Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно.
1
(Зач. 80) Глаго́лаше же ко ученико́мъ Свои́мъ: человѣ́къ нѣ́кій бѣ́ бога́тъ, и́же имя́ше приста́вника: и то́й оклевета́нъ бы́сть къ нему́, я́ко расточа́єтъ имѣ́нія єго́.
2
І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти.
2
И пригласи́въ єго́ рече́ єму́: что́ се́ слы́шу о тебѣ́? Возда́ждь отвѣ́тъ о приставле́ніи домо́внѣмъ: не возмо́жеши бо ктому́ до́му стро́ити.
3
Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся.
3
Рече́ же въ себѣ́ приста́вникъ до́му: что́ сотворю́, я́ко госпо́дь мо́й отъе́млетъ строє́ніє до́му от мене́? Копа́ти не могу́, проси́ти стыжу́ся:
4
Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми.
4
разумѣ́хъ, что́ сотворю́, да єгда́ отста́вленъ бу́ду от строє́нія до́му, пріи́мутъ мя́ въ до́мы своя́.
5
І, покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму?
5
И призва́въ єди́наго кого́ждо от должни́къ господи́на своєго́, глаго́лаше пе́рвому: коли́цѣмъ до́лженъ єси́ господи́ну моєму́?
6
Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.
6
О́нъ же рече́: сто́ мѣ́ръ [βάτος, т. є. мѣ́ръ] ма́сла. И рече́ єму́: пріими́ писа́ніє твоє́, и сѣ́дъ ско́ро напиши́ пятьдеся́тъ.
7
Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят.
7
Пото́мъ же рече́ друго́му: ты́ же коли́цѣмъ до́лженъ єси́? О́нъ же рече́: сто́ мѣ́ръ пшени́цы. И глаго́ла єму́: пріими́ писа́ніє твоє́, и напиши́ о́смьдесятъ.
8
І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світла в роді своїм.
8
И похвали́ госпо́дь до́му строи́теля непра́веднаго, я́ко му́дрѣ сотвори́: я́ко сы́нове вѣ́ка сего́ мудрѣ́йши па́че сыно́въ свѣ́та въ ро́дѣ своє́мъ су́ть.
9
І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі.
9
И А́зъ ва́мъ глаго́лю: сотвори́те себѣ́ дру́ги от мамо́ны непра́вды, да, єгда́ оскудѣ́єте, пріи́мутъ вы́ въ вѣ́чныя кро́вы.
10
Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому.
10
(Зач. 81) Вѣ́рный въ ма́лѣ, и во мно́зѣ вѣ́ренъ є́сть: и непра́ведный въ ма́лѣ, и во мно́зѣ непра́веденъ є́сть.
11
Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне?
11
А́ще у́бо въ непра́веднѣмъ имѣ́ніи вѣ́рни не бы́сте, во и́стиннѣмъ кто́ ва́мъ вѣ́ру и́метъ?
12
І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть?
12
И а́ще въ чуже́мъ вѣ́рни не бы́сте, ва́ше кто́ ва́мъ да́стъ?
13
Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*.
13
Никі́й же ра́бъ мо́жетъ двѣма́ господи́нома рабо́тати: и́бо или́ єди́наго возненави́дитъ, а друга́го возлю́битъ: или́ єди́наго держи́тся, о друзѣ́мъ же нерадѣ́ти на́чнетъ: не мо́жете Бо́гу рабо́тати и мамо́нѣ.
14
Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.
14
Слы́шаху же сія́ вся́ и фарісе́є, сребролю́бцы су́ще, руга́хуся Єму́.
15
Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом.
15
И рече́ и́мъ: (Зач. 82) вы́ єсте́ оправда́юще себе́ предъ человѣ́ки, Бо́гъ же вѣ́сть сердца́ ва́ша: я́ко, є́же є́сть въ человѣ́цѣхъ высоко́, ме́рзость є́сть предъ Бо́гомъ.
16
Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього.
16
Зако́нъ и проро́цы до Іоа́нна: отто́лѣ Ца́рствіє Бо́жіє благовѣству́єтся, и вся́къ въ не́ ну́дится [съ ну́ждею вхо́дитъ].
17
Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине.
17
Удо́бѣє же є́сть не́бу и земли́ прейти́, не́же от зако́на єди́ной чертѣ́ поги́бнути.
18
Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб.
18
Вся́къ пуща́яй жену́ свою́ и приводя́ и́ну, прелю́бы дѣ́єтъ: и женя́йся пуще́ною от му́жа, прелюбы́ твори́тъ.
19
Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон* і щодня розкішно бенкетував.
19
(Зач. 83) Человѣ́къ же нѣ́кій бѣ́ бога́тъ, и облача́шеся въ порфи́ру и ви́ссонъ, веселя́ся на вся́ дни́ свѣ́тло.
20
Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах
20
Ни́щь же бѣ́ нѣ́кто, и́менемъ Ла́зарь, и́же лежа́ше предъ враты́ єго́ гно́єнъ
21
і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його.
21
и жела́ше насы́титися от крупи́цъ па́дающихъ от трапе́зы бога́таго: но и пси́ приходя́ще облиза́ху гно́й єго́.
22
Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його.
22
Бы́сть же умре́ти ни́щему, и несе́ну бы́ти А́нгелы на ло́но Авраа́мле: у́мре же и бога́тый, и погребо́ша єго́.
23
І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його.
23
И во а́дѣ возвѣ́дъ о́чи свои́, сы́й въ му́кахъ, узрѣ́ Авраа́ма издале́ча, и Ла́заря на ло́нѣ єго́:
24
І, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.
24
и то́й возгла́шь рече́: о́тче Авраа́ме, поми́луй мя́, и посли́ Ла́заря, да омо́читъ коне́цъ пе́рста своєго́ въ водѣ́ и устуди́тъ язы́къ мо́й: я́ко стра́жду во пла́мени се́мъ.
25
Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш.
25
Рече́ же Авраа́мъ: ча́до, помяни́, я́ко воспрія́лъ єси́ блага́я твоя́ въ животѣ́ твоє́мъ, и Ла́зарь та́кожде зла́я: ны́нѣ же здѣ́ утѣша́єтся, ты́ же стра́ждеши:
26
І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять.
26
и надъ всѣ́ми си́ми между́ на́ми и ва́ми про́пасть вели́ка утверди́ся, я́ко да хотя́щіи прейти́ отсю́ду къ ва́мъ не возмо́гутъ, ни и́же отту́ду, къ на́мъ прехо́дятъ.
27
Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого.
27
Рече́ же: молю́ тя у́бо, о́тче, да по́слеши єго́ въ до́мъ отца́ моєго́:
28
Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.
28
и́мамъ бо пя́ть бра́тій: я́ко да засвидѣ́телствуєтъ и́мъ, да не и ті́и пріи́дутъ на мѣ́сто сіє́ муче́нія.
29
Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.
29
Глаго́ла єму́ Авраа́мъ: и́мутъ Моисе́а и проро́ки: да послу́шаютъ и́хъ.
30
Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.
30
О́нъ же рече́: ни́, о́тче Авраа́ме: но а́ще кто́ от ме́ртвыхъ и́детъ къ ни́мъ, пока́ются.
31
Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.
31
Рече́ же єму́: а́ще Моисе́а и проро́ковъ не послу́шаютъ, и а́ще кто́ от ме́ртвыхъ воскре́снетъ, не и́мутъ вѣ́ры.