Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять.
1
(За? lд7.) И# бhсть посeмъ, и3 т0й прохождaше сквозЁ грaды и3 вє1си, проповёдуz и3 бlговэствyz цrтвіе б9іе: и3 nбанaдесzте съ ни1мъ,
2
І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
2
и3 жєны2 нBкіz, ±же бsху и3сцёлєны t духHвъ ѕлhхъ и3 нед{гъ: марjа нарицaемаz магдали1на, и3з8 неsже бэсHвъ сeдмь и3зhде,
3
та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого.
3
и3 їwaнна женA хузaнz, пристaвника и4рwдова, и3 сусaнна, и3 и4ны мнHги, ±же служaху є3мY t и3мёній свои1хъ.
4
Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу:
4
Разумэвaющу же нар0ду мн0гу, и3 t всёхъ градHвъ грzдyщымъ къ немY, речE при1тчу:
5
вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його.
5
(За? lе7.) и3зhде сёzй сёzти сёмене своегw2: и3 є3гдA сёzше, џво падE при пути2, и3 попрaно бhсть, и3 пти1цы небє1сныz позобaша є5:
6
А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
6
ґ друг0е падE на кaмени, и3 прозsбъ ќсше, занE не и3мёzше влaги:
7
А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його.
7
и3 друг0е падE посредЁ тeрніz, и3 возрастE тeрніе, и3 подави2 є5:
8
Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
8
друг0е же падE на земли2 блaзэ, и3 прозsбъ сотвори2 пл0дъ стори1цею. Сі‰ глаг0лz, возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ.
9
Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця?
9
Вопрошaху же є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: что2 є4сть при1тча сіS;
10
Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли.
10
Џнъ же речE: вaмъ є4сть дано2 вёдати тaйны цrтвіz б9іz, пр0чымъ же въ при1тчахъ, да ви1дzще не ви1дzтъ и3 слhшаще не разумёютъ.
11
Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже.
11
Е$сть же сіS при1тча: сёмz є4сть сл0во б9іе:
12
А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись.
12
ґ и5же при пути2, сyть слhшащіи, пот0мъ же прих0дитъ діaволъ и3 взeмлетъ сл0во t сeрдца и4хъ, да не вёровавше спасyтсz:
13
А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають.
13
ґ и5же на кaмени, и5же є3гдA ўслhшатъ, съ рaдостію пріeмлютъ сл0во: и3 сіи2 к0рене не и4мутъ, и5же во врeмz вёруютъ, и3 во врeмz напaсти tпадaютъ:
14
А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду.
14
ґ є4же въ тeрніи пaдшее, сjи сyть слhшавшіи, и3 t печaли и3 богaтства и3 сластьми2 житeйскими ходsще подавлsютсz, и3 не совершaютъ плодA:
15
А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає.
15
ґ и5же на д0брэй земли2, сjи сyть, и5же д0брымъ сeрдцемъ и3 благи1мъ слhшавше сл0во, держaтъ и3 пл0дъ творsтъ въ терпёніи. Сі‰ гlz, возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
16
Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло.
16
(За? lѕ7.) Никт0же (u5бо) свэти1лника вжeгъ, покрывaетъ є3го2 сосyдомъ, и3ли2 под8 џдръ подлагaетъ: но на свёщникъ возлагaетъ, да входsщіи ви1дzтъ свётъ.
17
Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.
17
Нёсть бо тaйно, є4же не ћвлено бyдетъ: нижE ўтаeно, є4же не познaетсz и3 въ kвлeніе пріи1детъ.
18
Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.
18
Блюди1тесz u5бо, кaкw слhшите: и4же бо и4мать, дaстсz є3мY: и3 и4же ѓще не и4мать, и3 є4же мни1тсz и3мёz, в0зметсz t негw2.
19
Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.
19
Пріид0ша же къ немY м™и и3 брaтіz є3гw2, и3 не можaху бесёдовати къ немY нар0да рaди.
20
І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.
20
И# возвэсти1ша є3мY, глаг0люще: м™и твоS и3 брaтіz тво‰ внЁ стоsтъ, ви1дэти тS хотsще.
21
Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
21
Џнъ же tвэщaвъ речE къ ни6мъ: мaти моS и3 брaтіz мо‰ сjи сyть, слhшащіи сл0во б9іе, и3 творsщіи є5.
22
Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.
22
(За? lз7.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй, т0й влёзе въ корaбль и3 ўчн7цы2 є3гw2: и3 речE къ ни6мъ: прeйдемъ на w4нъ п0лъ є4зера. И# поид0ша.
23
Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
23
И#дyщымъ же и5мъ, ќспе. И# сни1де бyрz вётренаz въ є4зеро, и3 скончавaхусz, и3 въ бэдЁ бёху.
24
І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша.
24
И# пристyпльше воздвиг0ша є3го2, глаг0люще: настaвниче, настaвниче, погибaемъ. Џнъ же востaвъ запрети2 вётру и3 волнeнію в0дному: и3 ўлег0ста, и3 бhсть тишинA.
25
Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?
25
Речe же и5мъ: гдЁ є4сть вёра вaша; Ўбоsвшесz же чуди1шасz, глаг0люще дрyгъ ко дрyгу: кто2 u5бо сeй є4сть, ћкw и3 вётрwмъ повелэвaетъ и3 водЁ, и3 послyшаютъ є3гw2;
26
І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї.
26
(За? l}.) И# преид0ша во странY гадари1нску, ћже є4сть њб8 w4нъ п0лъ галілeи.
27
Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах.
27
И#зшeдшу же є3мY на зeмлю, срёте є3го2 мyжъ нёкій t грaда, и4же и3мsше бёсы t лётъ мн0гихъ, и3 въ ри1зу не њблачaшесz, и3 во хрaмэ не живsше, но во гробёхъ.
28
Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
28
Ўзрёвъ же ї}са и3 возопи1въ, припадE къ немY, и3 глaсомъ вeліимъ речE: что2 мнЁ и3 тебЁ, ї}се сн7е бGа вhшнzгw; молю1сz ти2, не мyчи менE.
29
Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю.
29
Повелё бо дyхови нечи1стому и3зhти t человёка: t мн0гихъ бо лётъ восхищaше є3го2: и3 вsзаху є3го2 ќзы (желBзны) и3 п{ты, стрегyще є3го2: и3 растерзaz ќзы, гони1мь бывaше бёсомъ сквозЁ пусты6ни.
30
Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього.
30
Вопроси1 же є3го2 ї}съ, глаг0лz: что2 ти2 є4сть и4мz; Џнъ же речE: легеHнъ: ћкw бёси мн0зи внид0ша в0нь.
31
І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.
31
И# молsху є3го2, да не повели1тъ и5мъ въ бeздну и3ти2.
32
Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм.
32
Бё же тY стaдо свинeй мн0го пас0мо въ горЁ: и3 молsху є3го2, да повели1тъ и5мъ въ ты6 вни1ти. И# повелЁ и5мъ.
33
Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло.
33
И#зшeдше же бёси t человёка, внид0ша во свині‰: и3 ўстреми1сz стaдо по брeгу въ є4зеро, и3 и3стопE.
34
Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах.
34
Ви1дэвше же пасyщіи бhвшее, бэжaша, и3 возвэсти1ша во грaдэ и3 въ сeлэхъ.
35
І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися.
35
И#зыд0ша же ви1дэти бhвшее: и3 пріид0ша ко ї}сови и3 њбрэт0ша человёка сэдsща, и3з8 негHже бёси и3зыд0ша, њболчeна и3 смhслzща, при ногY ї}сwву: и3 ўбоsшасz.
36
А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
36
Возвэсти1ша же и5мъ ви1дэвшіи, кaкw спасeсz бэсновaвыйсz.
37
І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся.
37
И# моли2 є3го2 вeсь нар0дъ страны2 гадари1нскіz tити2 t ни1хъ, ћкw стрaхомъ вeліимъ њдержи1ми бёху. Џнъ же влёзъ въ корaбль, возврати1сz.
38
Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши:
38
Молsшесz же є3мY мyжъ, и3з8 негHже и3зыд0ша бёси, да бы2 съ ни1мъ бhлъ. Tпусти1 же є3го2 ї}съ, глаг0лz:
39
повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус.
39
возврати1сz въ д0мъ тв0й и3 повёдай, є3ли6ка ти2 сотвори2 бGъ. И# и4де, по всемY грaду проповёдаz, є3ли1ка сотвори2 є3мY ї}съ.
40
Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.
40
(За? lf7.) Бhсть же є3гдA возврати1сz ї}съ, пріsтъ є3го2 нар0дъ: бёху бо вси2 чaюще є3гw2.
41
І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім;
41
И# сE пріи1де мyжъ, є3мyже и4мz їаjръ, и3 т0й кнsзь с0нмищу бЁ. И# пaдъ при ногY ї}сwву, молsше є3го2 вни1ти въ д0мъ св0й:
42
бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його.
42
ћкw дщи2 є3динор0дна бЁ є3мY, ћкw лётъ двоюнaдесzте, и3 тA ўмирaше. Е#гдa же и3дsше, нар0ди ўгнэтaху є3го2.
43
І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися.
43
И# женA сyщи въ точeніи кр0ве t двоюнaдесzте лBту, ћже врачє1мъ и3здaвши всE и3мёніе, (и3) не возм0же ни t є3ди1нагw и3сцэлёти:
44
І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась.
44
(и3) пристyпльши созади2, коснyсz крaz ри1зъ є3гw2: и3 ѓбіе стA т0къ кр0ве є3S.
45
І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?
45
И# речE ї}съ: кто2 є4сть коснyвыйсz мнЁ; Tметaющымсz же всBмъ, речE пeтръ и3 и5же съ ни1мъ: настaвниче, нар0ди њдержaтъ тS и3 гнэтyтъ, и3 глаг0леши: кто2 є4сть коснyвыйсz мнЁ;
46
Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.
46
Ї}съ же речE: прикоснyсz мнЁ нёкто: ѓзъ бо чyхъ си1лу и3зшeдшую и3з8 менє2.
47
Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася.
47
Ви1дэвши же женA, ћкw не ўтаи1сz, трепeщущи пріи1де, и3 пaдши пред8 ни1мъ, є3sже рaди вины2 прикоснyсz є3мY, повёда є3мY пред8 всёми людьми2, и3 ћкw и3сцэлЁ ѓбіе.
48
Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!
48
Џнъ же речE є4й: дерзaй дщи2, вёра твоS сп7сe тz: и3ди2 въ ми1рэ.
49
Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя.
49
Е#щE є3мY глаг0лющу, пріи1де нёкій t ґрхісmнагHга, глаг0лz є3мY, ћкw ќмре дщи2 твоS: не дви1жи ўчи1телz.
50
Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде.
50
Ї}съ же слhшавъ tвэщA є3мY, глаг0лz: не б0йсz, т0кмw вёруй, и3 сп7сeна бyдетъ.
51
Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини.
51
Пришeдъ же въ д0мъ, не њстaви ни є3ди1нагw вни1ти, т0кмw петрA и3 їwaнна и3 їaкwва, и3 nтцA nтрокови1цы, и3 мaтере.
52
Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить.
52
Плaкахусz же вси2 и3 рыдaху є3S. Џнъ же речE: не плaчитесz: не ќмре (бо), но спи1тъ.
53
І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла.
53
И# ругaхусz є3мY, вёдzще, ћкw ќмре.
54
Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань.
54
Џнъ же и3згнaвъ в0нъ всёхъ, и3 є4мъ за рyку є3S, возгласи2, глаг0лz: nтрокови1це, востaни.
55
І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти.
55
И# возврати1сz дyхъ є3S, и3 воскрeсе ѓбіе: и3 повелЁ дaти є4й ћсти.
56
І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося.
56
И# диви1стасz роди1тєлz є3S. Џнъ же повелЁ и4ма никомyже повёдати бhвшагw.