Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
1
Приближаше же ся пра'зникъ ѓ^прњ'снокъ, гл~емыи па'сха”
2
І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.
2
І$ и^скахђ а^рхїере'е и^ кни'жницы, како бышя оу^би'ли е^го, боя'хђбося людїи”
3
Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,
3
Вниде же сатана` вᲆ і^оу'дђ, нарица'емаго скарїѓT, сђщђ эT числа ѓ^боюнадесяᲄе”
4
і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.
4
І$ шеD гл~а а^рхїере'ѓM и^ вое^во'даM ка'ко е^го предастъ иM.
5
Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.
5
и^ възрадовашася, и^ совњща'ша е^мђ сре'бреникы даᲄи,
6
І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.
6
і^ и^сповњ'да. і^ и^скаше подо'бна вре'мени, да предастъ е^го и%мъ без# наро'да”
7
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
7
Прїде же дн~ь ѓ^прњ'снокъ, вонь же под'обно б^њ вре'мя жрњти па'схђ”
8
І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.
8
и^ посла` петра і^ и^ѓа'нна, рекъ. шеDше оу^гото'ваите намъ па'схђ, да ја%ми”
9
Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?
9
ѓ^на же реко'ста е^мђ. гдњ хо'щеши оу^гото'вае^мъ;
10
Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.
10
ѓ^н же рече и%мъ. се въсходя'щема ва'ма въ' граD, сря'щетъ вы чл~къ в# скђде'лᲆницњ во'дђ нося`, по немᲆ и^дњта в# доM вонже вхо'дитъ.
11
І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?
11
и^ рцњта до'мђ влады'цњ. гл~етъ тебњ оу^читеl, гд~њ е^сть ѓ^би'тель, и^дњже па'схђ съ оу^чн~кы мои'ми снњмъ;
12
І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.
12
и^ той ва'ма пока'жетъ го'рницђ ве'лїю по'стланђ, т^ђ оу^гото'ваи'та”
13
Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.
13
шеDша же ѓ^брњто'ста ја%коже рече и'ма, и^ оу^гото'васта па'схђ”
14
І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,
14
И$ е^гда бысть часъ, вᲆзлеже, и^ ѓ%банадесяте а^пsла с ниM.
15
і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
15
и^ рече к нимъ, жела'нїемъ въжDелњх# сїю па'схђ ја%сти с# ва'ми, прежDе да'же не прїимђ мђ'къ.
16
Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
16
Гл~ю б^о вамᲆ, ја%ко эTсе'лњ не и'мамъ ја^сти эT него, до'ндеже сконча'ются в# црsтвїи бж~їи”
17
І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.
17
И$ прїи'мᲆ ча'шђ, хвалђ` въздавᲆ рече. прїимњте с^е и^ раꙁдњли'те себњ.
18
Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
18
гл~ю б^о вамъ, ја%ко не и'мамъ пи'ти эT плода` ло'знаго, до'ндеже црsтвїе бж~їе прїидетъ”
19
І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.
19
И$ прїи'мъ хлњбᲆ, хвалђ въздавъ преломи`, и^ дастъ имъ, гл~я. с^е е^сть тњ'ло мое`, е^же за в^ы дае'мо, с^е твори'те в# мое вᲆспомина'нїе”
20
Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
20
Та'кожде же и^ ча'шђ по' вечери гл~я. сїа ча'шя но'выи завњтъ моею` кро'вїю, ја%же ꙁа вы` проливаеTся”
21
І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.
21
ѓбаче с^е рђка` предаю'щаго м^я, съ мно'ю е^сть на трапе'ѕњ”
22
Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.
22
И$ сн~ь оу^бо члчsкїи и%детъ по реченномђ. ѓ^баче го'ре чл~кђ томђ, и^мже предастъся”
23
І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.
23
И$ тїи нача'шя и^скати в себᲇ, которыи оу^бо эT нихъ хотяи` с^е сътвори'ти”
24
Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.
24
Бы'сть же и^ пря` в ниX, кїи мни'тся и^хъ бы'ти бо'лїи”
25
Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.
25
ѓ^н же рече и^мъ. цр~їе ја%ѕы'къ, госпоDствђютъ и^мъ, и^ ѓ^блада'ющеи` и'ми, бл~годатели нарица'ются.
26
Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.
26
вы же не тако. н^о бо'лїи васъ, да бђ'детъ ја%ко мнїи. и^ ста'рњи` ја%ко слђжаи`.
27
Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
27
кто` б^о бо'лїи, въꙁлежаи` ли, и^л^и слђжаи` не възлежаи` л^и; а^ꙁ же посредњ ваs е^смь, ја%ко слђжа'и`.
28
Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
28
вы же е^сте пребы'вше со мн'ою в# напа'стехъ мои'хᲆ.
29
і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
29
и^ а'зъ ꙁавњщава'ю вамъ, ја%коже завњща` мн^њ эTц~ъ мой црsтво,
30
щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
30
да ја^сте и^ пїете на трапе'ѕњ моей в# црsтвїи мое'мъ, и^ ся'дете на престо'лњхъ, сђдя'ще ѓ^бњманадесяте колњнома і^ил~евома”
31
Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,
31
Рече же г~ь, си'моне си'моне, с^е сатана` про'ситъ васᲆ, дабы` сњя'лъ ја%ко пшени'цђ.
32
але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
32
а^з# же молихъся ѓ^ тебњ, да не ѓ^скђдњеT вњра ᲄвоа. и^ т^ы нњ'когда ѓ^бра'щся, оу^тверди` братїю твою”
33
Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.
33
ѓ^н же рече е^мђ. г~и с тобою готовъ е^смь и^ в темни'цђ и^ в# смр~ть и^ти`”
34
Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
34
ѓ%н же рече. гл~ю т^и пе'тре, не въз#гласиT пњтелъ днsе, до'ндеже, три кр'аᲄы эTвр'ъжешися мене не вњ'дњти”
35
І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.
35
И$ рече и^мъ, е^гда послахъ в^ы без# влагали'ща, и^ бе'зъ мњха, и^ беꙁ# сапогъ. е^да чт^о лишени бы'сте; ѓ^ни' же рњша ничесоже.
36
Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.
36
реq же иM, н^о нн~њ и^же и^маT влага'лище, да во'ꙁметъ, такожде же и^ мњхъ. а^ и'же не и%мать, да продастъ ри'зђ свою, и^ кђпитъ ножъ.
37
Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.
37
гл~ю бо ваM, ја%ко е^ще пи'саное с^е подоба'етъ да сконча'ется ѓ^ мнњ`, е^же и^ съ беꙁако'нными вмњни'ся. и^бо е^же ѓ^ мнњ кончи'нђ и%мать”
38
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!
38
ѓ^ни' же рњшя. г~и, с^е ножа` зд^њ два`” ѓ^н же рече и^мъ, доволно е^сть”
39
І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.
39
І иꙁ#шедь и'де по ѓ^бы'чаю в# го'рђ е^леѓ'нъскђю, по не'м же и^до'ша оу^чн~цы е^го”
40
Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
40
Быв же на мњ'стњ, рече и^мъ. моли'теся, да не вни'дете в напасть”
41
А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
41
И$ самъ эTстђпи` эT нихᲆ ја%ко вр'ъженїеM ка'мени. и^ покло'нь колњ'нњ, моля'шеся
42
говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!
42
гл~я. эTч~е а^ще во'лиши, ми'монести ча'шђ сїю эT мене`” ѓ^баче не моа` во'ля, н^отвоа` да бђ'детъ”
43
Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.
43
ЈА/ви' же ся е^мђ а^гг~лъ, с# нб~се, оу^крњпля'а е^го.
44
І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.
44
и^ бывъ в# по'двиѕњ, прилᲇжнње' моля'шеся. бысть же потъ его ја%ко ка'пля кро'ве ка'плющи на' землю.
45
Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,
45
и^ в#ставъ эT моли'твы” и^ пришеD къ оу^чн~комъ, ѓ^брњте и^хъ спя'ща эT печали,
46
і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
46
и^ рече и^мъ, чт^о спите`; в#ста'вше моли'теся, да не в#ни'дете в# напасть”
47
Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
47
Є$ще же е^мђ гл~ющђ, с^е наро'дъ и^ нарица'емыи І$оу^да, е^ді'нъ эT ѓ^боюнадесяте, и^дяше преD ними, и^ присᲄђпи` къ і^с~ови цњ'ловати е^го. се бо б^њ зна'менїе далъ и^мъ. е^гоже а^ще лобжђ` то'и еs”
48
Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!
48
І$с~ же рече е^мђ. и^оу'до, лобꙁа'нїемъ сн~а члчsкаго предае'ши;
49
Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
49
видњв#ше же и^же бњхђ ѓ^ немъ быва'емое` рњшя емђ. г~и, а^ще оу^да'римъ ноже'мъ;
50
І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.
50
и^ оу^да'ри е^ді'нъ нњкїи эT нихъ а^рхїере'ѓва раба`, и^ оу^рњꙁа е^мђ оу^хо десно'е”
51
Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
51
эTвњща'в же і^с~, рече, ѓста'вите до сего, И$ коснђв# въ оу%хо е^го, и^сцњли` е^го”
52
Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!
52
Рече же і^с~ къ пришеDшиM нань а^рхїере'ѓM, и^ воево'дамъ цр~ков#нымъ, и^ ста'рцемъ. ја%ко на раꙁбо'йника ли и^зыдо'сте съ ѓ^рђжїемъ и^ дрекольми ја%ти м^я.
53
Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
53
по вся` дн~и с'ђщђ м^и с ва'ми въ цр~кви, не простросте рђкъ на мя. н^о се` е^сть ваша годи'на и^ ѓ'бласᲄь те'мънаа”
54
Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.
54
Є/мше' же е^го ведо'шя, и^ в#ведоша е^го вᲆ дворъ а^рхїере'ѓv” Пе'тръ же в# слDњ и^дяше и^ꙁда'лече”
55
Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.
55
Въз#гнњщшемъ же ѓ^гнь посредњ двора, и^ вкђпњ сњдя'щимъ иM, сњдяще петръ посредњ и^хъ”
56
Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
56
Оу^зрњвши же е^го рабы'ни нњ'кая сњдящ# при свњтњ, и^ възрњвши нань рече. и^ се'й с нимъ б^њ”
57
Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!
57
ѓ^н# же эTвр'ъжеся е^го, гл~я же'но, не ꙁнаю е^го”
58
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!
58
И$ по ма'лњ дрђгїи видњвъ е^го, рече'. и^ т^ы эT нихъ е^си” пе'тръ же рече, чл~че нњсмь”
59
Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.
59
И мимошеDшђ ја%ко часђ е^ді'номђ, и^нъ нњкїи крњпля'шеся гл~я. въи'стинђ и^ се'й с нимъ б^њ, и^бо галиле'анинъ е^сть”
60
Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
60
Рече же пе'трᲆ, чл~че, не вњмᲆ е^же гл~еши” И$ а'бїе е^ще гл~ющђ е^мђ, въз#гласи` пњтелъ”
61
І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.
61
И$ ѓ^бращъся г~ь възрњ на пеᲄра. и^ помянђ` петрᲆ сло'во гн~е, ја%коже рече е^мђ, ја%ко прежDе да'же пњтелъ не въз#гласи'тъ, эTвр'ъжешися мене тр^икраты.
62
І, вийшовши геть, плакав гірко.
62
і^ и^ꙁшедъ во'нъ, пла'кася го'р#ко”
63
Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.
63
И$ мђжїе дръжа'щеи` і^с~а, рђга'хђся е^мђ бїю'ще.
64
І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?
64
и^ ꙁакры'вше е^го, бїа'хђ е^го по лицђ`, и^ въпраша'хђ е^го гл~ще. прорци, кт^о е^сть оу^дареи` т^я;
65
І багато іншої хули говорили на Нього.
65
і^ и'на мно'га хђ'ляще гл~ахђ наn”
66
А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон
66
И$ ја%ко бысть дн~ь, събра'шася ста'рцы люDстїи', и^ а^рхїере'е и^ кни'жницы, и^ ведо'шя е^го на со'нмъ свой
67
і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.
67
гл~юще, а^ще т^ы е^си х~с; рци` намъ” Рече же иM. а^ще вамъ рекђ, не и^мете вњры.
68
Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.
68
а^ще же и^ въпрошђ` в^ы, не эTвњща'еᲄе м^и, ни эTпђстите`”
69
Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
69
эTсе'лњ, бђ'дет# сн~ъ чл~ческыи сњдяи' ѓ^деснђю' си'лы бж~їа.
70
І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.
70
Рњшя же вс^и, ты ли оу^бо е^си сн~ъ бж~їи; ѓ%н же к нимъ рече, в^ы гл~ете, ја%ко а^зъ е^смъ”
71
Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.
71
ѓ^ни же рњшя, чт^о е^ще требђ'емъ свњдњтельства; са'ми б^о слы'шахомъ эT оу^стъ е^го”