Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
1
И гл~аше и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко сђть нњ'цїи эT здњ стоя'щихъ, и^же не и^мђт# в#кђсити смр~ти, до'ндеже ви'дятъ црsтвїе бж~їе пришедшее в си'лњ”к
2
І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними.
2
И/ по шесть дн~їи поя'тъ і^с~ петра`, и^ і^а'кова, и^ і^ѓа'нна, и^ въꙁведе и^хъ на' горђ высокђ ѓ^собь е^ді'ны, и^ преѓ^браꙁи'ся преD ни'ми.
3
Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі.
3
и^ ри'ꙁы е^го быша блеща'щеся, бњлы ѕњло` ја%ко снњ'гᲆ, ја%цњх же не мо'жетъ бњли'лникь оу^бњлити на ꙁемли`.
4
І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом.
4
и^ ја%вися и^мᲆ, и^лїа с мољ=се'ѓмъ. и^ бњ'ста съ і^с~омъ гл~юща”
5
При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один.
5
И$ эTвњщавъ петръ, гл~а і^с~ови. ра'вви, добро` е^сть намъ ꙁд^њ быти, и^ сътворимъ кро'вы тр^и, тебᲇ е^ді'нъ, и^ мољ=се'ѓви е^ді'нᲆ, и^ і^лїи е^ді'нъ.
6
Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
6
не вњдяше б^о чт^о рещи`, бњхђ б^о пристра'шни.
7
І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте!
7
и^ бысть ѓ^б'лакъ ѓ^сњня'а иX. и^ прїиде глsа и^ꙁъ ѓ%блака, гл~я се'й е^сть сн~ъ мо'и въꙁлю'бленыи, того посл'ђшаите”
8
І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою.
8
И$ внеꙁа'пђ възрњ'вше, кᲄомђ никогоже видњша, то'кмо і^с~а е^ді'ного с# собою”
9
Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
9
сходя'щем же и^мъ с# горы`, ꙁапрњти и^мъ, да никомђже повњдятъ ја%же видњша, то'кмо е^гда сн~ъ члчsкїи и^з мр~твыхъ въскрsнетъ”
10
І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих.
10
І$ сло'во оу^дръжа'шя в себњ, стязающеся, чт^о е^сть е^же и^з мр~твыхъ въскрsнђт'и”
11
І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?
11
И въпрашя'хђ е^го гл~юще, ја%ко гл~ютъ кни'жницы, ја%ко и^лїи подоба'етᲆ прїити` преже;
12
Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим.
12
ѓ%н же эTвњщавъ, рече и^мъ. и^лїа оу^бо пришеD преже, оу^стро'итъ вс^я. и^ како е^сть пи'сано ѓ^ сн~њ члчsтњмᲆ, да мно'го постра'жетъ, и^ оу^ничиженъ бђдетъ.
13
Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього.
13
н^о гл~ю вамъ, ја%ко и^лїа прїиде, и^ сътвори'шя е^мђ е^ли'ка хотњш'я, ја%коже е^сть пи'сано ѓ^ немᲆ”
14
Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
14
И пришеD къ оу^чн~комъ. видњ народъ мно'гъ ѓ^ нихъ, и^ кни'жникы стяза'ющася с ни'ми.
15
І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його.
15
і^ а'бїе весь нароD видњвъ е^го оу^жасе'ся. и^ прирі'щђще цᲇлова'хђ е^го,
16
Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою?
16
и^ въпроси` кни'жникы, что` стяꙁа'е^теся к себњ;
17
Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого.
17
І$ эTвњщавъ е^ді'нъ эT наро'да, рече” оу^чт~лю, приведохъ сн~а мое^го к тебњ, и^мђщь дђхъ нњмъ.
18
Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
18
и^ і^дњже коли'ждо им'етъ е^го, разбива'етъ е^го, и^ пњ'ны тњщ'итъ, и^ скрежещетъ зђбы` свои'ми, и^ ѓ^цњпњнњвае^тъ. и^ рњхъ оу^чн~комъ твои^мъ, да и^жDенђтъ е^го, и^ не възмого'шя”
19
Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.
19
ѓ%н же эTвњщавъ гл~а е^мђ. эO ро'де невњ'ренъ, доко'лњ в# ваs бђд'ђ; доко'лњ трьплю в^ы; приведњте е^го ко мнᲇ”
20
І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.
20
И приведо'ша е^го к# немђ. и^ видњвъ е^го, а%бїе дђхъ сътрясе` е^го. и^ падᲆ на ꙁемли` валя'шеся, пњны тᲇщ'а”
21
Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;
21
и^ въпроси` эTц~а е^го, коли'ко лTњ е^сть, эTнелиже с^е бысть е^мђ; ѓ%н же рече, и^здњтска.
22
багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами.
22
и^ мно'гажDы въ ѓ%гнь въве'рже е^го, и^ в# во'ды, да погђбиT е^го. н^о а'ще что мо'жеши, помоꙁи` намъ млsрдовавъ ѓ^ насъ”
23
Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.
23
І$с~ же рече е^мђ. е^же а^ще чт^о мо'жеши вњ'ровати, вс^я въꙁможна вњрђю^щемђ”
24
І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству.
24
І$ а%бїе възъпи эTц~ь ѓ^трочате, съ слеꙁами гл~аше. вњрђю г~и, помоѕи` мое^мђ невњрїю”
25
Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього.
25
Видњв же і^с~, ја%ко сри'щется народъ, ꙁапрњти` дђ'хђ нечи'стомђ, гл~я е^мђ. дђше нњм'ыи и^ глђхї'и, а^ꙁъ т^и повелњва'ю, и^ꙁы'ди и^ꙁ него, и^ ктомђ не в#ни'ди в него”
26
І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер.
26
И$ въꙁъпи'въ, и^ мно'го прђжа'вся, и^ꙁы'де” И$ бысть ја%ко мр~твъ, ја%коже мно'ꙁњмъ гл~ати, ја%ко оу^мреT”
27
Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав.
27
І$с~ же% е'мъ е^го ꙁа' рђкђ, въꙁDви'же е^го, и^ в#ста`”
28
Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його?
28
И$ вшеDшђ е^мђ в домъ, оу^чн~цы е^го въпрашахђ е^го е^ді'ного, ја%ко м^ы не въꙁмогохомъ и^згна'ти е^го;
29
І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
29
и^ рече и^мъ. се'и роD ничи'мже мо'жетъ и^зы'ти, то'кмо мл~твою и^ постоM.
30
Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався.
30
и^ эTтђ'дђ и^з#шеDше, и^дя'хђ сквозњ галиле'ю, и^ не хотяше да кто` оу^вњсть.
31
Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне.
31
оу^чаше б^о оу^чн~кы своя, и гл~аше и^мъ. ја%ко сн~ь члчsкїи пре'данъ бђдетъ в# рђц'њ чл~чьстњ, и^ оу^бїютъ е^го, и^ оу^бїенъ бывъ, в# тре'тїи дн~ь въскрsнетъ.
32
Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
32
ѓ^ни же не раꙁђмњва'хђ гл~а, и^ боа'хђся е^го въпросити”
33
Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?
33
И/ прїиде в капернаоу^мъ, и^ в домђ бывъ, въпраша'ше и^хъ, что на пђти в себњ помышля'сте;
34
Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший.
34
ѓ^ни' же молча'хђ. дрђгъ къ дрђгђ б^о стяꙁа'шася на пђти, кто` е^сть болїи”
35
І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою.
35
И$ сᲇд# пригласи` ѓ%бана'десяте, и^ гл~а и^м#” А$ще кто^ хо'щетъ ста'рњи быти, да бђ'детъ всњхъ ме'ншїи, и^ всњмᲆ слђга`”
36
І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм:
36
И$ прїимъ ѓ^троча, поста'ви е& посредњ и^хъ. и^ ѓ^бьем'ъ е&, рече иM.
37
хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.
37
и^же а'ще е^дінотаковыхъ ѓ^троча'тъ прїиметъ въ и^мя мое`, мене прїе'м#летъ. и^ і^же мене прїе'млетъ, не мене` прїе'млеT, н^о посла'вшаго м^я”
38
Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами.
38
эTвњща же е^мђ і^ѓ^а'ннъ, гл~я” оу^чителю, видњхомъ нњ'коего и%менемъ твои^мъ и^ꙁгоня'ща бњсы, и^же не хо'дитъ по насъ, и^ въꙁбрани'хоM е^мђ, ја%ко не послњдђетъ намъ”
39
Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене.
39
І$с~ же реq, не брани'те е^мђ. никтоже б^о е^сть и^же сътворитъ си'лђ ѓ% и'мени моемᲆ, и^ възмо'жеT в#ско'рњ ꙁло'словити м^я.
40
Бо хто не проти вас, той за вас.
40
и^же б^о нњсть на в^ы, по васъ е^сть”
41
І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.
41
И$же б^о а^ще напои'тъ в^ы ча'шђ во'дђ вᲆ и^мя мое, ја%ко хв~и е^сте. а^ми'нь гл~ю вамъ, не погђби'тъ мꙁды` своеа`”
42
А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.
42
И/ іже а'ще събла'ꙁнитъ е^ді'ного эT малыхъ сихъ вњ'рђющиX в м^я. добрње е^сть е^мђ паче, а^ще ѓ^блежитъ ка'мень жръ'новныи` ѓ^ вы'и` е^го, и^ в#врьжен# бђ'детъ в мо'ре”
43
І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий,
43
И$ а'ще съблажня'еT т^я рђка твоа`, эTсњци ю&. добрњ т^и есть бњдникђ в# живо'тъ вни'ти, неже ѓ'бњ рђцњ и^мђщђ вни'ти в# гее'ннђ, въ ѓ^гнь неоу^гаса'ющїи,
44
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
44
и^деже че'рвь и^хъ не оу^мираеT и^ ѓ'гнь не оу^гаса'ет”
45
І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий,
45
И$ а'ще нога твоа` съблажня'ет# т^я, эTсњци` ю&. добрњ т^и е^сть вни'ти в# жївотъ хро'мђ. неже дв^њ ноѕњ и^мђщђ в#верженђ быти в гее'ннђ, въ ѓ'гнь неоу^гаса'ющїи,
46
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
46
и^деже червь иX не оу^мира'етъ, и^ ѓ%гнь не оу^гаса'етъ”
47
І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну,
47
И$ а'ще ѓ%котвое съблажня'ет# т^я, и^ст#кни` е&. добрњ т^и е^сть съ е^ді'нњмъ ѓ%коM в#ни'ти в# црsтвїе бж~їе. неже дв^њ ѓ%цњ и^мђщђ в#ве'рженђ быти в# гее'ннђ ѓ%гненђю,
48
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
48
и^деже червь и^хъ не оу^мира'ет#, и^ ѓ^гнь не оу^гаса'ет#”
49
Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться.
49
Всякъ б^о ѓ^гнеM ѓ^соли'тся. и^ вся'ка жертва со'лїю ѓ^соли'тся.
50
Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою.
50
добро` соль. а^ще же соль не слана` бђ'детъ, чимъ ѓ^соли'тся; и^мᲇите соль в себњ. и^ ми'ръ и^мњите межDђ собою”