Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять.
1
И бысть по семъ, и^ то'и прохожа'ше сквоꙁњ гра'ды и^ ве'си, проповњ'дђа и^ бл~говњствђя црsтвїе бж~їе, и^ ѓ'банадесяте с нимъ.
2
І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
2
и^ жены` нњкыа, и^же бњхђ и^сцњле'ны эT дђховъ ꙁлыхъ и^ недђгъ. ма'рїа' нарица'емаа магдалы'ни, и^ꙁ неа'же бњсов# сеDмъ и^ꙁы'де,
3
та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого.
3
і^ и^ѓа'нна, жена` хђꙁаня приста'вника и%родова, и^ сђса'нна, і^ и'ны мно'гы, ја%же слђжа'хђ е^мђ эT и^мњнїи свои'хъ”
4
Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу:
4
Разђмњва'ющђ же наро'дђ мно'гђ. и^ эT всњхъ гра'довᲆ грядђщ'иM к немђ, рече притчђ”
5
вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його.
5
И/зы'де сња'и` сњяти сњмене свое^го. и е^гда сњ'аше, ѓ^в'о паде при пђти`, и^ попрано бысть, и^ пти'ця нбsныа позоба'ша е&”
6
А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
6
А$ дрђго'е паде на ка'мени, и^ проꙁябъ оу%сше, ꙁане не и^мяше вла'ги”
7
А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його.
7
и^ дрђго'е паде посредњ те'рнїа, и^ възрастъ те'рнїе, и^ подави` е&”
8
Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
8
дрђго'е же паде` на ꙁемли` бла'ꙁњ, и^ проꙁябъ сътвори` плоD стори'цею. сїя гл~я въꙁ#гласи`. и^мњ'аи` оу%ши слы'шати, да слы'шитъ.
9
Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця?
9
Въпраша'хђ же е^го оу^чн~цы е^го, гл~юще. что е^сть при'тча сїа”
10
Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли.
10
ѓ%н же рече, вамъ е^сть дано` вњ'дати та'йны црsтвїа бж~їа” про'чимъ же в# при'тчяхъ, да ви'дяще, не ви'дятъ. и^ слы'шаще, не раꙁђмњю'тъ”
11
Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже.
11
Є/сть же сїа при'тча” сњ'мя е^сть сло'во бж~їе.
12
А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись.
12
а^ и^же при пђти, сђть слы'шащеи`. потомже прихо'дитъ дїа'волъ, и^ вꙁе'млетъ сло'во эT срDца и^хъ, да не вњ'ровавше, сп~сђтся”
13
А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають.
13
а^ иже на ка'мени, и^же е^гDа оу^слы'шятъ, с ра'достїю прїе'млют# сло'во. и^ сїи ко'рене не и'мђт#. и^же въ время вњ'рђютъ, и^ въ' время напасти эTпа'даютъ”
14
А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду.
14
а^ и^же в те'рнїи паDшее, сїи сђть слы'шавшеи`, и^ эT печа'ли и^ богатьства и^ сла'стьми жите'искими ходяще подавля'ются, и^ не съврьшя'ютъ плода”
15
А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає.
15
А$ и^же на до'брњи земли`, сїи сђть, и^же до'брым# срDцемъ и^ бл~гомъ слы'шавше сло'во, дръжатъ, и^ плодъ творятъ в# трьпњнїи” Сїа гл~я въꙁ#гласи`. и^мњ'аи` оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
16
Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло.
16
Никто же оу^бо свњти'лника в#жегъ, покрива'етъ е^го съсђ'домъ, и^л^и поD ѓ'дръ поDлага'етъ, н^о на свњщникъ възлага'етᲆ, да входя'щеи` ви'дят# свњтъ”
17
Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.
17
нњсть б^ота'йно, е^же не ја%вле'но бђ'детъ. ниже оу^тае'но, е^же не поꙁна'ется, и^ въ ја%вле'нїе прїидетъ”
18
Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.
18
Блюдњте оу^бо ка'ко слы'шите. и^же б^о и%мать, дасться е^мђ. і^ и'же а'ще не и'мать, и^ е^же мни'тся и^мњ'а, во'ꙁмется эT него”
19
Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.
19
Прїидошя же к немђ ма'ти и^ бра'тїя е^го, и^ не можа'хђ бесњдовати к немђ наро'да ради.
20
І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.
20
и^ възвњсти'шя е^мђ гл~юще. ма'ти твоа` и^ братїя твоа` в#н^њ стоятъ, ви'дњти т^я хотяще”
21
Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
21
ѓ%нᲆ же эTвњщавъ рече к ни'мъ. ма'ти моа` и^ бра'тїя моа` сїи сђть, слы'шащеи` слово' бж~їе, и^ творя'ще е&”
22
Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.
22
І$ бысть въ е^ді'нъ эT дн~їи, и^ то'и влњꙁе в# кора'бль, и^ оу^чн~цы е^го, и^ рече к нимъ. пре'идемъ на ѓ'нъ полъ е%ꙁера, и^ поидошя.
23
Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
23
и^дђщ'имъ же иM, оу^спе. и^ сни'де бђря вњтренаа` въ е%ꙁеро, и^ скончава'хђся и^ в бњдњ` бњх'ђ.
24
І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша.
24
и^ пристђп'льше въꙁдвиго'шя е^го, гл~юще. наста'вниче, наста'вниче, погыба'емъ” ѓ%н же в#ставъ запрњти` вњтрђ, и^ вълне'нїю въдно'мђ. и^ оу^лего'ста, и^ бысть ти'шина”
25
Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?
25
Рече же и^мъ. гд^њ е^сть вњра ва'шя; оу^боа'вше же ся, чюди'шяся, гл~юще дрђгъ къ' дрђгђ. кто` оу^бо се'й е^сть, ја^ко и^ вњтромъ повелњва'етъ. и^ водњ`, и^ послђшаютъ е^го;
26
І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї.
26
И/ преидо'шя въ странђ гадари'нскђ, јаже е^сть ѓ^б онъ полъ галиле'а”
27
Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах.
27
и^ꙁ#шед#шђ же е^мђ на' ꙁемлю, срњте е^го мђжь нњк'їи эT града, и^же и^мяше бᲇсы эT лњтъ мно'гыхъ, и^ в ри'ꙁђ не ѓ^блача'шеся, и^ въ храмњ не живяше, н^о въ гробњхъ”
28
Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
28
Оу^ꙁрњв же і^с~а, и^ вᲆꙁъпивъ припаде к немђ, и^ гла'сомъ ве'лїемъ рече. что` мн^њ и^ тебњ і^с~е сн~е б~а вы'шняго; молю' ти ся, не мђч'и мене`”
29
Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю.
29
Повелњ оу^бо дђ'хђ нечи'стомђ, и^ꙁы'ти эT чл~ка, эT мно'г# б^о лњтᲆ въсхища'ше е^го, и^ вяꙁа'хђ е^го ю%жи желњ'ꙁны, и^ пђт'ы стрегђще е^го, и^ растръꙁая ю%ꙁы, гони'мъ бываше бњс'омъ сквоꙁњ пђсты'ня”
30
Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього.
30
Въпроси' же е^го і^с~ гл~я. что` т^и е^сть и%мя; ѓ%н же рече, легеѓ^нъ. ја%ко бњ'си мно'ѕи в#нидо'шя во'нь.
31
І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.
31
и^ моля'хђ е^го, да не повели'тъ и^мъ в# бе'ꙁ#днђ и^ти`”
32
Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм.
32
Бњ же т^ђ ста'до свинїи мно'го, пасо'мо в# горњ`, и^ моля'хђ е^го, да повели'тъ и^мъ в т^ы внити. и^ повелњ и^мъ”
33
Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло.
33
и^ꙁшедше же бњ'си эT чл~ка, внидо'ша въ свинїа. и^ оу^стремися стадо по' брегђ въ е^ꙁеро, и^ і^стопе`”
34
Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах.
34
Видњвше же пасђщ'їи бы'вшее. бњжа'шя, и^ въꙁвњсти'шя въ' градњ и^ в се'лехъ”
35
І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися.
35
И$ꙁыдо'шя же ви'дњти бы'вшее, и^ прїидо'шя къ і^с~ови, и^ ѓ^брњто'шя чл~ка сњдя'ща, и^ꙁ негоже бњ'си и^ꙁыдо'ша, ѓ^блъчена и^ смы'сляща, при ногђ і^с~овђ, и^ оу^боа'шася”
36
А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
36
Въꙁвњстишя же и^мъ и^ видњвшеи`, ка'ко сп~се'ся бњснова'выи`”
37
І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся.
37
И$ моли е^го весь нароD страны гадари'нскыа, эTи'ти эT нихъ, ја%ко стра'хомъ ве'лїеM ѓ^дръжи'ми бњ'хђ” ѓ%н же влњꙁъ в кора'бль, възвратися”
38
Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши:
38
Моля'ше же ся е^мђ мђжъ, и^ꙁ негоже и^ꙁыдо'шя бњ'си, дабы^ с нимъ былъ” эTпђсти же е^го і^с~, гл~я.
39
повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус.
39
въꙁ#вратися в домъ свои. и^ повњдаи, е^ли'ка т^и сътвори` б~ъ” И$ і^де по всемђ градђ проповњ'даа, е^ли'ка сътвори емђ іс~”
40
Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.
40
Бы'сть же егда въꙁвратися іс~, прїа'тъ его нароD. бњхђ б^о вс^и чя'юще его”
41
І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім;
41
И$ с^е прїиде мQђ, емђже и'мя и^аи'ръ, и^ то'и княꙁь со'нмищђ б^њ, и^ паD при ногђ іс~овђ, моля'ше его вни'ти в домъ свой.
42
бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його.
42
ја%ко дщи еді'нороDна б^њ емђ, ја^ко лњтъ двоена'десяте, и^ т^а оу^мира'ше” Є$гда же и^дя'ше, наро'ди оу^гнњта'хђ его”
43
І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися.
43
И$ жена`, сђщи в точе'нїи кро'ве эT двоюнадесяте лњтђ, ја%же врачемъ и^зда'вши вс^е и^мњнїе, и^ не въꙁмо'же ни эT еді'ного и^сцњлᲇти.
44
І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась.
44
и^ пристђ'пльши съзади коснђ'ся кра'а ри'ꙁъ е^го. и^ а^бїе ст^а то'къ кро'ве еа`”
45
І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?
45
И$ рече і^с~, кто` е^сть коснђв'ыи`ся мнᲇ; эTмњта'ющим# же ся всњмъ. рече петръ, и^ і'же с нимъ. наста'вниче, наро'ди ѓ^дръжятъ т^я и^ гнетђтъ, и^ гл~еши кт^о е^сть коснђ'выися` мн^њ;
46
Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.
46
і^с~ же рече, прикоснђся мн^њ нњ'кто. а^ꙁъ б^о чюX си'лђ и^з#шеDшђю и^ꙁ мене”
47
Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася.
47
Видњвши же жена` ја^ко не оу^таи'ся, трепе'щђщи прїиде, и^ паDши преD ниM, ꙁа нюже винђ прикоснђ'ся е^мђ, повњда е^мђ преD всњми люDми`, и^ ја^ко и^сцњлњ а%бїе”
48
Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!
48
ѓ%н же рече е'и, дръзай дщ^и, вњра твоа сп~се` т^я, и^ди` в# ми'ръ”
49
Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя.
49
Є$ще е^мђ гл~ющђ, прїиде нњкто эT а^рхїсинаго'га, гл~я е^мђ, ја%ко оу^мре дщи^ твоа`, не дви'жи оу^чи'теля”
50
Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде.
50
І$с~ же слы'шавъ, эTвњща` е^мђ гл~я. не бо'ися, то'кмо вњ'рђй, и^ сп~се'на бђд'етъ”
51
Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини.
51
ПришеD же в домъ, не ѓ^ста'ви ни` е^ді'ного внити, то'кмо петра и^ і^ѓа'нна и^ і^а'кова, и^ эTц~а ѓ^трокови'ца и^ ма'тере”
52
Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить.
52
Пла'кахђ же ся вс^и, и^ рыда'хђ еа`” ѓ%н же рече, не пла'читеся, не оу%мре б^о, н^о спиT”
53
І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла.
53
И$ рђга'хђся е^мђ, вњ'дяще ја%ко оу%мре”
54
Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань.
54
ѓ%н же и^ꙁ#гнавъ вонъ всњхъ, и^ е^мъ ꙁа' рђкђ еа`, въꙁ#гласи` гл~я. ѓ^трокови'це в#ста'ни”
55
І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти.
55
И$ въꙁ#вратися дх~ъ еа`, и^ въскр~се а%бїе. и^ повелњ да'ти е'й ја^сти.
56
І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося.
56
и^ диви'стася роди'теля еа`” ѓ%н же повелњ` и'ма, никомђже повњдати бы'вшее”