Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Як потемніло золото, змінилося золото найкраще! камені святилища розкидані по всіх перехрестях.
1
А҆́лефъ. Ка́кѡ потемнѣ̀ зла́то, и҆змѣни́сѧ сребро̀ до́брое: разсы́пашасѧ камы́цы ст҃ы́ни въ нача́лѣ всѣ́хъ и҆схо́дѡвъ.
2
Сини Сиону дорогоцінні, рівноцінні найчистішому золоту, як вони зрівняні з глиняним посудом, виробом рук гончаря!
2
Бе́ѳъ. Сы́нове сїѡ̑ни честні́и, ѡ҆дѣ́ѧнїи зла́томъ чи́стымъ, ка́кѡ вмѣни́шасѧ въ сосꙋ́ды гли̑нѧны, дѣла̀ рꙋ́къ скꙋде́льничихъ.
3
І чудовиська подають соски і годують своїх дитяток, а дочка народу мого стала жорстокою подібно до страусів у пустелі.
3
Гі́мель. Є҆ще́ же ѕмі́еве ѡ҆бнажи́ша сосцы̀, воздои́ша скѵ́мни и҆́хъ дще́рей люді́й мои́хъ въ неизцѣле́нїе, ꙗ҆́коже пти́ца во пꙋсты́ни.
4
Язик немовляти прилипає до гортані його від спраги; діти просять хліба, і ніхто не дає їм.
4
Да́леѳъ. Прильпѐ ѧ҆зы́къ ссꙋ́щагѡ къ горта́ни є҆гѡ̀ въ жа́жди, младе́нцы проси́ша хлѣ́ба, и҆ нѣ́сть и҆̀мъ разломлѧ́ющагѡ.
5
Ті, що їли солодке, гинуть на вулицях; виховані на багряниці тиснуться до гною.
5
Гѐ. Ꙗ҆дꙋ́ще сла́дѡстнаѧ погибо́ша во и҆схо́дѣхъ, пита́емїи на багрѧни́цахъ ѡ҆дѣ́ѧшасѧ въ гно́й.
6
Покарання нечестя дочки народу мого перевищує страту за гріхи Содома: той загинув миттєво, і руки людські не торкалися його.
6
Ва́ѵъ. И҆ возвели́чисѧ беззако́нїе дще́ре люді́й мои́хъ па́че беззако́нїѧ содо́мска, превраще́нныѧ во ѻ҆комгнове́нїи, и҆ не поболѣ́ша ѡ҆ не́й рꙋка́ми.
7
Князі її були у ній чистіші за сніг, біліші за молоко; вони були тілом кращі за корал, вигляд їх був, як сапфір;
7
За́їнъ. Ѡ҆чи́стишасѧ назѡре́є є҆ѧ̀ па́че снѣ́га и҆ просвѣти́шасѧ па́че млека̀, че́рмни бы́ша, па́че ка́мене сапфі́ра оу҆сѣче́нїе и҆́хъ.
8
а тепер темніші за все чорне лиця їхні; не впізнаю́ть їх на вулицях; шкіра їхня прилипла до кісток їхніх, стала суха, як дерево.
8
И҆́ѳъ. Потемнѣ̀ па́че са́жи ви́дъ и҆́хъ, не позна́ни бы́ша во и҆схо́дѣхъ: прильпѐ ко́жа и҆́хъ косте́мъ и҆́хъ, и҆зсхо́ша, бы́ша ꙗ҆́кѡ дре́во.
9
Умертвлені мечем щасливіші за померлих від голоду, тому що ці тануть, уражені від нестачі плодів польових.
9
Те́ѳъ. Лꙋ́чше бы́ша ꙗ҆́звенїи мече́мъ, не́жели погꙋбле́ни гла́домъ: сі́и бо и҆стлѣ́ша ѿ непло́дности землѝ.
10
Руки м’якосердих жінок варили дітей своїх, щоб вони були для них їжею у час загибелі дочки народу мого.
10
І҆ѡ́дъ. Рꙋ́цѣ же́нъ милосе́рдыхъ свари́ша дѣ́ти своѧ̑, бы́ша въ ꙗ҆́дь и҆̀мъ, въ сокрꙋше́нїи дще́ре люді́й мои́хъ.
11
Звершив Господь гнів Свій, вилив лють гніву Свого і запалив на Сионі вогонь, який пожер основи його.
11
Ка́фъ. Сконча̀ гдⷭ҇ь ꙗ҆́рость свою̀, и҆злїѧ̀ ꙗ҆́рость гнѣ́ва своегѡ̀ и҆ возжжѐ ѻ҆́гнь въ сїѡ́нѣ, и҆ поѧдѐ ѡ҆снова̑нїѧ є҆гѡ̀.
12
Не вірили царі землі і всі, що живуть у вселенній, щоб ворог і супротивник увійшов у врата Єрусалима.
12
Ла́медъ. Не вѣ́роваша ца́рїе зе́мстїи и҆ всѝ живꙋ́щїи во вселе́ннѣй, ꙗ҆́кѡ вни́детъ вра́гъ и҆ стꙋжа́ѧй сквозѣ̀ врата̀ і҆ерⷭ҇ли̑мскаѧ,
13
Усе це — за гріхи лжепророків його, за беззаконня священиків його, які серед нього проливали кров праведників;
13
Ме́мъ. ра́ди грѣ̑хъ проро́кѡвъ є҆гѡ̀ и҆ непра́вдъ жерцє́въ є҆гѡ̀, пролива́ющихъ кро́вь пра́веднꙋ посредѣ̀ є҆гѡ̀.
14
бродили, як сліпі, вулицями, осквернилися кров’ю, так що неможливо було доторкнутися до одягу їх.
14
Нꙋ́нъ. Поколеба́шасѧ бо́дрїи є҆гѡ̀ на сто́гнахъ, ѡ҆скверни́шасѧ въ кровѝ, внегда̀ немощѝ и҆̀мъ, прикоснꙋ́шасѧ ѻ҆де́ждъ свои́хъ.
15
«Цурайтеся! нечистий!» кричали їм; «цурайтеся, цурайтеся, не доторкайтеся»; і вони йшли засмучені; а між народом говорили: «їх більше не буде!
15
Са́мехъ. Ѿстꙋпи́те ѿ нечи́стыхъ, призови́те и҆̀хъ: ѿстꙋпи́те, ѿстꙋпи́те, не прикаса́йтесѧ, ꙗ҆́кѡ возжго́шасѧ и҆ восколеба́шасѧ: рцы́те во ꙗ҆зы́цѣхъ: не приложа́тъ, є҆́же ѡ҆бита́ти (съ ни́ми).
16
лице Господнє розсіє їх; Він уже не спогляне на них», тому що вони лиця́ священиків не поважають, старців не милують.
16
А҆́їнъ. Лицѐ гдⷭ҇не ча́сть и҆́хъ, не приложи́тъ призрѣ́ти на ни́хъ: лица̀ жре́ческа не оу҆стыдѣ́шасѧ, ста́рыхъ не поми́ловаша.
17
Наші очі стомлені у даремному чеканні допомоги; зі сторожової вежі нашої ми очікували народ, який не міг урятувати нас.
17
Фѝ. Є҆щѐ сꙋ́щымъ на́мъ ѡ҆скꙋдѣ́ша ѻ҆́чи на́ши, на по́мощь на́шꙋ всꙋ́е смотрѧ́щымъ на́мъ, внегда̀ надѣ́ѧхомсѧ на ꙗ҆зы́къ не спаса́ющь.
18
А вони підстерігали кроки наші, щоб ми не могли ходити вулицями нашими; наблизився кінець наш, дні наші сповнилися; прийшов кінець наш.
18
Ца́ди. Оу҆лови́ша ма́лыхъ на́шихъ є҆́же не ходи́ти на сто́гнахъ на́шихъ, прибли́жисѧ вре́мѧ на́ше, и҆спо́лнишасѧ дні́е на́ши, настои́тъ коне́цъ на́шъ.
19
Ті, що переслідували нас, були швидші за орлів небесних; ганялися за нами по горах, ставили засідку для нас у пустелі.
19
Кѡ́фъ. Скорѣ́йшїи бы́ша гонѧ́щїи ны̀ па́че ѻ҆рлѡ́въ небе́сныхъ, на гора́хъ гонѧ́хꙋ на́съ, въ пꙋсты́ни присѣдо́ша на́мъ.
20
Дихання життя нашого, помазаник Господній пійманий у ями їх, той, про якого ми говорили: «під тінню його будемо жити серед народів».
20
Ре́шъ. Дꙋ́хъ лица̀ на́шегѡ, пома́занный гдⷭ҇ь ꙗ҆́тъ бы́сть въ растлѣ́нїихъ и҆́хъ, ѡ҆ не́мже рѣ́хомъ: въ сѣ́ни є҆гѡ̀ поживе́мъ во ꙗ҆зы́цѣхъ.
21
Радуйся і веселися, дочко Едома, жителько землі Уц! І до тебе дійде чаша; нап’єшся доп’яна й оголишся.
21
Ши́нъ. Ра́дꙋйсѧ и҆ весели́сѧ, дщѝ і҆дꙋме́йска, живꙋ́щаѧ на землѝ, и҆ на тебѐ прїи́детъ ча́ша гдⷭ҇нѧ, и҆ оу҆пїе́шисѧ и҆ и҆злїе́ши.
22
Дочко Сиону! покарання за беззаконня твоє скінчилося; Він не буде більш виганяти тебе; але твоє беззаконня, дочко Едома, Він відвідає і виявить гріхи твої.
22
Ѳа́ѵъ. Сконча́сѧ беззако́нїе твоѐ, дщѝ сїѡ́нѧ, не приложи́тъ ктомꙋ̀ пресели́ти тѧ̀: посѣти́лъ є҆́сть беззакѡ́нїѧ твоѧ̑, дщѝ є҆дѡ́млѧ, ѿкры̀ нечє́стїѧ твоѧ̑.