Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові.
1
И абиѥ на утрэи съвэтъ сътворьше архиереи съ старьци и кънижьникы и вьсь съньмъ съвzзавъше исуса ведошz и прэдашz и пилатови.
2
Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
2
и въпроси и пилатъ: ты ли ѥси царь иудеискъ; онъ же отъвэщавъ рече ѥмµ: ты глаголѥши.
3
І первосвященики звинувачували Його багато в чому.
3
и глаголаахѫ на нь архиереи мъного. онъ же ни чьсо же не отъвэщавааше.
4
Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе?
4
пилатъ же пакы въпрашааше и глаголѩ: не отъвэщаваѥши ли ни чьсо же; виждь колико на тz съвэдэтельствуѭть.
5
Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався.
5
исусъ же кътому ни чесо же не отъвэща яко дивити сz пилатови.
6
На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
6
на вьсякъ же праздьникъ отъпущааше имъ ѥдиного съвzзьня ѥгоже прошаахѫ.
7
Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
7
бэ же нарицаѥмыи варавъва съ своими ковьникы съвzзанъ иже въ ковэ убииство сътворишz.
8
І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них.
8
и възъпивъ народъ начzшz просити якоже присно творяаше имъ.
9
Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
9
пилатъ же отъвэща имъ глаголѩ: хощете ли да отъпущѫ вамъ царя иудеиска;
10
Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики.
10
вэдэаше бо яко зависти ради прэдашz и архиереи.
11
Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
11
архиереи же поманѫша народу да паче варавъву отъпустить имъ.
12
Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським?
12
пилатъ же пакы отъвэщавъ рече имъ: чьто убо хощете сътворѭ ѥгоже глаголѥте царя иудеиска;
13
Вони знову закричали: розіпни Його.
13
они же пакы възъпишz глаголѭще: пропьни и.
14
Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його!
14
пилатъ же глаголааше имъ: чьто бо зъло сътвори; они же лише възъпишz пропьни и.
15
Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
15
пилатъ же хотz народу похоть сътворити пусти имъ варавъвѫ. и прэдасть имъ исуса бивъ да и пропьнѫть.
16
Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
16
воини ведоша iс7а. на дворъ каиафинъ. ѥже ѥсть преторъ. и съзъваша вьсю спvрU.
17
і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
17
и облекоша ѥго въ багъръ. и възложиша на нь съплетъше вэньць. тьрновъ.
18
і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський!
18
начаша и цэловати. радUисz цrю. июдеискъ.
19
І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.
19
и бияхU ѥго тръстью по главэ. и пльвахU на нь. и прегыбающе колэнэ. покланяхUсz ѥмU.
20
Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти.
20
и ѥгда порUгашасz ѥмU. съвлекоша съ нѥго багрzницю. и облекоша и въ ризы своя. и изведоша и да распьнUть.
21
І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
21
и задэша иномU мимоходzщю. симонU кvринеискU. идUщю съ села. оц7ю алеxандровU. и рUфовU. да възьметь крьc ѥго.
22
І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце.
22
и приведоша и на мэсто голгоfа. ѥже ѥсть съказаѥмо. лъбово мэсто.
23
І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
23
и даяхU ѥмU пити оцьтzно вино. wнъ же не прия.
24
Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
24
и расъпьнъше и. раздэлиша ризы ѥго. метающе жребия о ня. кто что възьметь.
25
Була третя година, і розіп’яли Його.
25
бэ же година третияя. и распzша ѥго.
26
І був напис провини Його: Цар Юдейський.
26
и бэ написаниѥ вины ѥго. написано. цrь иUдеискъ.
27
З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
27
и съ нимь распzша два разбоиника. ѥдиного wдеснUю. а дрUгааго wшююю ѥго.
28
І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний.
28
и събыcтсz писаноѥ. ѥже гlѥть. и съ безаконьникы причьтенъ быc.
29
Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш!
29
и мимоходzщеи хUлzхU ѥго. покывающе главами своими. и гlюще. Uва. разарzя црк7вь. и трьми дн7ьми съзидая.
30
Спаси Себе Самого і зійди з хреста.
30
сп©исz самъ. и съниди съ крьcта.
31
Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
31
тако же и архиереи рUгающесz. съ книжьникы. дрUгъ къ дрUгU гlаахU. ины сп7се себе ли не можеть сп7сти.
32
Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
32
х©ъ цrь из7лѥвъ. да сънидеть нынэ съ кrта. да видимъ и вэрU имемъ ѥмU. и распzтии съ нимь. поношахU ѥмU.
33
О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
33
бывъши же годинэ. шестэи. тьма бы по всеи земли. до годины девzтыя.
34
О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
34
и въ годінU девzтUю. възъпи I© гласъмь великъмь. гlя. или. или. илима савахъfани. ѥже ѥсть съказаѥмо. б7е б7е мои. въ чьто мz остави.
35
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе.
35
и нэции t стоящиихъ. слышавъше гlаахU. яко се илию зоветь.
36
А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
36
текъ же нэкыи. напълнивъ гUбU оцьта. и възньзь на тръсть. напаяше ѥго. не дэите да видимъ. аще приидеть илия. да сп©ть ѥго.
37
Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух.
37
I© же пUстивъ глаc великъ издъше.
38
І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
38
и запона цр7квьная. раздрасz на двоѥ. съвыше дониже.
39
Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
39
видэвъ же кентUриwнъ. стоя противU ѥмU. яко тако възпивъ издъше. рече въистинU члв7къ сь сн7ъ б9ии бэ.
40
Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
40
бzхU же и жены издалеча зрzще. въ нихъ бэ. мария магдалыни. и мария. иякова малааго. и м™и иосиова. и саломи.
41
які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.
41
яже ѥгда бэ въ галилеи. по нѥмь хожаахU и слUжаахU ѥмU. и ины многы. пришьдъшая съ нимь. въ иер©лмъ.
42
І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою].
42
и уже поздэ бывъшу понѥже бэ параскеви къ пасцэ ѥже ѥсть къ сѫботэ.
43
Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове.
43
пришьдъ иwсифъ t аримаfеа. бlгоwбразьнъ съвэтьникъ. иже тъ бэ чая цр7ства. б9ия. и дьрзнUвъ въниде къ пилатU. и проси тэла iс7ва.
44
Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
44
пилатъ же дивисz. аще Uже Uмре. и призвавъ кентUриона. въпроси ѥго. аще Uже Uмьрлъ ѥсть.
45
І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
45
и Uвэдэвъ t кентUриона. въда тэло иосифови.
46
Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
46
и кUпи плащаницю. и съньмъ ѥго повивъ плащаницю. и въложи ѥго въ гробъ. иже бэ исэченъ t камене. и привали камень на двьри гробU.
47
Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.
47
мария же магдалыни. и мариа иосиова. зьрzста къде ѥго полагахU.