Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 13
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми.
1
(Зач. 70) Пріидо́ша же нѣ́цыи въ то́ вре́мя, повѣ́дающе Єму́ о Галіле́єхъ, и́хже кро́вь Піла́тъ смѣси́ съ же́ртвами и́хъ.
2
У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали?
Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
3
Ни́, глаго́лю ва́мъ: но а́ще не пока́єтеся, вси́ та́кожде поги́бнете.
4
Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі?
4
Или́ о́ни осмьна́десяте, на ни́хже паде́ сто́лпъ Сілоа́мскій и поби́ и́хъ, мни́те ли, я́ко ті́и до́лжнѣйши бя́ху па́че всѣ́хъ живу́щихъ во Ієрусали́мѣ?
5
Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
5
Ни́, глаго́лю ва́мъ: но а́ще не пока́єтеся, вси́ та́кожде поги́бнете.
6
І сказав оцю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов.
6
Глаго́лаше же сію́ при́тчу: смоко́вницу имя́ше нѣ́кій въ віногра́дѣ своє́мъ всаждену́: и пріи́де ищя́ плода́ на не́й, и не обрѣ́те:
7
І сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає?
7
рече́ же къ вінаре́ви: се́ тре́тіє лѣ́то, отне́лиже прихожду́ ищя́ плода́ на смоко́вницѣ се́й, и не обрѣта́ю: посѣцы́ ю́ (у́бо), вску́ю и зе́млю упражня́єтъ?
8
Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм.
8
О́нъ же отвѣща́въ рече́ єму́: го́споди, оста́ви ю́ и се́ лѣ́то, до́ндеже окопа́ю о́крестъ єя́ и осы́плю гно́ємъ:
9
Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.
9
и а́ще у́бо сотвори́тъ пло́дъ: а́ще ли же ни́, во гряду́щеє посѣче́ши ю́.
10
В одній із синагог Він навчав у суботу.
10
(Зач. 71) Бя́ше же учя́ на єди́номъ от со́нмищъ въ суббо́ту:
11
Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випростатись.
11
и се́ жена́ бѣ́ иму́щи ду́хъ неду́женъ лѣ́тъ осмьна́десять, и бѣ́ сля́ка и не могу́щи восклони́тися отню́дъ.
12
Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко, ти звільнена від твоєї недуги.
12
Ви́дѣвъ же ю́ Іису́съ, пригласи́ и рече́ є́й: же́но, отпущена́ єси́ от неду́га твоєго́.
13
І поклав на неї руки; і вона зараз же випросталась і почала славити Бога.
13
И возложи́ на ню́ ру́цѣ: и а́біє простре́ся, и сла́вляше Бо́га.
14
При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній.
14
Отвѣща́въ же старѣ́йшина собо́ру, негоду́я, зане́ въ суббо́ту исцѣли́ (ю) Іису́съ, глаго́лаше наро́ду: ше́сть дні́й є́сть, въ ня́же досто́итъ дѣ́лати: въ ты́я у́бо приходя́ще цѣли́теся, а не въ де́нь суббо́тный.
15
Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати?
15
Отвѣща́ (же) у́бо єму́ Госпо́дь и рече́: лицемѣ́ре, ко́ждо ва́съ въ суббо́ту не отрѣша́єтъ ли своєго́ вола́ или́ осла́ от я́слій, и ве́дъ напая́єтъ,
16
А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?
16
сію́ же дще́рь Авраа́млю су́щу, ю́же связа́ сатана́ се́ осмоєна́десяте лѣ́то, не досто́яше ли разрѣши́тися є́й от ю́зы сея́ въ де́нь суббо́тный?
17
І коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його.
17
И сія́ Єму́ глаго́лющу, стыдя́хуся вси́ противля́ющіися Єму́: и вси́ лю́діє ра́довахуся о всѣ́хъ сла́вныхъ быва́ющихъ от Него́.
18
Він же сказав: до чого подібне Царство Боже, і до чого уподібню його?
Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його.
19
Подо́бно є́сть зе́рну гору́шну, є́же пріє́мъ человѣ́къ вве́рже въ вертогра́дъ сво́й: и возрасте́, и бы́сть дре́во ве́ліє, и пти́цы небе́сныя всели́шася въ вѣ́твіє єго́.
20
Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже?
20
Па́ки рече́: кому́ уподо́блю Ца́рствіє Бо́жіє?
21
Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все.
І проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима.
22
И прохожда́ше сквозѣ́ гра́ды и ве́си, учя́ и ше́ствіє творя́ во Ієрусали́мъ.
23
Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм:
23
Рече́ же нѣ́кій Єму́: Го́споди, а́ще ма́ло є́сть спаса́ющихся? О́нъ же рече́ къ ни́мъ:
24
намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть.
24
подвиза́йтеся вни́ти сквозѣ́ тѣ́сная врата́: я́ко мно́зи, глаго́лю ва́мъ, взы́щутъ вни́ти, и не возмо́гутъ.
25
Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви.
25
Отне́лѣже воста́нетъ до́му влады́ка, и затвори́тъ две́ри, и на́чнете внѣ́ стоя́ти и ударя́ти въ две́ри, глаго́люще: Го́споди, Го́споди, отве́рзи на́мъ. И отвѣща́въ рече́тъ ва́мъ: не вѣ́мъ ва́съ, отку́ду єсте́.
26
Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав.
26
Тогда́ на́чнете глаго́лати: ядо́хомъ предъ Тобо́ю и пи́хомъ, и на распу́тіихъ на́шихъ учи́лъ єси́.
27
А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду.
27
И рече́тъ: глаго́лю ва́мъ, не вѣ́мъ ва́съ, отку́ду єсте́: отступи́те от Мене́, вси́ дѣ́лателіє непра́вды.
28
Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть.
28
Ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ, єгда́ у́зрите Авраа́ма и Ісаа́ка и Іа́кова и вся́ проро́ки во Ца́рствіи Бо́жіи, ва́съ же изгони́мыхъ во́нъ.
29
І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому.
29
И пріи́дутъ от восто́къ и за́падъ и сѣ́вера и ю́га, и возля́гутъ въ Ца́рствіи Бо́жіи.
30
І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.
30
И се́ су́ть послѣ́дніи, и́же бу́дутъ пе́рви, и су́ть пе́рвіи, и́же бу́дутъ послѣ́дни.
31
У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.
31
(Зач. 73) Въ то́й де́нь приступи́ша нѣ́цый от фарісе́й, глаго́люще Єму́: изы́ди и иди́ отсю́ду, я́ко И́родъ хо́щетъ Тя́ уби́ти.
32
І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу.
32
И рече́ и́мъ: ше́дше рцы́те ли́су тому́: се́ изгоню́ бѣ́сы и исцѣле́нія творю́ дне́сь и у́трѣ, и въ тре́тій сконча́юся.
33
А втім, Мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.
33
Оба́че подоба́єтъ Ми́ дне́сь и у́трѣ и въ бли́жній ити́: я́ко невозмо́жно є́сть проро́ку поги́бнути кромѣ́ Ієрусали́ма.
34
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли!
34
Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, изби́вый проро́ки и ка́меніємъ побива́я по́сланныя къ тебѣ́, колькра́ты восхотѣ́хъ собра́ти ча́да твоя́, я́коже коко́шъ гнѣздо́ своє́ подъ крилѣ́, и не восхотѣ́сте?
35
Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!
35
Се́ оставля́єтся ва́мъ до́мъ ва́шъ пу́стъ. Глаго́лю же ва́мъ, я́ко не и́мате Мене́ ви́дѣти, до́ндеже пріи́детъ, єгда́ рече́те: благослове́нъ Гряды́й во и́мя Госпо́дне.