Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його.
1
А/лефъ” Азъ мђ'жъ видя нищетђ мою, жезлоM ја%рости е^го на' мя.
2
Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло.
2
поя` м^я и^ веде` въ ᲄмђ а^ не въ свњтъ.
3
Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою;
3
ѓ^ба'че на мнњ ѓ^брати рђ'кђ свою ве'сь дн~ь”
4
виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої;
4
Бе'тъ” Э$бет#ши пло'ть мою и^ ко'жђ мою, и^ ко'сти моя съкрђши.
5
огородив мене і обклав гіркотою і тяготою;
5
съгради на' мя, и^ ѓ^бъя` главђ` мою`, и^ трђдиXся.
6
посадив мене у темне місце, як давно померлих;
6
въ те'мныX посади м^я ја%ко и^ мр~твеца вњ'чныя”
7
оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої,
7
Ги'мель” Э$гради м^я и^ не и^зы'идђ, ё^тяж#чи ѓ^ко'вы моа.
8
і коли я волав і взивав, затримував молитву мою;
8
се же ја^ко вᲆскричђ и^ возопїю, ѓ^гради мл~твђ мою.
9
камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої.
9
въꙁ#граd пђти моя, загради стеѕя` моя и^ възмяте”
10
Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці;
10
Далетъ” Бысᲄь ја%ко меDвњдь ловя'и, присᲇдя'и ми ја%ко и^ ле'въ вᲆ съкровеныхъ.
11
викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо;
11
гна` эTстђпи'вша и^ покои` м^я, и^ положи м^я поги'бша.
12
натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл;
12
напряже лђкъ свои, и^ поста'ви м^я ја%ко зна'менїе на стрњлянїе”
13
послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого.
13
Ге” И/спђсти въ лядвїя моа стрњлы тђла свое^го,
14
Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх.
14
и^ быхъ въ смњхъ всMњ лю'демъ, пњснь и^хъ весь дн~ь.
15
Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином.
15
насыти м^я горести, напои^ мя жел#чи.
16
Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом.
16
Вафъ” И/ꙁъя` числомъ зђбы моа`, напиᲄа мя пепеломъ.
17
І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство,
17
эTринђ эT ми'ра дш~ђ мою`, и^ забыX бл~готы.
18
і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа.
18
и^ рњх# поги'бе побыть моа` и^ надежда моя эT г~а”
19
Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч.
19
Заи'нъ” Помяни нищетђ мою`, и^ ѓ^тогнанїя мое^го.
20
Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені.
20
го'ресть и^ желчь мою помянђхъ, и^ стђжиT с^и въ мнњ` дш~а моя`.
21
Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю:
21
сїя въспомина'я въ срDци моеM на' бг~а надња'тися бђ'дђ”
22
з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося.
22
Гетъ” Млsть гн~я ја%ко не погибо'хомъ, не минђша б^о щедроты е^го.
23
Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя!
23
позна'хъ вᲆ ё%трїи ја%ко мно'га е^сть вᲇра твоа.
24
Господь частина моя, — говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього.
24
ча'сть моа г~ь, реq дш~а моа. сего раd пождђ е^го”
25
Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його.
25
Тетъ” Бл~гъ г~ь надњющимся на'нь,
26
Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа.
26
дш~и ищђщеи е^го. бл~го е^сᲄь надњя'тися съ молча'нїемъ сп~сенїя бж~їя.
27
Благо людині, коли вона несе тягар у юності своїй;
27
бл~го е^сть мђжђ е^гда` въꙁдви'гнетъ ја^реM въ ю%ности свое'и”
28
сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї;
28
І$ѓ'дъ” Ся'детъ е^ді'нъ и^ ё^млъкнетъ, ја^ко въꙁдви'гнђ на' ся.
29
вважає вуста свої за порох, думаючи: «можливо, є ще надія»;
29
поло'житъ вᲆ пра'хђ ё^ста` своа, е^гда` ка'ко бђдеT надежда.
30
підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою,
30
пода'сть лани'тђ свою` бїю^щемђ, насыти'тися ё^кори'ꙁнᲆ”
31
бо не навік залишає Господь.
31
Кафъ” ЈА/ко не въ вњкъ эTринетъ г~ь.
32
Але послав горе, і помилує з великої благости Своєї.
32
ја^ко смиривыи поми'лђетᲆ по мно'жествђ млsти е^го.
33
Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських.
33
не эTвњща эT срDца свое^го, и^ смири сн~ы мђж'ески”
34
Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі,
34
Ламедъ” ЈА/коже смирити поD ноѕњ е^го вс^я ё%зники ꙁемныя.
35
коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього,
35
и^ ё^клонити сђдъ мђж'ескь преD лицемъ вы'шняго.
36
коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь?
36
ѓ^сђдити чл~ка е^гда сђдитъ е^мђ г~ь нњсть реклъ”
37
Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»?
37
Мемъ” Кт^о е^сть то'и и^же речетъ быти аще л^и г~ь не повелитъ.
38
Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?
38
и^зъ ё'стъ вы'шняго не и^ꙁыидетъ ѕл^о и^ добро.
39
Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої.
39
чт^о роп#щетъ чл~къ живыи мђжь ѓ^ грњсњ свое^мъ”
40
Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа.
40
Нђнъ” И$зыска'ся пђть на'шъ і^ и^спыᲄа'ся, и^ да ся наврати'мъ до г~а.
41
Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах:
41
въꙁдвигнњмъ срDца наша къ б~ђ высокомђ на рђкђ на'шею.
42
ми відпали й були вперті; Ти не пощадив.
42
м^ы бо съгрњшихоM и^ нечествова'хомъ. сего ради ты моленїя не ё^слы'шиши”
43
Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив;
43
Самехъ” Покры` ја%ростїю и^ эTгна н^ы, ё^би и^ не поща'ди.
44
Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша;
44
покрыся ѓ%блакомъ, да не доидетᲆ к тебњ моли'тва.
45
сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів.
45
ѓ^межити м^я и^ эTринђти положи` на средњ людїи”
46
Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші.
46
А$и'нъ” Э/ко мое погрязнђ и^ не ё^мол#кнђ, ја%ко не бы'ти ё^трезвенїю.
47
Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша.
47
до'ндеже прикло'нится и^ ви'дитъ г~ь съ нб~се.
48
Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого.
48
ѓ%ко мое ꙁакрыва'ется ѓ^ дш~и мое'и, па'че всњхъ дще'рь граDныхъ”
49
Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення,
49
Фе” Эtверꙁо'ша на' ны ё^сᲄа своя` вс^и вра'ѕи на'ши.
50
доки не зглянеться і не побачить Господь з небес.
50
стра'хъ и^ ё'жасъ бы'сть намъ, възDвиженїе и съкрђшенїе.
51
Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста.
51
и^стеченїя воDная и^ꙁлње'тъ ѓ%ко мое ѓ^ съкрђшенїи дще'ри лю'дїи мои^хᲆ”
52
Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини;
52
Цади” Ловя'ще ё^ловиша м^я ја%ко п#тицђ враѕи мои` тђне.
53
скинули життя моє в яму і закидали мене камінням.
53
ё^мори'ша въ пото'цњ жи'ꙁнь мою`, и^ воꙁложи'ша на' мя камы'къ.
54
Води піднялися до голови моєї; я сказав: «загинув я».
54
возлїяся вода` вы'ше главы` мое'я, рXњ, эTриновенъ е^смь”
55
Я заклика́в ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої.
55
Кофъ” ПриꙁваX и^мя твое г~и и^с пото'ка долняго,
56
Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого.
56
гла'съ мои ё^слы'ша. не покрыи ё%шїю свое'ю на молбђ мою`,
57
Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: «не бійся».
57
на' помощь мою приближи'ся въ дн~ь вон#же приꙁваX т^я, реq м^и не бо'ися”
58
Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє.
58
Решъ” Сђди г~и прю` дш~а мое'я, и^ꙁба'ви жи'ꙁнь мою`.
59
Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє.
59
ви'дњлъ е^си г~и неправDђ и^хъ на мнњ`, расђди сDђ мо'и.
60
Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене.
60
вњси все эTмщенїе иX, и^ вс^я помышленїа и^хъ на' мя”
61
Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене,
61
Шинъ” Слы'ша ё^коризны и^хъ и^ совњты иX на' мя.
62
слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня.
62
ёстенъ воста'ющиX на' мя, и^ поё^ченїе и^хᲆ на' мя ве'сь дн~ь.
63
Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них — пісня.
63
сњденїе и^хъ и^ въста'нїе и^хъ приꙁри г~и, а%ꙁъ е^смь пњснь и^хъ”
64
Воздай їм, Господи, за ділами рук їх;
64
Та'фъ” Эtдаси и^мъ г~и эTда'нїе по дњ'ломъ рђкђ и^хъ.
65
пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них;
65
эTда'си и^мᲆ ꙁастђпленїе срDца мое^го трђдъ.
66
переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної.
66
т^ы я& прожене'ши въ гнњвњ, и^ потреби'ши я& подъ нб~семъ г~и”