на укрѣпля́ющіися въ ски́птрѣ повѣствова́нія пи́сменника.
15
І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар так само, як Варак, кинувся в долину пішки. В племенах Рувимових велика розбіжність.
15
И нача́лницы во Іссаха́рѣ съ Девво́рою и Вара́комъ: та́ко Вара́къ отпусти́ пѣ́шихъ свои́хъ въ доли́ну, въ раздѣле́нія Руви́мова, вели́ка испыта́нія се́рдца.
16
Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи бекання отар? В племенах Рувимових велика розбіжність.
16
Вску́ю ми́ сѣди́ши посредѣ́ мосфаѳе́мовъ, слы́шати звизда́ніє востава́ющихъ проити́ въ раздѣле́нія Руви́мля? ве́лія испыта́нія се́рдца.
17
Галаад живе спокійно за Йорданом, і Дану чого боятися з кораблями? Асир сидить на березі моря й біля пристаней своїх живе спокійно.
17
Галаа́дъ, объ ону́ страну́ Іорда́на всели́ся: и да́нъ, вску́ю обита́єши въ корабле́хъ? Аси́ръ обита́ при бре́зѣхъ морски́хъ, и въ раздѣле́ніихъ свои́хъ всели́ся.
18
Завулон — народ, який прирік душу свою на смерть, і Неффалим — на висотах поля.
18
Завуло́нъ, лю́діє укори́ша ду́шу свою́ на сме́рть: и Нефѳалі́мъ на высота́хъ села́.
19
Прийшли царі, зітнулися, тоді воювали царі ханаанські у Фанааху біля вод Мегиддонських, але не одержали ніякого срібла.
19
И пріидо́ша къ нему́ ца́ріє, и ополчи́шася, тогда́ воєва́ша ца́ріє Ханаа́нстіи во Ѳанаа́хѣ, у воды́ Магеддо́: мно́жества сребра́ не взя́ша.
20
З неба воювали, зірки з путей своїх воювали із Сисарою.
20
От небесе́ ополчи́шася звѣ́зды, от чи́на своєго́ ополчи́шася съ Сіса́рою.
21
Потік Киссон потягнув їх, потік Кедумим, потік Киссон. Зневажай, душе моя, силу!
21
Водоте́чь кісо́новъ изве́рже и́хъ, водоте́чь кадимі́нъ, водоте́чь кісо́новъ: попере́тъ єго́ душа́ моя́ си́льная.
22
Тоді ламалися копита кінські від утечі, від утечі сильних його.
22
Тогда́ отсѣко́шася копы́та ко́нская от топта́нія си́льныхъ єго́.
23
Прокляніть Мероз, говорить ангел Господній, прокляніть, прокляніть жителів його за те, що не прийшли на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими.
23
Проклина́йте Мазо́ра, рече́ а́нгелъ Госпо́день, прокля́тіємъ проклени́те живу́щихъ въ не́мъ, я́ко не пріидо́ша въ по́мощь Госпо́дню, въ по́мощь [Госпо́дню] въ си́льныхъ.
24
Нехай буде благословенна між жонами Іаїль, дружина Хевера кенеянина, між жонами в наметах нехай буде благословенна!
24
Да благослови́тся въ жена́хъ Іаи́ль, жена́ хаве́ра кіне́єва, от же́нъ въ ку́щи да благослови́тся:
25
Води просив він: молока подала вона, у чаші коштовній принесла молока кращого.
25
воды́ проси́ у нея́, и даде́ єму́ млеко́ въ ча́ши: преиму́щихъ принесе́ ма́сло кра́віє:
26
[Ліву] руку свою простягнула до кола, а праву свою до молота робітників; ударила Сисару, вразила голову його, розбила і проколола скроню його.
26
ру́ку свою́ лѣ́вую къ колу́ простре́, и десни́цу свою́ ко мла́ту рабо́тающихъ, и уби́ Сіса́ру: разби́ главу́ єго́, и порази́, прободе́ скра́нія єго́:
27
До ніг її схилився, упав і лежав, до ніг її схилився, упав; де схилився, там і впав убитий.
27
между́ нога́ма єя́ повали́ся: паде́ утружде́нъ, и у́мре посредѣ́ но́гъ єя́, и та́мо паде́ бѣ́днѣ.
28
У вікно виглядає і волає мати Сисарина крізь ґрати: чому довго не йде кіннота його, чому баряться колеса колісниць його?
28
Око́нцемъ взира́ше ма́ти Сіса́рина, окно́мъ сквозѣ́ реше́тку, что́ заме́дли колесни́ца єго́ пріити́? вску́ю уме́длиша стопы́ колесни́цъ єго́?
29
Розумні з її жінок відповідають їй, і сама вона відповідає на слова свої:
29
Му́дріи нача́лствующіи єя́ отвѣща́ша є́й, и сама́ отвѣщава́ше словеса́ своя́ себѣ́:
30
мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного воїна, у здобич отримано різнобарвний одяг Сисарі, отримано у здобич різнобарвний одяг, вишитий з обох боків, знятий з плечей полоненого.
30
не обря́щутъ ли єго́ раздѣля́юща коры́сти, удружа́юща друго́мъ на главу́ му́жа си́льна? коры́сти ша́ровъ Сіса́рѣ, коры́сти ша́ровъ разли́чія, ша́ры испещре́нныхъ, сія́ вы́и єго́ коры́сти.
31
Так нехай загинуть усі вороги Твої, Господи! Ті ж, що люблять Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! — І спочивала земля сорок років.
31
Та́ко да поги́бнутъ вси́ врази́ твои́, Го́споди: и лю́бящіи єго́, я́коже восто́къ со́лнца въ си́лѣ своє́й. И бы́сть въ поко́и земля́ четы́редесять лѣ́тъ.