Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми.
1
(Заⷱ҇ о҃.) Прїидо́ша же нѣ́цыи въ то̀ вре́мѧ, повѣ́дающе є҆мꙋ̀ ѡ҆ галїле́ехъ, и҆́хже кро́вь пїла́тъ смѣсѝ съ же́ртвами и҆́хъ.
2
У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали?
2
И҆ ѿвѣща́въ і҆и҃съ речѐ и҆̀мъ: мните́ ли, ꙗ҆́кѡ галїле́ане сі́и грѣ́шнѣйши па́че всѣ́хъ галїле́анъ бѧ́хꙋ, ꙗ҆́кѡ та́кѡ постра́даша;
3
Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
3
Нѝ, гл҃ю ва́мъ: но а҆́ще не пока́етесѧ, всѝ та́кожде поги́бнете.
4
Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі?
4
И҆лѝ ѻ҆́ни ѻ҆смьна́десѧте, на ни́хже падѐ сто́лпъ сїлѡа́мскїй и҆ побѝ и҆̀хъ, мни́те ли, ꙗ҆́кѡ ті́и до́лжнѣйши бѧ́хꙋ па́че всѣ́хъ живꙋ́щихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ;
5
Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
5
Нѝ, гл҃ю ва́мъ: но а҆́ще не пока́етесѧ, всѝ та́кожде поги́бнете.
6
І сказав оцю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов.
6
Гл҃аше же сїю̀ при́тчꙋ: смоко́вницꙋ и҆мѧ́ше нѣ́кїй въ вїногра́дѣ свое́мъ всажденꙋ̀: и҆ прїи́де и҆щѧ̀ плода̀ на не́й, и҆ не ѡ҆брѣ́те:
7
І сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає?
7
рече́ же къ вїнаре́ви: сѐ тре́тїе лѣ́то, ѿне́лиже прихождꙋ̀ и҆щѧ̀ плода̀ на смоко́вницѣ се́й, и҆ не ѡ҆брѣта́ю: посѣцы̀ ю҆̀ (оу҆̀бо), вскꙋ́ю и҆ зе́млю оу҆пражнѧ́етъ;
8
Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм.
8
Ѻ҆́нъ же ѿвѣща́въ речѐ є҆мꙋ̀: го́споди, ѡ҆ста́ви ю҆̀ и҆ сѐ лѣ́то, до́ндеже ѡ҆копа́ю ѡ҆́крестъ є҆ѧ̀ и҆ ѡ҆сы́плю гно́емъ:
9
Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.
9
и҆ а҆́ще оу҆́бѡ сотвори́тъ пло́дъ: а҆́ще ли же нѝ, во грѧдꙋ́щее посѣче́ши ю҆̀.
10
В одній із синагог Він навчав у суботу.
10
(Заⷱ҇ о҃а҃.) Бѧ́ше же оу҆чѧ̀ на є҆ди́номъ ѿ со́нмищъ въ сꙋббѡ́тꙋ:
11
Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випростатись.
11
и҆ сѐ жена̀ бѣ̀ и҆мꙋ́щи дꙋ́хъ недꙋ́женъ лѣ́тъ ѻ҆смьна́десѧть, и҆ бѣ̀ слѧ́ка и҆ не могꙋ́щи восклони́тисѧ ѿню́дъ.
12
Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко, ти звільнена від твоєї недуги.
12
Ви́дѣвъ же ю҆̀ і҆и҃съ, пригласѝ и҆ речѐ є҆́й: же́но, ѿпꙋщена̀ є҆сѝ ѿ недꙋ́га твоегѡ̀.
13
І поклав на неї руки; і вона зараз же випросталась і почала славити Бога.
13
И҆ возложѝ на ню̀ рꙋ́цѣ: и҆ а҆́бїе простре́сѧ, и҆ сла́влѧше бг҃а.
14
При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній.
14
Ѿвѣща́въ же старѣ́йшина собо́рꙋ, негодꙋ́ѧ, занѐ въ сꙋббѡ́тꙋ и҆сцѣлѝ (ю҆̀) і҆и҃съ, глаго́лаше наро́дꙋ: ше́сть дні́й є҆́сть, въ нѧ́же досто́итъ дѣ́лати: въ ты̑ѧ оу҆̀бо приходѧ́ще цѣли́тесѧ, а҆ не въ де́нь сꙋббѡ́тный.
15
Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати?
15
Ѿвѣща́ (же) оу҆̀бо є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь и҆ речѐ: лицемѣ́ре, ко́ждо ва́съ въ сꙋббѡ́тꙋ не ѿрѣша́етъ ли своего̀ вола̀ и҆лѝ ѻ҆сла̀ ѿ ꙗ҆́слїй, и҆ ве́дъ напаѧ́етъ,
16
А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?
16
сїю́ же дще́рь а҆враа́млю сꙋ́щꙋ, ю҆́же свѧза̀ сатана̀ сѐ ѻ҆смоена́десѧте лѣ́то, не досто́ѧше ли разрѣши́тисѧ є҆́й ѿ ю҆́зы сеѧ̀ въ де́нь сꙋббѡ́тный;
17
І коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його.
17
И҆ сїѧ̑ є҆мꙋ̀ глаго́лющꙋ, стыдѧ́хꙋсѧ всѝ противлѧ́ющїисѧ є҆мꙋ̀: и҆ всѝ лю́дїе ра́довахꙋсѧ ѡ҆ всѣ́хъ сла́вныхъ быва́ющихъ ѿ негѡ̀.
18
Він же сказав: до чого подібне Царство Боже, і до чого уподібню його?
18
(Заⷱ҇ о҃в҃.) Гл҃аше же: комꙋ̀ подо́бно є҆́сть црⷭ҇твїе бж҃їе; и҆ комꙋ̀ оу҆подо́блю є҆̀;
19
Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його.
19
Подо́бно є҆́сть зе́рнꙋ горꙋ́шнꙋ, є҆́же прїе́мъ человѣ́къ вве́рже въ вертогра́дъ сво́й: и҆ возрастѐ, и҆ бы́сть дре́во ве́лїе, и҆ пти̑цы небє́сныѧ всели́шасѧ въ вѣ́твїе є҆гѡ̀.
20
Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже?
20
Па́ки речѐ: комꙋ̀ оу҆подо́блю црⷭ҇твїе бж҃їе;
21
Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все.
21
подо́бно є҆́сть ква́сꙋ, є҆го́же прїе́мши жена̀, скры̀ въ са́тѣхъ трїе́хъ мꙋкѝ, до́ндеже вски́се всѐ.
22
І проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима.
22
И҆ прохожда́ше сквозѣ̀ гра́ды и҆ вє́си, оу҆чѧ̀ и҆ ше́ствїе творѧ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.
23
Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм:
23
Рече́ же нѣ́кїй є҆мꙋ̀: гдⷭ҇и, а҆́ще ма́лѡ є҆́сть спаса́ющихсѧ; Ѻ҆́нъ же речѐ къ ни̑мъ:
24
намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть.
24
подвиза́йтесѧ вни́ти сквозѣ̀ тѣ̑снаѧ врата̀: ꙗ҆́кѡ мно́зи, глаго́лю ва́мъ, взы́щꙋтъ вни́ти, и҆ не возмо́гꙋтъ.
25
Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви.
25
Ѿне́лѣже воста́нетъ до́мꙋ влады́ка, и҆ затвори́тъ двє́ри, и҆ на́чнете внѣ̀ стоѧ́ти и҆ оу҆дарѧ́ти въ двє́ри, глаго́люще: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и, ѿве́рзи на́мъ. И҆ ѿвѣща́въ рече́тъ ва́мъ: не вѣ́мъ ва́съ, ѿкꙋ́дꙋ є҆стѐ.
26
Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав.
26
Тогда̀ на́чнете глаго́лати: ꙗ҆до́хомъ пред̾ тобо́ю и҆ пи́хомъ, и҆ на распꙋ́тїихъ на́шихъ оу҆чи́лъ є҆сѝ.
27
А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду.
27
И҆ рече́тъ: глаго́лю ва́мъ, не вѣ́мъ ва́съ, ѿкꙋ́дꙋ є҆стѐ: ѿстꙋпи́те ѿ менє̀, всѝ дѣ́лателїе непра́вды.
28
Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть.
28
Тꙋ̀ бꙋ́детъ пла́чь и҆ скре́жетъ зꙋбѡ́мъ, є҆гда̀ оу҆́зрите а҆враа́ма и҆ і҆саа́ка и҆ і҆а́кѡва и҆ всѧ̑ прⷪ҇ро́ки во црⷭ҇твїи бж҃їи, ва́съ же и҆згони́мыхъ во́нъ.
29
І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому.
29
И҆ прїи́дꙋтъ ѿ востѡ́къ и҆ за́падъ и҆ сѣ́вера и҆ ю҆́га, и҆ возлѧ́гꙋтъ въ црⷭ҇твїи бж҃їи.
30
І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.
30
И҆ сѐ сꙋ́ть послѣ́днїи, и҆́же бꙋ́дꙋтъ пе́рви, и҆ сꙋ́ть пе́рвїи, и҆̀же бꙋ́дꙋтъ послѣ́дни.
31
У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.
31
(Заⷱ҇ о҃г҃.) Въ то́й де́нь пристꙋпи́ша нѣ́цый ѿ фарїсє́й, глаго́люще є҆мꙋ̀: и҆зы́ди и҆ и҆дѝ ѿсю́дꙋ, ꙗ҆́кѡ и҆́рѡдъ хо́щетъ тѧ̀ оу҆би́ти.
32
І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу.
32
И҆ речѐ и҆̀мъ: ше́дше рцы́те ли́сꙋ томꙋ̀: сѐ и҆згоню̀ бѣ́сы и҆ и҆сцѣлє́нїѧ творю̀ дне́сь и҆ оу҆́трѣ, и҆ въ тре́тїй сконча́юсѧ.
33
А втім, мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.
33
Ѻ҆ба́че подоба́етъ мѝ дне́сь и҆ оу҆́трѣ и҆ въ бли́жнїй и҆тѝ: ꙗ҆́кѡ невозмо́жно є҆́сть прⷪ҇ро́кꙋ поги́бнꙋти кромѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма.
34
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли!
34
І҆ерⷭ҇ли́ме, і҆ерⷭ҇ли́ме, и҆зби́вый прⷪ҇ро́ки и҆ ка́менїемъ побива́ѧ пѡ́сланныѧ къ тебѣ̀, колькра́ты восхотѣ́хъ собра́ти ча̑да твоѧ̑, ꙗ҆́коже коко́шъ гнѣздо̀ своѐ под̾ крилѣ̑, и҆ не восхотѣ́сте;
35
Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!
35
Сѐ ѡ҆ставлѧ́етсѧ ва́мъ до́мъ ва́шъ пꙋ́стъ. Глаго́лю же ва́мъ, ꙗ҆́кѡ не и҆́мате менѐ ви́дѣти, до́ндеже прїи́детъ, є҆гда̀ рече́те: блгⷭ҇ве́нъ грѧды́й во и҆́мѧ гдⷭ҇не.