¹

І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську.

¹

И прїидо'ша на ѓ^нъ полᲆ мо'рю, въ странђ гадари'нскђю”

²

І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого;

²

І$ и^злњз#шђ е^мђ и^с корабля, а%бїе срњте е^го эT гробъ чл~къ, в# дђ'сњ нечи'стњ,

³

він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами,

³

и^же жили'ще и^мяше въ гробњхъ. и^ ни вери'гами никтоже можа'ше е^го свяꙁа'ти.

⁴

бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його.

⁴

ꙁане е^мђ мно'гажDы пђты и^ ю'жи желњꙁны свя'ꙁанђ сђщђ, и^ растръꙁа'тися эT него ю'жемъ желњꙁномъ и^ пђтоM съкрђша'тися, и^ никтоже можаше е^го оу^мђ'чити.

⁵

Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння.

⁵

и^ вы'нђ нощь и^ дн~ь въ гробњхъ и^ в горахъ б^њ, вопїа и^ тлъкыися ка'менїемъ”

⁶

Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому.

⁶

Оу^зрњв# же і^с~а и^ꙁдале'че, тече`, и^ поклони'ся е^мђ,

⁷

І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!

⁷

и^ въꙁъпи гл~сомъ ве'лїемъ, рече. что` мнњ и^ тебњ і^с~е сн~е б~а вышняго; ꙁаклина'ю т^я бг~ом#, не мђ'чи мене.

⁸

Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.

⁸

гл~аше б^о е^мђ. и^ꙁыди дђше нечи'сᲄыи эT чл~ка”

⁹

І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас.

⁹

И$ въпрашаше е^го, что` т^и е^сть и^мя; и^ эTвњща гл~я, легеѓ^нъ и'мя мнњ, ја%ко мно'ѕи е^смы,

¹⁰

І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї.

¹⁰

и^ моли'шя его мно'го, да не по'слетъ иX вн^њ страны”

¹¹

Паслось же там біля гори велике стадо свиней.

¹¹

Бњ же т^ђ при горᲇ стадо сви'но ве'лїе пасо'мо.

¹²

І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.

¹²

и^ моли'шя е^го вс^и бњ'си гл~юще. посли' н^ы в# свинїа, да в н^я вни'демъ.

¹³

Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.

¹³

и^ повелњ и^мъ а^бїе і^с~” И$ і^ꙁшеDше дђ'си нечи'стїи, в#нидошя в# свинїя. и^ оу^стреми'ся ста'до по' брегђ в# море, бњхђ же ја^ко двᲇ ты'сђщи, и^ оу^топа'хђ в мо'ри.

¹⁴

Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.

¹⁴

пасђщїи же свинїя, бњжашя, и^ въꙁвњсти'шя въ градњ и^ в се'лех#” И$ і^зыдо'ша ви'дњти что е^сть бы'вшее.

¹⁵

Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.

¹⁵

и^ прїидо'шя къ іс~ови, и^ видњша бњснова'вшагося, сᲇдяща, и^ ѓ^блъче'на, и^ смы'сляща, и^мњвшаго легеѓ^нъ, и^ оу^боа'шяся.

¹⁶

Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.

¹⁶

повњдашя же и^мъ видњвшеи`, ка'ко бысть бњсномђ, и^ ѓ^ свинїяхъ”

¹⁷

І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх.

¹⁷

И$ нача'шя молити его. эTи^ти эT предњ'лъ и^хъ”

¹⁸

І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним.

¹⁸

И$ влњзшђ е^мђ в# корабль, моля'ше е^го бњснова'выися, дабы бы'лъ с нимъ”

¹⁹

Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе.

¹⁹

І$с~ же не дастъ е^мђ, н^о рече емђ. и^ди` в доM твои к# твои^мъ, и^ въꙁвњсти и^м#, е^ли'ка т^и г~ь сотвори`, и^ поми'лова т^я”

²⁰

І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися.

²⁰

И$ і'де, и^ нача проповњ'дати в# десятигра'дњ, е^ли'ка сътвори е^мђ і^с~, и^ вс^и дивля'хђся”

²¹

Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря.

²¹

И$ прешеDшђ і^с~ђ в# корабли па'ки на ѓ^нъ полъ. събрася наро'дъ многъ ѓ^ неM, и^ бњ при' мори”

²²

І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його

²²

И$ с^е прїиде е^ді'нъ эT а^рхїсинагогъ, и'менемъ и^а^и'ръ, и^ видњвъ е^го, паде` при ногђ е^го.

²³

і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива.

²³

и^ моляше е^го много гл~я, ја%ко дщ^и моа` на кончи'нњ е^сть, да пришеD въꙁложи'ши на ню рђ'цњ, ја%ко да сп~се'тся и^ жива бђ'детъ.

²⁴

Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.

²⁴

и^ і'де с ни'мъ, И/ по немъ и^дяхђ народи мно'зи, и^ оу^гнњта'хђ е^го”

²⁵

Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,

²⁵

И$ жена` нњ'каа сђщи в точе'нїи кро'ве, лTњ дванадесяте,

²⁶

багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, —

²⁶

и^ мно'го пострада'вши эT многъ врачеv, і^ и^зда'вши своя вс^я, и^ ни е^ді'ноа польꙁы ѓ^брњтши, н^о паче в# горше пришеDши,

²⁷

почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його,

²⁷

слы'шавши ѓ^ і^с~њ, пришеDши в^ наро'дњ съꙁади`, прикоснђся ри'зњ е^го,

²⁸

бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.

²⁸

гл~аше б^о, ја%ко а^ще прикоснђ'ся ри'замъ е^го, сп~се'на бђ'дђ.

²⁹

І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги.

²⁹

и^ а'бїе и^з#ся'кнђ и^сточникъ кро'ве еа`. и^ раꙁђмᲇ тњломъ, ја^ко и^сцњлњ эT ра'ны.

³⁰

І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?

³⁰

и^ а'бїе і^с~, разђмњ` в себњ си'лђ и^зшеDшђю эT него, и^ ѓ^бра'щся в# наро'дњ, гл~аше. кто прикоснђся ри'ѕахᲆ моиX;

³¹

Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?

³¹

и^ гл~ахђ е^мђ оу^чн~цы е^го. видиши народъ оу^гнњта'ющь т^я, и^ гл~еши кто ся прикоснђ` мн^њ;

³²

Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це.

³²

и^ ѓ^бъгля'даше ви'дњти сътворшђю с^е”

³³

Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.

³³

Жена' же оу^боа'вшися и^ трепе'щђщи, вњдящи е^же бысть е'й, прїиде, и^ припаде к немђ, и^ рече е^мђ вс^ю и'стинђ.

³⁴

Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.

³⁴

ѓ%н же рече е'й, дщ^и. вњ'ра твоа сп~се т^я. и^ди` в# ми'ръ, и^ бђ'ди цњла` эT раны твоеа`”

³⁵

Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?

³⁵

Є$ще е^мђ гл~ющђ, прїидо'шя эT а^рхїсинаго'га гл~юще, ја%ко дщ^и твоа оу'мре, что` е^ще дви'жеши оу^чи'теля;

³⁶

Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.

³⁶

і^с~ же а'бїе слы'шавъ сло'во гл~емое, гл~а а^рхїсинаго'гови. не бо'ися, то'кмо вњрђи.

³⁷

І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова.

³⁷

и^ не ѓ^ста'ви по себњ ни е^ді'ного и^ти, то'кмо пеTра, и^ і^а'кова, и^ і^ѓ^а'нна брата и^а'ковля”

³⁸

І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили.

³⁸

И$ прїиде в# домъ а^рхїсинаго'говъ, и^ видњ млъвђ, плачђщеи`ся и^ крича'ще много,

³⁹

І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить.

³⁹

и^ вшеD, гл~а и^мъ. чт^о млъвите, и^ пла'четеся; ѓ^трокови'ца нњ'сть оу^мръла`, н^о спитъ.

⁴⁰

І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.

⁴⁰

и^ рђга'хђся е^мђ” ѓ%н же и^ꙁгнавъ вс^я, поя'тъ эTц~а ѓ^троковица и^ мт~ре, и^ і^же бњхђ с нимъ, вни'де и^дњже бњ ѓ^троковица лежащи.

⁴¹

І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.

⁴¹

и^ е^мъ ꙁа' рђкђ ѓ^троковицђ, гл~а е'й, талиџа кђми, е^же е^сть сказа'емо, дв~це тебњ гл~ю, в#ста'ни.

⁴²

В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого.

⁴²

и^ а'бїе въста дв~ца, и^ хожDаше. б^њ б^о лњтᲆ два^надесяте. и^ оу^жасо'шяся оу^жасомъ ве'лїемъ.

⁴³

І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти.

⁴³

и^ запрњти и^мъ мно'го, да никтоже оу^вᲇсть сего. и^ рече дати е'й ја%сти”