Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю.
1
(За? в7‹.) Ї}съ же и3сп0лнь д¦а с™а возврати1сz t їoрдaна: и3 ведsшесz д¦омъ въ пустhню,
2
Там сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів.
2
днjй четhридесzть и3скушaемь t діaвола: и3 не ћстъ ничесHже во дни6 ты6z: и3 скончaвшымсz и5мъ, послэди2 взалкA.
3
І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
3
И# речE є3мY діaволъ: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, рцы2 кaменеви семY, да бyдетъ хлёбъ.
4
Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим.
4
И# tвэщA ї}съ къ немY, глаг0лz: пи1сано є4сть, ћкw не њ хлёбэ є3ди1номъ жи1въ бyдетъ человёкъ, но њ всsкомъ гlг0лэ б9іи.
5
І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить.
5
И# возвeдъ є3го2 діaволъ на горY высокY, показA є3мY вс‰ ц†рствіz вселeнныz въ чaсэ [чертЁ] врeменнэ.
6
І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її.
6
И# речE є3мY діaволъ: тебЁ дaмъ влaсть сію2 всю2 и3 слaву и4хъ: ћкw мнЁ преданA є4сть, и3, є3мyже ѓще хощY, дaмъ ю5:
7
Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.
7
ты2 u5бо ѓще поклони1шисz прeдо мн0ю, бyдутъ тебЁ вс‰.
8
Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
8
И# tвэщaвъ речE є3мY ї}съ: и3ди2 за мн0ю, сатано2 пи1сано є4сть: поклони1шисz гDу бGу твоемY, и3 томY є3ди1ному послyжиши.
9
І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз.
9
И# ведE є3го2 во їеrли1мъ, и3 постaви є3го2 на крилЁ церк0внэмъ, и3 речE є3мY: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, вeрзисz tсю1ду д0лу:
10
Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;
10
пи1сано бо є4сть, ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ сохрани1ти тS:
11
і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
11
и3 на рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2.
12
Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого.
12
И# tвэщaвъ речE є3мY ї}съ, ћкw речeно є4сть: не и3скyсиши гDа бGа твоегw2.
13
І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу.
13
И# скончaвъ всE и3скушeніе діaволъ, tи1де t негw2 до врeмене.
14
І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.
14
И# возврати1сz ї}съ въ си1лэ д¦0внэй въ галілeю: и3 вёсть и3зhде по всeй странЁ њ нeмъ.
15
Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили.
15
И# т0й ўчaше на с0нмищихъ и4хъ, слaвимъ всёми.
16
І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати.
16
(За? G‹.) И# пріи1де въ назарeтъ, и3дёже бЁ воспитaнъ: и3 вни1де, по њбhчаю своемY, въ дeнь суббHтный въ с0нмище, и3 востA чести2.
17
Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:
17
И# дaша є3мY кни1гу и3сaіи прbр0ка: и3 разгнyвъ кни1гу, њбрёте мёсто, и3дёже бЁ напи1сано:
18
Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю,
18
д¦ъ гDень на мнЁ: є3гHже рaди помaза мS бlговэсти1ти ни1щымъ, послa мz и3сцэли1ти сокрушє1нныz сeрдцемъ, проповёдати плэнє1ннымъ tпущeніе и3 слэпы6мъ прозрёніе, tпусти1ти сокрушє1нныz во tрaду,
19
проповідувати літо Господнє сприятливе.
19
проповёдати лёто гDне пріsтно.
20
І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього.
20
И# согнyвъ кни1гу, tдaвъ слузЁ, сёде: и3 всBмъ въ с0нмищи џчи бёху зрsще нaнь.
21
І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули.
21
И# начaтъ гlати къ ни6мъ, ћкw днeсь сбhстсz писaніе сіE во ќшію вaшєю.
22
І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?
22
И# вси2 свидётелствоваху є3мY, (За? д7‹.) и3 дивлsхусz њ словесёхъ блгdти, и3сходsщихъ и3з8 ќстъ є3гw2, и3 глаг0лаху: не сeй ли є4сть сн7ъ їHсифовъ;
23
Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.
23
И# речE къ ни6мъ: всsкw речeте ми2 при1тчу сію2: врачY, и3сцэли1сz сaмъ: є3ли6ка слhшахомъ бы6вшаz въ капернаyмэ, сотвори2 и3 здЁ во nтeчествіи своeмъ.
24
І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.
24
Речe же: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ни кот0рый прbр0къ пріsтенъ є4сть во nтeчествіи своeмъ:
25
По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
25
пои1стиннэ же гlю вaмъ: мнHги вдови6цы бёша во дни6 и3ліины6 во ї}ли, є3гдA заключи1сz нeбо три2 лBта и3 мцcъ шeсть, ћкw бhсть глaдъ вели1къ по всeй земли2:
26
і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови.
26
и3 ни ко є3ди1ной и4хъ п0сланъ бhсть и3ліA, т0кмw въ сарeпту сідHнскую къ женЁ вдови1цэ.
27
І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць.
27
И# мн0зи прокажeни бёху при є3ліссeи прbр0цэ во ї}ли: и3 ни є3ди1нъ же t ни1хъ њчи1стисz, т0кмw неемaнъ сmріани1нъ.
28
І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це.
28
И# и3сп0лнишасz вси2 ћрости въ с0нмищи, слhшавшіи сі‰:
29
І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його.
29
и3 востaвше и3згнaша є3го2 в0нъ и3з8 грaда, и3 вед0ша є3го2 до верхY горы2, на нeйже грaдъ и4хъ с0зданъ бsше, да бhша є3го2 низри1нули:
30
Він же, пройшовши серед них, відійшов.
30
џнъ же прошeдъ посредЁ и4хъ, и3дsше.
31
І прийшов у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх по суботах.
31
(За? е7‹.) И# сни1де въ капернаyмъ грaдъ галілeйскій: и3 бЁ ўчS и5хъ въ суббw6ты.
32
І дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу.
32
И# ўжасaхусz њ ўчeніи є3гw2: ћкw со влaстію бЁ сл0во є3гw2.
33
Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:
33
И# въ с0нмищи бЁ человёкъ и3мhй дyха бёса нечи1ста, и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ,
34
облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
34
глаг0лz: њстaви, что2 нaмъ и3 тебЁ, ї}се назарsнине, пришeлъ є3си2 погуби1ти нaсъ: вёмъ тS, кто2 є3си2, с™hй б9ій.
35
Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому.
35
И# запрети2 є3мY ї}съ, глаг0лz: премолчи2 и3 и3зhди и3з8 негw2. И# повeргъ є3го2 бёсъ посредЁ, и3зhде и3з8 негw2, никaкоже вреди1въ є3го2.
36
І усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?
36
И# бhсть ќжасъ на всёхъ, и3 стzзaхусz, дрyгъ ко дрyгу глаг0люще: что2 сл0во сіE, ћкw влaстію и3 си1лою вели1тъ нечи6стымъ духовHмъ, и3 и3сх0дzтъ;
37
І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.
37
(За? ѕ7‹.) И# и3схождaше глaсъ њ нeмъ во всsко мёсто страны2.
38
Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї.
38
Востaвъ же и3з8 с0нмища, вни1де въ д0мъ сjмwновъ: тeща же сjмwнова бЁ њдержи1ма nгнeмъ вeліимъ: и3 моли1ша є3го2 њ нeй.
39
Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм.
39
И# стaвъ над8 нeю, запрети2 nгню2, и3 њстaви ю5: ѓбіе же востaвши служaше и5мъ.
40
Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.
40
Заходsщу же с0лнцу, вси2, є3ли1цы и3мёzху болsщыz нед{ги разли1чными, привождaху и5хъ къ немY: џнъ же на є3ди1наго коег0ждо и4хъ рyцэ возл0жь, и3сцэлsше и5хъ.
41
Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.
41
И#схождaху же и3 бёси t мн0гихъ, вопію1ще и3 глаг0люще, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ сн7ъ б9ій. И# запрещaz не даsше и4мъ глаг0лати, ћкw вёдzху хrтA самаго2 сyща.
42
А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них.
42
Бhвшу же дни2, и3зшeдъ и3дE въ пyсто мёсто: и3 нар0ди и3скaху є3го2, и3 пріид0ша къ немY, и3 ўдержавaху є3го2, да бы2 не tшeлъ t ни1хъ.
43
Він же сказав їм: і іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.
43
Џнъ же речE къ ни6мъ, ћкw и3 други6мъ градовHмъ бlговэсти1ти ми2 подобaетъ цrтвіе б9іе: ћкw на сE п0сланъ є4смь.
44
І проповідував у синагогах галилейських.
44
И# бЁ проповёдаz на с0нмищихъ галілeйскихъ.