Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно.
1
Гл~аше же и^ къ оу^чн~комъ своиM. чл~къ нњ'кїи б^њ бога'тъ, и^же и^мяше приста'вника, и^ то'й ѓ^клеветанᲆ бысть к# немђ, ја%ко расточа'етъ и^мњ'нїе е^го,
2
І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти.
2
и^ пригласивъ е^го, рече е^мђ. что` с^е слы'шђ ѓ^ тебњ; възDаждъ эTвњтъ ѓ^ приставленїи домо'в#нњмъ. не възмо'жеши б^о ктомђ до'мђ стро'ити”
3
Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся.
3
Рече же в себњ присᲄа'вник до'мђ. что` сътворю, ја%ко г~ь мой эTе'млетᲆ строе'нїе домђ эT мене`; копа'ти не могђ`, просити стыждђся.
4
Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми.
4
разђмњхъ чт^о сътворю. да е^гда эTста'вленъ бђдђ эT строе'нїа до'мђ, прїимђтъ м^я в до'мы своя”
5
І, покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму?
5
И$ призвавъ е^ді'ного когождо длъжникъ господи'на свое^го. гл~аше пе'рвомђ, коли'цњмъ длъженᲆ е^си господинђ мое^мђ;
6
Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.
6
ѓ%н же рече. ст^о мњръ ма'сла” И$ рече е^мђ, прїими пи'санїе твое, и^ сњдъ ско'ро, напиши, пятьдесятᲆ”
7
Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят.
7
Пото'мже рече дрђго'мђ. ты же коли'цњмъ дл'ъженъ е^си; ѓ^н же рече, ст^о мњръ пшени'ца” И$ гл~а е^мђ. прїими писа'нїе твое, и напиши`, ѓ^смъдесятъ”
8
І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світла в роді своїм.
8
И$ похвали г~ь до'мђ строи'теля непра'веднаго, ја^ко мђдрњ сътвори`. ја%ко сн~ове вњка сего мђдрњиши па'че сн~въ свњта в родњ свое'мъ сђть”
9
І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі.
9
И$ а^зъ вамъ гл~ю, сътвори'те себњ дрђгы` эT мамо'ны непра'вды, да е^гда ѓ^скђдње'те, прїимTђ в^ы в# вњчныа кро'в^ы”
10
Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому.
10
Вњ'рныи в# ма'лњ, и^ въ мно'ѕњ вњренъ е^сть. и^ непра'ведныи в# ма'лњ, и^ въ мно'ѕњ непра'веденъ е^сть”
11
Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне?
11
А$ще оу^бо в# непра'веднњмъ и^мᲇнїи вњ'рни не бы'сте, въ и^стиннњмъ кто` вамъ вњ'рђ и^метъ;
12
І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть?
12
и^ а^ще в# чюжемъ вњрни не бысте, ва'ше кто` ваM дастъ;
13
Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*.
13
н^икїиже рабъ мо'жетъ двᲇма господи'нома рабо'таᲄи. либо е^ди'ного въꙁненави'дитъ, а^ дрђга'го възлю'биT” И$л^и е^ді'ного дръжи'тся, ѓ^ дрђѕњм# же неради'ти начнет. не мо'жете б~ђ рабо'тати и^ мамо'нњ”
14
Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.
14
Слы'шахђ же сїа вс^я и^ фарїсе'е, сребролюбцы сђще, и^ рђгахђся е^мђ”
15
Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом.
15
І$ рече иM” Вы^ е^сте ѓ^правдающеи` себе` преD чл~кы, б~ъ же вњсть срDца ваша`. ја%ко е^же е^сть в'ъ чл~цехъ высоко, мр'ъзость е^сть предъ бм~ъ.
16
Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього.
16
Законъ и^ пррoцы до і^ѓ^а'нна, эTто'лњ црsтвїе бж~їе бл~говњствђе^тся, и^ всякъ в н^е нђдится”
17
Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине.
17
Оу^до'бње же е^сть нб~ђ и^ земли преити`, неже эT зако'на е^ді'ной чертњ поги'бнђти”
18
Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб.
18
Всякъ пђщааи` женђ свою, и^ приводя и%нђ, прелюбы дњ'етъ. и^ женяи`ся пђще'ною эT мђжа, прелюбы` творитъ”
19
Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон* і щодня розкішно бенкетував.
19
Чл~къ же нњкїи б^њ богатъ, и^ ѓ^блача'шеся в# порфљ=рђ и^ вљ=ссонь, веселяся на вс^я дн~и свњтло”
20
Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах
20
Ни'щъ же б^њ нњкт^о и^менемъ ла'заръ, и^же лежа'ше преD враты е^го гно'инᲆ,
21
і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його.
21
и^ жела'ше насытитися эT крђпи'цъ па'дающиX эT трапе'ꙁы бога'таго. н^о и^ ўи приходяще ѓ^близахђ гной е^го”
22
Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його.
22
Бы'сть же оу^мрети ни'щемђ, и^ несе'нђ быᲄи а^гг~лы на лоно а^враа'мле” Оу%мреT же и^ бога'тыи, и^ погребо'шя е^го”
23
І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його.
23
И$ въ а'дњ възвеD ѓ%чи свои` сыи в# мђк'ахъ, оу^зрњ а^враа'ма и^здалече, и^ лаꙁаря на лонњ е^го”
24
І, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.
24
И$ то'й въз#глашъ, реq эTч~е а^враа'ме, поми'лђи мя, и^ посли` ла'заря, да ѓ^мо'читъ конецъ пе'рсᲄа свое^го в# водњ, и^ оу^стђдитъ ја%зы'къ мой, ја%ко стра'ждђ в# пла'мени сеM”
25
Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш.
25
Рече же а^враа'мъ. ча'до помяни ја^ко въспрїа'лъ е^си бл~га'я твоя в# животњ` твое'мъ, и^ ла'заръ такоже зла'я. нн~њ же зд^њ оу^тњша'ется, ты же стра'ждеши”
26
І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять.
26
И$ наD всњми сими, междђ на'ми и^ вами про'пасᲄь вели'ка ђтвердися, ја^ко да хотя'щеи` преи^ти эTсю'дђ к вамъ, не възмогђтъ ни'же эTтђдђ к намъ прехо'дятъ,
27
Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого.
27
Рече же, молю т^я оу^бо эTч~е, до по'слеши е^го в домъ эTц~а мое^го.
28
Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.
28
и^мам б^о пять братїя, ја%ко да ꙁасвњдњтельствђетъ и^мъ, да не и^ тїи прїи дђт# на мњсᲄо с^е мђчное”
29
Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.
29
Гл~а е^мђ а^врааM, и^мђт# мољ=се'а и^ пррoкы, да послђш'аюT и^хъ”
30
Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.
30
ѓ%н же рече, н^и эTч~е а^враа'ме, н^о а^ще кт^о эT мр~твыхъ и'детъ к^ ниM, пока'ются”
31
Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.
31
Рече же е^мђ, а^ще мољ=се'а и^ пррoкы не послђша'ютъ, ни а^ще кт^о эT мр~твыхᲆ въскрsнетъ, не и^мTђ вњ'ры”