Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його.
1
Ѓлефъ. Ѓзъ мyжъ ви1дz нищетY (мою2) въ жезлЁ ћрости є3гw2 на мS:
2
Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло.
2
поsтъ мS и3 tведe мz во тмY, ґ не во свётъ.
3
Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою;
3
Nбaче на мS њбрати2 рyку свою2 вeсь дeнь,
4
виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої;
4
Бefъ. њбетши2 пл0ть мою2 и3 к0жу мою2, кHсти мо‰ сокруши2:
5
огородив мене і обклав гіркотою і тяготою;
5
согради2 на мS и3 њб8S главY мою2 и3 ўтруди2,
6
посадив мене у темне місце, як давно померлих;
6
въ тeмныхъ посади1 мz, ћкоже мє1ртвыz вёка:
7
оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої,
7
Гjмель. согради2 на мS, и3 не и3зhду, њтzготи2 њкHвы мо‰,
8
і коли я волав і взивав, затримував молитву мою;
8
и3 є3гдA воскричY и3 возопію2, загради2 моли1тву мою2:
9
камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої.
9
возгради2 пути6 мо‰, загради2 стєзи2 мо‰, возмzтE.
10
Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці;
10
Дaлеfъ. Бhсть ћкw медвёдь ловsй, (присэдsй ми2) ћкw лeвъ въ сокровeнныхъ,
11
викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо;
11
гнA tступи1вшаго, и3 ўпок0и мS, положи1 мz поги1бша:
12
натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл;
12
напрzжE лyкъ свои2, и3 постaви мS ћкw знaменіе на стрэлsніе,
13
послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого.
13
ГE. пусти2 въ лsдвіz мо‰ стрёлы тyла своегw2.
14
Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх.
14
Бhхъ въ смёхъ всBмъ лю1демъ мои6мъ, пёснь и4хъ вeсь дeнь.
15
Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином.
15
Насhти мS г0рести, напои1 мz жeлчи
16
Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом.
16
Вavъ. и3 и3з8S кaменемъ зyбы мо‰, напитa мz пeпеломъ
17
І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство,
17
и3 tри1ну t ми1ра дyшу мою2. Забhхъ благwты2
18
і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа.
18
и3 рёхъ: поги1бе побёда моS и3 надeжда моS t гDа.
19
Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч.
19
Зaінъ. Помzни2 нищетY мою2 и3 гонeніе моE.
20
Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені.
20
Г0ресть и3 жeлчь мою2 помzнY, и3 стужи1тъ во мнЁ душA моS.
21
Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю:
21
Сі‰ положY въ сeрдцы моeмъ, сегw2 рaди потерплю2.
22
з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося.
22
И$fъ. Млcть гDнz, ћкw не њстaви менE, не скончaшасz бо щедрHты є3гw2: пребывazй во ќтріихъ, поми1луй, гDи, ћкw не погиб0хомъ, не скончaшасz бо щедрHты тво‰.
23
Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя!
23
НHваz во ќтріихъ, мн0га є4сть вёра твоS.
24
Господь частина моя, — говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього.
24
Чaсть моS гDь, речE душA моS: сегw2 рaди пождY є3гw2.
25
Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його.
25
Тefъ. Бlгъ гDь надёющымсz нaнь:
26
Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа.
26
души2 и4щущей є3гw2 блaго (є4сть), и3 надёющейсz съ молчaніемъ спcніz б9іz.
27
Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй;
27
Блaго є4сть мyжу, є3гдA в0зметъ kрeмъ въ ю4ности своeй:
28
сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї;
28
ЇHдъ. сsдетъ на є3ди1нэ и3 ўм0лкнетъ, ћкw воздви1гну на сS:
29
вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»;
29
положи1тъ во прaхэ ўстA сво‰, нeгли кaкw бyдетъ надeжда:
30
підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою,
30
подaстъ лани1ту свою2 бію1щему, насhтитсz ўкори1знъ.
31
бо не навік залишає Господь.
31
Кaфъ. Ћкw не во вёкъ tри1нетъ гDь,
32
Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї.
32
ћкw смири1вый поми1луетъ по мн0жеству млcти своеS,
33
Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських.
33
не tри1ну t с®ца своегw2 и3 смири2 сhны мyжескіz.
34
Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі,
34
Лaмедъ. Е$же смири1ти под8 н0зэ є3гw2 вс‰ ќзники земны6z,
35
коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього,
35
є4же ўклони1ти сyдъ мyжа пред8 лицeмъ вhшнzгw,
36
коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь?
36
њсуди1ти человёка, внегдA суди1тисz є3мY, гDь не речE.
37
Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»?
37
Мeмъ. Кт0 є3сть т0й, и4же речE, и3 бhти, гDу не повелёвшу;
38
Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?
38
И#з8 ќстъ вhшнzгw не и3зhдетъ ѕло2 и3 добро2.
39
Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої.
39
Что2 возр0пщетъ человёкъ живyщь, мyжъ њ грэсЁ своeмъ;
40
Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа.
40
Нyнъ. И#зыскaсz пyть нaшъ и3 и3спытaсz, и3 њбрати1мсz ко гDу.
41
Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах:
41
Воздви1гнемъ сердцA н†ша съ рукaми къ бGу выс0кому на нб7си2.
42
ми відпали й були вперті; Ти не пощадив.
42
Мы2 согрэши1хомъ и3 нечeствовахомъ, сегw2 рaди не поми1ловалъ є3си2:
43
Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив;
43
Сaмехъ. покрhлъ є3си2 ћростію и3 tгнaлъ є3си2 нaсъ, ўби1лъ и3 не пощадёлъ є3си2:
44
Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша;
44
покрhлсz є3си2 w4блакомъ, да не д0йдетъ къ тебЁ моли1тва,
45
сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів.
45
сомжи1ти џчи мои2 и3 tри1нути, положи1лъ є3си2 нaсъ посредЁ людjй.
46
Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші.
46
Ѓінъ. Tверз0ша на ны2 ўстA сво‰ вси2 врази2 нaши.
47
Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша.
47
Стрaхъ и3 ќжасъ бhсть нaмъ, надмeніе и3 сокрушeніе:
48
Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого.
48
и3схHдища вwднaz и3зліeтъ џко моE њ сокрушeніи дщeре людjй мои1хъ.
49
Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення,
49
Фи2. Џко моE погрsзну: и3 не ўм0лкну, є4же не бhти њслаблeнію,
50
доки не зглянеться і не побачить Господь з небес.
50
д0ндеже приклони1тсz и3 ўви1дитъ гDь съ нб7сE.
51
Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста.
51
Џко моE закрывaетсz њ души2 моeй, пaче всёхъ дщeрей грaда.
52
Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини;
52
Цaди. Ловsще ўлови1ша мS ћкw врaбіz врази2 мои2 тyне:
53
скинули життя моє в яму і закидали мене камінням.
53
ўмори1ша въ р0вэ жи1знь мою2 и3 возложи1ша на мS кaмень.
54
Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я».
54
Возліsсz водA вhше главы2 моеS: рёхъ: tриновeнъ є4смь.
55
Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої.
55
КHфъ. Призвaхъ и4мz твоE, гDи, и3з8 р0ва преисп0днzгw:
56
Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого.
56
глaсъ м0й ўслhшалъ є3си2: не покрhй ўшeсъ твои1хъ на мольбY мою2:
57
Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся».
57
на п0мощь мою2 прибли1жилсz є3си2, въ дeнь, въ џньже призвaхъ тS, рeклъ ми2 є3си2: не б0йсz.
58
Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє.
58
Рeшъ. Суди1лъ є3си2, гDи, прю2 души2 моеS, и3збaвилъ є3си2 жи1знь мою2:
59
Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє.
59
ви1дэлъ є3си2, гDи, смzтє1ніz мо‰, разсуди1лъ є3си2 сyдъ м0й:
60
Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене.
60
вёси всE tмщeніе и4хъ и3 вс‰ помышлє1ніz и4хъ на мS.
61
Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене,
61
Ши1нъ. Слhшалъ є3си2 ўкwри1зны и4хъ, вс‰ совёты и4хъ на мS,
62
слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня.
62
ўстнЁ востаю1щихъ на мS и3 поучeніе и4хъ на мS вeсь дeнь,
63
Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них — пісня.
63
сэдёніе и4хъ и3 востaніе и4хъ: при1зри на џчи и4хъ.
64
Воздай їм, Господи, за ділами рук їх;
64
Favъ. Воздaси и5мъ, гDи, воздаsніе по дэлHмъ рукY и4хъ:
65
пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них;
65
воздaси и5мъ заступлeніе, сердцA моегw2 трyдъ.
66
переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної.
66
Ты2 и5хъ проженeши во гнёвэ и3 потреби1ши и5хъ под8 небесeмъ, гDи.