Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав.
1
И нача'тъ и^мъ в# при'тчяхъ гл~ати. виногра'дъ насади чл~къ, и^ ѓ^гради ѓ^пло'том#, і^ и^скопа` точи'ло, и^ създа` сто'лпъ, и^ предастъ е^готяжа'телемъ, и^ эTи^де.
2
І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника.
2
и^ посла` к тяжа'те лемъ въ' время, раба`, да эT тяжа'тель прїиметъ эT плода виногра'да”
3
Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим.
3
ѓ^ни же еMше е^го, би'ша, и^ посла'шя тощь”
4
Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям.
4
И$ пакы посла` к нимъ дрђгїи рабъ, и^ того` ка'менїеM би'вше, проби'шя главђ` е^мђ`, и^ послашя бесче'стенъ.
5
І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали.
5
и^ па'кы и^но'го посла`, и^ того оу^би'ша, и^ мно'гы и%ны, ѓ%вы оу^бо бїюще, ѓ%вы же оу^бива'юще”
6
Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.
6
Є$ще оу^бо е^ді'ного сн~а и^мњ възлю'бленнаго свое^го, посла` и^ ᲄого к ниM послDњ гл~я. ја^ко оу^срамя'тся сн~а мое^го”
7
Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша.
7
ѓ^ни же тяжа'теле рњшя к# себњ, ја^ко се'и е^сть наслњдник#, прїидњте оу^бїемъ е^го, и^ на'ше бђдетъ наслDњ'ствїе.
8
І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.
8
и^ е'мше е^го оу^би'шя, и^ и^зверъг'ошя вонъ и^з виногра'да”
9
Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.
9
Что оу^бо сътвори'тъ г~ь виногра'да; прїидетъ и^ погђбитъ тяжа'теля, и^ дастъ винограD и^нњмъ”
10
Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем.
10
н^и писа'нїа ли сего чл^и е^сте; ка'мень, е^гоже не в рядђ сътвори'шя ѕи'жDђщеи`, се'й бысть въ главђ` ю%глђ,
11
Це від Господа, і дивним є в очах наших.
11
эT г~а быs с^и, и^ е^сть ди'вна въ ѓ^чїю на'шею”
12
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.
12
І$ и^ска'хђ е^го ја%ти, и^ оу^боа'шяся наро'да” Раꙁђмњшя б^о, ја^ко к нимъ при'тчю рече. и^ ѓ^ста'вльше е^го эTи^до'шя”
13
І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові.
13
І$ посла'шя к# немђ нњ'кїа эT фарисе'и, и і^родїя'нъ, да е^го ѓ^бльстятъ сло'вомъ.
14
Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?
14
ѓ^ни же пришеDше, гл~ашя е^мђ. оу^чт~лю, вњмы ја%ко и'стинен# е^си, и^ не ради'ши ни ѓ^ ко'мже. не зри'ши б^о на лице` чл~комъ, н^о въи'стинђ пђти бж~їю оу^чиши. досто'итъ л^и кинсо'нъ кесареви дати, и^ли н^и; да'мы ли, и^ли не да'мы;
15
Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його.
15
ѓ%н же вњды иX лицемњ'рїе, рече и^мъ. что` мя и^скђшя'ете; принесњте м^и пњняꙁь да ви'жDђ.
16
Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря.
16
ѓ^ни же принесо'шя. и^ гл~а иM, чїи ѓ%браꙁъ сїи, и^ наDписа'нїе; ѓ^ни' же рњшя е^мђ, кесаре'вᲆ.
17
Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.
17
и^ эTвњщав# і^с~, рече и^мъ. въꙁDади'те кесаре'ва, кесаре'ви, и^ бж~їа бв~и. и^ чюди'шяся ѓ^ немъ”
18
Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує воскресіння, і запитали Його, кажучи:
18
И$ прїидо'ша саDдђке'е к нем'ђ, и^же гл~юT въскрsнїю не быти, и^ въпроси'шя е^го гл~юще.
19
Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму.
19
оу^чт~лю, мољ=сїи написа` намъ, ја^ко а^ще комђ братъ оу^мреT, и^ ѓ^ста'витъ жен'ђ, а^ чядъ не ѓ^ста'витъ. да по'иметъ братъ е^го женђ е^го, и^ въскрsсиT сњмя бра'тђ свое^мђ.
20
Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей.
20
сеDмь бра'тїи б^њ, и^ пе'рвыи поя'тъ женђ, и^ оу^мира'а не ѓ^ста'ви сњмене”
21
Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само.
21
И$ вторыи поя'тъ ю&, и^ оу^мре, и^ ни то'и ѓ^ста'ви сњмене” И$ тре'тїи такоже.
22
Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка.
22
и^ поя'шя ю& сеDмь, и^ не ѓ^ста'вишя сњмене. послDњ же всњхъ оу%мре и^ жена.
23
Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.
23
в# въскр~се'нїе оу^бо е^гDа въскрsнTђ, кото'ромђ и^хъ бђдетъ жена`; сеDмь б^о и^мњша ю& женђ`”
24
Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої?
24
И$ эTвᲇщавъ і^с~, рече и^мъ. не сего ли ради прелща'етеся, не вњдяще писа'нїя, ни си'лы бж~їа;
25
Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах.
25
е^гда б^о и^ꙁ мр~твыхъ въскре'снђтъ, ни же'няTся, ни посага'юT” н^о сђть ја%ко а'гг~ли на нб~сехъ”
26
А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?
26
ѓ^ мрътвых же ја^ко въста'ютъ, нњ'сте ли чл^и в кни'гахъ мољ=се'ѓ^вњхъ, при кђпинњ ја%ко рече емђ б~ъ гл~я; а^ꙁъ б~ъ а^враа'мовъ, и^ б~ъ и^саа'ковъ, и^ б~ъ і^а'ковль,
27
Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.
27
нњсть б~ъ мр~твыхъ, н^о б~ъ живыхъ; Вы^ оу^бо мно'ѕи прелща'етеся”
28
І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей?
28
І$ пристђп'ль е^ді'нъ эT книжникъ, слы'шавъ и^хъ стяза'ющяся, и^ видњвᲆ ја%ко до'брњ эTвњща` и^м#, въпроси` е^го, каа` е^сть пр'ьваа всњхъ ꙁа'повњдїи;
29
Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний.
29
і^с~ же эTвњща е^мђ. ја%ко пр'ьвњиши всXњ ꙁа'повњдїи, слы'ши і^ил~ю. г~ь бг~ъ вашъ, г~ь е^ді'нъ е^сть”
30
І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь!
30
И$ възлю'биши г~а б~а твое^го всњмъ срDцемъ твоиM, и^ всею дш~ею` твоею`, и^ всњмъ оу^мо'мᲆ твои^мъ, и^ всею` крњ'постїю твоею`. сїа е^сть пр'ьваа ꙁа'повᲇдь”
31
І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає.
31
И$ втора'а подобна е'й. въꙁлю'биши бли'жняго свое^го ја^ко самъ себе`” Бо'лши сею` и'на ꙁа'повњдь нњсть”
32
Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього;
32
И$ рече е^мђ кни'ж#никъ. до'брњ оу^чи'телю въи'стинђ рече, ја%ко е^ді'нъ е^сть б~ъ и^ нњсть иn ра'звњ е^го.
33
і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви.
33
и^ е^же любити е^го всMњ срDцем#, и^ всњмъ ра'ꙁђмомъ, и^ всею дш~ею, и^ всею крњ'постїю. и^ е^же люби'ти бли'жняго ја%ко себе. бо'ле е^сть всњхъ вс^есъжже'нїи и^ жрътвᲆ”
34
Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.
34
І$с~ же видњв#, ја%ко смыслено эTвњща`, рече е^мђ, не дале'че е^си эT црsтвїа бж~їа” И$ никто'же смњ'аше ктомђ е^го въпроси'ти”
35
Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів?
35
И эTвњща'въ і^с~, гл~аше, оу^ча` въ цр~ькви” Ка'ко гл~ютъ кни'жницы, ја^ко х~с сн~ь е^сть дввDъ;
36
Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх — підніжжям ніг Твоїх.
36
то'и бо^ дв~дъ рече дх~омъ ст~ымъ. гл~а г~ь гв~и мое^мђ, сњди ѓ^деснђю мене`, дондеже положђ врагы` твоя поDножїе нога'ма твои'ма”
37
Отже, сам Давид називає Його Господом — як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою.
37
Са'мъ оу^бо дввDъ гл~етъ е^го г~а, и^ эTкђдђ сн~ь е^мђ е^сть; и^ мно'гъ нароD послђшаше е^го в# сла'дость”
38
І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях,
38
І$ гл~аше и^мъ въ оу^че'нїи свое'мъ. блюдњтеся эT кни'жникъ хотя'щихъ въ ѓ^дњя'нихъ ходити. и^ цњлова'нїа на тр'ъжищыхъ,
39
сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, —
39
и^ пр'еже сњда'нїа на со'нмищыхъ, и^ прьво възлеженїа на вечерXњ,
40
ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.
40
поя^да'юще до'мы в#довицъ, и^ непщеванїемъ далече моля'щеся. сїи прїимђтъ ли'шше ѓ^сђжDенїе”
41
І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато.
41
И$ сњ'дъ і^с~ пря'мо съкро'вищномђ храни'лищђ, зря'ше ка'ко народъ мещет мњдь въ съкро'вищное храни'лище. и мно'ѕи бога'тїи вмњтахђ многа.
42
Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант.
42
и^ пришеDши е^ді'на в#дови'ца оу^бо'га, вᲆве'рже лњптњ дв^њ, е^же е^сть кодра'н#тъ”
43
Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю,
43
И$ приꙁвавъ оу^чн~кы своя, рече и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко вдови'ца сїа оу^бо'гаа мно'жае всњхᲆ в#ве'рже в#мњта'ющыX вᲆ скро'вищное храни'лище.
44
бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.
44
вси` б^о эT и^ꙁбы'тка свое^го в#врьго'шя. сїа' же эT лише'нїа свое^го, вс^я е^ли'ка и^мя'ше в#ве'рже вс^е житїе свое`”