Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима,
1
И собра́шася къ Нему́ фарісе́є и нѣ́цыи от кни́жникъ, прише́дшіи от Ієрусали́ма:
2
І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм.
2
и ви́дѣвше нѣ́кіихъ от учени́къ Єго́ нечи́стыми рука́ми, си́рѣчь неумове́ными, яду́щихъ хлѣ́бы, руга́хуся.
3
Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків.
3
Фарісе́є бо и вси́ Іуде́є, а́ще не тры́юще умы́ютъ ру́къ, не ядя́тъ, держа́ще преда́нія ста́рецъ:
4
І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.
4
и от то́ржища, а́ще не поку́плются, не ядя́тъ. И и́на мно́га су́ть, я́же прія́ша держа́ти: погруже́нія сткля́ницамъ и чва́номъ и котло́мъ и одро́мъ.
5
Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками?
5
Пото́мъ же вопроша́ху Єго́ фарісе́є и кни́жницы: почто́ ученицы́ Твои́ не хо́дятъ по преда́нію ста́рецъ, но неумове́ными рука́ми ядя́тъ хлѣ́бъ?
6
Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене.
6
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ, я́ко до́брѣ проро́чествова Иса́іа о ва́съ лицемѣ́рѣхъ, я́коже є́сть пи́сано: сі́и лю́діє устна́ми Мя́ чту́тъ, се́рдце же и́хъ дале́че отстои́тъ от Мене́,
7
Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських.
7
всу́є же чту́тъ Мя́, уча́ще уче́ніємъ, за́повѣдемъ человѣ́ческимъ:
8
Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного.
8
оста́вльше бо за́повѣдь Бо́жію, держите́ преда́нія человѣ́ческая, креще́нія чва́номъ и сткля́ницамъ, и и́на подо́бна такова́ мно́га творите́.
9
І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?
9
И глаго́лаше и́мъ: до́брѣ отмета́єте за́повѣдь Бо́жію, да преда́ніє ва́ше соблюдете́:
10
Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре.
10
Моисе́й бо рече́: чти́ отца́ твоєго́ и ма́терь твою́: и и́же злосло́витъ отца́ или́ ма́терь, сме́ртію да у́мретъ:
11
А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене,
11
вы́ же глаго́лете: а́ще рече́тъ человѣ́къ отцу́ или́ ма́тери: корва́нъ, є́же є́сть да́ръ, и́же а́ще по́льзовался єси́ от мене́:
12
то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї.
12
и не ктому́ оставля́єте єго́ что́ сотвори́ти отцу́ своєму́ или́ ма́тери своє́й,
13
Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного.
13
преступа́юще сло́во Бо́жіє преда́ніємъ ва́шимъ, є́же преда́сте: и подо́бна такова́ мно́га творите́.
14
І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте:
14
И призва́въ ве́сь наро́дъ, глаго́лаше и́мъ: послу́шайте Мене́ вси́ и разумѣ́йте:
15
нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину.
15
ничто́же є́сть внѣу́ду человѣ́ка входи́мо въ о́нь, є́же мо́жетъ оскверни́ти єго́: но исходя́щая от него́, та́ су́ть скверня́щая человѣ́ка:
16
Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає!
16
а́ще кто́ и́мать у́шы слы́шати, да слы́шитъ.
17
І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу.
17
И єгда́ вни́де въ до́мъ от наро́да, вопроша́ху Єго́ ученицы́ Єго́ о при́тчи.
18
Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?
18
И глаго́ла и́мъ: та́ко ли и вы́ неразу́мливи єсте́? Не разумѣ́єте ли, я́ко все́, є́же извнѣ́ входи́моє въ человѣ́ка, не мо́жетъ оскверни́ти єго́?
19
Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа.
19
Я́ко не вхо́дитъ єму́ въ се́рдце, но во чре́во: и афедро́номъ исхо́дитъ, истребля́я вся́ бра́шна.
20
Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.
20
Глаго́лаше же, я́ко исходя́щеє от человѣ́ка, то́ скверни́тъ человѣ́ка:
21
Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,
21
извну́трь бо от се́рдца человѣ́ческа помышле́нія зла́я исхо́дятъ, прелюбодѣя́нія, любодѣя́нія, убі́йства,
22
злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, —
22
татьбы́, лихои́мства, [оби́ды,] лука́вствія, ле́сть, студодѣя́нія, о́ко лука́во, хула́, горды́ня, безу́мство:
23
все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.
23
вся́ сія́ зла́я извну́трь исхо́дятъ и скверня́тъ человѣ́ка.
24
І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися.
24
И отту́ду воста́въ, и́де въ предѣ́лы Ти́рски и Сідо́нски: и вше́дъ въ до́мъ, ни кого́же хотя́ше, дабы́ Єго́ чу́лъ: и не мо́же утаи́тися.
25
Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його;
25
Слы́шавши бо жена́ о Не́мъ, єя́же дщи́ имя́ше ду́ха нечи́ста, прише́дши припаде́ къ нога́ма Єго́:
26
а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
26
жена́ же бѣ́ є́ллинска, сирофінікі́сса ро́домъ: и моля́ше Єго́, да бѣ́са изжене́тъ изъ дще́ре єя́.
27
Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27
Іису́съ же рече́ є́й: оста́ви, да пе́рвѣє насы́тятся ча́да: нѣ́сть бо добро́ отъя́ти хлѣ́бъ ча́домъ и поврещи́ псо́мъ.
28
Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей.
28
Она́ же отвѣща́вши глаго́ла Єму́: є́й, Го́споди: и́бо и пси́ подъ трапе́зою ядя́тъ от крупи́цъ дѣте́й.
29
І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї.
29
И рече́ є́й: за сіє́ сло́во, иди́: изы́де бѣ́съ изъ дще́ре твоєя́.
30
І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.
30
И ше́дши въ до́мъ сво́й, обрѣ́те бѣ́са изше́дша и дще́рь лежа́щу на одрѣ́.
31
Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя.
31
И па́ки изше́дъ Іису́съ от предѣ́лъ Ти́рскихъ и Сідо́нскихъ, пріи́де на мо́ре Галіле́йско, между́ предѣ́лы Декапо́льски.
32
І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку.
32
И приведо́ша къ Нему́ глу́ха и гугни́ва, и моля́ху Єго́, да возложи́тъ на́нь ру́ку.
33
Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика.
33
И поє́мь єго́ от наро́да єди́наго [осо́бь], вложи́ пе́рсты Своя́ во у́шы єго́ и плю́нувъ косну́ся язы́ка єго́:
34
І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся.
34
и воззрѣ́въ на не́бо, воздохну́ и глаго́ла єму́: єффаѳа́, є́же є́сть разве́рзися.
35
І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно.
35
И а́біє разверзо́стася слу́ха єго́, и разрѣши́ся у́за язы́ка єго́, и глаго́лаше пра́во.
36
І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.
36
И запрети́ и́мъ, да ни кому́же повѣ́дятъ: єли́ко же и́мъ То́й запреща́ше, па́че и́злиха проповѣ́даху.
37
І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити.
37
И преи́злиха дивля́хуся, глаго́люще: до́брѣ все́ твори́тъ: и глухі́я твори́тъ слы́шати, и нѣмы́я глаго́лати.