Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх.
1
И бысть в#негда` быти е^мђ на мњ'стњ нњ'кое^мъ моля'щђся, и^ ја%ко преста`, рече` нᲇкїи эT оу^чн~къ е^го к немђ. г~и, наоу^чи` н^ы моли'тися, ја%коже і^ и^ѓа'ннъ наоу^чи` оу^ченикы своя`”
2
Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
2
Рече же и^мъ. е^гда мо'литеся, гл~ите. ѓ%³ч~е нашъ, и^же на нб~сехъ, да ст~и'тся и%мя твое`. да прїидетъ црsтвїе твое. да бђ'детъ воля ᲄвоа`, ја%ко на' нб~си и^ на земли.
3
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
3
хлњбъ нашᲆ насђщныи подава'й наM на всякъ дн~ь.
4
і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
4
и^ ѓ^ста'ви намъ грњхы на'ша. и^бо и^ са'ми ѓ^ставля'е^мъ вся'комђ длъжникђ на'шемђ. и^ не в#веди насъ въ и^скђше'нїе, н^о и^зба'ви наs эT лђка'ваго”
5
І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби,
5
И$ рече к нимъ. кт^о эT васъ и^мать дрђ'га, і^ и'детъ к немђ полђ'нощи, и^ речетъ е^мђ, дрђже, даждъ м^и в#заи'мъ тр^и хлњбы.
6
бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому.
6
понеже дрђгъ прїиде с пђти къ мнњ, и^ не и^мамъ чесо прDеложити е^мђ”
7
А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі.
7
И$ то'й и^ꙁъ оу'трьоу'дђ эTвњщавъ речетъ. не твори` м^и трђды`, ёже двери` затворены сђть, и^ дњти моя со мною на ло'жи сђть, не могђ в#ста'въ да'ти тебњ”
8
Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить.
8
Гл~ю же вамъ, а^ще и^ не дастъ е^мђ в#ставъ, зане дрђгъ е^мђ е^сть, н^о за беꙁъѓ'чьство е^го в#ста'въ дастъ е^мђ е^ли'ка требђ'етъ”
9
І Я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам,
9
И/ а'зъ гл~ю вамъ. проси'те, и^ дасᲄъся вамъ. и^ща'те, и^ ѓ^бря'щете. тлъцњте, и^ эTвр'ьзется вамъ”
10
бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють.
10
Всякъ б^о просяи`, прїе'млетъ. і^ и^щаи`, ѓ^брњта'етᲆ. и^ тлъкђщемђ эTвр'ьзется”
11
Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби?
11
Кото'раго же ваs эTц~а въпроситъ сн~ъ хлњба, е^да ка'мень подастъ е^мђ; и^л^и ры'бы, е^да в# ры'бы мњсто змїю подастъ е^мђ;
12
Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона?
12
и^л^и а^ще про'ситᲆ ја%ица`, е^да подасᲄъ е^мђ скорпїю;
13
Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.
13
а^ще оу^бо в^ы зл^и сђще, оу^мњ'ете даанїа бл~га даа^ти ча'домъ ва'шимъ. ко'лми паче эTц~ъ и^же с# нб~се дастъ дх~ъ ст~ъ прося'щиM оу^ него;
14
Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався.
14
И$ бњ и^згоня бњ'са`, и^ то'й б^њ нњмᲆ. бы'сть же бњсђ и^з#шеDшђ, прогл~а нњмыи, и^ диви'шася наро'ды”
15
Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського.
15
Нњцыи ж эT нихъ рњшя, ѓ^ веелзевђ'лњ княѕи бњсовстњмъ и^згонитъ бњ'сы”
16
А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба.
16
дрђѕїи же и^скђша'юще, зна'менїя эT него и^ска'хђ с нб~се”
17
Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде.
17
ѓ%н же вњ'ды помышленїя и^хъ, рече и^мъ. вся'ко црsтво са'мо в себњ раꙁдњля'ася, запђстњ'етъ. и^ домъ на домᲆ, па'даетъ.
18
Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів.
18
а^ще же и^ сатана` самъ в себњ раздњли'ся. ка'ко ста'нетъ црsтво е^го; ја%ко гл~ете, ѓ^ веелзевђ'лњ и^згоня'ща м^я бњ'сы;
19
Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
19
а^ще же а^зъ ѓ^ веельзевђ'лњ и^згоню бᲇсы, сн~ве ваши ѓ^ коM и^зго'нятъ; сего ради тїи бђ'дђтᲆ вамъ сђдїя”
20
Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже.
20
А^ще ли же ѓ^ пе'рстᲇ бж~їи и^згоню` бњс'ы, оу^бо пости'же на васъ црsтвїе бж~їе”
21
Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці;
21
Є$гда крњпъкїи въѓ^рђжи'вся хранитъ свой двоr, въ смиренїи сђть имњнїа е^го”
22
коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть.
22
Є$гDаже крњплїи нашедъ побњдитъ е^го, вс^е ѓ^рђжїе е^го во'ꙁметъ на неже оу^поваше, и^ корысть е^го раꙁдаетъ”
23
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
23
И/же нњсть со мно'ю, на' мя е^сть. и і'же не събира'етъ со мно'ю, растача'етъ”
24
Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов;
24
Є$гда же нечи'стыи дђхъ и^ꙁы'детъ эT чл~ка, прехо'дитъ сквоꙁњ беꙁвоDная мњ'ста, и^ща` поко'а, и^ не ѓ^брњта'а, гл~етъ. въз#вращђся в# доM мой эTнђ'дђже и^ꙁы'дохъ.
25
і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним.
25
и^ пришеD ѓ^бря'щетъ и& помете'нъ и^ оу^крашен#.
26
Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше.
26
тогда и%детъ и^ пои'метъ сеDмь дрђгыX дђховъ, горшихъ себе, и^ вшеDше живђтъ т^ђ. и^ быва'ютъ послDњняа чл~кђ томђ го'рша прь'выX”
27
Коли ж Він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
27
Бы'сть же е^гда гл~аше сїа. въꙁвDи'гши нњ'каа жена` гласъ эT наро'да, рече е^мђ. блаже'но чре'во носи'вшее т^я, и^ сосця`, ја%же е^си ссалъ”
28
А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
28
ѓ%н же рече. тњмже оу^бо бл~жени слы'шящеи` сло'во бж~їе, и^ храня'ще е&”
29
Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
29
Наро'дом же събира'ющимся, начат# гл~ати. ро'дъ се'и лђкавъ е^сть, зна'менїа и%щетъ и^ ꙁна'менїе не дастъся е^мђ, то'кмо ꙁна'менїе и^ѓ'ны пррoка”
30
Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому.
30
ЈА/коже б^о бы'сть и^ѓ'на ꙁна'менїе ниневи'томъ, та'ко бђ'детъ и^ сн~ъ члчsкїи ро'дђ семђ”
31
Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона.
31
цр~ца ю%ж#скаа в#станетъ на сђдъ с мђжи ро'да сего, и^ ѓ^сђди'тъ и^хъ. ја%ко прїиде эT конецъ ꙁемля слы'шати премђ'дрость соло'моновђ. и^ с^е мно'жае соло'мона ꙁд^њ”
32
Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони.
32
Мђжїе ниневи'тьстїи в#ста'нђтъ на сђдъ с ро'дом# симъ, и^ ѓ^сђ'дятъ и&, ја^ко пока'ашася про'повњдїю и^ѓ'ниною. и^ с^е мно'жае и^ѓ'ны зд^њ”
33
Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло.
33
Никтоже оу^бо свњти'л#ника вжегъ, въ скро'вњ полага'етъ, ни поD спђдомъ, н^о на свњти'лницњ, да входя'щеи` свњтъ ви'дятъ”
34
Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним.
34
Свњти'лникъ тњлђ е^сть ѓ%ко. е^гда у^бо ѓ%котвое` про'сто бђ'детъ, все тњлотвое свњтло бђ'детъ. е^гда же лђка'во бђ'детъ, и^ тњ'лотвое` те'мно.
35
Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою.
35
блюди оу^бо, е^да свњтъ и^же в тебњ, тм^а е^сть.
36
Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе.
36
а^ще б^отњ'лотвое` вс^е свњтло, не и^мы` нᲇк'їа части те'мны, бђ'детъ свњтло вс^е, ја%ко с^е е^гда свњти'лникъ блиста'нїемъ просвњща'етъ т^я”
37
Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг.
37
Є$гда же гл~аше, моляше е^го фарїсе'й нњ'кїи, да ѓ^бњдђетъ оу^ него. в#шеD же, въꙁле'же”
38
Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом.
38
фарїсе'й же видњвъ диви'ся, ја%ко не пре'жде крsти'ся прь'вње ѓ^бњда”
39
Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства.
39
Рече же г~ь к# немђ. нн~њ в^ы фарїсе'е внњшнее сткляни'ци и^ блюдђ ѓ^чища'ете, внђтренее же ва'ше, полно грабленїа е^сть и^ лђкав#ства”
40
Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?
40
Беꙁђ'мнїи, не и'же ли сътвори` в#нњшнее, и^ внђтренее сътворилъ е^сть;
41
Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.
41
ѓ'ба'че в сђщихᲆ дади'те млsтыня, и^ с^е вс^я чи'ста вамъ бђдђтъ”
42
Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати.
42
Но го'ре вамъ фарїсе'ѓM, ја%ко ѓ^деся'тьствђете эT мя'твы и^ пига'на, и^ вся'кого ꙁе'лїа, и^ ми'мохо'дите сђдъ и^ любве бж~їа. сїа же подоба'ше твори'ти, и^ ѓ^нњхъ не ѓ^ставля'ти”
43
Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах.
43
Го'ре вам# фарїсеѓ'мъ, ја%ко лю'бите преDсњданїа на со'нмищыхъ. и^ цњлованїя на тръжищыхъ”
44
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того.
44
Го'ре вамъ кни'жницы и^ фарїсе'е лицемњ'ри, ја%ко е^сте ја%ко гро'би невњ'доми. и^ чл~цы ходя'щеи` врьхђ не вњ'дятᲆ”
45
На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш.
45
эTвњщав же нњкїи эT ꙁако'нникъ, рече е^мђ. оу^чт~лю, сїа гл~я, и^ намъ досажDа'еши”
46
Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них.
46
ѓ%н же рече, и^ вамъ ꙁако'нникомъ го'ре, ја%ко наклада'ете на чл~кы бремена` неоу^добь носи'ма, и^ са'ми е^ді'нњмъ пръ'стомᲆ ва'шимъ не прикаса'етеся бременеM”
47
Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші:
47
Го'ре вамъ, ја^ко ѕи'жDете гро'бы пррoк#. эTц~ы же ваши и^зби'шя и^хъ,
48
цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці.
48
оу^бо свњдњтельствђете и^ събл~говолите дњломъ эTц~ь ва'шиX. ја%котїи оу^бо и^ꙁби'шя и^хъ, вы же ѕи'жDете и^хъ гро'бы”
49
Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть.
49
Сего ради и^ премђ'дрость бж~їа рече. послю` в ни'хъ пррoкы, и^ а^пsлы, и^ эT ниX оу^бїютъ и і^жDенђтъ,
50
Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу,
50
да взы'щетъся кро'вь всњхъ пррoкъ, пролива'емаа` эT сложенїя ми'рђ, эT рода сего,
51
від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього.
51
эT крове а%веля, до кро'ве ꙁаха'рїа, поги'бшаго межDђ ѓ^лтаремъ и^ хра'момъ. е'й гл~ю вамъ, в#ꙁы'щется эT рода сего”
52
Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили.
52
Го'ре вамъ ꙁако'нникомъ. ја%ко вꙁя'сте ключь раꙁђмњнїа. сами не внидо'сте, и^ входя'щымъ въꙁбрани'сте”
53
Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що,
53
Гл~ющђ же е^мђ сїа к нимъ, нача'шя кни'ж#ницы и^ фарїсе'е бDњ'нњ гнњватися на'нь, и^ преста'ати е^го ѓ^ мно'ѕњ,
54
підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.
54
ла'юще е^го, и%щђще оу^лови'ти нњ'что эT оу^стъ е^го, да на'нь въꙁ#гл~ютъ”