Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
У той день заспівали Девора і Варак, син Авиноамів, цими словами:
1
И҆ воспѣ̀ деввѡ́ра и҆ вара́къ сы́нъ а҆вїнее́мовъ въ то́й де́нь, и҆ речѐ:
2
Ізраїль помстився, народ показав ревність; прославте Господа!
2
внегда̀ нача́ти вождѡ́мъ во і҆и҃ли, въ произволе́нїи люді́й, благослови́те гдⷭ҇а.
3
Слухайте, царі, прислухайтеся, вельможі: я Господу, я співаю, воздаю хвалу Господу Богу Ізраїлевому.
3
Оу҆слы́шите, ца́рїе, и҆ внꙋши́те, кнѧ̑зи: а҆́зъ гдⷭ҇еви воспою̀ и҆ пою̀ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ.
4
Коли виходив Ти, Господи, від Сеїра, коли йшов з поля Едомського, тоді земля тряслася, і небо капало, і хмари проливали воду;
4
Гдⷭ҇и, во и҆схо́дѣ твое́мъ ѿ сиі́ра, внегда̀ воздвиза́тисѧ тебѣ̀ ѿ села̀ є҆дѡ́мова, землѧ̀ потрѧсе́сѧ, и҆ не́бо возмꙋти́сѧ, и҆ ѡ҆́блацы и҆ска́паша во́дꙋ:
5
гори танули від лиця Господа, навіть цей Синай від лиця Господа Бога Ізраїлевого.
5
го́ры подвиго́шасѧ ѿ лица̀ гдⷭ҇а є҆лѡі̀, та́ѧ сїна̀ ѿ лица̀ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева.
6
У дні Самегара, сина Анафового, у дні Іаїлі, були порожні дороги, і ті, що ходили раніше путями прямими, ходили тоді обхідними дорогами.
6
Во дни̑ самега́ра сы́на а҆на́ѳова, во дни̑ і҆аи́ли, ѡ҆скꙋдѣ́ша пꙋтїѐ, и҆ и҆до́ша въ пꙋти̑ кри̑вы, и҆ и҆до́ша въ пꙋти̑ развращє́нны:
7
Не стало мешканців у селищах у Ізраїля, не стало, доки не повстала я, Девора, доки не повстала я, мати в Ізраїлі.
7
ѡ҆скꙋдѣ́ша живꙋ́щїи во і҆и҃ли, ѡ҆скꙋдѣ́ша до́ндеже воста̀ деввѡ́ра, до́ндеже воста̀ ма́ти во і҆и҃ли:
8
Обрали нових богів, тому війна біля воріт. Чи видні були щит і спис у сорока тисяч Ізраїля?
8
и҆збра́ша бо́ги нѡ́вы, ꙗ҆́кѡ хлѣ́бъ ꙗ҆́ченъ, тогда̀ воева́ша гра́ды кнѧзе́й: щи́тъ не ꙗ҆ви́сѧ, нижѐ копїѐ въ четы́редесѧти ты́сѧщахъ во і҆и҃ли.
9
Серце моє до вас, начальники Ізраїлеві, до ревнителів серед народу; прославте Господа!
9
Се́рдце моѐ на оу҆чинє́ннаѧ во і҆и҃ли: си́льнїи люді́й, благослови́те гдⷭ҇а.
10
Ті, хто їздить на ослицях білих, ті, що сидять на килимах і ходять по дорозі, співайте пісню!
10
Ѣ҆́здѧщїи на ѻ҆слѧ́техъ бѣ́лыхъ въ полꙋ́дне, и҆ сѣдѧ́щїи на сꙋди́щи, и҆ ходѧ́щїи на пꙋти̑ со́нмѡвъ, провѣща́йте.
11
Серед голосів, що збирають стада, біля колодязів, нехай співають хвалу Господу, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до воріт народ Господній.
11
Гла́съ пле́щꙋщихъ посредѣ̀ веселѧ́щихсѧ: та́мѡ дадѧ́тъ пра́вдꙋ. Гдⷭ҇и, пра̑вды оу҆крѣпѝ во і҆и҃ли: тогда̀ разыдо́шасѧ во гра́ды своѧ̑ лю́дїе гдⷭ҇ни.
12
Піднесися, піднесися, Деворо! піднесися, піднесися! співай пісню! Постань, Вараку! і веди полонених твоїх, сину Авиноамів!
12
Воста́ни, воста́ни, деввѡ́ра: воста́ни, воста́ни, глаго́ли съ пѣ́снїю: воста́ни, вара́че, и҆ плѣнѝ плѣ́нъ тво́й, сы́не а҆вїнее́мль.
13
Тоді небагатьом із сильних підкорив Він народ; Господь підпорядкував мені хоробрих.
13
Тогда̀ возвели́чисѧ си́ла є҆гѡ̀: гдⷭ҇ь смирѝ мнѣ̀ крѣ́пльшыѧ менє̀.
14
Від Єфрема прийшли ті, хто вкорінився в Амалика; за тобою Веніамін, серед народу твого; від Махира йшли начальники, і від Завулона — ті, хто володіє тростиною писаря.
14
Лю́дїе є҆фрє́мли оу҆томи́ша и҆̀хъ въ доли́нѣ: бра́тъ тво́й венїамі́нъ въ лю́дехъ твои́хъ: ѿ менє̀ махі́ръ снидо́ша взыскꙋ́ющїи, и҆ ѿ завꙋлѡ́на оу҆крѣплѧ́ющїисѧ въ ски́птрѣ повѣствова́нїѧ пи́сменника.
15
І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар так само, як Варак, кинувся в долину пішки. В племенах Рувимових велика розбіжність.
15
И҆ нача̑лницы во і҆ссаха́рѣ съ деввѡ́рою и҆ вара́комъ: та́кѡ вара́къ ѿпꙋстѝ пѣ́шихъ свои́хъ въ доли́нꙋ, въ раздѣлє́нїѧ рꙋви́мѡва, вели̑ка и҆спыта̑нїѧ се́рдца.
16
Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи бекання отар? В племенах Рувимових велика розбіжність.
16
Вскꙋ́ю мѝ сѣди́ши посредѣ̀ мосфаѳе́мѡвъ, слы́шати звизда́нїе востава́ющихъ проитѝ въ раздѣлє́нїѧ рꙋви̑млѧ; вє́лїѧ и҆спыта̑нїѧ се́рдца.
17
Галаад живе спокійно за Йорданом, і Дану чого боятися з кораблями? Асир сидить на березі моря й біля пристаней своїх живе спокійно.
17
Галаа́дъ, ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на всели́сѧ: и҆ да́нъ, вскꙋ́ю ѡ҆бита́еши въ корабле́хъ; а҆си́ръ ѡ҆бита̀ при бре́зѣхъ морски́хъ, и҆ въ раздѣле́нїихъ свои́хъ всели́сѧ.
18
Завулон — народ, який прирік душу свою на смерть, і Неффалим — на висотах поля.
18
Завꙋлѡ́нъ, лю́дїе оу҆кори́ша дꙋ́шꙋ свою̀ на сме́рть: и҆ нефѳалі́мъ на высота́хъ села̀.
19
Прийшли царі, зітнулися, тоді воювали царі ханаанські у Фанааху біля вод Мегиддонських, але не одержали ніякого срібла.
19
И҆ прїидо́ша къ немꙋ̀ ца́рїе, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ, тогда̀ воева́ша ца́рїе ханаа́нстїи во ѳанаа́хѣ, оу҆ воды̀ магеддѡ̀: мно́жества сребра̀ не взѧ́ша.
20
З неба воювали, зірки з путей своїх воювали із Сисарою.
20
Ѿ небесѐ ѡ҆полчи́шасѧ ѕвѣ́зды, ѿ чи́на своегѡ̀ ѡ҆полчи́шасѧ съ сїса́рою.
21
Потік Киссон потягнув їх, потік Кедумим, потік Киссон. Зневажай, душе моя, силу!
21
Водоте́чь кїсѡ́новъ и҆зве́рже и҆̀хъ, водоте́чь кадимі́нъ, водоте́чь кїсѡ́новъ: попере́тъ є҆го̀ дꙋша̀ моѧ̀ си́льнаѧ.
22
Тоді ламалися копита кінські від утечі, від утечі сильних його.
22
Тогда̀ ѿсѣко́шасѧ кѡпы́та кѡ́нскаѧ ѿ топта́нїѧ си́льныхъ є҆гѡ̀.
23
Прокляніть Мероз, говорить ангел Господній, прокляніть, прокляніть жителів його за те, що не прийшли на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими.
23
Проклина́йте мазѡ́ра, речѐ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень, проклѧ́тїемъ проклени́те живꙋ́щихъ въ не́мъ, ꙗ҆́кѡ не прїидо́ша въ по́мощь гдⷭ҇ню, въ по́мощь (гдⷭ҇ню) въ си́льныхъ.
24
Нехай буде благословенна між жонами Іаїль, дружина Хевера кенеянина, між жонами в наметах нехай буде благословенна!
24
Да благослови́тсѧ въ жена́хъ і҆аи́ль, жена̀ хаве́ра кїне́ева, ѿ же́нъ въ кꙋ́щи да благослови́тсѧ:
25
Води просив він: молока подала вона, у чаші коштовній принесла молока кращого.
25
воды̀ просѝ оу҆ неѧ̀, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ млеко̀ въ ча́ши: преимꙋ́щихъ принесѐ ма́сло кра́вїе:
26
[Ліву] руку свою простягнула до кола, а праву свою до молота робітників; ударила Сисару, вразила голову його, розбила і проколола скроню його.
26
рꙋ́кꙋ свою̀ лѣ́вꙋю къ колꙋ̀ прострѐ, и҆ десни́цꙋ свою̀ ко мла́тꙋ рабо́тающихъ, и҆ оу҆бѝ сїса́рꙋ: разбѝ главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ поразѝ, прободѐ скра̑нїѧ є҆гѡ̀:
27
До ніг її схилився, упав і лежав, до ніг її схилився, упав; де схилився, там і впав убитий.
27
междꙋ̀ нога́ма є҆ѧ̀ повали́сѧ: падѐ оу҆трꙋжде́нъ, и҆ оу҆́мре посредѣ̀ но́гъ є҆ѧ̀, и҆ та́мѡ падѐ бѣ́днѣ.
28
У вікно виглядає і волає мати Сисарина крізь ґрати: чому довго не йде кіннота його, чому баряться колеса колісниць його?
28
Ѻ҆ко́нцемъ взира́ше ма́ти сїса́рина, ѻ҆кно́мъ сквозѣ̀ реше́ткꙋ, что̀ заме́дли колесни́ца є҆гѡ̀ прїитѝ; вскꙋ́ю оу҆ме́длиша стопы̑ колесни́цъ є҆гѡ̀;
29
Розумні з її жінок відповідають їй, і сама вона відповідає на слова свої:
29
Мꙋ́дрїи нача́лствꙋющїи є҆ѧ̀ ѿвѣща́ша є҆́й, и҆ сама̀ ѿвѣщава́ше словеса̀ своѧ̑ себѣ̀:
30
мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного воїна, у здобич отримано різнобарвний одяг Сисарі, отримано у здобич різнобарвний одяг, вишитий з обох боків, знятий з плечей полоненого.
30
не ѡ҆брѧ́щꙋтъ ли є҆гѡ̀ раздѣлѧ́юща кѡры́сти, оу҆дрꙋжа́юща дрꙋгѡ́мъ на главꙋ̀ мꙋ́жа си́льна; кѡры́сти ша́рѡвъ сїса́рѣ, кѡры́сти ша́рѡвъ разли́чїѧ, ша́ры и҆спещре́нныхъ, сїѧ̑ вы́и є҆гѡ̀ кѡры́сти.
31
Так нехай загинуть усі вороги Твої, Господи! Ті ж, що люблять Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! — І спочивала земля сорок років.
31
Та́кѡ да поги́бнꙋтъ всѝ вразѝ твоѝ, гдⷭ҇и: и҆ лю́бѧщїи є҆го̀, ꙗ҆́коже восто́къ со́лнца въ си́лѣ свое́й.