Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 20
Українською (п. Філарета)
Архангельське Євангеліє, 1092р.
1
І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами.
1
И бысть въ ѥдинъ отъ дьнии тэхъ учzщу ѥму въ црькъви и благовэстуѭщу сташz сz архиереи и кънижьници съ старьци
2
І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
2
и рэшz глаголѭще къ нѥму: рьци намъ коѥѭ областиѭ се твориши и къто ѥсть давыи тебэ область сиѭ;
3
Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені —
3
отъвэщавъ же рече къ нимъ: въпрошѫ вы и азъ ѥдиного словесе и рьцэте ми:
4
хрещення Іоанове було з небес чи від людей?
4
крьщениѥ иоаново съ небесе ли бэ или отъ чловэкъ;
5
Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
5
они же помышляахѫ въ себэ глаголѭще яко аще речемъ отъ небесе речеть по чьто не вэровасте ѥмµ;
6
А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк.
6
аще ли речемъ отъ чловэкъ людиѥ вьси камениѥмь побиѭть ны. извэстьно бо бэ людемъ яко иоанъ пророкъ бэ.
7
І відповіли: не знаємо, звідки.
7
и отъвэщашz: не вэмъ отъкѫду.
8
Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
8
исусъ же рече имъ: ни азъ глаголѭ вамъ коѥѭ властиѭ се творѭ.
9
І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час.
9
Начzтъ же къ людемъ глаголати притъчѫ сиѭ. чловэкъ насади виноградъ и въдасть и дэлателемъ и отиде на лэта мънога.
10
І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
10
и въ врэмz посъла къ дэлателемъ рабъ да отъ плода винограда дадzть ѥму. дэлателѥ же бивъше и пустишz тъщь.
11
Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.
11
и приложи другыи посълати рабъ. они же и того бивъше и досаждьше ѥму пустишz тъщь.
12
І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.
12
и приложи третии посълати. они же и сего уязвьше изгънашz.
13
Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.
А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою.
14
видэвъше же и дэлателѥ мышляахѫ другъ къ другу глаголѭще: сь ѥсть наслэдьникъ придэте убиѥмъ и да наше бѫдеть достояниѥ.
15
І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?
15
и изведъше и вънъ из винограда убишz. чьто убо створить имъ господинъ винограда;
16
Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так!
16
придеть и погубить дэлателѩ сиѩ и въдасть виноградъ инэмъ. слышавъше же рэшz: да не бѫдеть.
17
А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем?
17
онъ же възьрэвъ на нѩ рече: чьто убо ѥсть писаноѥ се камень ѥгоже не врэду сътворишz зиждѫщеи сь бысть въ главѫ ѫгълу;
18
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить.
18
вьсякъ падыи на камени томь съкрушить сz. а на нѥмьже падеть сътьреть и.
19
І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.
19
и възискашz архиереи и кънижьници възложити на нь руцэ въ тъ часъ и убояшz сz людии. разумэшz бо яко къ нимъ рече притъчѫ сиѭ.
20
І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.
20
и съглzдавъше посълаша засэдьникы творzща сz правьдьници сѫще да имѫть и въ словеси да бышz и прэдали владычьству и области воѥводы.
21
І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;
21
и въпросишz и глаголѭще: учителю вэмъ яко право глаголѥши и учиши и не на лица зьриши нъ въ истинѫ пѫти божию учиши.
22
чи належить нам давати податок кесареві, чи ні?
22
достоить ли намъ кесареви дань дати ли ни;
23
Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте?
23
разумэвъ же льсть ихъ рече къ нимъ: чьто мz искушаѥте;
24
Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.
24
покажите ми пэнzзь. чии имать образъ и написаниѥ; отъвэщавъше рэшz: кесаревъ.
25
Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
25
онъ же рече къ нимъ: въздадите убо яже сѫть кесарева кесареви. и яже сѫть божия богови.
26
І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
26
и не могошz зазьрэти глагола ѥго прэдъ людьми. и дивльше сz о отъвэтэ ѥго умълчашz.
27
Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:
27
Пристѫпльше же нэции отъ садукеи глаголѭщеи въскрэшению не быти въпрашаахѫ и глаголѭще:
28
Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму.
28
учителю муѶси написалъ ѥсть намъ аще кому братъ умреть имы женѫ и тъ бес чzдъ умреть. да поиметь женѫ ѥго братъ и въскрэсить сэмz брата своѥго.
29
Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним;
29
седмь убо братиѩ бэ. и прьвыи поѥмь женѫ умрэтъ бесчzдьнъ.
30
узяв ту жінку другий, і той помер бездітним;
30
и поѩтъ въторыи жену и тъ умрэтъ бесчzдьнъ.
31
узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли.
31
и третии поѩтъ ѭ. такожде и вьси семь умрэшz не оставльше чzдъ.
32
Після всіх померла і жінка.
32
послэжде же вьсэхъ и жена умрэтъ.
33
Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину.
33
въ въскрэшениѥ убо котораго ихъ бѫдеть жена; семь бо имэшz ѭ женѫ.
34
Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж;
34
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: сынове вэка сего женzть сz и посагаѭть.
35
а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж.
35
а съподобльшеи сz вэкъ тъ улучити и въскрэшениѥ ѥже отъ мрьтвыихъ ни женzть сz ни посагаѭть
36
І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння.
36
ни умрэти потомь могѫть. равьни бо сѫть ангеломъ и сынове суть божии въскрэшению сынове сѫще.
37
А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
37
а яко въстаѭть мрьтвии и муѶси съказа при кѫпинэ якоже глаголетть господа бога авраамля и бога исакова и бога ияковля.
38
Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі.
38
богъ же нэсть мрьтвыихъ нъ живыихъ вьси бо тому живи сѫть.
39
На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав.
Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому?
44
давыдъ и убо господа нарицаѥть то како ѥму ѥсть сынъ;
45
І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм:
45
слышящемъ же вьсэмъ людемъ рече къ ученикомъ своимъ:
46
стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,
46
вънимаите себе t кънижьникъ. хотzщиихъ въ одеждzхъ ходити. и любzщиихъ. цэлования на тържищи ихъ. и прэдъсэдания на съньмищихъ и прэжезъвания на обэдэхъ.
47
які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.
47
иже сънэдають домы въдовиць. и виною далече молzтьсz. си приимUть осUжениѥ большеѥ.