Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі,
1
Поне'же оу^бо мно'ѕи нача'шя чини'ти по'вњсть ѓ^ и^ꙁвњсᲄованыхъ в насъ ве'щехъ,
2
як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,
2
ја%коже преда'ша намъ иже и^спе'рва самовиDцы и^ слђгы` бы'вшеи` словеси`.
3
то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле,
3
и^зво'лися и^ мнњ послᲇдовавшђ вы'ше всњхъ и^спы'тно, по' рядђ писа'ти тебњ, дръжа'вныи џеѓ^фїле,
4
щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
4
да разђмњ'еши ѓ^ них#же наоу^чилъся е^си словесехъ оу^тверже'нїе”
5
У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета.
5
Бысть въ' дн~и и%рода цр~я і^оу^деиска, ие^ре'и нњ'кїи, и^менемъ ꙁаха'рїа, эT дн~евны'а чреды а^вїа'ня, и^ жена` е^го эT дще'рїи а^а^ро'новњхъ, і^ и'мя еи` е^лїсавеџь”
6
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.
6
Бњста же пра'ведна ѓ'ба преD бм~ъ, ходя'ща въ всњхъ за'повњдехъ и^ ѓ^правда'нїихъ гн~ихъ беспоро'чна.
7
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
7
и^ не бњ и%ма чада, понеже е^лисавеџь б^њ непло'ды, и^ ѓ'ба ꙁама'торᲇвша въ' дн~ехъ свои^хъ бњ'ста”
8
Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом,
8
Бысть же слђжа'щђ е^мђ в чинђ чреды` своеа` преD бм~ъ
9
за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього,
9
по ѓ^бы'чаю сщ~е'нничесᲄва, ключи'ся е^мђ покади'ти в#шеD в# цр~квь гн~ю.
10
а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння.
10
и^ все` мно'жество людїи б^њ мл~итвђ дњя' вн^њ в# годъ џимїа'ма”
11
Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
11
ЈА/ви' же ся е^мђ а^гг~лъ гн~ь, стоа` ѓ^деснђ'ю ѓ^лтаря кади`лнаго.
12
Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього.
12
и^ смђти'ся захарїа видњвъ, и^ страхъ нападе` нань.
13
Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан;
13
рече же к немђ а^гг~лᲆ. не бо'ися заха'рїа, зане оу^слы'шана бысть мл~тва твоа`. и^ жена` твоа` е^лїсавеџ# родитъ сн~а тебњ, и^ нарече'ши и%мя е^мђ і^ѓ^а'ннъ.
14
і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє,
14
и^ бђдетъ тебњ ра'досᲄь и^ весе'лїе, и^ мно'ѕи ѓ^ рожествњ е^го възрадђ'ются.
15
бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї.
15
бђ'детъ б^о ве'лїи предъ гм~ь. и^ вина` и^ сике'ра не и%маᲄь пити” и^ дх~а ст~а и^спо'лнится е^ще и^з# чрева мт~ре своеа`.
16
І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.
16
и^ мно'гы эT сн~о'въ і^ил~евъ ѓ^брати'тъ къ г~ђ б~ђ и^хъ”
17
І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
17
И$ то'и преDи'детъ преD нимъ, дх~омъ, и^ си'лою и^лїиною. ѓ^брати'ти срDца эTц~емъ на чя'да, и^ проти'вныа в# мђ'дросᲄи пра'веDныхъ, оу^гото'вати гв~и лю'ди съвръшены”
18
І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
18
и^ рече заха'рїа къ а^гг~лђ. по чесомђ разђмњ'ю с^е; а^зъ б^о е^смь старъ, и^ жена` моа` зама'торњвши въ' дн~ехъ своиX”
19
Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
19
И$ эTвњщавъ а^гг~лъ рече е^мђ. а^зъ е^смь гаврїилъ предъстоаи` преD бм~ъ, и^ по'сланъ е^смь гл~ати к тебњ, и^ бл~говњстити тебњ сїа.
20
І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
20
и^ с^е бђ'деши млъ'ча и^ не могы` прогл~ати, до негоже дн~е бђ'дђтъ сїа, зане не вњ'рова словесемъ мои'мъ, ја%же с#бђдђтся въ' время свое`”
21
Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
21
И$ бᲇшя лю'дїе ждђ'ще заха'рїю, и^ чюждахђся косня'щђ е^мђ в цр~кви”
22
Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
22
И$ꙁшеD же не можа'ше гл~ати к ни'мъ. и^ разђмњшя ја'ко видњнїе видњ в# цр~кви. и^ то'й б^њ помава'а и^мъ, и^ пребыва'ше нњмъ”
23
А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
23
И$ бысть, ја^ко и^спл'ънишяся дн~їе слђж'бы е^го, и%де в домъ свои”
24
Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
24
По си'хъ же дн~ехъ зачатъ е^лисавеџᲆ жена е^го, и^ тая'шеся мцsя пять гл~ющи,
25
так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
25
ја%кота'ко мн^њ сътвори` г~ь въ' дн~и, в няже призрњ` эTя'ти поноше'нїе мое` в# чл~цехъ”
26
Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет,
26
Въ мцsь же шестыи, по'сланъ бысть а^гг~лъ гаврїилъ эT б~а, въ' граD галїле'искыи, е^мyђ и^мя наꙁаре'џᲆ,
27
до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія.
27
к# дв~њи ѓ^брђче'нᲇи мђжеви е^мђже и^мя і^ѓ%сифъ, эT домђ двDва, і^ и'мя дв~њи марїа'мъ.
28
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
28
и^ вшеD к неи а^гг~лъ, рече. радђися ѓ^бра'дованнаа, г~ь с тобо'ю, блsве'на ты в# женахъ.
29
Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.
29
ѓ^на же ви'дњвши, смђтися ѓ^ словеси` е^го, и^ помышляше каково бђ'деT цњлова'нїе с^е”
30
І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога.
30
И$ рече` а^гг~лъ е'й. не бо'ися марїа'мъ, ѓ^брњте б^о блгDть эT б~а.
31
І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.
31
и^ с^е зачнеши въ' чревњ, и^ ро'диши сн~а, и^ нарече'ши и%мя е^мђ і^с~.
32
Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його.
32
се'й бђ'детᲆ ве'лїи, и^ сн~ъ вы^шняго нарече'тъся. и^ дастъ е^мђ г~ь б~ъ прsтлъ двDа эTц~а е^го,
33
І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця.
33
и^ въцр~и'тся в домђ і^а'ковли въ' вњкы, и^ црsтвїю е^го не бђ'детъ конца`”
34
Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
34
Рече же марїаM къ а^гг~лђ. како бђ'детъ с^е, и^дњже мђж'а не зна'ю;
35
Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
35
и^ эTвњщавъ а^гг~лъ, рече е'й, дх~ъ ст~ыи на'идетᲆ на т^я, и^ си'ла вы'шняго ѓ^сњнитᲆ т^я” Тњмже и^ ражда'емое ст~о, наречется сн~ъ бж~їи”
36
Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною,
36
И$ с^е е^лисавеџь ю%жника твоа`, и^ т^а зачатъ сн~а в# ста'рости своеи`. и^ сїи мцsь шестыи е^сть е'й, нарица'е^мњи непло'ды.
37
бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.
37
ја%ко не и^знеможетъ эT б~а всякъ гл~ъ”
38
Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
38
Рече же марїямъ. с^е раба` гн~я, бђ'ди мн^њ по гл~ђ твое^мђ. и^ эTі'де эT неа` а^гг~лъ”
39
Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине,
39
Въста'вши же марїаM въ' дн~и т^ы, и%де в го'рняа съ тща'нїеM, въ' граD і^оу'довᲆ,
40
і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
40
и^ в#ниде в доM заха'рїинъ, и^ цњлова` е^лисавеџь”
41
Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета.
41
И$ бысть ја%ко оу^слы'ша е^лисавеџь цњлованїе мр~їино, възыгра'ся младе'нецъ, въ чревњ еа`. и^ и'спл'ънися дх^а ст~а е^лисавеџь,
42
І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!
42
и^ възъпи` гла'сомъ ве'лїемъ, и^ рече. блsве'на т^ы в# женахъ, и^ блsвенъ плоD чре'ва ᲄвое^го.
43
І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
43
и^ эTкђ'дђ мн^њ с^е, да прїиде мати г~а мое^го къ мнњ`;
44
Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
44
се` б^о ја%ко быs глаs цњлованїа твое^го въ оу^шїю моею`, възыграся младе'нецъ радощами въ' чревњ мое^мъ”
45
Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
45
И$ бл~же'на вњровавшїа, ја%ко бђ'детъ съвръшенїе гл~анымъ е'й эT г~а”
46
І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
46
И$ рече марїа'мᲆ. вели'чиᲄъ дш~а моа г~а,
47
і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм,
47
и^ вᲆзра'довася дх~ъ мои ѓ^ бѕ~њ сп~сњ моемъ”
48
бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
48
ЈА$ко приꙁрњ на смире'нїе рабы своеа`. се б^о эT нн~њ блажатъ м^я вс^и ро'ди.
49
Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
49
ЈА/ко сътвори` мн^њ вели'чїе си'лныи, и^ ст~ое и^мя е^го”
50
І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.
50
И$ млsть е^го в роD и^ роD на боя'щїимся е^го”
51
Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
51
Сътвори дръжа'вђ мы'шцею своею`, расточи` гръдыа мысли срцDа и^хъ”
52
скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
52
Низложи си'лныа съ престолъ, и^ възнесе` смире'ныа.
53
голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.
53
алчющая и^сп'лъни бл~гъ, и^ бога'тящаася эTпђсти тща”
54
Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
54
Въспрїа'тᲆ і^и^л~я ѓ%трока свое^го, помянђти милости.
55
як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.
55
ја^коже гл~а къ эTц~емъ на'шиM, а^враа'мђ и^ сњмени е^го до вњка”
56
Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
56
Пребыстᲆ же марїаM с нею ја%котри мцsа, и^ възврати'ся в# домъ сво'и”
57
Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
57
Є$лисавети же и^спо'лнися вре'мя родиᲄи е'й, и^ роди сн~а.
58
І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею.
58
и^ слы'шашя ѓ^крsтъ живђщеи` и^ оу^жикы еа`, ја%ко възвели'чилъ е^сть г~ь млsть свою с нею, и^ радовахђся с нею”
59
І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією.
59
И$ бысть въ ѓ^смыи дн~ь, прїидо'шя ѓ^брњзати ѓ^троча`, и^ нарица'хђ е& и^менемъ эTц~а е^го заха'рїю.
60
На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном.
60
и^ эTвњщавши ма'ти е^го, рече. ни`, н^о да нарече'тся і^ѓ^а'ннъ,
61
І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим.
61
и^ рњшя к# неи, ја%ко никтоже е^сть в# сроDствњ твое'мъ, и^же нарица'ется и%менемᲆ тњмъ”
62
І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
62
И$ помава'хђ эTц~ђ е^го, е^же ка'ко б^ы хотњлъ нарещи е&”
63
Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі.
63
І$ и^спрошъ д#счицђ, написа гл~я. і^ѓ^а'ннъ бђ'детъ и'мя е^мђ. и^ чюждахђся вс^и”
64
І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
64
эTвръзо'шя же ся оу^ста е^го а^бїе, и^ ја%зы'къ е^го, и^ гл~аше блsвя б~а”
65
І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це.
65
И$ бысть на всњхъ страхъ живђщихъ ѓ%крsтъ и^хᲆ, и^ въ всеи странњ і^ёдеисᲄњй повњ'даеми бњхђ вс^и гл~и сїи”
66
Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним.
66
И$ положи'шя вс^и слы'шав#шеи` в# срDци своемъ гл~юще, что оу^бо ѓ^троча` с^е бђ'детъ; и^ рђка` гн~я б^њ с ни'мъ”
67
І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
67
И$ заха'рїа эTц~ъ е^го и^спо'лънися дх~а ст~а. и^ пррoчествова гл~я”
68
благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.
68
Блsве'нъ г~ь б~ъ і^ил~евъ. ја%ко посњти, и^ сътвори` и^ꙁбавле'нїе лю'демᲆ своиM”
69
І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
69
И$ въз#дви'же рогъ сп~се'нїа наM в# домђ двд~вњ ѓ^трока свое^го,
70
як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
70
ја%коже гл~а оу^сты` ст~ыхъ сђщихъ эT вњка пррoкъ е^го,
71
що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
71
сп~се'нїе эT врагъ на'шихъ, і^ и^з# рђкы` всњхъ ненави'дящихъ насъ.
72
сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій —
72
сътвори'ти млsть съ эTц~ы на'шими, и^ помянђти завњтъ ст~ыи свой.
73
дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
73
кля'твђ е^ю'же кля'тся къ а^враа'мђ эTц~ђ на'шемђ, да'ти намъ
74
щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,
74
бе страха и^з рђкы врагъ на'шихᲆ и^збавльшемся.
75
безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.
75
слђжи'ти е^мђ прпDбїемъ, и^ пра'вдою преD нимъ вс^я дн~и живоᲄа на'шего”
76
І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому.
76
И$ т^ы ѓ^троча пррoкъ вы'шняго наречешися, преDидеши б^о предъ лицемъ гн~имъ оу^гото'вати пђти е^го”
77
Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх,
77
да'ти ра'зђмᲆ сп~се'нїа лю'демъ е^го, въ ѓ^сᲄавленїе грњхъ иX.
78
з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,
78
млsрдїа ради млsти б~а на'шего, в нихже посᲇти насъ въстокъ съвы'ше.
79
просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
79
просвњти'ти въ ᲄмњ и^ сњн'и смр~тнњи сᲇдя'щая, напра'вити но'гы на'ша на пђть ми'ренъ
80
Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.
80
Э$троча же растя'ше и^ крњпля'шеся дх~омъ. и^ б^њ в# пђсты'няхъ, до' дн~е ја%вле'нїа свое^го къ і^ил~ю”