Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом,
1
Гл~аше же и^ при'тчю к нимъ, како подоба'етᲆ всегда моли'тися, и^ не стђжати с^и,
2
кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
2
гл~я” Сђдїа б^њ нњ'кїи в# нњ'коемъ гра'дњ, б~а не боа'ся, и^ чл~къ не сраMля'ася”
3
В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
3
Вдова же нњ'каа б^њ въ градњ том#, и^ прихожDаше к немђ гл~ющи, эTм#сти` мене эT съпр'ъника мое^го.
4
Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
4
и^ не хотя'ше на до'лꙁњ времени” Послᲇди же рече в себњ. а^ще и^ б~а не боюся, и^ чл~къ не срамля'юся,
5
але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені.
5
н^о ꙁане твориT м^и трђды вдови'ца сїа, эTмщђ еа` да не доконца` приходящи ꙁастоитъ мене`”
6
І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
6
Рече же г~ь. слы'шите, что` сђдїи неправдњ гл~ет#.
7
Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них?
7
б~ъ же не и'мать ли сътвори'ти эTмщенїе и^ꙁ#бра'нᲆныхъ свои'хъ, въпїющихъ к немђ дн~ь и^ нощь, и^ длᲆготрьпитъ ѓ% ниX;
8
Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
8
гл~ю вамъ. ја%ко сътворитъ эTм#щенїе и^хъ в#ско'рњ” ѓ^ба'че сн~ъ члчsкїи пришеD, оу^бо ѓ^брящетъ л^и с^и вњрђ на ꙁемли;
9
Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу.
9
рече же и^ къ дрђгым# оу^пова'ющимъ събо'ю, ја%ко сђть правеDници, и^ оу^ничижа'ющихъ про'чихъ, при'тчю сїю”
10
Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
10
Чл~ка дв^а внидо'ста въ цр~ковь помоли'тися. е^ді'нъ фарисе'й, а^ дрђгїи мытарь.
11
Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар.
11
фарисе'й же ста'въ, си'це в себњ моля'шеся, бж~е хвалђ` тебњ въздаю`, ја%ко нњсмь ја%коже про'чїи чл~цы. хи'щницы непра'ведъницы, прелюбодњ'е, и^л^и ја^коже се'й мытарᲆ.
12
Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
12
пощђся дв^а кра'ты в сђбо'тђ, десяти'нђ даю всего е^ли'ка притяжђ”
13
А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!
13
Мытаr же и'здале'че стоя`, не хотя` н^и ѓ^чїю възвести на' нб~о, н^о біа'ше пе'р#си своа` гл~я, б~е млsтивъ бђди мн^њ грњшномђ”
14
Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
14
Гл~ю вамъ, ја^ко сни'де се'й ѓ^пра'вданъ в домᲆ свой, паче ѓ^ного” ЈА/ко всякъ възносяи`ся смири'тся. смиряаи` же себе, вᲆзнесеTся”
15
Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм.
15
Приношахђ же к немђ и^ младенця, да и^хъ ко'снется. видњвше же оу%чн~цы ꙁапрњтиша иM.
16
Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже.
16
і^с~ же призвавъ иX, гл~а. ѓ^ста'вите дњтїи приходи'ти къ мнњ, и^ не брани'те иM. та'ковыхъ б^о е^сть црsтвїе бж~їе”
17
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
17
А$ми'нь б^о гл~ю вамъ. и%же а^ще не прїиметъ црsтвїя бж~їа ја%ко ѓ^троча`, не и%мать вни`ти в н^е”
18
І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?
18
И/ въпроси` е^го нњ'кїи княѕь, гл~я. оу^чи'телю бл~гі'и, что` сътворивъ животъ вњ'чный наслњдъствђю;
19
Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
19
Рече же е^мђ і^с~. что` м^я гл~еши бл~га; никтоже бл~гъ, токмо е^ді'нъ б~ъ.
20
Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
20
за'повњди вњси`; не прелюбы` твори. не оу^бїи. не оу^кради. не лжесвњдњтельствђи. чти` эTц~а твое^го и^ мт~ере твою”
21
Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї.
21
ѓ^н же рече, вс^я сїа съхранихъ эT ю'ности моеа`”
22
Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною.
22
Слы'шав же сїа і^с~, рече е^мђ. е^ще е^ді'ного не докоnчалъ е^си. вся е^ли'ка и%маши прода'ждь, и^ разда'и ни'щимъ, і^ и^мњти и'маши съкровище на нб~си. и^ гряди в# слDњ мене.
23
Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
23
ѓ%н же слы'шавъ с^е, приско'рбенъ бысть, бњ` б^о бога'тъ ѕњло`.
24
Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
24
видњв# же е^го і^с~ приско'рбна бывша, рече. ка'ко неоу^добь и^мђщеи` богаTство, в# црsтвїе бж~їе вни'дђтъ”
25
Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого.
25
Оу^до'бње б^о е^сть велбђ'дђ сквоѕњ и^глинњ оу^ши проити`, неже бога'тђ в# црsтвїе бж~їе вни'ти”
26
Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
26
Рњшя же слы'шавшеи`, т^о кт^о мо'жетъ сп~сенъ бы'ти;
27
Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога.
27
ѓ%н# же рече. невъзмо'жная эT чл~къ, възможна сђтъ эT б~а”
28
Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою.
28
Рече же петр#. с^е м^ы ѓ^ста'вихомъ вс^я, и^ потебњ и^до'хомъ”
29
Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого
29
ѓ%н же рече и^мᲆ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко никтоже е^сть и^же ѓ^ста'витъ домъ, и^л^и родителя, и^ли братїю, и^ли сестры, и^лї женђ`, и^ли чя'да, црsтвїа ради бж~їа,
30
і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.
30
и^же не прїиметъ мно'жицею въ вре'мя с^е, и^ в# вњкъ грядђщїи живоT вњ'чныи”
31
Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
31
Пое'м же ѓ'банадесяте, рече к ниM. с^е въсходимъ въ і^е^рsли'мъ, и сконча'ются вс^я пи'саннаа пррoкы ѓ% сн~њ чл~честњ.
32
бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його.
32
предадятъ бо е^го ја%ѕы'комъ, и^ порђга'ются е^мђ, и^ оу^корятᲆ е^го, и^ ѓ^плю'ютъ е^го,
33
І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне.
33
и^ би'вше оу^бїю'тъ е^го, и^ в# третїи дн~ь въскрsнетъ”
34
Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
34
И$ тїи ничесоже эT сихъ разђмњшя. и^ б^њ гл~ъ се'й съкровенъ эT ни'хъ, и^ не разђмњвахђ гл~емыхъ”
35
Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині.
35
Бы'сть же е^гда прибли'жишася въ і^е^ри'хонъ, слњпецᲆ нњкїи сњдя'ше при пђти, прося`.
36
Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке?
36
слы'шав же наро'дъ ми'моходящъ, въпрашаше что` оу^бо е^сть с^е”
37
Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить.
37
Повњ'даша же е^мђ, ја^ко і^с~ назарянинъ ми'мохо'диT”
38
Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!
38
И$ въз'пи` гл~я. і^с~е сн~е двDвъ пом~лђи^ м^я”
39
І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
39
И$ преDи^дђщеи` преща'хђ е^мђ, да оу^млъчи'тъ” ѓ%н же паче мно'жае въпїаше, сн~е двDвъ, поми'лђй м^я”
40
Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його:
40
Став же і^с~, повелњ привести е^го к# себњ” Прибли'ж#шђ же ся е^мђ к немђ. вᲆпроси` е^го
41
чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти!
41
гл~я. чт^о хо'щеши да ти сътворю; ѓ^н же' рече. г~и, да проꙁрю.
42
Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе.
42
і^с~ же рече е^мђ прозри`, вњра ᲄвоа сп~се' т^я.
43
І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.
43
и^ а'бїе прозрњ. и^ в# слњдъ е^го и^дяше, сла'вля б~а” И$ вс^и лю'дїе ви'дњвше, възда'шя хвалђ` бв~и”