Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата.
1
И въставъше вьсе мъножьство ихъ ведошz и къ пилату.
2
І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
2
начzшz же на нь вадити глаголѭще: сего обрэтохомъ развращаѭща языкъ нашь и възбранzѭща даяти кесареви дань глаголѭща себе христа царя быти.
3
Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
3
пилатъ же въпроси и глаголѩ: ты ли ѥси царь иудеомъ; онъ же отъвэщавъ рече ѥму: ты глаголѥши.
4
Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
4
пилатъ же рече къ архиереомъ и къ народу: ни коѥѩ же вины не обрэтаѭ въ чловэцэ семь.
5
Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
5
они же крэплэахѫ сz глаголѭще яко развращаѥть люди учz по вьсеи иудеи начьнъ отъ галилеѩ досьде.
6
Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
6
пилатъ же слышавъ галилеѭ въпроси и: аще чловэкъ галилеискъ ѥсть;
7
І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
7
и разумэвъ яко отъ области иродовы ѥсть посъла и къ ироду сѫщу и тому въ иерусалимэ въ дьни ты.
8
Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
8
иродъ же видэвъ исуса радъ бысть зэло. бэ бо желэѩ отъ многъ врэменъ видэти и занѥ слышааше мънога о нѥмь и надэаше сz знамениѥ ѥтеро видэти отъ нѥго бываѥмо.
9
І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
9
въпрашааше же и словесы мъногы. онъ же ни чесо же не отъвэщавааше ѥму.
10
Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
10
стоэахѫ же архиереи и кънижьници прилэжьно вадzще на нь.
11
Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.
11
укорь же и иродъ съ вои своими порѫгавъ сz облъкъ и въ ризѫ свэтьлѫ възврати и къ пилатови.
12
І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.
12
бысте же си друга иродъ же и пилатъ въ тъ дьнь съ собоѭ. прэжде бо бэасте враждѫ имѫща между собоѭ.
13
Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,
13
пилатъ съзъвавъ архиереѩ и кънzзz и люди
14
сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
14
рече къ нимъ: приведосте ми чловэка сего яко развращаѭща люди. и се азъ истzзавъ прэдъ вами не обрэтохъ ни ѥдиноѩ о чловэцэ семь вины ѩже на нь вадите.
15
Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
15
нъ ни иродъ. посълахъ бо и къ нѥму и се ни чьто же достоино съмрьти сътворено ѥсть о нѥмь.
16
Отже, покаравши Його, відпущу.
16
показавъ убо отъпущѫ и.
17
А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
17
потрэбѫ же имэаше на вьсz празьдьникы отъпущати имъ ѥдиного.
18
Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
18
възъпиша же вьси народи глаголѭще: възьми сего отъпусти же намъ варавѫ
19
А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
19
иже бэ за ѥдинѫ крамолѫ бывъшѫѭ въ градэ и убииство въврьженъ въ тьмьницѫ.
20
Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
20
пакы же пилатъ възгласи хотz отъпустити исуса.
21
Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
21
они же въпияахѫ глаголѭще: пропьни и пропьни.
22
Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
22
онъ же третиицеѭ рече къ нимъ: чьто бо сътвори зъло; ни чьсо же достоина съмрьти обрэтохъ о нѥмь. показавъ и убо отъпущѫ.
23
Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.
23
они же прилежаахѫ гласы велии просzще ѥго на пропzтиѥ. и устоэахѫ гласи ихъ и архиереистии.
24
І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.
24
пилатъ же посѫди быти прошениѥ ихъ.
25
І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.
25
отъпусти же имъ въсажденааго въ тьмьницѫ за крамолѫ и убииство ѥгоже прошаахѫ а исуса прэдасть воли ихъ.
26
І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
26
и яко и поведошz ѥмъше симона ѥдиного кµринея грzдѫща съ села задэша ѥму крьстъ носити по исусэ.
27
І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
27
идэаше же въ слэдъ ѥго мъногъ народъ людии и жены ѩже и бияахѫ сz и плакаахѫ сz ѥго.
28
Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
28
обращь же сz исусъ къ нимъ рече: дъщери иерусалимьскы не плачите сz о мънэ. обаче себе плачите сz и чzдъ вашихъ.
29
Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
29
яко се дьниѥ грzдѫть въ нѩже рекѫть: блажени неплодъви и чрэва яже не родишz и съсьци иже не доишz.
30
Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!
30
тъгда начьнѫть глаголати горамъ: падэте на ны и хлъмомъ покрыите ны.
31
Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
31
занѥ аще въ сырэ дрэвэ си творzть въ сусэ чьто бѫдеть;
32
Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.
32
ведена быста съ iс7мь. ина два злодэя. Uбитъ.
33
І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
33
и ѥгда приведоша на мэсто. нарицаѥмоѥ краниѥво. тU распzша ѥго. и злодэя. wвого Uбо wдеснUю. а дрUгааго ошююю.
34
Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.
34
iс7ъ же гlааше. о§е tпUсти имъ. не вэдzть бо сz что творzще. раздэляюще. рызы его. метахU жеребия.
35
І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
35
и стояхU людиѥ зрzще. подражахU же ѥго кнzзи. гlюще съ ними. ины ѥсть сп7слъ. да сп7сть и себе. аще сь ѥсть х©ъ. сн7ъ б9и избраныи.
36
Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
36
рUгахU же сz ѥмU и воини. пристUплюще. и оцьтъ приносzще ѥмU.
37
і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.
37
и гlюще. аще ты ѥси цrь июдеискъ. сп7сисz самъ.
38
І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».
38
бэ же и написаниѥ написано надъ нимь. кънигами елиньсками. и римьсками. и жиdвьcкми. сь ѥсть цrь иUдеискъ.
39
Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
39
ѥдинъ же t повэшеныихъ. злодэи. хUлzше ѥго гlя. аще ты ѥси х©ъ сп©исz самъ и насъ.
40
Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
40
tвэщавъ же дрUгыи. прэтzше ѥмU гlя. ни ли ты боишисz б7а. яко въ томь же осUжении ѥси.
41
І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
41
да вэ Uбо въ правьдU. достоина бо по дэломъ наю прѥмлѥвэ. а сь нічто же зла не сътвори.
42
І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
42
и гlаше I©ви. помzни мя Gи ѥгда придеши въ цр7ство твоѥ.
43
І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
43
и рече ѥмU I©ъ. ам7нъ гlю тобэ. днcь съ мною бUдеши въ раи.
44
Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.
44
бэ же година акы шестая. и тьма быc по всеи земли. до годыны девzтыя.
45
І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
45
и помьрче сълн7це. и запона цр7квьная. раздрасz на двоѥ. съ вышьняго края. до нижьняаго.
46
Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
46
и възглашь гласъмь великъмь. I© рече. о§е въ рUцэ твои. предаю д¦ъ мои. и се рекъ. издъше.
47
Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
47
вэдэвъ же сътьникъ. бывъшеѥ. прослави б7а гlя. въ истинU чlвкъ сь. правьдьнъ бэ.
48
І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
48
и вси пришьдъше народи на позоръ сь. видzще бывающая. бьюще пьрси своя. възвращахUсz.
49
Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
49
стояхU же вси знаѥмиі ѥго. издалеча. и жены пришьдъшая по нѥмь. отъ галилея. зрzще сихъ.
50
І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний,
50
И се мѫжь именьмь иосифъ съвэтьникъ сыи мѫжь благъ и правьдьнъ.
51
який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,
51
сь не бэ присталъ съвэтэ и дэлэ ихъ. отъ аримаfеа града иудеиска. иже чаяше и тъ царьствия божия.
52
прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.
52
сь пристѫпль къ пилату испроси тэло исусово.
53
І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
53
и сънемъ ѥ обитъ ѥ плащаницеѭ и положи ѥ въ гробэ исэченэ въ нѥмьже не бэ ни къто же ни когда же положенъ.
54
День той був п’ятниця, і надходила субота.
54
и дьнь бэ парпскеви и сѫбота свитааше.
55
Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.
55
въ слэдъ же шьдъшz жены ѩже бэахѫ пришьлы съ нимь отъ галилеѩ видэшz гробъ и яко положено бысть тэло ѥго.
56
Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.
56
възвращz же сz уготовашz ароматы и мµро и въ сѫботѫ убо умлъчашz по заповэди.