Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Авимелех, син Ієроваалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому племені батька матері своєї, і сказав:
1
И# п0йде ґвімелeхъ сhнъ їероваaловъ въ сmхeмъ ко брaтіи мaтере своеS и3 глаг0ла къ ни6мъ и3 ко всемY ср0дству д0му nтцA мaтере своеS, глаг0лz:
2
скажіть усім жителям сихемським: що краще для вас, щоб володіли вами всі сімдесят синів Ієроваалових, чи щоб володів один? і згадайте, що я кість ваша і плоть ваша.
2
глаг0лите во ќшы всёхъ мужeй сmхeмскихъ: что2 лyчше вaмъ, є4же владёти вaми седми1десzти мужє1мъ всBмъ сынHмъ їероваaлwвымъ, и3ли2 владёти вaми мyжу є3ди1ному; и3 помzни1те, ћкw к0сть вaша и3 пл0ть вaша є4смь ѓзъ.
3
Брати матері його сказали всі ці слова його жителям сихемським; і прихилилося серце їхнє до Авимелеха, бо говорили вони: він брат наш.
3
И# глаг0лаша брaтіz мaтере є3гw2 њ нeмъ во ќшы всёхъ мужeй сmхeмскихъ вс‰ словесA сі‰. И# ўклони1сz сeрдце и4хъ в8слёдъ ґвімелeха, рек0ша бо: брaтъ нaшъ є4сть.
4
І дали йому сімдесят сиклів срібла з дому Ваалверифа; Авимелех найняв за них бездільних і свавільних людей, які й пішли за ним.
4
И# дaша є3мY сeдмьдесzтъ срeбрєникъ t д0му ваалверjfа: и3 наS и4ми ґвімелeхъ мужeй прaздныхъ и3 скитaющихсz, и3 поид0ша в8слёдъ є3гw2.
5
І прийшов він у дім батька свого в Офру й убив братів своїх, сімдесят синів Ієроваалових, на одному камені. Залишився тільки Іофам, молодший син Ієроваалів, тому що сховався.
5
И# вни1де въ д0мъ nтцA своегw2 во є3фрafу, и3 и3зби2 брaтію свою2, сhны їероваaлwвы, сeдмьдесzтъ мужeй, на кaмени є3ди1нэмъ, и3 њстaсz їwаfaмъ сhнъ їероваaль ю3нёйшій, занE скрhсz.
6
І зібралися всі жителі сихемські і весь дім Милло, і пішли і поставили царем Авимелеха біля дуба, що поблизу Сихема.
6
И# собрaшасz вси2 мyжіе сmхeмстіи и3 вeсь д0мъ маaловъ, и3 поид0ша, и3 постaвиша ґвімелeха царeмъ ў дyба стaна, и4же въ сmхeмэхъ.
7
Коли розповіли про це Іофаму, він пішов і став на вершині гори Гаризим і, піднесши голос свій, кричав і говорив їм: послухайте мене, жителі Сихема, і послухає вас Бог!
7
И# повёдаша їwаfaму, и3 п0йде, и3 стA на версЁ горы2 гарізjнъ: и3 воздви1же глaсъ св0й, и3 воззвA, и3 речE и5мъ: послyшайте менE, мyжіе сmхeмстіи, и3 да ўслhшитъ вaсъ бGъ.
8
Пішли колись дерева помазати над собою царя і сказали маслиновому дереву: царюй над нами.
8
И#дyще и3д0ша древA помaзати себЁ царS и3 рёша мaсличинэ: бyди нaмъ цaрь.
9
Маслина сказала їм: чи залишу я жир мій, яким ушановують богів і людей і чи піду блукати по деревах?
9
И# речE и5мъ мaсличина: є3дA њстaвивши тyчность мою2, ю4же во мнЁ прослaви бGъ и3 человёцы, пойдY владёти древaми;
10
І сказали дерева смоковниці: йди ти, царюй над нами.
10
И# рек0ша древA смок0вницэ: пріиди2, цaрствуй над8 нaми.
11
Смоковниця сказала їм: чи залишу я солодкість мою і гарний плід мій і чи піду блукати по деревах?
11
И# речE и5мъ смок0вница: є3дA њстaвивши мою2 слaдость и3 пл0дъ м0й благjй, пойдY владёти древaми;
12
І сказали дерева виноградній лозі: йди ти, царюй над нами.
12
И# рек0ша древA къ лозЁ віногрaднэй: пріиди2, бyди нaмъ цaрь.
13
Виноградна лоза сказала їм: чи залишу я сік мій, який веселить богів і людей, і чи піду блукати по деревах?
13
И# речE и5мъ лозA віногрaднаz: є3дA њстaвивши віно2 моE, веселsщее бGа и3 человёки, пойдY владёти древaми;
14
Нарешті сказали всі дерева терну: йди ти, царюй над нами.
14
И# рек0ша вс‰ древA тeрнію: пріиди2, бyди нaмъ цaрь.
15
Терен сказав деревам: якщо ви дійсно поставляєте мене царем над собою, то йдіть, спочивайте під тінню моєю; якщо ж ні, то вийде вогонь з терну і спалить кедри ливанські.
15
И# речE тeрніе ко древaмъ: ѓще по и4стинэ помазyете себЁ царS менE над8 вaми, пріиди1те и3 вни1дите под8 сёнь мою2: ѓще ли же ни2, да и3зhдетъ џгнь и3з8 тeрніz и3 поsстъ кeдры лів†нскіz.
16
Отже, дивіться, чи істино і чи справедливо ви зробили, поставивши Авимелеха царем? І чи добре ви зробили з Ієроваалом і домом його, і чи відповідно до його благодіянь вчинили ви?
16
И# нн7э ѓще по и4стинэ и3 по совершeнству сотвори1сте, и3 постaвисте ґвімелeха царeмъ, и3 ѓще блaго сотвори1сте со їероваaломъ и3 съ д0момъ є3гw2, и3 ѓще по воздаsнію руки2 є3гw2 сотвори1сте є3мY,
17
За вас батько мій воював, не щадив життя свого і визволив вас від руки мадіанитян;
17
ћкоже воевA nтeцъ м0й по вaсъ, и3 повeрже дyшу свою2 въ странY, и3 и3збaви вaсъ t руки2 мадіaмли:
18
а ви тепер повстали проти дому батька мого, й убили сімдесят синів батька мого на одному камені, і поставили царем над жителями сихемськими Авимелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш.
18
и3 вы2 востaсте на д0мъ nтцA моегw2 днeсь и3 и3зби1сте сhны є3гw2, сeдмьдесzтъ мужeй, на є3ди1нэмъ кaмени, и3 постaвисте царeмъ ґвімелeха сhна рабhни є3гw2 над8 м{жи сікjмскими, ћкw брaтъ вaшъ є4сть:
19
Якщо ви нині за істиною і за правдою вчинили з Ієроваалом і домом його, то [нехай буде на вас благословення і] радуйтеся за Авимелеха, і він нехай радується за вас;
19
и3 ѓще по и4стинэ и3 по совершeнству сотвори1сте со їероваaломъ и3 д0момъ є3гw2 днeсь, благословeни вы2 бyдите, и3 возвесели1тесz њ ґвімелeсэ, и3 т0й њ вaсъ да возвесели1тсz:
20
якщо ж ні, то нехай вийде вогонь від Авимелеха і нехай спалить жителів сихемських і весь дім Милло і нехай вийде вогонь від жителів сихемських і від дому Милло, і нехай попалить Авимелеха.
20
ѓще же ни2, да и3зhдетъ џгнь t ґвімелeха и3 поsстъ мyжы сік‡мски и3 д0мъ мааллHнь: и3 да и3зhдетъ џгнь t мужeй сікjмскихъ и3 t д0му мааллHнz и3 да поsстъ ґвімелeха.
21
І побіг Іофам, і втік і пішов у Беер, і жив там, ховаючись від брата свого Авимелеха.
21
И# и3збэжE їwаfaмъ, и3 побэжE, и3 п0йде въ ви1ру, и3 всели1сz тaмw t лицA ґвімелeха брaта своегw2.
22
Авимелех же царював над Ізраїлем три роки.
22
И# њбладA ґвімелeхъ во ї}ли три2 лBта.
23
І послав Бог злого духа на Авимелеха і на жителів Сихема, і не стали підкорятися жителі сихемські Авимелеху,
23
И# послA бGъ дyхъ ѕ0лъ междY ґвімелeхомъ и3 междY м{жи сікjмскими: и3 возгнушaшасz мyжіе сікjмстіи д0момъ ґвімелeховымъ,
24
щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Ієроваалових, і кров їхня повернулася на Авимелеха, брата їхнього, який убив їх, і на жителів сихемських, які укріпили руки його, щоб убити братів своїх.
24
є4же навести2 непрaвду седми1десzти сынHвъ їероваaлихъ и3 крHви и4хъ возложи1ти на ґвімелeха брaта и4хъ, и4же ўби2 и5хъ, и3 на мyжы сік‡мски, ћкw ўкрэпи1ша рyцэ є3гw2 и3зби1ти брaтію свою2:
25
Жителі сихемські посадили проти нього в засідку людей на вершинах гір, які грабували кожного, хто проходив мимо них по дорозі. Про це донесено було Авимелеху.
25
и3 постaвиша нaнь мyжіе сікjмстіи подс†ды на версёхъ г0ръ, и3 разграблsху всёхъ и3дyщихъ къ ни6мъ на пути2. И# возвэсти1сz сіE ґвімелeху.
26
Прийшов же і Гаал, син Еведів, з братами своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, і жителі сихемські поклалися на нього.
26
И# пріи1де гаaлъ сhнъ ґвeдовъ и3 брaтіz є3гw2, и3 преид0ша въ сікjму, и3 ўповaша на него2 мyжіе сікjмстіи:
27
І вийшли в поле, і збирали виноград свій, і давили в точилах, і справляли свята, ходили в дім бога свого, і їли і пили, і проклинали Авимелеха.
27
и3 и3зыд0ша на село2, и3 њбрaша віногрaды сво‰, и3 и3згнет0ша, и3 сотвори1ша ли1ки: и3 ходи1ша во хрaмъ богHвъ свои1хъ, и3 kд0ша и3 пи1ша, кленyще ґвімелeха.
28
Гаал, син Еведів, говорив: хто Авимелех і що Сихем, щоб ми служили йому? Чи не син він Ієроваалів, і чи не Зевул головначальник його? Служіть краще нащадкам Еммора, батька Сихемового, а йому чому ми повинні служити?
28
И# речE гаaлъ сhнъ ґвeдовъ: кто2 є4сть ґвімелeхъ, и3 кто2 є4сть сhнъ сmхeмль, ћкw да пораб0таемъ є3мY; не сhнъ ли їероваaль, и3 зевyлъ стрaжъ є3гw2 рaбъ є3гw2 съ м{жи є3ммHра nтцA сmхeмлz; и3 почто2 и4мамы раб0тати є3мY;
29
Якби хто дав народ цей у руки мої, я прогнав би Авимелеха. І сказано було Авимелеху: примнож військо твоє і виходь.
29
и3 кто2 дaстъ лю1ди сі‰ въ рyку мою2; и3 престaвлю ґвімелeха, и3 рекY ко ґвімелeху: ўмн0жи си1лу твою2, и3 и3зhди.
30
Зевул, начальник міста, почув слова Гаала, сина Еведового, і запалав гнів його.
30
И# ўслhша зевyлъ кнsзь грaда словесA гаaла сhна ґвeдова, и3 разгнёвасz ћростію:
31
Він хитрим способом відправляє послів до Авимелеха, щоб сказати: ось, Гаал, син Еведів, і брати його прийшли в Сихем, і ось, вони підбурюють проти тебе місто;
31
и3 послA послы2 ко ґвімелeху w4тай, глаг0лz: сE, гаaлъ сhнъ ґвeдовъ и3 брaтіz є3гw2 пріид0ша въ сmхeму, и3 сE, сjи њбсэдsтъ на тS грaдъ:
32
отже, встань уночі, ти і народ, який знаходиться з тобою, і постав засідку в полі;
32
и3 нн7э востaни н0щію ты2 и3 лю1діе и5же съ тоб0ю, и3 засsди до заyтріz на селЁ:
33
вранці ж, при сходженні сонця, встань рано і підійди до міста; і коли він і народ, який з ним, вийдуть до тебе, тоді роби з ними, що може рука твоя.
33
и3 бyдетъ рaнw, є3гдA взhдетъ с0лнце, њбyтрэеши и3 протsгнешисz ко грaду: и3 сE, т0й и3 лю1діе и5же съ ни1мъ и3зhдутъ къ тебЁ, и3 сотвори1ши є3мY, є3ли1кw возм0жетъ рукA твоS.
34
І встав уночі Авимелех і весь народ, який знаходився з ним, і поставили в засідку біля Сихема чотири загони.
34
И# востA ґвімелeхъ и3 вси2 лю1діе, и5же съ ни1мъ, н0щію, и3 засэд0ша на сmхeмъ на четhри ч†сти.
35
[Вранці] Гаал, син Еведів, вийшов і став біля воріт міських; і встав Авимелех і народ, який був з ним, із засідки.
35
И# бhсть заyтра, и3 и3зhде гаaлъ сhнъ ґвeдовъ и3 стA пред8 двeрію врaтъ грaдскихъ. И# востA ґвімелeхъ и3 лю1діе, и5же съ ни1мъ, t засaды.
36
Гаал, побачивши народ, говорить Зевулу: ось, народ спускається з вершини гір. А Зевул сказав йому: тінь гір тобі здається людьми.
36
И# ви1дэ гаaлъ сhнъ ґвeдовъ лю1ди и3 речE къ зевyлу: сE, нар0дъ людjй и3сх0дитъ съ верхHвъ г0ръ. И# речE къ немY зевyлъ: стёнь г0ръ ты2 ви1диши ћкw мyжы.
37
Гаал знову говорив і сказав: ось, народ спускається з узвишшя, і один загін іде від дуба Меонним.
37
И# приложи2 є3щE гаaлъ глаг0лати и3 речE: сE, лю1діе и3сх0дzтъ при м0ри t высоты2 земли2, и3 п0лкъ є3ди1нъ и4детъ путeмъ дубрaвы маwненjмъ.
38
І сказав йому Зевул: де вуста твої, які говорили: «хто Авимелех, щоб ми служили йому?» Це той народ, який ти зневажав; виходь тепер і воюй з ним.
38
И# речE къ немY зевyлъ: и3 гдЁ сyть нн7э ўстA тво‰ глагHлющаz: кто2 є4сть ґвімелeхъ, ћкw пораб0таемъ є3мY; не сjи ли сyть лю1діе, ±же ты2 ўничт0жилъ є3си2; и3зhди u5бо нн7э, и3 њполчи1сz проти1ву и4хъ.
39
І пішов Гаал попереду жителів сихемських і воював з Авимелехом.
39
И# и3зhде гаaлъ пред8 мyжы сmхє1мски, и3 њполчи1сz проти1ву ґвімелeху:
40
І погнався за ним Авимелех, і побіг він від нього, і багато впало убитих до самих воріт міста.
40
и3 погнA є3го2 ґвімелeхъ, и3 побэжE t лицA є3гw2: и3 пад0ша ћзвенніи мн0зи дaже до врaтъ грaдскихъ.
41
І залишився Авимелех в Арумі, а Гаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі.
41
И# вни1де ґвімелeхъ во ґрjму: и3 зевyлъ и3згнA гаaла и3 брaтію є3гw2, да не живyтъ въ сmхeмэ.
42
На другий день вийшов народ у поле, і донесли про це Авимелеху.
42
И# бhсть наyтріе, и3 и3зыд0ша лю1діе на п0ле, и3 повёдаша ґвімелeху:
43
Він узяв свій народ і розділив його на три загони і поставив у засідку в полі. І, побачивши, що народ вийшов з міста, повстав на них і побив їх.
43
и3 взS людjй, и3 раздэли2 и5хъ на три2 ч†сти, и3 засsде на селЁ: и3 ви1дэ, и3 сE, лю1діе и3зыд0ша и3з8 грaда, и3 востA на нS, и3 и3зби2 и5хъ.
44
Тим часом як Авимелех і загони, які були з ним, підійшли і стали біля воріт міських, інші два загони напали на всіх, хто був у полі, й убивали їх.
44
И# ґвімелeхъ и3 нач†лницы, и5же съ ни1мъ, протzг0шасz и3 стaша ў двeрій врaтъ грaдскихъ: и3 двЁ ч†сти проліsшасz на вс‰, ±же на селЁ, и3 и3зби1ша |.
45
І бився Авимелех з містом увесь той день, і взяв місто, і перебив людей, які були в ньому, і зруйнував місто і засіяв його сіллю.
45
Ґвімелeхъ же добывaше грaда вeсь дeнь т0й, и3 взS грaдъ, и3 лю1ди и5же въ нeмъ и3зби2, и3 разори2 грaдъ, и3 посёz въ нeмъ с0ль.
46
Почувши про це, всі, хто був у вежі сихемській, пішли у вежу капища Ваал-Верифа.
46
И# ўслhшаша сіE вси2 мyжіе столпA сmхeмлz и3 внид0ша въ твeрдь д0му (б0га) веfилверjfъ.
47
Авимелеху донесли, що зібралися там усі, хто був раніше у вежі сихемській.
47
И# возвэсти1сz ґвімелeху, ћкw собрaшасz вси2 мyжіе столпA сmхeмска.
48
І пішов Авимелех на гору Селмон, сам і весь народ, який був з ним, і взяв Авимелех сокири із собою і нарубав сучків з дерев, і поклав на плечі свої, і сказав людям, які були з ним: ви бачили, що я робив; скоріше робіть і ви те саме, що я.
48
И# взhде ґвімелeхъ на г0ру селмHнъ сaмъ и3 вси2 лю1діе, и5же съ ни1мъ: и3 взS ґвімелeхъ сэки1ру въ рyку свою2, и3 ўсэчE вётвь t дрeва, и3 воздви1же ю5, и3 возложи2 на рaму свою2: и3 речE лю1демъ и5же съ ни1мъ: є4же ви1дэсте мS творsща, сотвори1те ск0рw ћкоже и3 ѓзъ.
49
І нарубав кожен з усього народу сучків, і пішли за Авимелехом, і поклали до вежі, і спалили за допомогою їх вежу вогнем, і померли всі, хто був у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок.
49
И# ўсэк0ша вси2 лю1діе вBтвіz и3 взsша, и3 поид0ша в8слёдъ ґвімелeха, и3 возложи1ша на твердhню, и3 запали1ша на ни1хъ твердhню nгнeмъ: и3 и3зомр0ша вси2 лю1діе столпA сmхeмска до тhсzщи мужeй и3 жeнъ.
50
Потім пішов Авимелех у Тевец і обложив Тевец і взяв його.
50
И# и4де ґвімелeхъ въ fиви1съ и3 њбсsде є3го2, и3 взS є3го2:
51
Посеред міста була міцна вежа, і втекли туди всі чоловіки і жінки і всі жителі міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю вежі.
51
и3 ст0лпъ бЁ твeрдъ средЁ грaда, и3 вбэг0ша тY вси2 мyжіе и3 жєны2 и3 вси2 старBйшины грaда, и3 заключи1шасz, и3 взыд0ша на кр0въ столпA:
52
Авимелех прийшов до вежі й оточив її і підійшов до дверей вежі, щоб спалити її вогнем.
52
и3 пріи1де ґвімелeхъ до столпA, и3 супроти1вишасz є3мY: и3 приступи2 ґвімелeхъ ко вратHмъ столпA, є4же запали1ти є3го2 nгнeмъ:
53
Тоді одна жінка кинула уламок жорна на голову Авимелеху і проломила йому череп.
53
и3 свeрже женA є3ди1на ўл0мокъ жерн0вный на главY ґвімелeха, и3 сокруши2 є3мY тeмz:
54
[Авимелех] негайно покликав отрока, зброєносця свого, і сказав йому: оголи меч твій і умертви мене, щоб не сказали про мене: жінка убила його. І проколов його отрок його, і він помер.
54
и3 возопи2 ск0рw ґвімелeхъ ко џтроку носsщему сосyды є3гw2 и3 речE є3мY: и3звлецы2 мeчь тв0й и3 ўбjй мS, да не рекyтъ, ћкw женA ўби2 є3го2. И# прободE є3го2 џтрокъ є3гw2, и3 ќмре.
55
Ізраїльтяни, бачачи, що помер Авимелех, пішли кожен у своє місце.
55
И# ви1дэша мyжіе ї}лстіи, ћкw ќмре ґвімелeхъ: и3 tид0ша кjйждо на своE мёсто.
56
Так воздав Бог Авимелеху за злодіяння, які він зробив батькові своєму, убивши сімдесят братів своїх.
56
И# воздадE бGъ ѕло2 ґвімелeху, є4же сотвори2 nтцY своемY, ўби1въ сeдмьдесzтъ брaтій свои1хъ:
57
І всі злодіяння жителів сихемських повернув Бог на голову їх; і спостигло їх прокляття Іофама, сина Ієроваалового.
57
и3 всsку ѕл0бу мужeй сmхeмлихъ њбрати2 бGъ на главы6 и4хъ: и3 взhде на нS клsтва їwаfaма сhна їероваaлz.