¹

І сказав Господь Мойсеєві: оголоси священикам, синам Аароновим, і скажи їм: нехай не оскверняють себе дотиком до померлого з народу свого;

¹

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: рцы̀ жерцє́мъ сынѡ́мъ а҆арѡ̑нимъ, и҆ рече́ши и҆̀мъ: над̾ дꙋша́ми да не ѡ҆сквернѧ́тсѧ въ ꙗ҆зы́цѣ свое́мъ,

²

тільки до близького родича свого, до матері своєї і до батька свого, до сина свого і дочки своєї, до брата свого

²

но ра́звѣ въ домꙋ̀ бли́жнѧгѡ своегѡ̀, над̾ ѻ҆тце́мъ и҆ ма́терїю, и҆ сына́ми и҆ дще́рьми, над̾ бра́томъ

³

і до сестри своєї, дівчини, що живе при ньому і не була заміжня, можна йому доторкатися, не оскверняючи себе;

³

и҆ над̾ сестро́ю свое́ю дѣ́вою, ꙗ҆́же є҆́сть бли́жнѧѧ є҆мꙋ̀, не дана̀ мꙋ́жꙋ, над̾ си́ми да ѡ҆сквернѧ́тсѧ:

⁴

і доторканням до кого б то не було в народі своєму не повинен він оскверняти себе, щоб не стати нечистим.

⁴

да не ѡ҆скверни́тсѧ внеза́пꙋ въ лю́дехъ свои́хъ, во ѡ҆скверне́нїе своѐ.

⁵

Вони не повинні голити голови своєї і підстригати краї бороди своєї і робити нарізи на тілі своєму.

⁵

И҆ да не ѡ҆брі́ете главы̀ по ме́ртвѣмъ, и҆ ѡ҆бли́чїѧ брады̀ да не ѡ҆брі́ютъ, и҆ на пло́техъ свои́хъ да не сотворѧ́тъ ꙗ҆́звъ:

⁶

Вони повинні бути святими Богові своєму і не повинні нечестити імені Бога свого, тому що вони приносять жертви Господу, хліб Богу своєму, і тому повинні бути святими.

⁶

свѧ́ти да бꙋ́дꙋтъ бг҃ꙋ своемꙋ̀ и҆ не ѡ҆сквернѧ́тъ и҆́мене бг҃а своегѡ̀: жє́ртвы бо гдⷭ҇ни да́ры бг҃а своегѡ̀ са́ми прино́сѧтъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ свѧ́ти.

⁷

Вони не повинні брати за себе блудницю і знечещену, не повинні брати і жінку, вигнану чоловіком своїм, бо вони святі [Господу] Богу своєму.

⁷

Жены̀ блꙋдни́цы и҆ ѡ҆скверне́ны да не по́ймꙋтъ, и҆ жены̀ и҆згна́ныѧ ѿ мꙋ́жа є҆ѧ̀ да не по́ймꙋтъ: ꙗ҆́кѡ свѧ́ти сꙋ́ть гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀:

⁸

Святи́ його, бо він приносить хліб [Господу] Богу твоєму: нехай буде він у тебе святим, бо святий Я Господь, Який освячує вас.

⁸

и҆ да ѡ҆свѧти́ши є҆го̀: да́ры гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ се́й прино́ситъ, свѧ́тъ бꙋ́детъ: ꙗ҆́кѡ ст҃ъ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ ѡ҆сщ҃а́ѧ и҆̀хъ.

⁹

Якщо дочка священика осквернить себе блудодіянням, то вона нечестить батька свого; вогнем слід спалити її.

⁹

И҆ дще́рь человѣ́ка жерца̀ а҆́ще ѡ҆скверни́тсѧ, є҆́же соблꙋди́ти, и҆́мѧ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ сїѧ̀ ѡ҆сквернѧ́етъ: ѻ҆гне́мъ да сожже́тсѧ.

¹⁰

Великий же священик з братів своїх, на голову якого полито єлей помазання, і який освячений, щоб облачатися у священні одежі, не повинен оголювати голови своєї і роздирати одежі своєї;

¹⁰

И҆ жре́цъ вели́кїй ѿ бра́тїй свои́хъ, є҆мꙋ́же возлїѧ́нъ на главꙋ̀ є҆ле́й пома́занїѧ, и҆ соверше́нный, є҆́же ѡ҆блачи́тисѧ въ ри̑зы, главы̀ да не ѿкры́етъ, и҆ ри̑зъ свои́хъ да не раздере́тъ,

¹¹

і ні до якого померлого не повинен він приступати: навіть дотиком до померлого батька свого і матері своєї він не повинен оскверняти себе.

¹¹

и҆ ко всѧ́кой дꙋшѝ оу҆ме́ршей да не прїи́детъ: над̾ ѻ҆тце́мъ свои́мъ и҆ над̾ ма́терїю свое́ю да не ѡ҆скверни́тсѧ,

¹²

І від святилища він не повинен відходити і нечестити святилище Бога свого, бо освячення єлеєм помазання Бога його на ньому. Я Господь.

¹²

и҆ ѿ ст҃ы́хъ да не и҆зы́детъ, и҆ да не ѡ҆скверни́тъ и҆́мене ст҃а́гѡ бг҃а своегѡ̀, ꙗ҆́кѡ ст҃ы́й є҆ле́й пома́занїѧ бг҃а є҆гѡ̀ на не́мъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь.

¹³

За дружину він повинен брати дівчину [з народу свого];

¹³

Се́й въ женꙋ̀ дѣ́вꙋ ѿ ро́да своегѡ̀ да по́йметъ:

¹⁴

вдову, або вигнану, або знечещену, [або] блудницю, не повинен він брати, але дівчину з народу свого повинен він брати за дружину;

¹⁴

вдови́цы же и҆ и҆згна́ныѧ, и҆ ѡ҆скверне́ныѧ и҆ блꙋдни́цы, си́хъ да не по́йметъ: но дѣви́цꙋ ѿ пле́мене своегѡ̀ да по́йметъ въ женꙋ̀:

¹⁵

він не повинен ганьбити сімені свого в народі своєму, бо Я Господь [Бог], що освячує його.

¹⁵

и҆ да не ѡ҆скверни́тъ сѣ́мене своегѡ̀ въ лю́дехъ свои́хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѡ҆сщ҃а́ѧй є҆го̀.

¹⁶

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

¹⁶

И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:

¹⁷

скажи Аарону: ніхто з сімені твого в усі роди їх, у якого на тілі буде вада, не повинен приступати, щоб приносити хліб Богу своєму;

¹⁷

рцы̀ ко а҆арѡ́нꙋ, глаго́лѧ: человѣ́къ ѿ ро́да твоегѡ̀ въ ро́дѣхъ ва́шихъ, а҆́ще ко́емꙋ бꙋ́детъ на не́мъ поро́къ, да не пристꙋ́питъ приноси́ти да́ры бг҃а своегѡ̀:

¹⁸

ніхто, у кого на тілі є вада, не повинен приступати, ні сліпий, ні кульгавий, ні потворний,

¹⁸

всѧ́къ человѣ́къ, є҆мꙋ́же а҆́ще бꙋ́детъ на не́мъ поро́къ, да не пристꙋ́питъ: человѣ́къ слѣ́пъ, и҆лѝ хро́мъ, и҆лѝ корно́сый, и҆лѝ оу҆хорѣ́занъ,

¹⁹

ні такий, у якого переламана нога або переламана рука,

¹⁹

и҆лѝ человѣ́къ, є҆мꙋ́же є҆́сть сокрꙋше́нїе рꙋкѝ и҆лѝ сокрꙋше́нїе ногѝ,

²⁰

ні горбатий, ні із сухим органом, ні з більмом на оці, ні коростявий, ні паршивий, ні з пошкодженими ядрами;

²⁰

и҆лѝ горба́тъ, и҆лѝ гноеточи́въ ѻ҆чи́ма, и҆лѝ бѣльмоѻ́ченъ, и҆лѝ человѣ́къ, на не́мже сꙋ́ть кра̑сты ди̑вїѧ, и҆лѝ лишаи̑, и҆лѝ є҆диноѧ́трный:

²¹

жоден чоловік з сімені Аарона священика, у якого на тілі є вада, не повинен приступати, щоб приносити жертви Господу; вада на ньому, тому не повинен він приступати, щоб приносити хліб Богу своєму;

²¹

всѧ́къ, є҆мꙋ́же а҆́ще бꙋ́детъ на не́мъ поро́къ ѿ сѣ́мене а҆арѡ́на жерца̀, да не пристꙋ́питъ принестѝ же́ртвъ бг҃ꙋ твоемꙋ̀, занѐ поро́къ на не́мъ: дарѡ́въ бж҃їихъ да не пристꙋ́питъ приноси́ти:

²²

хліб Бога свого з великих святинь і зі святинь він може їсти;

²²

да́ры бг҃а своегѡ̀ ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ, и҆ ѿ ст҃ы́хъ да снѣ́стъ:

²³

але до завіси не повинен він приходити і до жертовника не повинен приступати, тому що вада на ньому: не повинен він нечестити святилища Мого, бо Я Господь, що освячує їх.

²³

ѻ҆ба́че къ завѣ́сѣ да не пристꙋ́питъ, и҆ ко ѻ҆лтарю̀ да не прибли́житсѧ, ꙗ҆́кѡ поро́къ и҆́мать: и҆ да не ѡ҆скверни́тъ свѧти́лища бг҃а своегѡ̀, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй и҆̀хъ.

²⁴

І оголосив це Мойсей Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим.

²⁴

И҆ глаго́ла мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, и҆ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ.