Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку.
1
И вни́де па́ки въ со́нмище: и бѣ́ та́мо человѣ́къ, су́ху имы́й ру́ку.
2
І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його.
2
И назира́ху Єго́, а́ще въ суббо́ты исцѣли́тъ єго́, да На́нь возглаго́лютъ.
3
Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині.
3
И глаго́ла человѣ́ку су́ху иму́щему ру́ку: ста́ни посредѣ́.
4
А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали.
4
И глаго́ла и́мъ: досто́итъ ли въ суббо́ты добро́ твори́ти, или́ зло́ твори́ти? Ду́шу спасти́, или́ погуби́ти? Они́ же молча́ху.
5
І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга.
5
И воззрѣ́въ на ни́хъ со гнѣ́вомъ, скорбя́ о окамене́ніи серде́цъ и́хъ, глаго́ла человѣ́ку: простри́ ру́ку твою́. И простре́: и утверди́ся рука́ єго́ цѣла́ я́ко друга́я.
6
Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його.
6
И изше́дше фарісе́є, а́біє со иродіа́ны совѣ́тъ творя́ху На́нь, ка́ко Єго́ погубя́тъ.
7
Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї,
7
Іису́съ же отъи́де со ученики́ Свои́ми къ мо́рю: и мно́гъ наро́дъ от Галіле́и по Не́мъ и́де, и от Іуде́и,
8
з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості.
8
и от Ієрусали́ма, и от Ідуме́и, и со о́наго по́лу Іорда́на. И от Ти́ра и Сідо́на мно́жество мно́гоє, слы́шавше, єли́ка творя́ше, [и] пріидо́ша къ Нему́.
9
І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього.
9
И рече́ ученико́мъ Свои́мъ, да кора́бль бу́детъ у Него́ наро́да ра́ди, да не стужа́ютъ Єму́.
10
Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його.
10
Мно́ги бо исцѣли́, я́коже напада́ти на Него́, да Єму́ прико́снутся, єли́цы имѣя́ху ра́ны.
11
І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий.
11
И ду́си нечи́стіи, єгда́ ви́дяху Єго́, припада́ху къ Нему́ и зва́ху, глаго́люще, я́ко Ты́ єси́ Сы́нъ Бо́жій.
12
Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим.
12
И мно́го преща́ше и́мъ, да не явле́на Єго́ сотворя́тъ.
13
Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього.
13
И взы́де на гору́ и призва́, и́хже хотя́ше Са́мъ: и пріидо́ша къ Нему́.
14
І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь,
14
И сотвори́ двана́десяте, да бу́дутъ съ Ни́мъ, и да посыла́єтъ и́хъ проповѣ́дати,
15
і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів.
15
и имѣ́ти вла́сть цѣли́ти неду́ги и изгони́ти бѣ́сы:
16
І поставив Симона, давши йому ім’я Петро,
16
и нарече́ Сі́мону и́мя Пе́тръ:
17
Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові»,
17
и Іа́кова Зеведе́ова и Іоа́нна бра́та Іа́ковля: и нарече́ и́ма имена́ Воанерге́съ, є́же є́сть сы́на гро́мова:
18
Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта
18
и Андре́а, и Філі́ппа, и Варѳоломе́а, и Матѳе́а, и Ѳому́, и Іа́кова Алфе́ова, и Ѳадде́а, и Сі́мона Канані́та,
19
та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.
19
и Іу́ду Іскаріо́тскаго, и́же и предаде́ Єго́.
20
Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти.
20
И пріидо́ша въ до́мъ: и собра́ся па́ки наро́дъ, я́ко не мощи́ и́мъ ни хлѣ́ба я́сти.
21
І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі.
21
И слы́шавше и́же бя́ху у Него́, изыдо́ша, да и́мутъ Єго́: глаго́лаху бо, я́ко неи́стовъ є́сть.
22
А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів.
22
И кни́жницы, и́же от Ієрусали́ма низше́дшіи, глаго́лаху, я́ко Веєльзеву́ла и́мать и я́ко о кня́зи бѣсо́встѣмъ изго́нитъ бѣ́сы.
23
І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану?
23
И призва́въ и́хъ, въ при́тчахъ глаго́лаше и́мъ: ка́ко мо́жетъ сатана́ сатану́ изгони́ти?
24
Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те.
24
И а́ще ца́рство на ся́ раздѣли́тся, не мо́жетъ ста́ти ца́рство то́:
25
І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той.
25
и а́ще до́мъ на ся́ раздѣли́тся, не мо́жетъ ста́ти до́мъ то́й:
26
І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його.
26
и а́ще сата́на воста́ на ся́ са́мъ и раздѣли́ся, не мо́жетъ ста́ти, но коне́цъ и́мать.
27
Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його.
27
Никто́же мо́жетъ сосу́ды крѣ́пкаго, вше́дъ въ до́мъ єго́, расхи́тити, а́ще не пе́рвѣє крѣ́пкаго свя́жетъ: и тогда́ до́мъ єго́ расхи́титъ.
28
Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили;
28
Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́ отпу́стятся согрѣше́нія сыно́мъ человѣ́ческимъ, и хуле́нія, єли́ка а́ще восхуля́тъ:
29
хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду.
29
а и́же восху́литъ на Ду́ха Свята́го, не и́мать отпуще́нія во вѣ́ки, но пови́ненъ є́сть вѣ́чному суду́.
30
Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух.
30
Зане́ глаго́лаху: ду́ха нечи́стаго и́мать.
31
Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його.
31
Пріидо́ша у́бо Ма́ти и бра́тія Єго́, и внѣ́ стоя́ще посла́ша къ Нему́, зову́ще Єго́.
32
Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе.
32
И сѣдя́ше наро́дъ о́крестъ Єго́. Рѣ́ша же Єму́: се́, Ма́ти Твоя́ и бра́тія Твоя́ [и сестры́ Твоя́] внѣ́ и́щутъ Тебе́.
33
І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої?
33
И отвѣща́ и́мъ, глаго́ля: кто́ є́сть ма́ти Моя́, или́ бра́тія Моя́?
34
І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
34
И согля́давъ о́крестъ Себе́ сѣдя́щыя, глаго́ла: се́, ма́ти Моя́ и бра́тія Моя́:
35
бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя.
35
и́же бо а́ще сотвори́тъ во́лю Бо́жію, се́й бра́тъ Мо́й и сестра́ Моя́ и ма́ти [Ми́] є́сть.