Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 12
Українською (п. Філарета)
Архангельське Євангеліє, 1092р.
1
І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав.
1
И начzтъ имъ притъчами глаголати: виноградъ чловэкъ насади. и огради и оплотъмь. и ископа точило и съзъда стълпъ и въдасть и тzжателемъ и отиде.
2
І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника.
2
и посла къ тzжателемъ рабъ въ врэмz да отъ тzжатель прииметь отъ плодъ винограда.
3
Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим.
3
они же ѥмъше и бишz и посълашz тъщь.
4
Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям.
4
и пакы посъла къ нимъ другыи рабъ. и того камениѥмь бивъше пробишz главѫ ѥму и посълашz и бесчьстьна.
5
І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали.
5
и пакы иного посъла. и того убиша. и ины многы овы биѭще овы же убивѭще.
6
Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.
6
ѥще же имэаше ѥдиного сына възлюблѥнааго своѥго. посъла и того къ нимъ послэдь глаголѩ яко посрамляѭть сz сына моѥго.
7
Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша.
7
они же тzжатели къ себэ рекошz яко сь ѥсть наслэдьникъ. придэте убиэмъ и и наше бѫдеть достояниѥ.
8
І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.
8
и ѥмъше и убишz и изврьгошz и вънъ из винограда.
9
Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.
9
чьто убо сътворить господь винограда; придеть и погубить тzжателѩ и дасть виноградъ инэмъ.
10
Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем.
10
ни ли сихъ кънигъ чьли камень ѥгоже не врэду сотворишz зиждѫщеи сь бысть въ главѫ ѫгълу.
11
Це від Господа, і дивним є в очах наших.
11
отъ господа бысть си и ѥсть дивьна въ очию нашею;
12
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.
12
и искаахѫ ѩти и и убояшz сz народа. разумэшz бо яко къ нимъ рече притъчѫ. и оставльше и отидошz.
13
І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові.
13
и посълашz къ нѥму ѥдины отъ фарисеи и иродианъ да и бышz обльстили словъмь.
14
Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?
14
они же пришьдъше глаголашz ѥму: учителю вэмъ яко истиньнъ ѥси и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лице чловэкомъ. нъ въ истинѫ пѫти божию учиши. достоить ли дати киньсъ кесареви или ни; дамъ ли или не дамъ;
15
Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його.
15
онъ же вэды ихъ лицемэриѥ рече имъ: чьто мz искушаѥте; принесэте ми пэнzзь да виждѫ.
16
Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря.
16
они же принесошz. и глагола имъ: чии ѥсть образъ сь и написаниѥ; они же рэшz ѥму: кесаревъ.
17
Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.
17
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: кесарева въздадите кесареви и божиz богови. и чудишz сz о нѥмь.
18
Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує воскресіння, і запитали Його, кажучи:
18
И придошz садукеи къ нѥму иже глаголѭть не быти въскрьшению. и въпросишz и глаголѭще:
19
Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму.
19
учителю муѶси написа намъ яко аще кому братъ умьреть и оставить женѫ а чzдъ не оставить. да поиметь братъ женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго.
20
Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей.
20
бэ же седмь братиѩ и пьрвыи поѩтъ женѫ и умираѩ не остави сэмене.
21
Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само.
21
и въторыи поѩтъ ѭ и умьрэтъ и тъ не остави сэмене. и третии такожде.
22
Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка.
22
и поѩшz ѭ седмь и не оставишz сэмене. послэдь вьсэхъ умьрэтъ и жена.
23
Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.
23
въ въскрьшениѥ убо ѥгда въскрьснѫть которому ихъ будеть жена; седмь бо ихъ имэшz ѭ женѫ.
24
Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої?
24
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: не сего ли ради блѫдите не вэдѫще кънигъ ни силы божиѩ;
25
Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах.
25
ѥгда бо из мрьтвыихъ въскрьснѫть ни женzть сz ни посягаѭть нъ сѫть яко ангели на небесехъ.
26
А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?
26
а о мрьтвыихъ яко въстанѫть нэсте ли чьли въ кънигахъ муѶсеовахъ при кѫпинэ како рече ѥму богъ глаголѩ: азъ богъ авраамль и богъ исааковъ и богъ иаковль;
27
Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.
27
нэсть богъ мрьтвыихъ нъ богъ живыихъ. вы убо много блѫдите.
28
І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей?
Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього;
32
и рече ѥму кънижьникъ: добрэ учителю въ истинѫ рече. яко ѥдинъ ѥсть богъ и нэсть иного развэ ѥго.
33
і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви.
33
и ѥже любити и вьсэмь срьдьцьмь и вьсэмь разумъмь и вьсеѭ душеѭ и вьсеѭ крэпостиѭ и иже любить искрьняаго яко самъ себе болѥ ѥсть вьсэхъ трэбъ и жрьтвъ.
34
Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.
34
исусъ же видэвъ и яко съмысльно отъвэща рече ѥму: не далече ѥси отъ царьствия божия. и ни къто же не съмэаше ѥго кътому въпросити.
35
Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів?
35
И отъвэщавъ исусъ глаголааше учz въ црькъви: како глаголѭть кънижьници яко христосъ сынъ давыдовъ ѥсть;