¹

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

¹

И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,

²

оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо хто дає обітницю присвятити душу Господу за оцінкою твоєю,

²

гл~и сн~омъ і^и^л~вымъ, и^ рече'ши къ ниM гл~я, чл~къ и^же а^ще мо'лится молбо'ю, за и^зъмњнђ дш~а свое^я` г~ђ,

³

то оцінка твоя чоловіку від двадцяти років до шістдесяти повинна бути п’ятдесят сиклів срібних, за сиклем священним;

³

да бђдђтъ цњна` мђжеска по'лђ, эT, к~, лњтъ, д^о ћ~, лњтъ, да бђ'детъ цњна е^го, н~, дидра'гмъ сребра` мњрою ст~ою”

⁴

якщо ж це жінка, то оцінка твоя повинна бути тридцять сиклів;

⁴

А$ же'ньска по'лђ да бђ'дет# цњна`, л~, дидра'гмъ.

⁵

від п’яти років до двадцяти оцінка твоя чоловікові повинна бути двадцять сиклів, а жінці — десять сиклів;

⁵

а^ще же эT е~ лњтъ, д^о к~, лњтъ. да бђ'детъ цњна` мђжескђ по'лђ к~, дидра'гмъ, же'ньскђ же по'лђ і~, дидра'гмъ”

⁶

а від місяця до п’яти років оцінка твоя чоловікові повинна бути п’ять сиклів срібла, а жінці оцінка твоя три сиклі срібла;

⁶

эT мцsа же е^ді'наго до, е~, лњт#. да бђдетъ цњна` мђжеска по'лђ е~, дидра'гмъ сребра`. а^ же'ньска по'лђ, г~, дидра'гмы сребра`,

⁷

від шістдесяти років і вище чоловіку оцінка твоя повинна бути п’ятнадцять сиклів срібла, а жінці — десять сиклів.

⁷

а^ще л^и эT ћ~, лњт# и^ вы'ше, а%ще л^и е^сть мђжескъ по'лъ да бђ'детъ цњна` е^го, е~і, дидра'гм# сребра`, а^ же'ньска полђ і~, дидрагM”

⁸

Якщо ж він бідний і не в силах віддати за оцінкою твоєю, то нехай представлять його священикові, і священик нехай оцінить його: відповідно до достатку того, хто дає обітницю, нехай оцінить його священик.

⁸

А$ще л^и ё^бо'гъ е^сть цњною е^го да ста'нетъ прDе жерце'мъ, и^ да ѓ^цњни'тъ е^го жре'цъ ја^коже мо'жетъ рђка` ѓ^бњща'вшагося, та'ко ѓ^цњ'нитъ е^го жре'цъ”

⁹

Якщо ж то буде худоба, яку приносять у жертву Господу, то усе, що дано Господу, повинно бути святим:

⁹

А$ще л^и эT скота`, приноси'маго эT ниX да'ръ г~ђ, и^же а^ще да'ст# эT си'хъ г~ђ, бђ'детъ ст~о”

¹⁰

не слід вимінювати його і заміняти добре гіршим, або погане добрим; якщо ж стане хто заміняти худобу на худобу, то і вона і заміна її буде святинею.

¹⁰

да не и^з#мњни'ши добра` за зло`, а^ ни зла` за добро`, а^ще л^и и^змњня'я и^змњни'ши с^е скотъ скотомъ, да бђ'дет# и^ то'и и^змњне'нїе ст~о”

¹¹

Якщо ж то буде яка-небудь худоба нечиста, яку не приносять у жертву Господу, то слід представити худобу священикові,

¹¹

А/ще ли вся'къ скоT нечи'стъ е^сть, эT ни'хже не прино'сится даръ г~ђ. да поста'витъ ско'тъ прDе жрьце'мъ,

¹²

і священик оцінить її, добра вона чи недобра, і як оцінить священик, так і повинно бути;

¹²

и^ ѓ^цњн'итъ и& жре'цъ междђ до'брымъ и^ междђ злы'мъ, ја%коже ѓ^цњн'итъ жре'цъ та'ко да бђдетъ”

¹³

якщо ж хто хоче викупити її, то нехай додасть п’яту частину до оцінки твоєї.

¹³

А$ще л^и и^скђ'пляя` и^скђпиT и& да приложиT пя'тђю ча'сть къ цњнњ` е^го”

¹⁴

Якщо хто освячує будинок свій у святиню Господу, то священик повинен оцінити його, добрий він чи недобрий, і як оцінить його священик, так і відбудеться;

¹⁴

и^ чл~къ а^ще ст~итъ до'мъ сво'и ст~ынею г~ђ, да ѓ^цњ'нитъ и& жре'цъ междђ` до'брымъ и^ междђ` злы'мъ. ја%коже ѓ^цњ'нитъ и& жре'цъ, та'ко да ста'нетъ”

¹⁵

якщо ж той, хто посвятив, захоче викупити будинок свій, то нехай додасть п’яту частину срібла оцінки твоєї, і тоді буде його.

¹⁵

А$ще л^и ѓ^сщ~ая е^го и^скђпитъ хра'мъ сво'и, да приложи'тъ на се` пятђю ча'сть сребра` цњны` е^го и^ да бђ'детъ е^мђ.

¹⁶

Якщо поле зі свого володіння посвятить хто Господу, то оцінка твоя повинна бути за мірою посіву: за посів хомера ячменю п’ятдесят сиклів срібла;

¹⁶

а%ще л^и эT ни'въ ѓ^дръжа'нїя е^го, ѓ^ст~итъ чл~къ г~ђ, и^ да бђ'детъ цњна` е^го по сњя'нїю е^го, спђ'дъ ја^чме'ню и~, дидра'гмъ сребра`

¹⁷

якщо від ювілейного року посвячує хто поле своє, — повинно відбутися за оцінкою твоєю;

¹⁷

а^ще л^и эT лњта ѓ^ставле'нїя, ѓ^ст~иT ни'вђ свою`, по цњнњ` е^я` да ста'нет#”

¹⁸

якщо ж після ювілею посвячує хто поле своє, то священик повинен розрахувати срібло за кількістю років, що залишилися до ювілейного року, і слід зменшити від оцінки твоєї;

¹⁸

А$ще л^и послњди ѓ^ставле'нїя` ѓ^ст~ит# ни'вђ е^го, да съчтеT е^мђ сребро` жре`ц#, з~, лњтъ ѓ^ста'вшая` до лњта ѓ^ставле'нїя`, и^ да ё^имет# эT цњны` е^го”

¹⁹

якщо ж захоче викупити поле той, хто посвятив його, то нехай він додасть п’яту частину срібла до оцінки твоєї, і воно залишиться за ним;

¹⁹

И$ а^ще и^скђ'питъ ни'вђ свою` ѓ^сщ~ая ю& да приложиT, пя'тђю ча`сть сребра`, къ цњнњ е^го и^ да бђ'дет# е^мђ”

²⁰

якщо ж він не викупить поля, і буде продане поле іншій людині, то вже не можна викупити:

²⁰

А$ще л^и не скђ'питъ ни'вы да эTда'ст# ни'вђ и^номђ чл~кђ по се'м# да не и^скђ'пит# и&”

²¹

поле те, коли воно в ювілей відійде, буде святинею Господу, ніби поле закляте; священикові дістанеться воно у володіння.

²¹

Но да бђ'детъ ни'ва минђвша'го ѓ^ставле'нїя, ст~а и^ хва'лна г~ђ, а^ки зеMля` эTлђче'ная жрьцђ, да бђ'детъ въ ѓ^дръжа'нїе е^го”

²²

А якщо хто посвятить Господу поле куплене, яке не з полів його володіння,

²²

А$ще л^и эT ни'вы притяжетъ, и^же нњсть эT села` ѓ^дръжа'нїя е^го ѓ^ст~и'тъ г~ђ,

²³

то священик повинен розрахувати йому міру оцінки до ювілейного року, і повинен він віддати за розрахунком у той самий день, як святиню Господню;

²³

да съчте'тъ е^мђ жреw съвръше'нїе цњны`, эT лњта ѓ^ставле'нїя, и^ да эTда'стъ цњнђ въ то'и дн~ь въ ст~ыню г~ђ”

²⁴

поле ж у ювілейний рік перейде знову до того, у кого куплене, кому належить володіння тієї землі.

²⁴

И$ въ лњто ѓ^ставле'нїя да ся эTда'ст# ни'ва чл~кђ эT него'же е^сть притяжа'лъ ю&, е^гоже бњ ѓ^дръжа'нїе земно'е”

²⁵

Всяка оцінка твоя повинна бути за сиклем священним, двадцять гер повинно бути у сиклі.

²⁵

И$ вся'ка цњна` да бђ'детъ въ мњрђ ст~ђ к~, мњръ да бђ'детъ дидра'гм#”

²⁶

Тільки первістків із худоби, які за першістю належать Господу, не повинен ніхто посвячувати: чи віл то, або дрібна худоба, — Господні вони.

²⁶

Вся'к# прьвенеw и^же а%ще роди'тся въ ско'тњ твое^мъ да бђ'дет# г~ђ, и^ да не ѓ^ст~ит# е^го никто'же, а^ще телеw а^ще ѓ^вча` г~ђ е^сть”

²⁷

Якщо ж худоба нечиста, то слід викупити за оцінкою твоєю і додати до того п’яту частину; якщо не викуплять, то слід продати за оцінкою твоєю.

²⁷

А/ще ли эT четвероно'жныхъ нечи'стыхъ да и^змњни'тъ по цњнњ е^го, и^ да приложи'тъ е~ ю ча'сть е^го к семђ, и^ да бђ'детъ е^мђ” А$ще ли не и^скђ'пится. да ся прода'ст# по цњнњ е^го”

²⁸

Тільки все закляте, що під закляттям віддає людина Господу зі своєї власности, — чи людину, чи худобу, чи поле свого володіння, — не продається і не викуповується: усе закляте є велика святиня Господня;

²⁸

Вся'к же ѓ^бњтъ и^же а^ще ѓ^бњща'етъ чл~къ г~ђ, эT всего` е^ли'ко е^мђ е^сть эT чл~ка до скота`, и^ эT ни'въ ѓ^дръжа'нїя е^го, не эTда'стъ ни'же и^скђпиT вся'каго ѓ^бњта ст~ая ст~ых# бђ'дет# г~ђ”

²⁹

усе закляте, що закляте від людей, не викуповується: воно повинне бути віддане на смерть.

²⁹

И$ эT вся'каго ѓ^бњта и^же а^ще ѓ^бњща'етъ чл~къ, не и^скђ'пится, см~ртїю да ё%мретъ”

³⁰

І всяка десятина на землі з насіння землі і з плодів дерева належить Господу: це святиня Господня;

³⁰

Вся'ка десяти'на земна'я эT сњмене земна'го и^ эT плода` дре'внаh, г~ђ е^сть, ст~о г~ђ”

³¹

якщо ж хто захоче викупити десятину свою, то нехай додасть до ціни її п’яту частину.

³¹

А$ще ли и^скђпа'я и^скђ'питъ чл~къ десяти'нђ е^го е~ ю ча'сть е^го да приложиT к немђ, и^ да бђ'детъ е^мђ”

³²

І всяку десятину з великої і дрібної худоби, з усього, що проходить під жезлом десяте, слід присвячувати Господу;

³²

И$ вся'ка десяти'на воло'въ и^ ѓ^ве'цъ, и^ вся'ко е^же а^ще прїидетъ въ число` поD жезлъ деся'тое да бђ'детъ ст~о г~ђ”

³³

не слід розбирати, добре те чи недобре, і не слід заміняти його; якщо ж хто замінить його, то і саме воно й заміна його буде святинею і не може бути викуплене.

³³

Не и^з#мњни` до'браго злы'мъ а^ ни до'брымъ зла'го, а^ще ли и^змњне'нїемъ и^з#мњни'ши е& тогда` т^о и^ и^змњне'нїе е^го бђдетъ ст~о, да ся не и^скђ'питъ”

³⁴

Ось заповіді, які заповів Господь Мойсеєві для синів Ізраїлевих на горі Синаї.

³⁴

Се сђть за'повњди, ја%же заповњда` г~ь мољ=сїю и^ къ сн~ом# і^и^л~вымъ въ горњ` сина'истњи”