¹

Пророче слово Господа до Ізраїля через Малахію.

¹

Бг~осмышле'нїе словесе гн~я на і^и^л~я в рђ'кђ а^гг~ла е^го. положи'те с^е на срDцыX вашиX,

²

Я полюбив вас, говорить Господь. А ви говорите: «у чому явив Ти любов до нас?» — Чи не брат Ісав Якову? — говорить Господь; і однак же Я полюбив Якова,

²

възлюби'хъ в^ы гл~етъ г~ь. и^ рњ'сте, ѓ^ чемъ въꙁлюбиl е^си н^ы. не браT ли б^њ і^са'въ і^а'ковђ, гл~етъ г~ь, и^ возлю'бихъ і^а'кова, а^ і^са'ва въꙁненави'дњхъ.

³

а Ісава зненавидів і віддав гори його на спустошення, і володіння його — шакалам пустелі.

³

и^ ё^чиниX предњ'лы е^го въ и^щеꙁнове'нїе, и^ достоя'нїе е^го въ ны'рища пђсты'нна.

⁴

Якщо Едом скаже: «ми розорені, але ми відновимо зруйноване», то Господь Саваоф говорить: вони побудують, а Я зруйную, і назвуть їх областю нечестивою, народом, на який Господь прогнівався назавжди.

⁴

зане` а^ще речеT и^дђме'я разорихся, и^ ѓ^брати'мся и^ въꙁижDемъ ѓ^пђстњвшая е^я`” Си'це гл~етъ г~ь вседръжи'тель, сами въꙁи'ждђтъ, и^ а'з# раꙁорю. и^ нарече'тся и^мъ предњ'лъ беꙁако'нїя, и^ лю'дїе на ня'же ѓ^полчиTся г~ь до' вњка.

⁵

І побачать це очі ваші, і ви скажете: «звеличився Господь над межами Ізраїля!»

⁵

и^ ѓ^чеса ваша ви'дяT, и^ в^ы речете, въꙁвели'чися г~ь превы'ше предњ'лъ і^и^л~въ”

⁶

Син шанує батька і раб — господаря свого; якщо Я батько, те де повага до Мене? і якщо Я Господь, то де благоговіння переді Мною? — говорить Господь Саваоф вам, священики, що знеславлюєте ім’я Моє. Ви говорите: «чим ми знеславлюємо ім’я Твоє?»

⁶

Сн~ъ сла'витᲆ эTц~а, и^ ра'бъ г~а свое^го ё^бои'тся. т^о а^ще эTц~ъ е^смь а^ꙁъ, т^о гд^њ сла'ва моя. и^ а'ще г~ь е^смь а^ꙁъ, т^о гдњ` е^сть бо'ја^ꙁнь моя`. гл~етъ г~ь вседръжи'тель на' вы сщ~еннїи ѓ^ꙁлобђ'ющеи и^мя мое. и^ рњ'сте, ѓ^ чемъ ѓ^ꙁлоби'хомъ и^мя твое.

⁷

Ви приносите на жертовник Мій нечистий хліб, а говорите: «чим ми знеславлюємо Тебе?» — Тим, що говорите: «трапеза Господня не варта поваги».

⁷

принося'ще къ ѓ^лтареви мое^мђ хлњ'бы скве'рны. и^ рњ'сте, ѓ^ чесо'мъ ѓ^скверни'хомᲆ я&. гл~ется вамъ, трапе'ꙁа гн~я ё^ничиже'на е^сть, и^ наDложе'ная бра'шна ё^ничижи'ли е^сте.

⁸

І коли приносите у жертву сліпе, чи не погано це? або коли приносите кульгаве і хворе, чи не погано це? Піднеси це твоєму князеві; чи буде він задоволений тобою і чи прихильно прийме тебе? — говорить Господь Саваоф.

⁸

ꙁане` а^ще приведете слњ'по на жрътвђ, не ѕло л^и” и^ а'ще приведете хро'мо ли недђ'жно, т^о не ѕло л^и. приведи е& кн~ѕю свое^мђ е^да` по'иметъ е&, а^ще ѓ^бинет#ся лица твое^го, гл~етъ г~ь вседръжи'тель”

⁹

Отже, моліться Богу, щоб помилував нас; а коли таке виходить з рук ваших, то чи може Він милостиво приймати вас? — говорить Господь Саваоф.

⁹

И$ нн~њ ѓ^цы'ститеся прDе лицемъ бг~а вашего, и^ моли'теся е^мђ да поми'лђетъ в^ы. в рђ'ки ваша бы'ша с^и, а^ще ѓ^бинђся ли'ць вашиX, гл~етъ г~ь вседръжи'тель”

¹⁰

Краще хто-небудь з вас замкнув би двері, щоб дарма не тримали вогню на жертовнику Моєму. Немає Мого благовоління до вас, — говорить Господь Саваоф, — і приношення з рук ваших неблагоугодно Мені.

¹⁰

Зане` и^ эT васъ ꙁатво'рятся две'ри, и^ не въꙁгнњтите` ѓ^лтаре'ви мое^мђ тђне. нњсть во'ля моя въ ваs, гл~етъ г~ь вседержи'тель, и^ жрътвы не прїимђ эT рђ'къ вашихъ.

¹¹

Бо від сходу сонця до заходу велике буде ім’я Моє між народами, і на всякому місці будуть приносити фіміам імені Моєму, чисту жертву; великим буде ім’я Моє між народами, — говорить Господь Саваоф.

¹¹

зане` эT востоk слн~ца и^ до за'падъ е^го и^мя мое` сла'вится в ја^зы'цехъ, и^ на вся'комъ мњ'стњ џемїа'мъ прино'сится и^мени мое^мђ и^ жертва чи'ста. зане` ве'лїе и^мя мое въ ја^ꙁы'цехъ, гл~етъ г~ь вседержи'тель.

¹²

А ви хулите його тим, що говорите: «трапеза Господня не варта поваги, і здобуток від неї — їжа жалюгідна».

¹²

вы же скверните е&, гл~юще, трапе'ꙁа гн~я ѓ^скверне'на е^сть, и^ наDлага'ющаяся бра'шна е^го ё^коре'на бы'ша.

¹³

Притому говорите: «ось скільки праці!» і нехтуєте нею, — говорить Господь Саваоф, — і приносите украдене, кульгаве і хворе, і такої ж властивости приносите хлібний дар: чи можу з благоволінням приймати це з рук ваших? — говорить Господь.

¹³

и^ рњ'сте, с^и эT стра'сти бы'ша. и^ эTдђнђхъ я&, гл~етъ г~ь вседержи'тель. и^ ё^вњ'си хище'нїя и^ хро'ма и^ ѕло дњ'ющася, и приведо'сте я& на жертвђ, н^о не прїимђ и^хъ эT рђ'къ вашихъ, гл~етᲆ г~ь вседержи'тель.

¹⁴

Проклятий неправдивий, у якого у стаді є незіпсований самець, і він дав обітницю, а приносить у жертву Господу пошкоджене: тому що Я Цар великий, і ім’я Моє страшне серед народів.

¹⁴

и^ прокля'тъ и^же б^њ си'ленъ и^ б^њ въ ста'дњ е^го мђжескь по'лъ, и^ моли'тва е^го на'нь и^ жре'тъ растлњ'вшая гв~и. ꙁане` цр~ь ве'лїи а^зъ е^смь, гл~етᲆ г~ь вседержи'тель, і^ и^мя мое просвњще'нно въ ја^зы'цеX”