Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського,
1
Бысть же належащђ е^мᲆ наро'дђ, да бышя слы'шали сло'во бж~їе, И$ то'и бњ стоя прї е'ꙁерњ генисаре'тстњ”
2
і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті.
2
и^ ви'дᲇ дв^а корабля стоя'ща прї е'зерᲇ” Рыбарїе же эTшед#ше эT нею, плака'хђ мрњжя”
3
Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна.
3
Влњꙁ же въ е^ді'нъ эT кораблю и%же бњ си'моновъ, моли е^го эT ꙁемля эTстђпи'ти ма'ло. и^ сњдъ оу^ча'ше и^с корабля` наро'ды”
4
Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.
4
ја%коже преста` гл~я, рече к си'монђ, постђпи` въ глђбинђ, и^ въвръзњте мре'жя вашя в лови'твђ.
5
Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть.
5
и^ эTвњща'в# си'монъ, рече е^мђ. наста'вниче, ѓ^бнощᲆ вс^ю трђжDьшеся ничесоже ја%хоM, по гл~ђ же твое^мђ в#ве'ргђ мре'жђ,
6
Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.
6
и^ с^е сътво'рше, я'шя множество ры'бъ мно'го, протръꙁа'ше же ся мрежа иX,
7
І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.
7
и^ поманђшя прича'стникомъ и^же бя'хђ въ дрђꙁемъ корабли`, да прише'дше помо'гђтъ и^мᲆ. и^ прїидо'ша, і^ и^спо'лниша ѓ%ба корабля`, ја^ко погрђжа'тися и%ма”
8
Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!
8
Видњв же си'монъ пе'тръ, припаде` к# колњ'нома і^с~овома, гл~я” и^ꙁы'ди эT мене`, ја%ко мђжᲆ грњшеn е%смь г~и.
9
Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили;
9
о'у"жасъ бо ѓ^дръжа'ше е^го, и^ вс^я сђщая с нимъ, ѓ^ лови'твњ ры'бъ ја%же я'ша.
10
також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей.
10
та'кожDе же і^ и^а'кова і^ и^ѓ^а'нна, сн~а ꙁеведе'ѓва, ја^же бњс'та ѓ^бещника си'монови” и^ рече` к си'монђ і^с~, не бо'ися. эTсе'лњ бђдеши чл~кы ловя`.
11
І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.
11
і^ и^ꙁ#влекъше ѓ%ба корабля` на' ꙁемлю, ѓ^ста'вльше вс^я, въ слњдъ е^го и^до'шя”
12
Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити.
12
И/ бысть е^гда б^њ і^с~ въ е^ді'номᲆ эT градо'въ, и^ с^е мђжъ и^спо'лнь прокаже'нїа, и^ видњвъ і^с~а, паD ни'ць моляся е^мђ гл~я. г~и, а%ще хо'щеши, мо'жеши м^я ѓ^чи'стити”
13
Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього.
13
и^ просте'ръ рђкђ коснђ` е^го, ре'кᲆ. хощђ`, ѓ^чи'стися. і^ а'бїе прока'ꙁа эTи'де эT него`”
14
І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм.
14
И$ то'и ꙁаповњ'да е^мђ` никомђже повњд'ати, н^о шеD покажися і^е^ре'ѓви, и^ принеси` ѓ^ ѓ^чищенїи твое^мъ, ја%коже повелњ` мољ=сїи, въ свњдњтельство и^мъ.
15
Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх.
15
прохожа'ше же паче сло'во ѓ^ немъ, и^ схожа'хђся народи мно'зи слы'шати, и^ цњли'тися эT него`, эT недђ'гъ своиX.
16
Він же відходив у безлюдні місця і молився.
16
то'й же б^њ эTходя в пђстыню и^ мл~яся”
17
Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, —
17
И/ бысть въ е^ді'нъ эT дн~їи, и^ то'и б^њ оу^ча`, и^ бњхђ сњдя'ще фарисе'е, и^ зако'нооу^чи'телїе, и^же бяхђ пришли` эT вся'кїа ве'си галиле'искїа, і^ и^оу^де'искїа`, і^ и^ерsли'м#скїа, и^ си'ла гн~я б^њ и^сцњля'ющи и^хъ”
18
і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним;
18
И$ с^е мђж'їе нося'ще на ѓ^дрњ` чл~ка, и^же б^њ расла'бленъ, і^ и^ска'хђ внести` е^го и^ положи'ти пред нимъ.
19
і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом.
19
и^ не ѓ^брњтше кђдњ` внести` е^го наро'да раd. въꙁлњ'зше на' храмъ, сквоꙁњ скђде'лы ниꙁвњ'сиша е^го съ ѓ^дромъ на средђ` преD і^с~а.
20
І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої.
20
и^ ви'дњвъ вњ'рђ и^хъ, рече е^мђ. чл~че ѓ^ставля'ют# ти ся грњси` твои`.
21
Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога?
21
и^ нача'шя помышля'ти кни'жницы и^ фарисе'е, гл~юще. кт^о е^сть се'и, и^же гл~етъ хђлы`; кт^о мо'жетᲆ ѓ^ставля'ти грњхы`, то'кмо е^ді'нъ б~ъ;
22
Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших?
22
раꙁђмњ'в же і^с~ помышле'нїа и^хъ, эTвњща'въ рече` к нимᲆ. чт^о помышля'ете въ срDцыхъ ва'шиX;
23
Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?
23
чт^о е^сть оу^до'бње рещи`” ѓ^ставля'ютъ ти ся грњси` твои`. и^ли рещи`, въста'ни и^ ходи;
24
Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій.
24
н^о да оу^вњ'сте, ја%ко вла'сть и%мать сн~ъ члчsкыи на земли` эTпђща'ти грњхы, рече` расла'бленомђ. тебњ` гл~ю, въста'ни, въꙁми` ѓ%дръ твои`, и^ди` в до'мъ свои.
25
І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога.
25
і^ а'бїе вᲆстаv пред ни'ми, Вꙁемъ на не'мже лежа'ше, и%де в доM свои, сла'вя б~а.
26
І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині.
26
и^ оу%жасъ прїа'тъ вс^я, и^ славля'хђ б~а, І$ и^спо'лнишяся стра'ха гл~юще, ја%ко видњхоM пресла'вная днsе”
27
І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною.
27
И/ по се'мъ и^ꙁы'де, и^ оу^зрњ` мытаря`, и%менемъ левїю, сњдя'ща на мы'тници. и^ рече е^мђ, и^ди` по мнњ.
28
І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним.
28
и^ ѓ^ста'вль вс^я, въста'въ, въ слњдъ е^го и%де”
29
І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними.
29
И$ сътвори` чреже'нїе ве'лїе левїи е^мђ вᲆ домђ своемъ. и^ б^њ наро'дъ мытаре'и мно'гъ, і^ и^нњхъ, и^же бњхђ с ниM вᲆзлежа'ще.
30
Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками?
30
и^ ропта'хђ кни'жницы нань, и^ фарисе'е къ оу^чн~комъ е^го гл~юще. почт^о с мытари` и^ грᲇш'никы ја%сте и^ пїе'те;
31
Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі.
31
и^ эTвњщавъ і^с~, рече` к ни'мъ. не требђю'тᲆ здра'вїи врача, н^о боля'щїи.
32
Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників.
32
не прїидохъ призвати пра'ведъныхъ, н^о грњшныа в# покаа'нїе”
33
Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють?
33
Эни' же рњша к немђ. почт^о оу^чн~цы і^ѓ^а'ннови постятся ча'сто, и^ мл~итвы творятъ, такоже и^ фарїсе'истїи, а^ твои` ја%дя'тъ и^ пїютъ;
34
Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених?
34
ѓ^н же рече к нимᲆ. е^да мо'жете сн~ы бра'чныа дондеже женихъ с ни'ми е^сть, сътворити пости'тися;
35
Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні.
35
прїидђт же дн~їе, е^гда эTя'тъ бђ'детъ эT ни'хъ женихъ, и^ тогда` постятся в ты^ дн~и”
36
Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового.
36
Гл~аше же и^ при'тчю к ні'мъ. ја%ко никтоже приставле'нїа ри'зы но'вы приставля'етъ на ри'ꙁђ в'ет#хђ. а^ще ли же, н^и. и^ новђю раздере'тъ, и^ ветсњи не съгласђ'ет е^же эT но'ваго”
37
І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть.
37
И$ никтоже влива'етъ вина` но'ва в мњ'хы ве'тхы, а^ще ли же н^и, растръгнетᲆ но'вое вино мњ'хы, и^ са'мо и^ꙁлїется, и^ мњ'си поги'бнTђ,
38
А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге.
38
н^о вино` но'вое в# мњхы но'вы вливати, и^ ѓ^бое съблюде'тся.
39
І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.
39
и^ никтоже пи'вᲆ ветхое, а^бїе хо'щетъ но'вомђ. гл~етъ бо, ветхое лђ'чше е^сть”