Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І сказав Господь Мойсею на горі Синаї, говорячи:
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю на горѣ̀ сїна́йстѣй, гл҃ѧ:
2
оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли прийдете в землю, яку Я даю вам, тоді земля повинна покоїтися в суботу Господню;
2
глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: є҆гда̀ вни́дете въ зе́млю, ю҆́же а҆́зъ даю̀ ва́мъ, и҆ почі́етъ землѧ̀, ю҆́же а҆́зъ даю̀ ва́мъ, сꙋббѡ̑ты гдⷭ҇ꙋ.
3
шість років засівай поле твоє і шість років обрізуй виноградник твій, і збирай плоди їх,
3
Ше́сть лѣ́тъ да сѣ́еши ни́вꙋ твою̀, и҆ ше́сть лѣ́тъ да рѣ́жеши вїногра́дъ тво́й и҆ собере́ши пло́дъ є҆гѡ̀:
4
а в сьомий рік буде субота спокою землі, субота Господня: поля твого не засівай і виноградника твого не обрізуй;
4
въ седмо́е же лѣ́то сꙋббѡ́та, поко́й да бꙋ́детъ землѝ, сꙋббѡ́та гдⷭ҇нѧ: ни́вы твоеѧ̀ сѣ́ѧти и҆ вїногра́да твоегѡ̀ рѣ́зати не бꙋ́деши,
5
що саме виросте на жниві твоєму, не пожинай, і грон з необрізаної лози твоєї не знімай; нехай буде це рік спокою землі;
5
и҆ сама̑ собо́ю произраста̑ющаѧ ни́вы твоеѧ̀ да не по́жнеши, и҆ вїногра́да ѿлꙋче́нїѧ твоегѡ̀ да не собере́ши: лѣ́то поко́ѧ бꙋ́детъ землѝ.
6
і буде це упродовж суботи землі усім вам у їжу, тобі і рабові твоєму, і рабі твоїй, і найманцеві твоєму, і поселенцеві твоєму, що оселився у тебе;
6
И҆ бꙋ́дꙋтъ сꙋббѡ̑ты землѝ ꙗ҆́ди тебѣ̀, и҆ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ и҆ рабы́ни твое́й, и҆ нае́мникꙋ твоемꙋ̀ и҆ ѡ҆бита́лникꙋ прилежа́щемꙋ къ тебѣ̀,
7
і худобі твоїй і звірам, які на землі твоїй, нехай будуть усі плоди її в їжу.
7
и҆ скотѡ́мъ твои̑мъ и҆ ѕвѣрє́мъ сꙋ́щымъ на землѝ твое́й да бꙋ́детъ всѧ́къ пло́дъ є҆гѡ̀ въ снѣ́дь.
8
І нарахуй собі сім суботніх років, сім разів по сім років, щоб було у тебе в семи суботніх роках сорок дев’ять років;
8
И҆ и҆счи́слиши себѣ̀ се́дмь лѣ́тъ поко́ѧ, се́дмь лѣ́тъ седми́жды: и҆ бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ се́дмь седми́нъ лѣ́тъ, четы́редесѧть де́вѧть лѣ́тъ.
9
і засурми трубою в сьомий місяць, у десятий [день] місяця, у день очищення засурміть трубою по всій землі вашій;
9
И҆ возвѣсти́те трꙋ́бнымъ гла́сомъ во все́й землѝ ва́шей мцⷭ҇а седма́гѡ въ десѧ́тый де́нь мцⷭ҇а: въ де́нь ѡ҆чище́нїѧ возвѣсти́те трꙋбо́ю во все́й землѝ ва́шей.
10
і освятіть п’ятдесятий рік і оголосіть свободу на землі всім жителям її: нехай буде це у вас ювілей; і поверніться кожен у володіння своє, і кожен поверніться у своє плем’я.
10
И҆ ѡ҆свѧти́те лѣ́то, пѧтьдесѧ́тое лѣ́то, и҆ разгласи́те ѡ҆ставле́нїе на землѝ всѣ̑мъ живꙋ́щымъ на не́й: лѣ́то ѡ҆ставле́нїѧ зна́менїе сїѐ бꙋ́детъ ва́мъ: и҆ да ѿи́детъ кі́йждо ва́съ въ притѧжа́нїе своѐ, и҆ кі́йждо во ѻ҆те́чество своѐ ѿи́дете.
11
П’ятдесятий рік нехай буде у вас ювілейний: не сійте і не жніть, що саме виросте на землі, і не знімайте ягід з необрізаної лози,
11
Ѡ҆ставле́нїѧ зна́менїе сїѐ бꙋ́детъ ва́мъ, лѣ́то пѧтьдесѧ́тое, лѣ́то бꙋ́детъ ва́мъ: ни сѣ́ѧти, нижѐ жа́ти бꙋ́дете, є҆́же са́мо произни́кнетъ на не́й, и҆ да не ѡ҆б̾е́млеши ѡ҆свѧще́нныхъ (бг҃ꙋ) є҆ѧ̀:
12
бо це ювілей: священним нехай буде він для вас; з поля їжте врожай його.
12
ꙗ҆́кѡ ѡ҆ставле́нїѧ зна́менїе є҆́сть, ст҃о да бꙋ́детъ ва́мъ: ѿ ни́въ ꙗ҆ди́те плоды̀ є҆ѧ̀:
13
В ювілейний рік повертайтеся кожен у володіння своє.
13
и҆ въ лѣ́то ѡ҆ставле́нїѧ зна́менїѧ сегѡ̀ да возврати́тсѧ кі́йждо въ притѧжа́нїе своѐ.
14
Якщо будеш продавати що ближньому твоєму, або будеш купувати що у ближнього твого, не кривдьте одне одного;
14
А҆́ще же ѿда́си кꙋ́плею бли́жнемꙋ твоемꙋ̀, и҆лѝ а҆́ще притѧ́жеши ѿ бли́жнѧгѡ твоегѡ̀, да не ѡ҆скорблѧ́етъ человѣ́къ бли́жнѧгѡ:
15
за розрахунком років після ювілею ти повинен купувати у ближнього твого, і за розрахунком років прибутку він повинен продавати тобі;
15
по числꙋ̀ лѣ́тъ по зна́менїи, да притѧ́жеши ѿ бли́жнѧгѡ, по числꙋ̀ лѣ́тъ плодѡ́въ да прода́стсѧ тебѣ̀.
16
якщо багато залишається років, збільши ціну; а якщо мало років залишається, зменши ціну, бо за відповідну кількість років жнив він продає тобі.
16
Ꙗ҆́коже а҆́ще бо́лѣе лѣ́тъ, оу҆мно́житъ притѧжа́нїе є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆́коже а҆́ще мнѣ́е лѣ́тъ, оу҆менши́тъ притѧжа́нїе є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ число̀ плодѡ́въ є҆гѡ̀, та́кѡ да прода́стъ тебѣ̀.
17
Не кривдьте одне одного; бійся Бога твого, бо Я Господь, Бог ваш.
17
Да не ѡ҆скорби́тъ человѣ́къ бли́жнѧгѡ, и҆ да оу҆бои́шисѧ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.
18
Виконуйте постанови Мої, і зберігайте закони Мої і виконуйте їх, і будете жити спокійно на землі;
18
И҆ сотвори́те всѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ и҆ всѧ̑ сꙋды̀ моѧ̑, сохрани́те же и҆ сотвори́те ѧ҆̀, и҆ всели́тесѧ на землѝ оу҆пова́юще.
19
і буде земля давати плід свій, і будете їсти досита, і будете жити спокійно на ній.
19
И҆ да́стъ землѧ̀ плоды̀ своѧ̑, и҆ снѣ́сте въ сы́тость, и҆ вселите́сѧ на не́й оу҆пова́юще.
20
Якщо скажете: що ж нам їсти в сьомий рік, коли ми не будемо ні сіяти, ні збирати врожаї наші?
20
А҆́ще же рече́те: что̀ ꙗ҆́сти бꙋ́демъ въ седмо́е лѣ́то сїѐ, а҆́ще не сѣ́емъ, ни собира́емъ плодѡ́въ свои́хъ;
21
Я пошлю благословення Моє на вас у шостий рік, і він принесе врожаю на три роки;
21
и҆ послю̀ блгⷭ҇ве́нїе моѐ ва́мъ въ лѣ́то шесто́е, и҆ сотвори́тъ плоды̀ своѧ̑ на трѝ лѣ̑та:
22
і будете сіяти у восьмий рік, але будете їсти врожаї старі до дев’ятого року; доки не вистигне врожай його, будете їсти старе.
22
и҆ посѣ́ете въ лѣ́то ѻ҆смо́е, и҆ снѣ́сте ѿ плодѡ́въ ве́тхихъ да́же до лѣ́та девѧ́тагѡ: до́ндеже приспѣ́ютъ плоды̀ є҆ѧ̀, снѣ́сте вє́тхаѧ ве́тхихъ.
23
Землю не слід продавати назавжди, бо Моя земля: ви прибульці і поселенці у Мене;
23
И҆ землѧ̀ да не прода́стсѧ во оу҆твержде́нїе: моѧ́ бо є҆́сть землѧ̀, ꙗ҆́кѡ прише́лцы и҆ присе́лницы вы̀ є҆стѐ предо мно́ю:
24
по всій землі володіння вашого дозволяйте викуп землі.
24
и҆ по все́й землѝ ѡ҆держа́нїѧ ва́шегѡ, и҆скꙋ́пъ дади́те землѝ.
25
Якщо брат твій зубожіє і продасть від володіння свого, то прийде близький його родич і викупить продане братом його;
25
А҆́ще же нище́тствꙋетъ бра́тъ тво́й, и҆́же съ тобо́ю, и҆ прода́стъ ѿ ѡ҆держа́нїѧ своегѡ̀, да прїи́детъ оу҆́жикъ бли́жнїй є҆мꙋ̀ и҆ и҆скꙋ́питъ прода́нїе бра́та своегѡ̀.
26
якщо ж нема кому за нього викупити, але сам він буде мати достаток і знайде, скільки потрібно на викуп,
26
А҆́ще же не бꙋ́детъ комꙋ̀ оу҆́жика, и҆ возмо́жетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀ ѡ҆брѣстѝ дово́ленъ и҆скꙋ́пъ є҆гѡ̀,
27
то нехай він розрахує роки продажу свого і поверне залишок тому, кому він продав, і вступить знову у володіння своє;
27
и҆ и҆счи́слитъ лѣ̑та прода́нїѧ є҆гѡ̀, и҆ возда́стъ є҆́же и҆зли́ше и҆́мать, человѣ́кꙋ є҆мꙋ́же про́дано бѣ̀ ѻ҆́ное, и҆ возврати́тсѧ во ѡ҆держа́нїе своѐ.
28
якщо ж не знайде рука його, скільки потрібно повернути йому, то продане ним залишиться у руках покупця до ювілейного року, а в ювілейний рік відійде воно, і він знову вступить у володіння своє.
28
А҆́ще же не ѡ҆брѧ́щетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀ дово́лное, є҆́же ѿда́ти є҆мꙋ̀, да бꙋ́детъ про́даное кꙋпи́вшемꙋ є҆̀ да́же до шеста́гѡ лѣ́та ѡ҆ставле́нїѧ, и҆ и҆зы́детъ во ѡ҆ставле́нїе, и҆ возврати́тсѧ во ѡ҆держа́нїе своѐ.
29
Якщо хто продасть житловий будинок у місті, огородженому стіною, то викупити його можна до закінчення року від продажу його: протягом року викупити його можна;
29
А҆́ще же кто̀ прода́стъ до́мъ ѡ҆бита́емый во гра́дѣ ѡ҆гражде́ннѣмъ, и҆ бꙋ́детъ и҆скꙋпле́нїе є҆гѡ̀, до́ндеже и҆спо́лнитсѧ: лѣ́то дні́й бꙋ́детъ и҆скꙋпле́нїе є҆гѡ̀.
30
якщо ж не буде він викуплений до закінчення цілого року, то будинок, який у місті, що має стіну, залишиться назавжди у покупця його в роди його, і в ювілей не відійде від нього.
30
А҆́ще же не и҆скꙋ́питъ, до́ндеже сконча́етсѧ лѣ́то всѐ, да оу҆крѣпи́тсѧ до́мъ сꙋ́щїй во гра́дѣ и҆мꙋ́щемъ ѡ҆гражде́нїе въ тве́рдость кꙋпи́вшемꙋ є҆го̀, въ ро́ды є҆гѡ̀, и҆ не возврати́тсѧ во ѡ҆ставле́нїе.
31
А будинки в селищах, навколо яких нема стіни, слід вважати нарівні з полем землі: викуповувати їх [завжди] можна, і в ювілей вони відходять.
31
До́мы же и҆̀же на се́лѣхъ, и҆̀мже нѣ́сть ѡ҆́крестъ и҆́хъ ѡ҆гражде́нїѧ, къ селꙋ̀ землѝ да приложа́тсѧ: и҆скꙋпꙋ́ємы всегда̀ да бꙋ́дꙋтъ, и҆ во ѡ҆ставле́нїе да возвратѧ́тсѧ.
32
А міста левитів, будинки в містах володіння їх, левитам завжди можна викуповувати;
32
И҆ гра́ди леѵі́тстїи, до́мы градѡ́въ ѡ҆держа́нїѧ и҆́хъ, и҆скꙋпꙋ́ємы да бꙋ́дꙋтъ всегда̀ леѵі́тѡмъ.
33
а хто з левитів не викупить, то проданий будинок у місті володіння їх у ювілей відійде, бо будинки в містах левитських складають їхнє володіння серед синів Ізраїлевих;
33
И҆ и҆́же а҆́ще и҆скꙋ́питъ ѿ леѵі̑тъ: и҆ и҆зы́детъ прода́нїе домѡ́въ гра́да ѡ҆держа́нїѧ и҆́хъ во ѡ҆ставле́нїе, ꙗ҆́кѡ до́мы градѡ́въ леѵі́тскихъ ѡ҆держа́нїе и҆́хъ, посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.
34
і поля навколо міст їхніх продавати не можна, бо це вічне володіння їх.
34
И҆ се́ла ѿдѣлє́наѧ градѡ́мъ и҆́хъ да не продадꙋ́тсѧ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆держа́нїе вѣ́чное сїѐ и҆́хъ є҆́сть.
35
Якщо брат твій зубожіє і прийде в занепад у тебе, то підтримай його, чи прибулець він, або поселенець, щоб він жив з тобою;
35
А҆́ще же нище́тствꙋетъ бра́тъ тво́й, и҆́же съ тобо́ю, и҆ и҆знемо́жетъ рꙋка́ми оу҆ тебє̀, застꙋпѝ є҆го̀ ꙗ҆́кѡ прише́лца и҆ присе́лника, да поживе́тъ бра́тъ тво́й съ тобо́ю:
36
не бери від нього лихви і прибутку і бійся Бога твого; [Я Господь,] щоб жив брат твій з тобою;
36
да не во́змеши ѿ негѡ̀ ли́хвы, нижѐ бо́лѣе (*да́нагѡ), и҆ оу҆бои́шисѧ бг҃а твоегѡ̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь: и҆ поживе́тъ бра́тъ тво́й съ тобо́ю.
37
срібла твого не віддавай йому в лихву і хліба твого не віддавай йому для одержання прибутку.
37
Сребра̀ твоегѡ̀ да не да́си є҆мꙋ̀ въ ли́хвꙋ, и҆ ра́ди прибы́тка не да́си є҆мꙋ̀ пи́щей твои́хъ.
38
Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб дати вам землю Ханаанську, щоб бути вашим Богом.
38
А҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, и҆зведы́й вы̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, є҆́же да́ти ва́мъ зе́млю ханаа́нскꙋ, ꙗ҆́кѡ бы́ти мнѣ̀ бг҃ꙋ ва́шемꙋ.
39
Коли зубожіє в тебе брат твій і буде проданий тобі, то не накладай на нього роботи рабської:
39
А҆́ще же ѡ҆ꙋбо́жаетъ бра́тъ тво́й оу҆ тебє̀, и҆ прода́стсѧ тебѣ̀, да не порабо́таетъ тебѣ̀ рабо́ты ра́бскїѧ:
40
він повинен бути у тебе як найманець, як поселенець; до ювілейного року нехай працює у тебе,
40
а҆́ки нае́мникъ и҆лѝ пришле́цъ да бꙋ́детъ тебѣ̀, да́же до лѣ́та ѡ҆ставле́нїѧ дѣ́лати бꙋ́детъ оу҆ тебє̀,
41
а тоді нехай відійде він від тебе, сам і діти його з ним, і повернеться у плем’я своє, і вступить знову у володіння батьків своїх,
41
и҆ да и҆зы́детъ ѿ тебє̀, и҆ дѣ́ти є҆гѡ̀ съ ни́мъ въ лѣ́то ѡ҆ставле́нїѧ, и҆ да ѿи́детъ въ ро́дъ сво́й, и҆ во ѡ҆держа́нїе ѻ҆́тчее своѐ возврати́тсѧ,
42
тому що вони — Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської: не слід продавати їх, як продають рабів;
42
поне́же рабѝ моѝ сꙋ́ть сі́и, и҆̀хже и҆зведо́хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, да не прода́стсѧ прода́нїемъ ра́бїимъ:
43
не пануй над ним з жорстокістю і бійся Бога твого.
43
да не ѡ҆тѧготи́ши є҆гѡ̀ трꙋдо́мъ, и҆ оу҆бои́шисѧ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀.
44
А щоб раб твій і рабиня твоя були у тебе, то купуйте собі раба і рабиню в народів, які навколо вас;
44
И҆ ра́бъ и҆ рабы́нѧ, и҆̀же а҆́ще бꙋ́дꙋтъ оу҆ тебє̀ ѿ ꙗ҆зы̑къ, и҆̀же ѡ҆́крестъ тебє̀ сꙋ́ть, ѿ тѣ́хъ да притѧ́жете раба̀ и҆ рабы́ню.
45
також і з дітей поселенців, що оселилися у вас, можете купувати, і з племені їх, яке у вас, що народилося у них в землі вашій, і вони можуть бути вашою власністю;
45
И҆ ѿ сынѡ́въ присе́лничихъ, и҆̀же сꙋ́ть въ ва́съ, ѿ си́хъ притѧ́жете, и҆ ѿ сро́дникѡвъ и҆́хъ, є҆ли́цы а҆́ще бꙋ́дꙋтъ въ землѝ ва́шей, да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ во ѡ҆держа́нїе,
46
можете передавати їх у спадщину і синам вашим після себе, як маєток; вічно володійте ними, як рабами. А над братами вашими, синами Ізраїлевими, один над одним не володарюйте, не пануйте з жорстокістю.
46
и҆ да раздѣлитѐ ѧ҆̀ дѣ́темъ ва́шымъ по ва́съ, и҆ да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ во ѡ҆держа́нїе во вѣ́къ: бра́тїи же ва́шеѧ, сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, кі́йждо бра́та своегѡ̀ да не ѡ҆тѧготи́тъ є҆гѡ̀ въ трꙋдѣ́хъ.
47
Якщо прибулець або поселенець твій буде мати достаток, а брат твій перед ним зубожіє і продасться прибульцеві, що оселився у тебе, або кому-небудь із племені прибульця,
47
А҆́ще же ѡ҆брѧ́щетъ рꙋка̀ прише́лца и҆лѝ присе́лника и҆́же оу҆ тебє̀, и҆ ѡ҆бнища́въ бра́тъ тво́й прода́стсѧ къ прише́лцꙋ и҆лѝ присе́лникꙋ и҆́же оу҆ тебє̀, и҆лѝ роди́вшемꙋсѧ ѿ ро́да прише́лча,
48
то після продажу можна викупити його; хто-небудь із братів його повинен викупити його,
48
по прода́нїи є҆мꙋ̀, и҆скꙋ́пъ да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀, є҆ди́нъ ѿ бра́тїй є҆гѡ̀ да и҆скꙋ́питъ є҆го̀:
49
або дядько його, або син дядька його повинен викупити його, або хто-небудь з родичів його, з племені його, повинен викупити його; або якщо буде мати достаток, сам викупиться.
49
бра́тъ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆лѝ сы́нъ бра́та ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, да и҆скꙋ́питъ є҆го̀, и҆лѝ ѿ сво́йственныхъ пло́ти пле́мене є҆гѡ̀ и҆скꙋ́питъ є҆го̀: а҆́ще же возмо́жетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀, и҆скꙋ́питъ себѐ,
50
І він повинен розрахуватися з покупцем його, починаючи від того року, коли він продав себе, до року ювілейного, і срібло, за яке він продав себе, слід віддати йому за кількістю років; як тимчасовий найманець він повинен бути в нього;
50
да сочте́тсѧ съ притѧжа́вшимъ є҆го̀, ѿ лѣ́та въ не́же прода́сѧ є҆мꙋ̀ да́же до лѣ́та ѡ҆ставле́нїѧ, и҆ бꙋ́детъ сребро̀ прода́нїѧ є҆гѡ̀ а҆́ки де́нь нае́мника: ѿ лѣ́та до лѣ́та да бꙋ́детъ съ ни́мъ.
51
і якщо ще багато залишається років, то за мірою їх він повинен віддати у викуп за себе срібло, за яке він куплений;
51
А҆́ще же комꙋ̀ мно́жае лѣ́тъ бꙋ́детъ, проти́въ тѣ́хъ ѿда́стъ и҆скꙋ́пъ сво́й, ѿ сребра̀ прода́нїѧ своегѡ̀.
52
якщо ж мало залишається років до ювілейного року, то він повинен порахувати і за мірою років віддати за себе викуп.
52
А҆́ще же ма́лѡ ѡ҆ста́нетсѧ ѿ лѣ́тъ до лѣ́та ѡ҆ставле́нїѧ, и҆ да сочте́тъ є҆мꙋ̀ по лѣ́тѡмъ є҆гѡ̀, и҆ ѿда́стъ и҆скꙋ́пъ є҆гѡ̀ а҆́ки нае́мникъ:
53
Він повинен бути у нього, як найманець, в усі роки; він не повинен панувати над ним з жорстокістю в очах твоїх.
53
ѿ го́да до го́да да бꙋ́детъ съ ни́мъ: да не ѡ҆тѧготи́ши є҆гѡ̀ трꙋдо́мъ пред̾ тобо́ю.
54
Якщо ж він не викупиться таким чином, то в ювілейний рік відійде сам і діти його з ним,
54
А҆́ще же не и҆скꙋ́питсѧ по си̑мъ, да и҆зы́детъ въ лѣ́то ѡ҆ставле́нїѧ са́мъ и҆ дѣ́ти є҆гѡ̀ съ ни́мъ:
55
тому що сини Ізраїлеві Мої раби; вони Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської. Я Господь, Бог ваш.
55
ꙗ҆́кѡ моѝ сы́нове і҆и҃лєвы рабѝ сꙋ́ть, ѻ҆́троцы моѝ сі́и сꙋ́ть, и҆̀хже и҆зведо́хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.