Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.
1
Бысть же в сђбо'тђ второпе'ръвђю, и^ти` е^мђ сквозњ сњянїа, и^ въстръга'хђ оу^ченицы е^го кла'сы, и^ ја%дя'хђ стира'юще рђка'ми”
2
Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу?
2
Нњцїи же эT фарїсе'и рњша и^мъ. чт^отворите`, е^гоже не досто'иT творити в сђбо'ты;
3
Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
3
и^ эTвњщавъ і^с~, рече к нимъ. ни л^и сего` чл^и е^сте, е^же сътвори дв~дъ, е^гда` взалка'ся самъ, и^ і'же с нимъ сђщїи,
4
Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам.
4
ка'ко вни'де в# домъ бж~їи, и^ хлњбы преDложенїя вземъ, и^ ја%стъ, и дастъ и^ сђщимъ с нимъ, и^хже не, достоаше ја%сти, то'кмо е^ді'нњмъ е^ре'ѓмъ;
5
І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи.
5
и^ гл~аше и^мъ, ја^ко г~ь е^сть сн~ъ члчsкїи и^ сђботњ”
6
Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха.
6
Бы'сть же и^ вᲆ дрђгђ'ю сђбоᲄђ, вниᲄи е^мђ в соnмище, и^ оу^чTи=” И$ б^њ т^ђ чл~кᲆ. и^ рђка` е^мђ десна'а б^њ сђха`.
7
Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.
7
наꙁира'хђ же кни'жᲆницы и^ фарїсе'е, а^ще в сђбо'тђ и^сцњли'тъ, да ѓ^бря'щђтъ рњчь нань”
8
Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов.
8
ѓ%н же вњ'дяше помышленїа и^хъ, и^ рече чл~кђ и^мђщемђ сђхђ рђкђ. въстани, и^ стани посредњ” ѓ%н же въставъ, ста`”
9
Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали.
9
Рече же і^с~ к ни'мъ. въпрошђ в^ы, что^ достоитъ в сђбо'ты, добротвори'ти, и^ли ѕл^отворити, дш~ђ спsти` и^ли погђби'ти;
10
І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга.
10
и^ възрњвъ на вс^я и^хъ, рече е^мђ. простри` рђ'кђ твою`. ѓ%н же сътвори тако. и^ оу^твердися рђка е^го здра'ва ја%ко дрђга'а”
11
Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом.
11
ѓ^ни же и^сполнишяся безђм'їя, и^ гл~ахђ дрђгъ къ' дрђгђ, чт^о бышя сътворили і^с~ови”
12
У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога.
12
Бысть же въ' дн~и т^ы, и^ꙁы'де в го'рђ помоли'тися, и^ б^њ ѓ%бнощь в# мл~твᲇ бж~їи”
13
Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами:
13
И$ е^гда бысть дн~ь, приꙁва` оу^чн~кы своя. и^ і^збра` эT нихъ дв^анадесяте, и^х#же и^ а^пsлы нарече.
14
Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія,
14
си'мона, е^гоже и^менова петра, и^ а^ндре'я брата е^го. і^а'кова, и^ і^ѓ^а'нна. фили'ппа, и^ варџоломе'а.
15
Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та
15
матџе'а, и^ џомђ. і^а'кова а^лџе'ѓ^ва, и^ си'мона нарица'емаго ѕилоᲄа.
16
Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником.
16
и^оу^дђ і^а^ковля, и^ і^ђдђ и^скарїѓ'т#скаго, и^же и^ бысть преда'тель.
17
І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських,
17
І$ сшеD с ними ст^а на мњ'стњ ра'внњ, и^ нароD оу^чн~къ е^го, и^ множество мно'го людїи эT всея` і^ю^де'а, и^ і^е^рлsи'ма, и^ помо'рїа тљ=р#ска и^ сидо'ньска,
18
що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися.
18
и^же прїидошя послђшяти е^го, и^ і^сцњли'тися эT недђ'гъ свои^хъ, стражDђщеи` эT дђхъ нечи'стыхъ, и^ і^сцњляхђся.
19
І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.
19
и^ весь наро'дъ искаше прикаса'тися е^мъ, ја%ко си'ла эT него и^схожDаше и^ і^сцњля'ше вс^я”
20
І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.
20
И$ то'и въꙁвеD ѓ%чи свои` на оу^чн~кы своя, гл~аше” Бл~жени ни'щїи, ја^ко ваше е^сть црsтвїе бж~їе”
21
Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся.
21
Бл~жени а%лчђщеи` нн~њ, ја%ко насы'титеся. Бл~жени пла'чющеи` нн~њ, ја^ко въсмњетеся”
22
Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського.
22
Бл~жени бђ'дете е^гда` въꙁненави'дятъ васъ чл~цы. и^ е^гда` раꙁлђчятъ в^ы, и^ поно'сятъ, и^ пронесђтᲆ и'мя ваше ја^ко ꙁл^о, сн~а члчsкаго ради.
23
Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні.
23
вьзрадђитеся в# то'и дн~ь и^ вꙁыгра'ите, сс` б^о м#зDа` вашя мно'га на нб~си`” По сиM б^отворя'хђ пррoкомъ эTц~ы иX”
24
Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху.
24
ѓбаче го'ре вамъ бога'тымъ, ја%ко эTстоите` оу^тњше'нїя ва'шего”
25
Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати!
25
Го'ре вамъ насыще'нїи нн~њ, ја%ко в#ꙁа'лчете” Го'ре вамъ смњю'щимся нн~њ, ја%ко възрыда'ете и^ въспла'чете”
26
Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні.
26
Го'ре е^гда до'брњ рекђтъ вамᲆ вс^и члц~ы” По симъ б^отворяхђ лжепррoкомᲆ эTц~ы ихъ”
27
Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас;
27
Но^ вамъ гл~ю слы'шащимъ. люби'те врагы` ваша. добро` твори'те ненави'дящимъ васъ.
28
благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас.
28
блsви'те кленђщая в^ы. моли'теся ꙁа творя'щихъ вамъ ѓ^би'дђ”
29
Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку.
29
Бїю'щемђ т^я в лани'тђ, пода'жDь и^ дрђ'гђю. и^ эT вꙁима'ющагот^и ри'ꙁђ, и^ срачи'цђ не въꙁ#брани`.
30
Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай.
30
вся'комђ же прося'щемђ оу^ тебе`, да'й. и^ эT вᲆꙁимающаготвоя, не и^стяза'й”
31
І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм.
31
І$ ја%коже хо'щете да творятъ вамъ чл~цы, и^ в^ы твори'те и^мъ та'кожDе.
32
І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить.
32
и^ а'ще лю'бите лю'бящая в^ы, каа` ваM блгDть е^сть; и^бо и^ грњшницы лю'бящая и^хъ лю'бятъ.
33
І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять.
33
и^ а^ще бл~готворите` бл~готворя'щимъ вамъ, каа` вамъ блгDть е^сть; и^бо и^ грњшницы то'жDе творятъ”
34
І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати.
34
И$ а'ще вꙁаи'мъ дае'те эT ни'х#же ча'ете въспрїа'ти, каа` вамъ блгDть е^сть; и^бо и^ грњшницы грњшникомъ взаимъ дава'ют#, да въспрїимђтъ ра'вная”
35
Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих.
35
ѓ^ба'че люби'те врагы` вашя, и^ бл~готвори'те. и^ в ꙁаи'мъ да'йте, ничесоже ча'юще, и^ бђ'детъ м#ꙁда` ва'шя мно'га, и^ бђ'дете сн~ове вы'шняго, ја%кото'и бл~гь е^сть, на беꙁ#блгDтныа и^ ѕлы'а.
36
Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
36
бђ'дњте оу^бо милосръди, ја%коже и^ эTц~ь вашъ млsрдъ еs”
37
Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть;
37
Не сђди'те, и^ не сђ'дятъ вамъ. и^ не ѓ^сђжайте, да не ѓ^сђжени бђ'дете” эTпђща'ите, и^ эTпђстятъ вамъ.
38
давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам.
38
да'ите, и^ дастъся вамъ. мњрђ добрђ на'тканђ и^ потрђ'снђ и^ прелива'ющђся, дадђтᲆ на лоно` ва'ше. тою б^о мњ'рою, е^ю'же мњ'рите, възмњрится вамъ”
39
Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?
39
Рече же при'тчю и^мъ. е^да мо'жетъ слњпе'цъ слњпца води'ти; не ѓ^ба ли въ я'мђ в#паде'тася;
40
Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його.
40
нњсть оу^чени'къ наD оу^чи'телем# свои'мъ. съврьше'н же всякъ бђдеT, ја%коже оу^чи'тель е^го”
41
Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?
41
Что же ви'диши сђч'ецъ и^же е^сть въ ѓ^чеси бра'та твое^го, бр'ьвна же е^же е^сть въ ѓ^чеси` твоемъ не чђе'ши;
42
Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
42
и^ли ка'ко мо'жеши рещи бра'тђ твое^мђ. бра'те ѓ^ста'ви, да и^ꙁмђ` сђчецъ, и^же е^сть въ ѓ^чеси` твоемъ, самъ сђщаго въ ѓ^чеси` своемъ бр'ъвна не видя; лицемњре, и^ꙁми` прьв'ње бръвно` и^ꙁъ ѓ^чесе` ᲄвое^го, и^ тогда` про'зриши и^ꙁяти сђч'ецъ и^ꙁ# ѓ^чесе` бра'та твое^го”
43
Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий.
43
Нњсть б^о дре'во добро`, творя плода ѕл^а. ниже дре'во ѕл^о, творя плода добра`.
44
Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника.
44
всяко б^о дре'во эT плода` свое^го поꙁна'ется” Не эT трь'нїа б^о че'шђть смо'квы, ни эT кђпи'ны е'млютъ гро'ꙁдїа”
45
Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її.
45
Бл~гїи чл~кᲆ эT бл~гаго съкро'вища срDца свое^го и^ꙁно'ситъ блго'е” И$ ꙁлыи чл~къ эT ꙁла'го съкро'вища срDца свое^го и^ꙁно'ситъ ѕло'е. эT и^ꙁбы'тка б^о срDца, гл~ютъ оу^ста е^го”
46
Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу?
46
Что же м^я зове'те, г~и г~и, и^ не творите` ја%же гл~ю;
47
Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний.
47
всякъ грядыи` ко м#нњ, и^ слышаи` словеса` моя, и^ творя я&, скажђ ва`мъ комђ` е^сть подо'бенъ.
48
Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені.
48
подо'бенъ е^сть чл~кђ ѕи'жDђщђ хра'минђ, и^же и^скопа` и^ оу^глђби`, и^ положи` ѓ^снова'нїе на камени” НавоDне'нїю же бы'вшђ, припаде` рᲇка` хра'минњ то'й, и^ не мо'же поколњбати еа`. ѓ^снована б^о б^њ на ка'мени”
49
А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.
49
Слы'шавыи же, и^ не сътвори'выи` подо'бенъ е^сть чл~кђ созDа'вшђ хра'минђ на ꙁемли без# ѓ^снова'нїа, е^иже припаде рњка`, и^ а'бїе падеся. и^ бысть разрђше'нїе хра'мины тоа` велїе”