¹

Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима,

²

І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм.

³

Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків.

⁴

І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.

⁵

Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками?

⁶

Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене.

⁷

Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських.

⁸

Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного.

⁹

І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?

¹⁰

Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре.

¹¹

А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене,

¹²

то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї.

¹³

Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного.

¹⁴

І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте:

¹⁵

нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину.

¹⁶

Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає!

¹⁷

І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу.

¹⁸

Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?

¹⁹

Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа.

²⁰

Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.

²¹

Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,

²²

злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, —

²³

все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.

²⁴

І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися.

²⁵

Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його;

²⁶

а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

²⁷

Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.

²⁸

Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей.

²⁹

І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї.

³⁰

І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.

³¹

Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя.

³²

І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку.

³³

Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика.

³⁴

І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся.

³⁵

І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно.

³⁶

І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.

³⁷

І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити.