Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним.
1
И бы'сть е^гда вни'ти е^мђ в доM нњкое^го кня'зя фарїсе'йска в сђбо'тђ хлњбъ ја%сти, и^ тїи бњхђ назира'юще е^го”
2
І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу.
2
И$ с^е чл~къ нᲇк'їи и^мыи воDныи трDђ, б^њ преD ни'мъ”
3
Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?
3
И$ эTвњщавъ і^с~, рече к# зако'нникомъ, и^ фарїсе'ѓM гл~я. а^ще досто'итъ в сђбо'тђ цњли'ти;
4
Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.
4
ѓ^ни же оу^млъча'шя. и^ прїе'м# и^сцњли` е^го, и^ эTпђсти`”
5
При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній?
5
И$ эTвњщаv к нимъ рече. кото'раго эT васъ ѓ^се'л#, и^ли волъ, в# стђденецъ в#падетъ. не а^б'їе ли^ и^стръгнетъ е^го в# дн~ъ сђо'тныи;
6
І не змогли відповісти Йому на це.
6
и^ не възмого'ша эTвњща'ти е^мђ к симъ”
7
Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу:
7
Гл~аше же к^ зва'ннымъ при'тчю. ѓ^бдръжа` ка'ко преDњда'нїа и^ꙁбира'хђ гл~я к нимъ.
8
коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе,
8
е^гда` ꙁва'нъ бђеши кимъ на' бракъ, не сяди на преDнемъ мњс'њ, е^да^ кт^о чsтнње тебе бђдетъ зва'ныхъ.
9
і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.
9
и^ приеD и^же тебе зва'выи и^ ѓ%ного, речетъ. т^ы даждъ семђ мњс'то, и^ тогда` начне'ши съ стђдо'мъ послDњнее мњсто дръжа'ти”
10
Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою.
10
н^о е^гда званъ бђд'еши, шеD сяди на послDњнемъ мњ'стњ, да е^гда` прїидетъ ꙁва'выи` т^я, речетᲆ ти^, дрђже, посяди вы'ше. тогдо` бђдеᲄъ т^и сла'ва предъ зва'нными с ᲄобою”
11
Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.
11
ЈА/ко всякᲆ въꙁносяи`ся, смᲇрится. и^ смиряаи`ся. възнесеTся” за, о~е”
12
Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати.
12
Гл~аше же и^ къ зва'вшемђ е^го. е^гда сътвориши ѓ^бњдъ и^ли вече'рђ, не зови` дрђгъ свои^хъ ни братїя твоя, н^и сроDникъ твои^хъ, ни^ съсњдъ бога'тыхъ. е^да коли и^ тїи т^я та'коже въз#ꙁовђтъ, и^ бђ'деT т^и въꙁдаа'нїе
13
Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
13
н^о е^гда твориши пи'ръ зови` ни'щая, маломо'щи, хро'мыа, слњпы'а,
14
і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних.
14
и^ бл~женъ бђ'деши. ја%ко не и^мђтъ т^и чт^о въздати. въꙁдастъ же ти ся в# въскр~се'нїе праведныхъ”
15
Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому!
15
Слы'шав же нњкїи эT въꙁлежа'щиX с нимъ сїа, рече е^мђ. бл~женъ и^же снњсть ѓ^бњд# в# црsтвїи бж~їи”
16
Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох.
16
ѓн же рече е^мђ” Чл~къ нњкїи сътвори` вечерђ ве'лїю, и^ ꙁва` мно'гы.
17
І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.
17
и^ посла` рабъ свой в гоD вече'ря, рещи` зва'ннымъ, грядњт'е, ја^ко оу^же готова сђтъ вс^я”
18
І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.
18
и^ нача'ша вкђпњ эTрица'тися вс^и” Пе'рвыи рече е^мђ. село` кђпихъ, і^ и'мамъ нђждђ и^ꙁыити и^ ви'дњти е&. молю' ти ся и^мњй м^я эTрече'на”
19
Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені.
19
И$ дрђгїи рече, сђпрђгъ въло'вныхъ кђпих# пять, и^ грядђ` и^скђсити и^хъ. молю` т^я и^мњи м^я эTрече'на”
20
Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти.
20
И$ дрђгїи рече. женђ` пояX, и^ сего ради не могђ` прїити`”
21
І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
21
И$ пришеD рабъ то'й, повњ'да господинђ свое^мђ сїа” Тогда разгнњ'вав#ся домђ влDка, рече рабђ` свое^мђ. и^ꙁыди скоро на распђтїя, и^ сто'гны гра'да и^ ни'щая, и^ бњдныа и^ слњ'пыа и^ хромыа в#веди сњмо.
22
І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце.
22
и^ рече рабъ. г~и, бысть ја^коже повелњ`, и^ е^ще мњ'сто еs.
23
Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.
23
и^ рече господи'нъ к# рабђ`. и^ꙁы'ди на пђти` и^ ха'лђ'гы, и^ оу^бњди вни'ти, да наполнится домᲆ мой”
24
Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних.
24
Гл~ю б^о ваM, ја^ко ни е^ді'нъ мђжїи тњхъ ꙁва'ныхъ в#кђ'ситъ моя вечеря. мно'ѕи б^о сTђ звани, ма'ло же и^ꙁбра'нныхъ”
25
З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм:
25
И$дя'хђ же с нимъ наро'ди мно'ѕи. и^ ѓ^бра'щъся рече к нимъ.
26
коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником.
26
а^ще кт^о грядетъ къ мнњ, и^ не въꙁненави'дитᲆ эTц~а свое^го и^ ма'тере, и^ женђ и^ чяD, и^ братїя и^ се'стръ, е^ще же и^ дш~ђ свою, не мо'жетъ мой бы'ти оу^чн~къ”
27
І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником.
27
І$ иже не но'ситъ крsта свое^го и^ в# слњдъ мене грядетъ, не мо'жетъ мой бы'ти оу^ченикъ”
28
Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити?
28
Кто` б^о эT ваs хотяи` сто'лпъ создати, не прежде л^и сњдъ разъчтетъ и^мњ'нїе, а^ще и%мать е^же е^сть на съвръше'нїе;
29
Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
29
да не когDа положитъ ѓ^снованїе, и^ не възмо'жеT съвръши'ти. вс^и видящеи` начнђт# рђга'тися е^мђ
30
кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити.
30
гл~юще, ја^ко се'й чл~къ начатъ ꙁдати, и^ не мо'жетъ съвръшити;
31
Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
31
и^л^и кїи цр~ъ и^ды` къ и^номђ цр~ю, сниᲄися с ниM на' брань, не сњдъ л^и преже совњщава'етъ, а^ще си'ленъ еs срњ'стися съ десяᲄїю ты'сящъ, грядђщ'аго съ двњма десятьма тысящама нань;
32
Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.
32
а^ще ли же н^и, е^ще дале'че е^мђ сђщђ, моленїе пославъ, мо'лится ѓ^ смире'нїи”
33
Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником.
33
Тако оу^бо в#сякъ эT васъ. и'же не эTречется всего свое^го и^мњ'нїа. не мо'жетъ быᲄи мой оу^ченикъ”
34
Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться?
34
добро` е^сть со'ль. а^ще же со'ль ѓ^бђа'етъ, в чемъ ѓ^соли'тся;
35
Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
35
н^и в земли` н^и в# гно'и требђ'етъ. во'нᲆ и^з#сы'пятъ ю&” И$мњ'аи` оу'ши слы'шати, да слы'шитъ”