Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити.
1
Бё же пaсха и3 њпрэсн0цы по двою2 днjю: и3 и3скaху ґрхіерeє и3 кни1жницы, кaкw є3го2 лeстію є4мше ўбію1тъ:
2
Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
2
глаг0лаху же: (но) не въ прaздникъ, є3дA [да не] кaкw молвA бyдетъ лю1дска.
3
І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
3
(За? …G.) И# сyщу є3мY въ виfaніи, въ домY сjмwна прокажeннагw, возлежaщу є3мY, пріи1де женA, и3мyщи ґлавaстръ мЂра нaрднагw пістікjа многоцённа: и3 сокрyшши ґлавaстръ, возливaше є3мY на главY.
4
Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
4
Бsху же нёцыи негодyюще въ себЁ и3 глаг0люще: почто2 ги1бель сіS мЂрнаz бhсть;
5
Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
5
можaше бо сіE продано2 бhти вsщше тріeхъ сHтъ пBнzзь и3 дaтисz ни1щымъ. И# прещaху є4й.
6
Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
6
Ї}съ же речE: њстaвите ю5: что2 є4й труды2 даетE; добро2 дёло содёла њ мнЁ.
7
Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте.
7
Всегдa бо ни1щыz и4мате съ соб0ю, и3 є3гдA х0щете, м0жете и5мъ добро2 твори1ти: менe же не всегдA и4мате.
8
Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння.
8
Е$же и3мЁ [возм0же] сіS, сотвори2: предвари2 помaзати моE тёло на погребeніе.
9
Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила.
9
Ґми1нь гlю вaмъ: и3дёже ѓще проповёстсz є3ђліе сіE во всeмъ мjрэ, и3 є4же сотвори2 сіS, глаг0лано бyдетъ въ пaмzть є3S.
10
І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм.
10
(За? …д7.) И# їyда їскаріHтскій, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, и4де ко ґрхіерeємъ, да предaстъ є3го2 и5мъ.
11
Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його.
11
Nни1 же слhшавше возрaдовашасz и3 њбэщaша є3мY срeбреники дaти. И# и3скaше, кaкw є3го2 въ ўд0бно врeмz предaстъ.
12
У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо.
12
И# въ пeрвый дeнь њпрэснHкъ, є3гдA пaсху жрsху, глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: гдЁ х0щеши, шeдше ўгот0ваемъ, да ћси пaсху;
13
І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
13
И# послA двA t ўчн7къ свои1хъ и3 гlа и4ма: и3ди1та во грaдъ: и3 срsщетъ вaсъ человёкъ въ скудeльницэ в0ду носS: по нeмъ и3ди1та,
14
і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками?
14
и3 и3дёже ѓще вни1детъ, рцhта господи1ну д0му, ћкw ўч™ль гlетъ: гдЁ є4сть витaлница, и3дёже пaсху со ўчн7ки6 мои1ми снёмъ;
15
І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
15
и3 т0й вaма покaжетъ г0рницу вeлію, п0стлану, гот0ву: тY ўгот0вайта нaмъ.
16
І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску.
16
И# и3зыд0ста ўчн7к† є3гw2, и3 пріид0ста во грaдъ, и3 њбрэт0ста, ћкоже речE и4ма: и3 ўгот0васта пaсху.
17
Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
17
И# вeчеру бhвшу пріи1де со nбэманaдесzте.
18
І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене.
18
И# возлежaщымъ и5мъ и3 kдyщымъ, речE ї}съ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS, kдhй со мн0ю.
19
Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я?
19
Nни1 же начaша скорбёти и3 глаг0лати є3мY є3ди1нъ по є3ди1ному: є3дA ѓзъ; И# другjй: є3дA ѓзъ;
20
Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо.
20
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, њмочи1вый со мн0ю въ соли1ло.
21
Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
21
Сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ: г0ре же человёку томY, и4мже сн7ъ чlвёческій предaстсz: д0брэе бhло бы є3мY, ѓще не бы2 роди1лсz человёкъ т0й.
22
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
22
И# kдyщымъ и5мъ, пріeмь ї}съ хлёбъ, (и3) блгcви1въ, преломи2 и3 дадE и5мъ, и3 речE: пріими1те, kди1те: сіE є4сть тёло моE.
23
І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі.
23
И# пріи1мъ чaшу, хвалY воздaвъ, дадE и5мъ: и3 пи1ша t неS вси2.
24
І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
24
И# речE и5мъ: сіS є4сть кр0вь моS н0вагw завёта, за мнHги и3зливaема:
25
Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
25
ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ктомY не и4мамъ пи1ти t плодA л0знагw до днE тогw2, є3гдA є5 пію2 н0во во цrтвіи б9іи.
26
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
26
И# воспёвше и3зыд0ша въ г0ру є3леHнскую.
27
І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці.
27
И# гlа и5мъ ї}съ, ћкw вси2 соблазнитeсz њ мнЁ въ н0щь сію2: пи1сано бо є4сть: поражY пaстырz, и3 разhдутсz џвцы.
28
По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї.
28
Но пот0мъ, є3гдA воскrну, варsю вы2 въ галілeи.
29
Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
29
Пeтръ же речE є3мY: ѓще и3 вси2 соблазнsтсz, но не ѓзъ.
30
І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
30
И# гlа є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, ћкw ты2 днeсь въ н0щь сію2, прeжде дaже втори1цею пётель не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2.
31
Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
31
Џнъ же мн0жае глаг0лаше пaче: ѓще (же) ми2 є4сть съ тоб0ю и3 ўмрeти, не tвeргусz тебє2. Тaкожде и3 вси2 глаг0лаху.
32
Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
32
И# пріид0ша въ вeсь, є4йже и4мz геfсимaніа: и3 гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: сэди1те здЁ, д0ндеже шeдъ помолю1сz.
33
І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати.
33
И# поsтъ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна съ соб0ю: и3 начaтъ ўжасaтисz и3 тужи1ти.
34
І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте.
34
И# гlа и5мъ: приск0рбна є4сть дш7A моS до смeрти: бyдите здЁ и3 бди1те.
35
І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця.
35
И# прешeдъ мaлw, падE на земли2 и3 молsшесz, да, ѓще возм0жно є4сть, ми1мw и4детъ t негw2 чaсъ:
36
І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти.
36
и3 гlаше: ѓвва џ§е, вс‰ возмHжна тебЁ: ми1мw неси2 t менє2 чaшу сію2: но не є4же ѓзъ хощY, но є4же ты2.
37
Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години?
37
И# пріи1де, и3 њбрёте и5хъ спsщихъ, и3 гlа петр0ви: сjмwне, спи1ши ли; не возм0глъ є3си2 є3ди1нагw часA побдёти;
38
Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
38
бди1те и3 моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть: дyхъ ќбw б0дръ, пл0ть же немощнA.
39
І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово.
39
И# пaки шeдъ помоли1сz, т0жде сл0во рeкъ.
40
І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
40
И# возврaщьсz њбрёте | пaки спsща: бsху бо nчесA и5мъ тsгwтна: и3 не вёдzху, что2 бhша є3мY tвэщaли.
41
І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
41
И# пріи1де трети1цею и3 гlа и5мъ: спи1те пр0чее и3 почивaйте: приспЁ конeцъ, пріи1де чaсъ: сE, предаeтсz сн7ъ чlвёческій въ рyки грёшникwмъ:
42
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене.
42
востaните, и4демъ: сE, предаsй мS прибли1жисz.
43
І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин.
43
(За? …е7.) И# ѓбіе, є3щE є3мY гlющу, пріи1де їyда, є3ди1нъ сhй t nбоюнaдесzте, и3 съ ни1мъ нар0дъ мн0гъ со nрyжіемъ и3 дрек0льми, t ґрхіерє1й и3 кни6жникъ и3 стaрєцъ.
44
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
44
Дадe же предаsй є3го2 знaменіе и5мъ, глаг0лz: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть: и3ми1те є3го2 и3 веди1те (є3го2) сохрaннw.
45
І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.
45
И# пришeдъ, ѓбіе пристyпль къ немY, глаг0ла (є3мY): раввJ, раввJ. И# њблобызA є3го2.
46
А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
46
Nни1 же возложи1ша рyцэ свои2 на него2 и3 ћша є3го2.
47
Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо.
47
Е#ди1нъ же нёкто t стоsщихъ и3звлeкъ н0жъ, ўдaри рабA ґрхіерeова и3 ўрёза є3мY ќхо.
48
Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
48
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS;
49
Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання.
49
По вс‰ дни6 бёхъ при вaсъ въ цeркви ўчS, и3 не ћсте менE: но да сбyдетсz писaніе.
50
Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
50
И# њстaвльше є3го2, вси2 бэжaша.
51
Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його.
51
И# є3ди1нъ нёкто ю4ноша и4де по нeмъ, њдёzнъ въ плащани1цу по нaгу: и3 ћша того2 ю4ношу.
52
Але він, покинувши покривало, голим утік від них.
52
Џнъ же њстaвль плащани1цу, нaгъ бэжA t ни1хъ.
53
І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини.
53
И# вед0ша ї}са ко ґрхіерeю: и3 снид0шасz къ немY вси2 ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы.
54
Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
54
И# пeтръ и3здалeча в8слёдъ є3гw2 и4де до внyтрь во дв0ръ ґрхіерeовъ: и3 бЁ сэдS со слугaми и3 грёzсz при свэщи2 [при nгни2].
55
Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
55
Ґрхіерeє же и3 вeсь с0нмъ и3скaху на ї}са свидётелства, да ўмертвsтъ є3го2: и3 не њбрэтaху.
56
Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились.
56
Мн0зи бо лжесвидётелствоваху на него2, и3 р†вна свидётєлства не бsху.
57
І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили:
57
И# нёцыи востaвше лжесвидётелствоваху на него2, глаг0люще:
58
ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
58
ћкw мы2 слhшахомъ є3го2 гlюща, ћкw ѓзъ разорю2 цeрковь сію2 рукотворeную и3 треми2 дeнми и4ну нерукотворeну сози1жду.
59
Але й таке свідчення їхнє не сходилось.
59
И# ни тaкw рaвно бЁ свидётелство и4хъ.
60
Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
60
И# востaвъ ґрхіерeй посредЁ, вопроси2 ї}са, глаг0лz: не tвэщавaеши ли ничесHже; что2 сjи на тS свидётелствуютъ;
61
Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
61
Џнъ же молчaше и3 ничт0же tвэщавaше. Пaки ґрхіерeй вопроси2 є3го2 и3 глаг0ла є3мY: тh ли є3си2 хrт0съ, сн7ъ блгcвeннагw;
62
Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними.
62
Ї}съ же речE: ѓзъ є4смь: и3 ќзрите сн7а чlвёческаго њ деснyю сэдsща си1лы и3 грzдyща со w4блаки небeсными.
63
Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки?
63
Ґрхіерeй же растерзaвъ ри6зы сво‰, глаг0ла: что2 є3щE трeбуемъ свидётелей;
64
Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти.
64
слhшасте хулY: что2 вaмъ мни1тсz; Nни1 же вси2 њсуди1ша є3го2 бhти пови1нна смeрти.
65
І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
65
И# начaша нёцыи плювaти нaнь, и3 прикрывaти лицE є3гw2, и3 мyчити є3го2, и3 глаг0лати є3мY: прорцы2. И# слуги6 по лани1тома є3го2 біsху.
66
Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика
66
И# сyщу петр0ви во дворЁ ни1зу, пріи1де є3ди1на t рабhнь ґрхіерeовыхъ,
67
і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином.
67
и3 ви1дэвши петрA грёющасz, воззрёвши на него2, глаг0ла: и3 ты2 съ назарzни1номъ ї}сомъ бhлъ є3си2.
68
Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
68
Џнъ же tвeржесz, глаг0лz: не вёмъ, нижE знaю, что2 ты2 глаг0леши. И# и3зhде в0нъ на преддв0ріе: и3 ґлeктwръ возгласи2.
69
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
69
И# рабhнz ви1дэвши є3го2 пaки, начaтъ глаг0лати предстоsщымъ, ћкw сeй t ни1хъ є4сть.
70
Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа.
70
Џнъ же пaки tметaшесz. И# помaлэ пaки предстоsщіи глаг0лаху петр0ви: вои1стинну t ни1хъ є3си2: и4бо галілeанинъ є3си2, и3 бесёда твоS под0битсz.
71
Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
71
Џнъ же начA роти1тисz и3 клsтисz, ћкw не вёмъ чlвёка сегw2, є3г0же вы2 глаг0лете.
72
Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати.
72
И# втор0е ґлeктwръ возгласи2. И# помzнY пeтръ гlг0лъ, є3г0же речE є3мY ї}съ, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ двакрaты, tвeржешисz менє2 трикрaты. И# начeнъ плaкашесz.