Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 9
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Авимелех, син Ієроваалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому племені батька матері своєї, і сказав:
1
И по́йде Авімеле́хъ сы́нъ ієроваа́ловъ въ Сихе́мъ ко бра́тіи ма́тере своєя́ и глаго́ла къ ни́мъ и ко всему́ сро́дству до́му отца́ ма́тере своєя́, глаго́ля:
2
скажіть усім жителям сихемським: що краще для вас, щоб володіли вами всі сімдесят синів Ієроваалових, чи щоб володів один? і згадайте, що я кість ваша і плоть ваша.
Брати матері його сказали всі ці слова його жителям сихемським; і прихилилося серце їхнє до Авимелеха, бо говорили вони: він брат наш.
3
И глаго́лаша бра́тія ма́тере єго́ о не́мъ во у́шы всѣ́хъ муже́й Сихе́мскихъ вся́ словеса́ сія́. И уклони́ся се́рдце и́хъ вслѣ́дъ Авімеле́ха, реко́ша бо: бра́тъ на́шъ є́сть.
4
І дали йому сімдесят сиклів срібла з дому Ваалверифа; Авимелех найняв за них бездільних і свавільних людей, які й пішли за ним.
4
И да́ша єму́ се́дмьдесятъ сре́бреникъ от до́му Ваалвері́ѳа: и ная́ и́ми Авімеле́хъ муже́й пра́здныхъ и скита́ющихся, и поидо́ша вслѣ́дъ єго́.
5
І прийшов він у дім батька свого в Офру й убив братів своїх, сімдесят синів Ієроваалових, на одному камені. Залишився тільки Іофам, молодший син Ієроваалів, тому що сховався.
5
И вни́де въ до́мъ отца́ своєго́ во Єфра́ѳу, и изби́ бра́тію свою́, сы́ны ієроваа́ловы, се́дмьдесятъ муже́й, на ка́мени єди́нѣмъ, и оста́ся Іоаѳа́мъ сы́нъ ієроваа́ль юнѣ́йшій, зане́ скры́ся.
6
І зібралися всі жителі сихемські і весь дім Милло, і пішли і поставили царем Авимелеха біля дуба, що поблизу Сихема.
6
И собра́шася вси́ му́жіє Сихе́мстіи и ве́сь до́мъ маа́ловъ, и поидо́ша, и поста́виша Авімеле́ха царе́мъ у ду́ба ста́на, и́же въ Сихе́мѣхъ.
7
Коли розповіли про це Іофаму, він пішов і став на вершині гори Гаризим і, піднесши голос свій, кричав і говорив їм: послухайте мене, жителі Сихема, і послухає вас Бог!
7
И повѣ́даша Іоаѳа́му, и по́йде, и ста́ на версѣ́ горы́ гарізі́нъ: и воздви́же гла́съ сво́й, и воззва́, и рече́ и́мъ: послу́шайте мене́, му́жіє Сихе́мстіи, и да услы́шитъ ва́съ Бо́гъ.
8
Пішли колись дерева помазати над собою царя і сказали маслиновому дереву: царюй над нами.
Маслина сказала їм: чи залишу я жир мій, яким ушановують богів і людей і чи піду блукати по деревах?
9
И рече́ и́мъ ма́сличина: єда́ оста́вивши ту́чность мою́, ю́же во мнѣ́ просла́ви Бо́гъ и человѣ́цы, пойду́ владѣ́ти древа́ми?
10
І сказали дерева смоковниці: йди ти, царюй над нами.
10
И реко́ша древа́ смоко́вницѣ: пріиди́, ца́рствуй надъ на́ми.
11
Смоковниця сказала їм: чи залишу я солодкість мою і гарний плід мій і чи піду блукати по деревах?
11
И рече́ и́мъ смоко́вница: єда́ оста́вивши мою́ сла́дость и пло́дъ мо́й благі́й, пойду́ владѣ́ти древа́ми?
12
І сказали дерева виноградній лозі: йди ти, царюй над нами.
12
И реко́ша древа́ къ лозѣ́ віногра́днѣй: пріиди́, бу́ди на́мъ ца́рь.
13
Виноградна лоза сказала їм: чи залишу я сік мій, який веселить богів і людей, і чи піду блукати по деревах?
13
И рече́ и́мъ лоза́ віногра́дная: єда́ оста́вивши віно́ моє́, веселя́щеє Бо́га и человѣ́ки, пойду́ владѣ́ти древа́ми?
14
Нарешті сказали всі дерева терну: йди ти, царюй над нами.
14
И реко́ша вся́ древа́ те́рнію: пріиди́, бу́ди на́мъ ца́рь.
15
Терен сказав деревам: якщо ви дійсно поставляєте мене царем над собою, то йдіть, спочивайте під тінню моєю; якщо ж ні, то вийде вогонь з терну і спалить кедри ливанські.
15
И рече́ те́рніє ко древа́мъ: а́ще по и́стинѣ помазу́єте себѣ́ царя́ мене́ надъ ва́ми, пріиди́те и вни́дите подъ сѣ́нь мою́: а́ще ли же ни́, да изы́детъ о́гнь изъ те́рнія и поя́стъ ке́дры Ліва́нскія.
16
Отже, дивіться, чи істино і чи справедливо ви зробили, поставивши Авимелеха царем? І чи добре ви зробили з Ієроваалом і домом його, і чи відповідно до його благодіянь вчинили ви?
16
И ны́нѣ а́ще по и́стинѣ и по соверше́нству сотвори́сте, и поста́висте Авімеле́ха царе́мъ, и а́ще бла́го сотвори́сте со ієроваа́ломъ и съ до́момъ єго́, и а́ще по воздая́нію руки́ єго́ сотвори́сте єму́,
17
За вас батько мій воював, не щадив життя свого і визволив вас від руки мадіанитян;
17
я́коже воєва́ оте́цъ мо́й по ва́съ, и пове́рже ду́шу свою́ въ страну́, и изба́ви ва́съ от руки́ Мадіа́мли:
18
а ви тепер повстали проти дому батька мого, й убили сімдесят синів батька мого на одному камені, і поставили царем над жителями сихемськими Авимелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш.
18
и вы́ воста́сте на до́мъ отца́ моєго́ дне́сь и изби́сте сы́ны єго́, се́дмьдесятъ муже́й, на єди́нѣмъ ка́мени, и поста́висте царе́мъ Авімеле́ха сы́на рабы́ни єго́ надъ му́жи Сікі́мскими, я́ко бра́тъ ва́шъ є́сть:
19
Якщо ви нині за істиною і за правдою вчинили з Ієроваалом і домом його, то [нехай буде на вас благословення і] радуйтеся за Авимелеха, і він нехай радується за вас;
19
и а́ще по и́стинѣ и по соверше́нству сотвори́сте со ієроваа́ломъ и до́момъ єго́ дне́сь, благослове́ни вы́ бу́дите, и возвесели́теся о Авімеле́сѣ, и то́й о ва́съ да возвесели́тся:
20
якщо ж ні, то нехай вийде вогонь від Авимелеха і нехай спалить жителів сихемських і весь дім Милло і нехай вийде вогонь від жителів сихемських і від дому Милло, і нехай попалить Авимелеха.
20
а́ще же ни́, да изы́детъ о́гнь от Авімеле́ха и поя́стъ му́жы Сікі́мски и до́мъ маалло́нь: и да изы́детъ о́гнь от муже́й Сікі́мскихъ и от до́му маалло́ня и да поя́стъ Авімеле́ха.
21
І побіг Іофам, і втік і пішов у Беер, і жив там, ховаючись від брата свого Авимелеха.
21
И избѣже́ Іоаѳа́мъ, и побѣже́, и по́йде въ ви́ру, и всели́ся та́мо от лица́ Авімеле́ха бра́та своєго́.
22
Авимелех же царював над Ізраїлем три роки.
22
И облада́ Авімеле́хъ во Ізра́или три́ лѣ́та.
23
І послав Бог злого духа на Авимелеха і на жителів Сихема, і не стали підкорятися жителі сихемські Авимелеху,
23
И посла́ Бо́гъ ду́хъ зо́лъ между́ Авімеле́хомъ и между́ му́жи Сікі́мскими: и возгнуша́шася му́жіє Сікі́мстіи до́момъ Авімеле́ховымъ,
24
щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Ієроваалових, і кров їхня повернулася на Авимелеха, брата їхнього, який убив їх, і на жителів сихемських, які укріпили руки його, щоб убити братів своїх.
24
є́же навести́ непра́вду седми́десяти сыно́въ ієроваа́лихъ и кро́ви и́хъ возложи́ти на Авімеле́ха бра́та и́хъ, и́же уби́ и́хъ, и на му́жы Сікі́мски, я́ко укрѣпи́ша ру́цѣ єго́ изби́ти бра́тію свою́:
25
Жителі сихемські посадили проти нього в засідку людей на вершинах гір, які грабували кожного, хто проходив мимо них по дорозі. Про це донесено було Авимелеху.
25
и поста́виша на́нь му́жіє Сікі́мстіи подса́ды на версѣ́хъ го́ръ, и разграбля́ху всѣ́хъ иду́щихъ къ ни́мъ на пути́. И возвѣсти́ся сіє́ Авімеле́ху.
26
Прийшов же і Гаал, син Еведів, з братами своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, і жителі сихемські поклалися на нього.
26
И пріи́де гаа́лъ сы́нъ Аве́довъ и бра́тія єго́, и преидо́ша въ Сікі́му, и упова́ша на него́ му́жіє Сікі́мстіи:
27
І вийшли в поле, і збирали виноград свій, і давили в точилах, і справляли свята, ходили в дім бога свого, і їли і пили, і проклинали Авимелеха.
27
и изыдо́ша на село́, и обра́ша віногра́ды своя́, и изгнето́ша, и сотвори́ша ли́ки: и ходи́ша во хра́мъ бого́въ свои́хъ, и ядо́ша и пи́ша, клену́ще Авімеле́ха.
28
Гаал, син Еведів, говорив: хто Авимелех і що Сихем, щоб ми служили йому? Чи не син він Ієроваалів, і чи не Зевул головначальник його? Служіть краще нащадкам Еммора, батька Сихемового, а йому чому ми повинні служити?
28
И рече́ гаа́лъ сы́нъ Аве́довъ: кто́ є́сть Авімеле́хъ, и кто́ є́сть сы́нъ Сихе́мль, я́ко да порабо́таємъ єму́? не сы́нъ ли ієроваа́ль, и зеву́лъ стра́жъ єго́ ра́бъ єго́ съ му́жи Єммо́ра отца́ Сихе́мля? и почто́ и́мамы рабо́тати єму́?
29
Якби хто дав народ цей у руки мої, я прогнав би Авимелеха. І сказано було Авимелеху: примнож військо твоє і виходь.
29
и кто́ да́стъ лю́ди сія́ въ ру́ку мою́? и преста́влю Авімеле́ха, и реку́ ко Авімеле́ху: умно́жи си́лу твою́, и изы́ди.
30
Зевул, начальник міста, почув слова Гаала, сина Еведового, і запалав гнів його.
30
И услы́ша зеву́лъ кня́зь гра́да словеса́ гаа́ла сы́на Аве́дова, и разгнѣ́вася я́ростію:
31
Він хитрим способом відправляє послів до Авимелеха, щоб сказати: ось, Гаал, син Еведів, і брати його прийшли в Сихем, і ось, вони підбурюють проти тебе місто;
31
и посла́ послы́ ко Авімеле́ху о́тай, глаго́ля: се́, гаа́лъ сы́нъ Аве́довъ и бра́тія єго́ пріидо́ша въ Сихе́му, и се́, сі́и обсѣдя́тъ на тя́ гра́дъ:
32
отже, встань уночі, ти і народ, який знаходиться з тобою, і постав засідку в полі;
32
и ны́нѣ воста́ни но́щію ты́ и лю́діє и́же съ тобо́ю, и зася́ди до зау́трія на селѣ́:
33
вранці ж, при сходженні сонця, встань рано і підійди до міста; і коли він і народ, який з ним, вийдуть до тебе, тоді роби з ними, що може рука твоя.
33
и бу́детъ ра́но, єгда́ взы́детъ со́лнце, обу́трѣєши и протя́гнешися ко гра́ду: и се́, то́й и лю́діє и́же съ ни́мъ изы́дутъ къ тебѣ́, и сотвори́ши єму́, єли́ко возмо́жетъ рука́ твоя́.
34
І встав уночі Авимелех і весь народ, який знаходився з ним, і поставили в засідку біля Сихема чотири загони.
34
И воста́ Авімеле́хъ и вси́ лю́діє, и́же съ ни́мъ, но́щію, и засѣдо́ша на Сихе́мъ на четы́ри ча́сти.
35
[Вранці] Гаал, син Еведів, вийшов і став біля воріт міських; і встав Авимелех і народ, який був з ним, із засідки.
35
И бы́сть зау́тра, и изы́де гаа́лъ сы́нъ Аве́довъ и ста́ предъ две́рію вра́тъ гра́дскихъ. И воста́ Авімеле́хъ и лю́діє, и́же съ ни́мъ, от заса́ды.
36
Гаал, побачивши народ, говорить Зевулу: ось, народ спускається з вершини гір. А Зевул сказав йому: тінь гір тобі здається людьми.
36
И ви́дѣ гаа́лъ сы́нъ Аве́довъ лю́ди и рече́ къ зеву́лу: се́, наро́дъ люді́й исхо́дитъ съ верхо́въ го́ръ. И рече́ къ нему́ зеву́лъ: стѣ́нь го́ръ ты́ ви́диши я́ко му́жы.
37
Гаал знову говорив і сказав: ось, народ спускається з узвишшя, і один загін іде від дуба Меонним.
37
И приложи́ єще́ гаа́лъ глаго́лати и рече́: се́, лю́діє исхо́дятъ при мо́ри от высоты́ земли́, и по́лкъ єди́нъ и́детъ путе́мъ дубра́вы маонені́мъ.
38
І сказав йому Зевул: де вуста твої, які говорили: «хто Авимелех, щоб ми служили йому?» Це той народ, який ти зневажав; виходь тепер і воюй з ним.
38
И рече́ къ нему́ зеву́лъ: и гдѣ́ су́ть ны́нѣ уста́ твоя́ глаго́лющая: кто́ є́сть Авімеле́хъ, я́ко порабо́таємъ єму́? не сі́и ли су́ть лю́діє, я́же ты́ уничто́жилъ єси́? изы́ди у́бо ны́нѣ, и ополчи́ся проти́ву и́хъ.
39
І пішов Гаал попереду жителів сихемських і воював з Авимелехом.
39
И изы́де гаа́лъ предъ му́жы сихе́мски, и ополчи́ся проти́ву Авімеле́ху:
40
І погнався за ним Авимелех, і побіг він від нього, і багато впало убитих до самих воріт міста.
40
и погна́ єго́ Авімеле́хъ, и побѣже́ от лица́ єго́: и падо́ша я́звенніи мно́зи да́же до вра́тъ гра́дскихъ.
41
І залишився Авимелех в Арумі, а Гаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі.
41
И вни́де Авімеле́хъ во Арі́му: и зеву́лъ изгна́ гаа́ла и бра́тію єго́, да не живу́тъ въ Сихе́мѣ.
42
На другий день вийшов народ у поле, і донесли про це Авимелеху.
42
И бы́сть нау́тріє, и изыдо́ша лю́діє на по́ле, и повѣ́даша Авімеле́ху:
43
Він узяв свій народ і розділив його на три загони і поставив у засідку в полі. І, побачивши, що народ вийшов з міста, повстав на них і побив їх.
43
и взя́ люді́й, и раздѣли́ и́хъ на три́ ча́сти, и зася́де на селѣ́: и ви́дѣ, и се́, лю́діє изыдо́ша изъ гра́да, и воста́ на ня́, и изби́ и́хъ.
44
Тим часом як Авимелех і загони, які були з ним, підійшли і стали біля воріт міських, інші два загони напали на всіх, хто був у полі, й убивали їх.
44
И Авімеле́хъ и нача́лницы, и́же съ ни́мъ, протяго́шася и ста́ша у две́рій вра́тъ гра́дскихъ: и двѣ́ ча́сти пролія́шася на вся́, я́же на селѣ́, и изби́ша я́.
45
І бився Авимелех з містом увесь той день, і взяв місто, і перебив людей, які були в ньому, і зруйнував місто і засіяв його сіллю.
45
Авімеле́хъ же добыва́ше гра́да ве́сь де́нь то́й, и взя́ гра́дъ, и лю́ди и́же въ не́мъ изби́, и разори́ гра́дъ, и посѣ́я въ не́мъ со́ль.
46
Почувши про це, всі, хто був у вежі сихемській, пішли у вежу капища Ваал-Верифа.
46
И услы́шаша сіє́ вси́ му́жіє столпа́ Сихе́мля и внидо́ша въ тве́рдь до́му [бо́га] веѳилвері́ѳъ.
47
Авимелеху донесли, що зібралися там усі, хто був раніше у вежі сихемській.
47
И возвѣсти́ся Авімеле́ху, я́ко собра́шася вси́ му́жіє столпа́ Сихе́мска.
48
І пішов Авимелех на гору Селмон, сам і весь народ, який був з ним, і взяв Авимелех сокири із собою і нарубав сучків з дерев, і поклав на плечі свої, і сказав людям, які були з ним: ви бачили, що я робив; скоріше робіть і ви те саме, що я.
48
И взы́де Авімеле́хъ на го́ру селмо́нъ са́мъ и вси́ лю́діє, и́же съ ни́мъ: и взя́ Авімеле́хъ сѣки́ру въ ру́ку свою́, и усѣче́ вѣ́твь от дре́ва, и воздви́же ю́, и возложи́ на ра́му свою́: и рече́ лю́демъ и́же съ ни́мъ: є́же ви́дѣсте мя́ творя́ща, сотвори́те ско́ро я́коже и а́зъ.
49
І нарубав кожен з усього народу сучків, і пішли за Авимелехом, і поклали до вежі, і спалили за допомогою їх вежу вогнем, і померли всі, хто був у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок.
49
И усѣко́ша вси́ лю́діє вѣ́твія и взя́ша, и поидо́ша вслѣ́дъ Авімеле́ха, и возложи́ша на тверды́ню, и запали́ша на ни́хъ тверды́ню огне́мъ: и изомро́ша вси́ лю́діє столпа́ Сихе́мска до ты́сящи муже́й и же́нъ.
50
Потім пішов Авимелех у Тевец і обложив Тевец і взяв його.
50
И и́де Авімеле́хъ въ Ѳиви́съ и обся́де єго́, и взя́ єго́:
51
Посеред міста була міцна вежа, і втекли туди всі чоловіки і жінки і всі жителі міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю вежі.
51
и сто́лпъ бѣ́ тве́рдъ средѣ́ гра́да, и вбѣго́ша ту́ вси́ му́жіє и жены́ и вси́ старѣ́йшины гра́да, и заключи́шася, и взыдо́ша на кро́въ столпа́:
52
Авимелех прийшов до вежі й оточив її і підійшов до дверей вежі, щоб спалити її вогнем.
52
и пріи́де Авімеле́хъ до столпа́, и супроти́вишася єму́: и приступи́ Авімеле́хъ ко врато́мъ столпа́, є́же запали́ти єго́ огне́мъ:
53
Тоді одна жінка кинула уламок жорна на голову Авимелеху і проломила йому череп.
53
и све́рже жена́ єди́на уло́мокъ жерно́вный на главу́ Авімеле́ха, и сокруши́ єму́ те́мя:
54
[Авимелех] негайно покликав отрока, зброєносця свого, і сказав йому: оголи меч твій і умертви мене, щоб не сказали про мене: жінка убила його. І проколов його отрок його, і він помер.
54
и возопи́ ско́ро Авімеле́хъ ко о́троку нося́щему сосу́ды єго́ и рече́ єму́: извлецы́ ме́чь тво́й и убі́й мя́, да не реку́тъ, я́ко жена́ уби́ єго́. И прободе́ єго́ о́трокъ єго́, и у́мре.
55
Ізраїльтяни, бачачи, що помер Авимелех, пішли кожен у своє місце.
55
И ви́дѣша му́жіє Ізра́илстіи, я́ко у́мре Авімеле́хъ: и отидо́ша кі́йждо на своє́ мѣ́сто.
56
Так воздав Бог Авимелеху за злодіяння, які він зробив батькові своєму, убивши сімдесят братів своїх.