Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.
1

(Заⷱ҇ е҃.) Бы́сть же во дни̑ ты̑ѧ, и҆зы́де повелѣ́нїе ѿ ке́сарѧ а҆́ѵгꙋста написа́ти всю̀ вселе́ннꙋю.

2
Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією.
2
Сїѐ написа́нїе пе́рвое бы́сть владѧ́щꙋ сѷрі́ею кѷрині́ю.
3
І всі йшли записатися, кожен до свого міста.
3
И҆ и҆дѧ́хꙋ всѝ написа́тисѧ, ко́ждо во сво́й гра́дъ.
4
Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового,
4
Взы́де же и҆ і҆ѡ́сифъ ѿ галїле́и, и҆з̾ гра́да назаре́та, во і҆ꙋде́ю, во гра́дъ дв҃довъ, и҆̀же нарица́етсѧ виѳлее́мъ, занѐ бы́ти є҆мꙋ̀ ѿ до́мꙋ и҆ ѻ҆те́чества дв҃дова,
5
записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.
5
написа́тисѧ съ мр҃і́ею ѡ҆брꙋче́ною є҆мꙋ̀ жено́ю, сꙋ́щею непра́здною.
6
Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй;
6
Бы́сть же, є҆гда̀ бы́ста та́мѡ, и҆спо́лнишасѧ дні́е роди́ти є҆́й:
7
І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
7
и҆ родѝ сн҃а своего̀ пе́рвенца, и҆ пови́тъ є҆го̀, и҆ положѝ є҆го̀ въ ꙗ҆́слехъ: занѐ не бѣ̀ и҆́мъ мѣ́ста во ѡ҆би́тели.
8
У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою.
8
И҆ па́стырїе бѣ́хꙋ въ то́йже странѣ̀, бдѧ́ще и҆ стрегꙋ́ще стра́жꙋ нощнꙋ́ю ѡ҆ ста́дѣ свое́мъ.
9
Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим.
9
И҆ сѐ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇нь ста̀ въ ни́хъ, и҆ сла́ва гдⷭ҇нѧ ѡ҆сїѧ̀ и҆̀хъ: и҆ оу҆боѧ́шасѧ стра́хомъ ве́лїимъ.
10
І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям.
10
И҆ речѐ и҆̀мъ а҆́гг҃лъ: не бо́йтесѧ: се́ бо благовѣствꙋ́ю ва́мъ ра́дость ве́лїю, ꙗ҆́же бꙋ́детъ всѣ́мъ лю́демъ:
11
Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
11
ꙗ҆́кѡ роди́сѧ ва́мъ дне́сь сп҃съ, и҆́же є҆́сть хрⷭ҇то́съ гдⷭ҇ь, во гра́дѣ дв҃довѣ:
12
І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах.
12
и҆ сѐ ва́мъ зна́менїе: ѡ҆брѧ́щете младе́нца пови́та, лежа́ща въ ꙗ҆́слехъ.
13
І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало:
13
И҆ внеза́пꙋ бы́сть со а҆́гг҃ломъ мно́жество вѡ́й нбⷭ҇ныхъ, хва́лѧщихъ бг҃а и҆ глаго́лющихъ:
14
слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!
14
сла́ва въ вы́шнихъ бг҃ꙋ, и҆ на землѝ ми́ръ, во человѣ́цѣхъ бл҃говоле́нїе.
15
І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь.
15
И҆ бы́сть, ꙗ҆́кѡ ѿидо́ша ѿ ни́хъ на не́бо а҆́гг҃ли, и҆ человѣ́цы па́стырїе рѣ́ша дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ: пре́йдемъ до виѳлее́ма и҆ ви́димъ глаго́лъ се́й бы́вшїй, є҆го́же гдⷭ҇ь сказа̀ на́мъ.
16
І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах.
16
И҆ прїидо́ша поспѣ́шшесѧ, и҆ ѡ҆брѣто́ша мр҃їа́мь же и҆ і҆ѡ́сифа, и҆ младе́нца лежа́ща во ꙗ҆́слехъ.
17
Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це.
17
Ви́дѣвше же сказа́ша ѡ҆ глаго́лѣ глаго́ланнѣмъ и҆̀мъ ѡ҆ ѻ҆троча́ти се́мъ.
18
І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи.
18
И҆ всѝ слы́шавшїи диви́шасѧ ѡ҆ глаго́ланныхъ ѿ па́стырей къ ни̑мъ.
19
А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм.
19
Мр҃їа́мь же соблюда́ше всѧ̑ глаго́лы сїѧ̑, слага́ющи въ се́рдцы свое́мъ.
20
Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.
20
(Заⷱ҇ ѕ҃.) И҆ возврати́шасѧ па́стырїе, сла́вѧще и҆ хва́лѧще бг҃а ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же слы́шаша и҆ ви́дѣша, ꙗ҆́коже глаго́лано бы́сть къ ни̑мъ.
21
А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі.
21
И҆ є҆гда̀ и҆спо́лнишасѧ ѻ҆́смь дні́й, да ѡ҆брѣ́жꙋтъ є҆го̀, и҆ нареко́ша и҆́мѧ є҆мꙋ̀ і҆и҃съ, нарече́нное а҆́гг҃ломъ пре́жде да́же не зача́тсѧ во чре́вѣ.
22
І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,
22
И҆ є҆гда̀ и҆спо́лнишасѧ дні́е ѡ҆чище́нїѧ є҆ю̀, по зако́нꙋ мѡѷсе́овꙋ, (Заⷱ҇ з҃.) вознесо́ста є҆го̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, поста́вити є҆го̀ пред̾ гдⷭ҇емъ,
23
як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві.
23
ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано въ зако́нѣ гдⷭ҇ни: ꙗ҆́кѡ всѧ́къ младе́нецъ мꙋ́жеска по́лꙋ, разверза́ѧ ложесна̀, ст҃о гдⷭ҇еви нарече́тсѧ:
24
І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят.
24
и҆ є҆́же да́ти же́ртвꙋ, по рече́нномꙋ въ зако́нѣ гдⷭ҇ни, два̀ гѡ́рличища и҆лѝ два̀ птєнца̀ голꙋби̑на.
25
Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.
25
(Заⷱ҇ и҃.) И҆ сѐ, бѣ̀ человѣ́къ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ сѷмеѡ́нъ: и҆ человѣ́къ се́й пра́веденъ и҆ бл҃гочⷭ҇ти́въ, ча́ѧ оу҆тѣ́хи і҆и҃левы: и҆ дх҃ъ бѣ̀ ст҃ъ въ не́мъ.
26
Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.
26
И҆ бѣ̀ є҆мꙋ̀ ѡ҆бѣ́щано дх҃омъ ст҃ы́мъ, не ви́дѣти сме́рти, пре́жде да́же не ви́дитъ хрⷭ҇та̀ гдⷭ҇нѧ.
27
І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм,
27
И҆ прїи́де дꙋ́хомъ въ це́рковь. И҆ є҆гда̀ введо́ста роди́тєлѧ ѻ҆троча̀ і҆и҃са, сотвори́ти и҆́ма по ѡ҆бы́чаю зако́нномꙋ ѡ҆ не́мъ,
28
він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:
28
и҆ то́й прїе́мъ є҆го̀ на рꙋкꙋ̀ своє́ю, и҆ благословѝ бг҃а, и҆ речѐ:
29
нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,
29
нн҃ѣ ѿпꙋща́еши раба̀ твоего̀, влⷣко, по глаго́лꙋ твоемꙋ̀, съ ми́ромъ:
30
бо бачили очі мої спасіння Твоє,
30
ꙗ҆́кѡ ви́дѣстѣ ѻ҆́чи моѝ спⷭ҇нїе твоѐ,
31
яке Ти приготував перед лицем усіх народів,
31
є҆́же є҆сѝ оу҆го́товалъ пред̾ лице́мъ всѣ́хъ люде́й:
32
світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.
32
свѣ́тъ во ѿкрове́нїе ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆ сла́вꙋ люде́й твои́хъ і҆и҃лѧ.
33
Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.
33
И҆ бѣ̀ і҆ѡ́сифъ и҆ мт҃и є҆гѡ̀ чꙋдѧ̑щасѧ ѡ҆ глаго́лемыхъ ѡ҆ не́мъ.
34
І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, —
34
И҆ благословѝ ѧ҆̀ сѷмеѡ́нъ, и҆ речѐ къ мр҃і́и мт҃ри є҆гѡ̀: сѐ лежи́тъ се́й на паде́нїе и҆ на воста́нїе мнѡ́гимъ во і҆и҃ли, и҆ въ зна́менїе пререка́емо:
35
і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець.
35
и҆ тебѣ́ же само́й дꙋ́шꙋ про́йдетъ ѻ҆рꙋ́жїе: ꙗ҆́кѡ да ѿкры́ютсѧ ѿ мно́гихъ серде́цъ помышлє́нїѧ.
36
Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого;
36
И҆ бѣ̀ а҆́нна прⷪ҇ро́чица, дщѝ фанꙋ́илева, ѿ колѣ́на а҆си́рова: сїѧ̀ заматорѣ́вши во дне́хъ мно́зѣхъ, жи́вши съ мꙋ́жемъ се́дмь лѣ́тъ ѿ дѣ́вства своегѡ̀:
37
вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч.
37
и҆ та̀ вдова̀ ꙗ҆́кѡ лѣ́тъ ѻ҆́смьдесѧтъ и҆ четы́ре, ꙗ҆́же не ѿхожда́ше ѿ це́ркве, посто́мъ и҆ моли́твами слꙋжа́щи де́нь и҆ но́щь.
38
Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.
38
И҆ та̀ въ то́й ча́съ приста́вши и҆сповѣ́дашесѧ гдⷭ҇еви, и҆ глаго́лаше ѡ҆ не́мъ всѣ̑мъ ча́ющымъ и҆збавле́нїѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
39
І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета.
39
И҆ ꙗ҆́кѡ сконча́шасѧ всѧ̑ по зако́нꙋ гдⷭ҇ню, возврати́шасѧ въ галїле́ю, во гра́дъ сво́й назаре́тъ.
40
Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому.
40
Ѻ҆троча́ же растѧ́ше и҆ крѣплѧ́шесѧ дꙋ́хомъ, и҆сполнѧ́ѧсѧ премꙋ́дрости: и҆ бл҃года́ть бж҃їѧ бѣ̀ на не́мъ.
41
Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи.
41
И҆ хожда́ста роди́тєлѧ є҆гѡ̀ на всѧ́ко лѣ́то во і҆ерⷭ҇ли́мъ въ пра́здникъ па́схи.
42
І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято.
42
И҆ є҆гда̀ бы́сть двоюна́десѧти лѣ̑тꙋ, восходѧ́щымъ и҆̀мъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ по ѡ҆бы́чаю пра́здника,
43
Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його.
43
и҆ сконча́вшымъ дни̑, и҆ возвраща́ющымсѧ и҆̀мъ, ѡ҆ста̀ ѻ҆́трокъ і҆и҃съ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: и҆ не разꙋмѣ̀ і҆ѡ́сифъ и҆ мт҃и є҆гѡ̀:
44
Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих.
44
мнѣ̑вша же є҆го̀ въ дрꙋжи́нѣ сꙋ́ща, преидо́ста днѐ пꙋ́ть, и҆ и҆ска́ста є҆го̀ во сро́дницѣхъ и҆ въ зна́емыхъ:
45
І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його.
45
и҆ не ѡ҆брѣ̑тша є҆го̀, возврати́стасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, взыска̑юща є҆го̀.
46
Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував;
46
И҆ бы́сть по трїе́хъ дне́хъ, ѡ҆брѣто́ста є҆го̀ въ це́ркви, сѣдѧ́щаго посредѣ̀ оу҆чи́телей, и҆ послꙋ́шающаго и҆́хъ, и҆ вопроша́ющаго и҆̀хъ:
47
усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його.
47
оу҆жаса́хꙋсѧ же всѝ послꙋ́шающїи є҆гѡ̀ ѡ҆ ра́зꙋмѣ и҆ ѡ҆ ѿвѣ́тѣхъ є҆гѡ̀.
48
І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе.
48
И҆ ви̑дѣвша є҆го̀, диви́стасѧ: и҆ къ немꙋ̀ мт҃и є҆гѡ̀ речѐ: ча́до, что̀ сотворѝ на́ма та́кѡ; сѐ ѻ҆те́цъ тво́й и҆ а҆́зъ болѧ̑ща и҆ска́хома тебѐ.
49
Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?
49
И҆ речѐ къ ни́ма: что̀ ꙗ҆́кѡ и҆ска́ста менѐ; не вѣ́ста ли, ꙗ҆́кѡ въ тѣ́хъ, ꙗ҆̀же ѻ҆ц҃а̀ моегѡ̀, досто́итъ бы́ти мѝ;
50
Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.
50
И҆ та̑ не разꙋмѣ́ста глаго́ла, є҆го́же глаго́ла и҆́ма.
51
І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму.
51
И҆ сни́де съ ни́ма, и҆ прїи́де въ назаре́тъ: и҆ бѣ̀ повинꙋ́ѧсѧ и҆́ма. И҆ мт҃и є҆гѡ̀ соблюда́ше всѧ̑ глаго́лы сїѧ̑ въ се́рдцы свое́мъ.
52
Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.
52
И҆ і҆и҃съ преспѣва́ше премⷣростїю и҆ во́зрастомъ и҆ блгⷣтїю оу҆ бг҃а и҆ человѣ̑къ.