Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі,
1
(За? №.) Понeже ќбw мн0зи начaша чини1ти п0вэсть њ и3звёствованныхъ въ нaсъ вещeхъ,
2
як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,
2
ћкоже предaша нaмъ, и4же и3спeрва самови1дцы и3 слyги бhвшіи словесE:
3
то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле,
3
и3зв0лисz и3 мнЁ послёдовавшу вhше вс‰ и3спhтнw, порsду писaти тебЁ, держaвный fеофjле,
4
щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
4
да разумёеши, њ ни1хже научи1лсz є3си2 словесёхъ ўтверждeніе.
5
У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета.
5
(За? в7.) Бhсть во дни2 и4рwда царS їудeйска, їерeй нёкій, и4менемъ захaріа, t дневнhz чреды2 ґвіaни: и3 женA є3гw2 t дщeрей ґарHновэхъ, и3 и4мz є4й є3лісавeтъ.
6
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.
6
Бёста же првdна џба пред8 бGомъ, ход‰ща во всёхъ зaповэдехъ и3 њправдaніихъ гDнихъ безпорHчна.
7
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
7
И# не бЁ и4ма чaда, понeже є3лісавeтъ бЁ непл0ды, и3 џба заматорBвша во днeхъ свои1хъ бёста.
8
Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом,
8
Бhсть же служaщу є3мY въ чинY чреды2 своеS пред8 бGомъ,
9
за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього,
9
по њбhчаю свzщeнничества ключи1сz є3мY покади1ти, вшeдшу въ цeрковь гDню:
10
а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння.
10
и3 всE мн0жество людeй бЁ моли1тву дёz внЁ, въ г0дъ [во врeмz] fmміaма:
11
Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
11
kви1сz же є3мY ѓгGлъ гDень, стоS њдеснyю nлтарS кади1лнагw:
12
Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього.
12
и3 смути1сz захaріа ви1дэвъ, и3 стрaхъ нападE нaнь.
13
Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан;
13
Речe же къ немY ѓгGлъ: не б0йсz, захaріе: занE ўслhшана бhсть моли1тва твоS, и3 женA твоS є3лісавeтъ роди1тъ сhна тебЁ, и3 наречeши и4мz є3мY їwaннъ.
14
і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє,
14
И# бyдетъ тебЁ рaдость и3 весeліе, и3 мн0зи њ рождествЁ є3гw2 возрaдуютсz.
15
бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї.
15
Бyдетъ бо вeлій пред8 гDемъ: и3 вінA и3 сікeра не и4мать пи1ти, и3 д¦а с™aгw и3сп0лнитсz є3щE и3з8 чрeва мaтере своеS:
16
І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.
16
и3 мн0гихъ t сынHвъ ї}левыхъ њбрати1тъ ко гDу бGу и4хъ.
17
І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
17
И# т0й пред8и1детъ пред8 ни1мъ дyхомъ и3 си1лою и3ліин0ю, њбрати1ти сердцA nтцє1мъ на ч†да, и3 проти6вныz въ мyдрости прaведныхъ, ўгот0вати гDви лю1ди совершє1ны.
18
І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
18
И# речE захaріа ко ѓгGлу: по чесомY разумёю сіE; ѓзъ бо є4смь стaръ, и3 женA моS заматорёвши во днeхъ свои1хъ.
19
Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
19
И# tвэщaвъ ѓгGлъ речE є3мY: ѓзъ є4смь гавріи1лъ предстоsй пред8 бGомъ, и3 п0сланъ є4смь глаг0лати къ тебЁ и3 благовэсти1ти тебЁ сі‰:
20
І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
20
и3 сE бyдеши молчS и3 не могjй проглаг0лати, до негHже днE бyдутъ сі‰: занE не вёровалъ є3си2 словесє1мъ мои6мъ, ћже сбyдутсz во врeмz своE.
21
Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
21
И# бёша лю1діе ждyще захaрію: и3 чудsхусz коснsщу є3мY въ цeркви.
22
Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
22
И#зшeдъ же не можaше глаг0лати къ ни6мъ: и3 разумёша, ћкw видёніе ви1дэ въ цeркви: и3 т0й бЁ помавaz и5мъ, и3 пребывaше нёмъ.
23
А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
23
И# бhсть ћкw и3сп0лнишасz днjе слyжбы є3гw2, и4де въ д0мъ св0й.
24
Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
24
(За? G.) По си1хъ же днeхъ зачaтъ є3лісавeтъ женA є3гw2, и3 таsшесz мBсzцъ пsть, глаг0лющи:
25
так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
25
ћкw тaкw мнЁ сотвори2 гDь во дни6, въ нsже призрЁ tsти поношeніе моE въ человёцэхъ.
26
Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет,
26
Въ мёсzцъ же шестhй п0сланъ бhсть ѓгGлъ гавріи1лъ t бGа во грaдъ галілeйскій, є3мyже и4мz назарeтъ,
27
до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія.
27
къ дв7э њбручeннэй мyжеви, є3мyже и4мz їHсифъ, t д0му дв7дова: и3 и4мz дв7э мRіaмь.
28
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
28
И# вшeдъ къ нeй ѓгGлъ речE: рaдуйсz, блгdтнаz: гDь съ тоб0ю: блгcвeна ты2 въ женaхъ.
29
Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.
29
Nнa же ви1дэвши смути1сz њ словеси2 є3гw2 и3 помышлsше, каково2 бyдетъ цэловaніе сіE.
30
І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога.
30
И# речE ѓгGлъ є4й: не б0йсz, мRіaмь: њбрэлa бо є3си2 блгdть ў бGа.
31
І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.
31
И# сE зачнeши во чрeвэ, и3 роди1ши сн7а, и3 наречeши и4мz є3мY ї}съ.
32
Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його.
32
Сeй бyдетъ вeлій, и3 сн7ъ вhшнzгw наречeтсz: и3 дaстъ є3мY гDь бGъ пrт0лъ дв7да nтцA є3гw2:
33
І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця.
33
и3 воцRи1тсz въ домY їaкwвли во вёки, и3 цrтвію є3гw2 не бyдетъ концA.
34
Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
34
Речe же мRіaмь ко ѓгGлу: кaкw бyдетъ сіE, и3дёже мyжа не знaю;
35
Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
35
И# tвэщaвъ ѓгGлъ речE є4й: д¦ъ с™hй нaйдетъ на тS, и3 си1ла вhшнzгw њсэни1тъ тS: тёмже и3 раждaемое с™о наречeтсz сн7ъ б9ій:
36
Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною,
36
и3 сE, є3лісавeтъ ю4жика твоS, и3 тA зачaтъ сhна въ стaрости своeй: и3 сeй мёсzцъ шестhй є4сть є4й нарицaемэй непл0ды:
37
бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.
37
ћкw не и3знем0жетъ ў бGа всsкъ глаг0лъ.
38
Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
38
Речe же мRіaмь: сE рабA гDнz: бyди мнЁ по глаг0лу твоемY. И# tи1де t неS ѓгGлъ.
39
Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине,
39
(За? д7.) Востaвши же мRіaмь во дни6 ты6z, и4де въ гHрнzz со тщaніемъ, во грaдъ їyдовъ:
40
і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
40
и3 вни1де въ д0мъ захaріинъ, и3 цэловA є3лісавeтъ.
41
Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета.
41
И# бhсть ћкw ўслhша є3лісавeтъ цэловaніе мRjино, взыгрaсz младeнецъ во чрeвэ є3S: и3 и3сп0лнисz д¦а с™а є3лісавeтъ,
42
І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!
42
и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ, и3 речE: блгcвeна ты2 въ женaхъ, и3 блгcвeнъ пл0дъ чрeва твоегw2:
43
І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
43
и3 tкyду мнЁ сіE, да пріи1детъ м™и гDа моегw2 ко мнЁ;
44
Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
44
сe бо, ћкw бhсть глaсъ цэловaніz твоегw2 во ќшію моє1ю, взыгрaсz младeнецъ рaдощами во чрeвэ моeмъ.
45
Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
45
И# бlжeнна вёровавшаz, ћкw бyдетъ совершeніе глагHланнымъ є4й t гDа.
46
І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
46
И# речE мRіaмь: вели1читъ дш7A моS гDа,
47
і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм,
47
и3 возрaдовасz д¦ъ м0й њ бз7э сп7сэ моeмъ:
48
бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
48
ћкw призрЁ на смирeніе рабы2 своеS: сe бо, tнн7э ўблажaтъ мS вси2 р0ди:
49
Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
49
ћкw сотвори2 мнЁ вели1чіе си1льный, и3 с™о и4мz є3гw2:
50
І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.
50
и3 млcть є3гw2 въ р0ды родHвъ боsщымсz є3гw2:
51
Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
51
сотвори2 держaву мhшцею своeю: расточи2 гHрдыz мhслію сeрдца и4хъ:
52
скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
52
низложи2 си6льныz со престHлъ, и3 вознесE смирє1нныz:
53
голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.
53
ѓлчущыz и3сп0лни бл†гъ, и3 богатsщыzсz tпусти2 тщы2.
54
Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
54
Воспріsтъ ї}лz џтрока своего2, помzнyти млcти,
55
як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.
55
ћкоже глаг0ла ко nтцє1мъ нaшымъ, ґвраaму и3 сёмени є3гw2 до вёка.
56
Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
56
Пребhсть же мRіaмь съ нeю ћкw три2 мёсzцы и3 возврати1сz въ д0мъ св0й.
57
Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
57
Е#лісавeти же и3сп0лнисz врeмz роди1ти є4й, и3 роди2 сhна.
58
І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею.
58
И# слhшаша w4крестъ живyщіи и3 ќжики є3S, ћкw возвели1чилъ є4сть гDь млcть свою2 съ нeю: и3 рaдовахусz съ нeю.
59
І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією.
59
И# бhсть во nсмhй дeнь, пріид0ша њбрёзати nтрочA, и3 нарицaху є5 и4менемъ nтцA є3гw2, захaрію.
60
На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном.
60
И# tвэщaвши мaти є3гw2 речE: ни2, но да наречeтсz їwaннъ.
61
І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим.
61
И# рёша къ нeй, ћкw никт0же є4сть въ родствЁ твоeмъ, и4же нарицaетсz и4менемъ тёмъ.
62
І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
62
И# помавaху nтцY є3гw2, є4же кaкw бы хотёлъ нарещи2 є5.
63
Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі.
63
И# и3спр0шь дщи1цу, написA, глаг0лz: їwaннъ бyдетъ и4мz є3мY. И# чудsхусz вси2.
64
І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
64
Tверз0шасz же ўстA є3гw2 ѓбіе и3 љзhкъ є3гw2, и3 глаг0лаше, благословS бGа.
65
І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це.
65
И# бhсть на всёхъ стрaхъ живyщихъ w4крестъ и4хъ: и3 во всeй странЁ їудeйстэй повёдаеми бsху вси2 глаг0ли сjи.
66
Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним.
66
И# положи1ша вси2 слhшавшіи въ сeрдцэ своeмъ, глаг0люще: что2 ќбw nтрочA сіE бyдетъ; И# рукA гDнz бЁ съ ни1мъ.
67
І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
67
И# захaріа nтeцъ є3гw2 и3сп0лнисz д¦а с™а, и3 прор0чествова, глаг0лz:
68
благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.
68
блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, ћкw посэти2 и3 сотвори2 и3збавлeніе лю1демъ свои6мъ:
69
І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
69
и3 воздви1же р0гъ спcніz нaмъ, въ домY дв7да џтрока своегw2:
70
як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
70
ћкоже глаг0ла ўсты2 с™hхъ сyщихъ t вёка прbрHкъ є3гw2,
71
що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
71
спcніе t вр†гъ нaшихъ и3 и3з8 руки2 всёхъ ненави1дzщихъ нaсъ:
72
сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій —
72
сотвори1ти млcть со nтцы6 нaшими и3 помzнyти завётъ с™hй св0й,
73
дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
73
клsтву, є4юже клsтсz ко ґвраaму nтцY нaшему, дaти нaмъ,
74
щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,
74
без8 стрaха, и3з8 руки2 вр†гъ нaшихъ и3збaвльшымсz,
75
безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.
75
служи1ти є3мY препод0біемъ и3 прaвдою пред8 ни1мъ вс‰ дни6 животA нaшегw.
76
І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому.
76
И# ты2, nтрочA, прbр0къ вhшнzгw наречeшисz: пред8и1деши бо пред8 лицeмъ гDнимъ, ўгот0вати пути6 є3гw2,
77
Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх,
77
дaти рaзумъ спcніz лю1демъ є3гw2, во њставлeніе грBхъ и4хъ,
78
з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,
78
милосeрдіz рaди млcти бGа нaшегw, въ ни1хже посэти1лъ є4сть нaсъ вост0къ свhше,
79
просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
79
просвэти1ти во тмЁ и3 сёни смeртнэй сэдsщыz, напрaвити н0ги нaшz на пyть ми1ренъ.
80
Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.
80
Nтрочa же растsше и3 крэплsшесz дyхомъ: и3 бЁ въ пустhнехъ до днE kвлeніz своегw2 ко ї}лю.