Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 1
1
Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого.
1
Зача'ло е^љhлїа і^љ~ хв~а, сн~а бж~їа,
2
Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою.
2
ја%коже е^сть пи'сано вᲆ пррoцњхъ. с^е а^зъ посыла'ю а^гг~ла мое^го преD лицемъ твои^мъ, и^же оу^гото'виT пђть тво'и преD тобою”
3
Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
3
Гласа въпїю'щаго в# пђсты'ни. оу^гото'ваите пђть гн~ь, правы твори'те стеѕя е^го”
4
Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів.
4
Бысть і^ѓ^а'ннъ крsтя в# пђсты'ни и^ проповњдая кр~ще'нїе покаа'нїа въ эTпђщенїе грᲇхо'въ.
5
І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
5
и^ и^схождаше к немђ` вс^я і^оу^де'скаа` страна, і^ и^ерsлі'мляне, и^ кр~щахђся вс^и въ і^ѓ^рда'ни рњцњ эT него, и^сповњда'юще грњхы своя`”
6
Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди* та дикий мед.
6
Бњ же і^ѓ^а'ннъ ѓ^блъче'нъ власы вльбђ'жды, и^ по'ясъ оу^смњнъ ѓ^ чреслњхъ его, и^ ја^ды` а^криды и^ меD дивїи.
7
І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його.
7
и^ проповњ'даше гл~я. грядетъ крњплїи мене въ слњдъ мене, е^мђ же нњсмь досто'инъ прекло'нся разрњшити ре'мень сапо'гъ его”
8
Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.
8
а^зъ оу^бо крsтихъ в^ы в# водњ, то'и же крsтиT в^ы дх~омъ ст~ыM”
9
І сталось у ті дні, прийшов Ісус із Назарета галилейського і хрестився від Іоана в Йордані.
9
И/ бысть въ ѓ^нᲇхъ дн~ехъ, прїиде і^с~ эT назар'ета галиле'икаго. и^ крsти'ся эT і^ѓ^а'нна въ і^е^рда'ни.
10
І коли виходив з води, зараз же побачив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього.
10
и^ а'бїе въсходя эT воды, видњ разводя'щася нб~са, и^ дх~ъ ја%ко го'лђбь сходящъ нань.
11
І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління.
11
и^ гласъ бысть с нб~се, т^ы еси сн~ъ мо'и възлю'бленныи, ѓ^ не'мже бл~говолиX”
12
Негайно після того Дух веде Його в пустелю.
12
И а'бїе дх~ъ и^зведе его в# пђсᲄыню.
13
І пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому.
13
и^ бњ т^ђ в# пђсты'ни дн~їи четыридесяте и^скђша'емъ сатаною. и^ б^њ съ звњрми`, и^ а^гг~ли слђжа'хђ е^мђ”
14
Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого
14
По преда'нїи же і^ѓ^а'нновњ, прїиде і^с~ в# галиле'ю, проповњдаа е^љhлїе црsтвїа бж~їа,
15
і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє.
15
и^ гл~я” ја^ко и^сплънися вре'мя, и^ прибли'жися црsтвїе бж~їе” пока'итеся, и^ вњ'рђите въ е^љhлїе”
16
Проходячи ж біля моря Галилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками.
16
Ходя же при мори галиле'истњмъ, видњ` си'мона, и^ а^ндрњ'а, бра'та того си'мона, в#мњта'юща мре'жа в# мо'ре, бњ'ста б^о рыбарњ.
17
І сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей.
17
и^ рече и'ма і^с~, прїидњᲄа в# слњ'дъ мене, и^ сътворю ваs бы'ти ловця чл~комъ.
18
І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним.
18
и^ а^бїе ѓ^ста'вльше мрежя своа`, по немъ и^до'сᲄа”
19
І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також були у човні, лагодили сіті;
19
И$ прешедъ ма'ло эTтђ'дђ, оу^зрњ і^а'кова зеведе'ѓ^ва, і^ и^ѓ^а'нна бра'та е^го, и^ т^а в# корабли` стро'яща мре'жя,
20
і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним.
20
і^ а'бїе въꙁва я&. и^ ѓ^ста'вльше эTц~а свое^го ꙁеведеа в# корабли` с нае'мникы, по немъ и^до'ста”
21
І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав.
21
и^ внидошя в капернаоу^мъ. і^ а'бїе в сђбо'ты вшDе в со'нмище, оу^чяше.
22
І дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники.
22
и^ дивля'хђся ѓ^ оу^че'нїи е^го. б^њ б^о оу^ча и^хъ ја%ко вла'сть и^мы`, и^ не ја%ко кни'жницы”
23
І був у синагозі їхній чоловік, який мав у собі духа нечистого, і закричав:
23
И/ бњ в# со'нмищи и^хъ чл~къ в дђ'сњ нечи'стњ, и^ въꙁва`
24
облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, — Святий Божий.
24
гл~я. ѓ^ста'ви, чт^о намъ и^ тебњ і^с~е наꙁаряни'не; прише'лъ е^си погђби'ти насъ; вњм т^я кт^о е^си ст~ыи` бж~їи.
25
І заборонив йому Ісус, кажучи: замовкни і вийди з нього.
25
и^ ꙁапрњти е^мђ і^с~, гл~я. оу^млъчи`, і^ и^ꙁыди и^ꙁ него.
26
І стряс його дух нечистий і, скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього.
26
и^ сътрясе` е^го дђхъ нечи'стыи. и^ въꙁъпи` гласомъ великомъ, і^ и^ꙁы'де и^ꙁ него.
27
І вжахнулися всі так, що один одного питали: що це, що це за нове вчення, що Він владно і духам нечистим наказує, і вони слухаються Його?
27
и^ оу^жасо'шяся вс^и, ја%ко стяꙁа'тися и^мъ к# себњ гл~ющемъ. чт^о есть с^е; что` оу^ченїе но'вое с^е” ја^ко по ѓ'бласти и^ дђховомъ нечи'стыM вели'тъ, и^ послђшаютъ е^го;
28
І враз розійшлися про Нього чутки по всій країні Галилейській.
28
і^ и^ꙁы'де слђхъ е^го а%бїе въ всю` странђ галиле'искђ.
29
Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до господи Симона і Андрія, з Яковом та Іоаном.
29
І$ абїе и^ꙁ со'нмища и^сходя'ще, прїидо'шя в# домъ сїмоновъ, и^ а^ндре'ѓвъ, съ і^а'ковомъ і^ и^ѓ^а'нномъ”
30
Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї.
30
Те'ща же сі'монова лежа'ше ѓ^гне'мъ жего'ма. і^ а'бїе гл~аша е^мђ ѓ^ не'и.
31
І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зараз же залишила її, і вона почала слугувати їм.
31
и^ пристђ'пль възDви'же ю&, е%мь ꙁа рђ'кђ еа`. и^ ѓ^ста'вї ю& ѓ%гнь а%бїе, и^ слђжа'ше и'мъ”
32
Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих.
32
По'здњ же бы'вшђ, е^гDа захожа'ше сл~нце. приношахђ к немђ вс^я недђжныя, и^ бњсныа,
33
І все місто зібралося біля дверей.
33
и^ б^њ весь градъ събрася к# две'ремъ,
34
І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос.
34
І$ и^сцњли` многы злњ страждђщая разли'чными недђ'гы” И$ бњсы мно'гы и^згна`, и^ не ѓ^ставляше гл~ати бњсы, ја%ко вњдяхђ е^го х~а сђща”
35
А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився.
35
І$ оу^тро но'щи сђщи ѕњло, вᲆставъ и^зы'де, і^ и^де в пђ'сто мњсто, и^ т^ђ мл~твђ дња'ше”
36
І поспішили за Ним Симон і ті, що були з ним,
36
И$ гна'шя е^го си'монъ, і^ и'же с нимᲆ.
37
і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають.
37
и^ ѓ^брњтше е^го гл~ашя е^мђ, ја^ко вс^и тебе и'щђтъ.
38
Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов.
38
и^ гл~а и^мъ. и^демъ в# ближняа ве'си, и^ грады. да и^ т^ђ проповњдае^мъ, на се` б^о и^зыдохъ.
39
І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галилеї і виганяв бісів.
39
и^ бњ проповњ'даа на со'нмищихъ и^хъ, въ все'и галиле'и, и^ бњсы и^згоня”
40
Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити.
40
И$ прїиде к немђ прокаженъ моля е^го, и^ на колњнђ па'даа` преD нимъ, и^ гл~я е^мђ, ја%ко а%ще хо'щеши, мо'жеши мя ѓ^чи'стити”
41
Ісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться.
41
І$с~ же млsрдовавᲆ, про'стеръ рђ'кђ коснђ е^го, и^ гл~а е^мђ. хощђ`, ѓ^чи'стися.
42
І як тільки сказав, зараз же зійшла з нього проказа, і він став чистим.
42
и^ ре'кшђ е^мђ. а^бїе эTи'де эT него прокаже'нїе, и^ чи'стъ бысть.
43
І, заборонивши йому, негайно відіслав його.
43
и^ запрњщъ е^мђ, и^ а^бїе и^згна` е^го.
44
І сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священикові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, — на свідчення їм.
44
и^ гл~а е^мђ, блюди`, никомђже ничесоже рц^и. н^о шеD покажися і^е^ре'ѓви, и^ принеси за ѓ^чище'нїе твое, ја%же повелњ` мољ=сїи, вᲆ свDњтельство иM”
45
А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про подію, яка сталася, так що Ісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль.
45
ѓ%н же и^зшеD, начя'тъ проповњдати много, и^ проносити сло'во, ја^коже ктомђ не мож#ти е^мђ ја^вњ въ' граD внити, н^о вн^њ в пђстњхъ мњстњхъ б^њ, и^ прихождахђ к немђ эT всю'дђ”
Глава 2
1
Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі.
1
И вни'де па'ки в# капернаоу^мъ по' дн~ехᲆ, и^ слы'шано бысᲄь, ја^ко в# домђ е^сть.
2
Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово.
2
і^ а^бїе събра'шяся мно'ѕи, ја%коже ктомђ неvмњщатися ни при две'рехъ. и^ гл~аше иM сло'во”
3
І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо.
3
И$ прїидошя к немђ нося'ще расла'блена жи'лами, носи'ма четырми.
4
І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений.
4
и^ не могђщMе прибли'житися к немђ наро'да ради, эTкры'шя покровъ, и^дњже б^њ, и^ прокопавше, свњ'сишя ѓ%дръ, на нем#же расла'бленыи лежа'ше”
5
Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої.
5
Видњв же і%сс~ вњрђ и^хъ, гл~а расла'бленомђ. ча'до, эTпђща'юᲄъ ти ся грњси твои`”
6
Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх:
6
бњхђ же нњцїи эT кни'жникъ, т^ђ сњдя'ще, и^ помышля'юще в# срDцыхъ свои^хъ.
7
чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?
7
чт^о се'и та'ко гл~етъ хђлы; кт^о можетъ ѓ^ставляти грњхы`, то'кмо е^ді'нъ бг~ъ;
8
Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших?
8
и^ а^бїе раꙁђмњв# і^с~ дх~омъ свои^мъ, ја%кота'коті'и помышля'ютъ в# себњ`. рече` и^мᲆ: что` сїа помышля'ете в# срDцыхъ вашихъ
9
Що легше — сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи?
9
чт^о еs оу^добње рещи расла'бленомђ, эTпђщают# ти ся грњси, и^ли рещи`, вᲆста'ни, и^ възми ѓ%дръ твои, и^ ходи.
10
Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — говорить розслабленому:
10
н^о да оу^вњ'сте, ја^ко власᲄь и'маT сн~ъ члчsкїи на ꙁемли эTпђщати грњхы, гл~а расла'бленомђ.
11
тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого.
11
тебњ` гл~ю, вᲆстани и^ въꙁми` ѓ^дръ твой, и^ и^ди` в# домъ твои.
12
Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили.
12
и^ въста` а^бїе, и^ вꙁем# ѓ%дръ, и^зы'де преD всњми, ја%ко диви'тися всњмъ, и^ сла'вити б~а, гл~ющемъ. ја^ко николиже ᲄа'ко видњхоM”
13
І вийшов Ісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і учив їх.
13
И$ і^ꙁыде пакы к# мо'рю, и^ весь народъ и^дяше к# немђ, и^ оу^чаше иX”
14
Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. І той, вставши, пішов за Ним.
14
и^ ми'могряды, видњ левїю а^лфе'ѓва, сњдя'ща на мытници, и^ гл~а е^мђ, по мнњ гряди. и^ в#ставъ, в# слњдъ е^го и^де”
15
І коли Ісус возлежав у господі його, возлежали з Ним і ученики Його і багато митарів та грішників; бо багато їх було, і вони йшли за Ним.
15
И$ бысть възлежа'щђ е^мђ в домђ е^го, и^ мно'ѕи мытаре и^ грњшницы възлежахђ съ і^с~омъ, и^ съ оу^ченикы е^го. бњхђ б^о мно'ѕи, и^ по немъ и^доша”
16
Книжники й фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили ученикам Його: як це Він їсть і п’є з митарями і грішниками?
16
И$ книжницы и^ фарїсе'е видњвше е^го ја%дђща с мыᲄари и^ грњшникы, гл~ахђ оу^ченикомъ е^го. что` ја^ко с мытари и^ грњшникы ја%сть и^ пїетъ;
17
Почувши це, Ісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, але хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.
17
и^ слы'шавъ і^с~, гл~а и%мъ. не требђю^тъ ꙁдра'вїи врача, н^о боля'щїи. не прїидохъ приѕва'ти пра'веDникы, н^о грњшникы на покаа'нїе”
18
Учні Іоанові та фарисейські постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоанові та фарисейські постять, а Твої ученики не постять?
18
И/ бњхђ оу^чн~цы і^ѓ^а'ннови и^ фарїсе'исᲄїи постящеся, и^ прїидошя и^ гл~ашя е^мђ. почто оу^ченицы і^ѓ^а'ннови и^ фарїсе'истїи посᲄятся, а^ твои` оу^чн~цы не постя'тся;
19
І сказав їм Ісус: чи можуть постити гості весільні, коли з ними жених? Доки з ними жених, не можуть постити.
19
и^ рече и%мъ і^с~, е^да мо'гђтъ сн~ове бра'чнїи дондеже жениX с ними е^сть, пости'тися; ели'ко вре'мя с# собо'ю и^мђтъ жениха, не мо'гђтъ пости'тися.
20
Прийдуть же дні, коли заберуть від них жениха, і тоді поститимуть у ті дні.
20
прїидђтъ же дн~їе, е^гда` эTи'мется эT нихъ жениX, и^ тогда` постя'тся в# ты'и дн~и”
21
І ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі: інакше нове відірветься від старого, і ще гірша дірка буде.
21
И$ никто'же приложенїа пла'та небᲇлена пришива'етъ к ри'зњ ветсњ. а%ще лиy н^и, во'зметъ конецъ е^го но'вое эT ветхаго, и^ го'рши дира бђ'детъ”
22
І ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові.
22
И$ никтоже влива'етᲆ вина но'ва в мᲇхы ве'тхы. а^ще ли же н^и, просадитъ вино но'вое мњхы, и^ вино пролие'тся, и^ мњ'си погы'бнђтъ. н^о вино но'во в# мᲇхи новы в#лїа'ти”
23
І довелося Йому в суботу проходити через посіви, і ученики Його дорогою почали рвати колоски.
23
И/ бысть мимоходити е^мђ в сђбо'ты сквозњ сњ'анїа, и^ нача'шя оу^ченицы е^го пђть творити, въстръꙁа'юще кла'сы”
24
І фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити.
24
І$ фарїсе'е гл~ахђ е^мђ. ви'ждь чт^отворятъ в сђбо'ты, е^же не достоитъ;
25
Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, бо зголоднів сам і ті, що були з ним?
25
и^ то'и гл~аше и%мъ” Нњсте л^и николиже чл^и, чт^о съᲄвори двDъ, е^гда` требованїе и^мњ`, и^ взалка саM, і^ и^же с ни'мъ;
26
Як увійшов він у дім Божий за первосвященика Авиафара і їв хліби принесення, яких не повинен їсти ніхто, крім священиків, і дав тим, що були з ним?
26
ка'ко вни'де в доM бж~їи, прї а^вїџаа'рњ а'рхїере'и`, и^ хлњбы преDложе'нїа снњсть, и%хже не достоаше ја%сти, токмо і^е^ре'ѓ^мъ, и^ дастъ и^ сђщимъ с нимъ,
27
І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи;
27
и^ гл~аше и^мъ. сђбо'та чл~ка ради бысть, а^ не чл~къ сђбо'ты ради”
28
тому Син Людський є господар і суботи.
28
тњмже г~ь е^сть сн~ъ чл~ческїи и^ сђбо'тњ”
Глава 3
1
І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку.
1
И вни'де па'ки в# со'нмище, и^ б^њ та'мо чл~къ, сђхђ и^мы` рђкђ,
2
І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його.
2
и^ назира'хђ е^го, а^ще в# сђботы и^сцњлитъ е^го, да нань въꙁ#гл~ют#.
3
Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині.
3
и^ гл~а чл~кђ, сђ'хђ и^мђще рђ'кђ, стани посредњ”
4
А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали.
4
и^ гл~а и^мъ. достои^тъ л^и в сђбо'ты добро` тво'рити, и^л^и ꙁл^отвори'ти; дш~ђ спsти, и^ли погђби'ти; ѓ^ни' же млъчяхђ”
5
І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга.
5
И$ възрњ'въ на нихъ съ гнњ'вомъ, скорбя` ѓ^ ѓ^ка'мененїи срᲆдецъ и^хъ. гл~а чл~кђ, простри` рђкђ твою`. и^ про'стре`, и^ оу^тверди'ся рђка е^го цњла ја^ко дрђга'а”
6
Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його.
6
І$ и^ꙁшеDше фарисе'е а^бїе съ и^родиа'ны, съвњтъ творяхђ на'нь, ка'ко е^го погђбятъ”
7
Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї,
7
І$с~ же эTи'де съ оу^чн~кы свои^ми к# мо'рю. и^ мно'гъ народъ, эT галиле'а по немъ и^де, и^ эT і^юде'я,
8
з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості.
8
и^ эT і^ерsли'ма, и^ эT и^дђме'а, и^ съ ѓ%ного полђ и^ѓ^рда'нњ, и^ эT тљ=ра и^ сидо'на, множество мно'го, слы'шавше е^ли'ка творя'ше, прїи^до'шя к немђ.
9
І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього.
9
и^ реq оу^чн~комъ свои^мъ, да корабль бђдетъ оу^ него наро'да ради, да не стђжа'ю^тъ е^мђ.
10
Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його.
10
мно'гы б^о и^сцњли, ја^коже напа'дати е^мъ, да е^мђ прикоснђт#ся, е^ли'цы и^мя'хђ ра'ны”
11
І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий.
11
И$ дђ'си нечистїи е^гда видяхђ е^го, припа'дахђ к# немђ, и^ ꙁва'хђ гл~юще. ја%кот^ы еси сн~ь бж~їи”
12
Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим.
12
И$ много прњща'ше и^мъ, да не ја%влена е^го сътворя'тъ”
13
Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього.
13
И/ вꙁы'де на горђ, и^ приꙁва` и^хже хоᲄя'ше са'мъ, и^ прїидо'шя к немђ.
14
І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь,
14
и^ сътвори дв^анадесяте, да бђ'дђтъ сᲆ нимъ, и^ да посыла'етъ иX проповњдати,
15
і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів.
15
и^ и^мњти власть цњлити недђгы, и^ і^зъгони'ти бњсы”
16
І поставив Симона, давши йому ім’я Петро,
16
И$ нарече сі'монђ и^мя петръ.
17
Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові»,
17
и^ і^а'кова ꙁеведеѓ^ва, и^ і^ѓ^а'нна брата і^а'ковля, и^ нарече` и%ма и^мена`, въа^нергесъ, е^же е^сть сн~а гро'мова,
18
Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта
18
и^ а^ндрњ'а, и^ фїли'ппа, и^ варџоломе'а, и^ матџе'а, и^ џомђ, и^ і^а'кова а^лџе'ѓ^ва, и^ џаDде'а, и^ си'мона канани'та,
19
та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.
19
и^ і^ю'дђ и^скариѓ'тскаго, и^же и^ предастъ е^го”
20
Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти.
20
И/ прїидо'шя в# домъ, и^ събрася пакы народъ, ја^ко не можти и^мъ ни хлњба ја%сти”
21
І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі.
21
И$ слы'шавше и^же бњхђ оу^ него`, и^ꙁыдо'шя да и^мђтъ е^го. гл~ахђ б^о, ја%ко неи'стовъ е^сть”
22
А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів.
22
И$ кни'жницы и^же эT і^ерsли'ма ниꙁшед#шеи`, гл~ахђ, ја%ко вее^лꙁевђлъ и%мать, и^ ја%ко ѓ^ князи бњсо'встњмъ и^ꙁго'нитъ бњсы”
23
І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану?
23
И$ приꙁвавъ и^хъ, в# при'тчях# гл~аше и^мъ. ка'ко можетъ сатана сатанђ и^ꙁгонити;
24
Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те.
24
и^ а'ще црsтво на ся раꙁдњлится, не мо'жетъ стати црsтвот^о”
25
І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той.
25
И$ а'ще домъ на' ся раздњлится, не мо'жетъ стати доM то'и”
26
І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його.
26
и^ а'ще сатана въста` на' ся самᲆ, и^ раꙁдњлися, не мо'жетъ ста'ти, н^о конецъ и%мать”
27
Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його.
27
Никтоже мо'жетᲆ съсђ'ды крњпкаго в#шеD в доM его расхи'тити, а^ще не пе'рвње крњпкаго свя'жеT, и^ тогда` домъ его расхи'титъ”
28
Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили;
28
А/ми'нь гл~ю вамъ, ја^ко вс^я эTпђстятся съгрњшенїя сн~омъ члчsкымъ, и^ хђле'нїа е^ли'ка а^ще въсхђ'лятъ”
29
хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду.
29
А$ иже въсхђ'литъ на' дх~ь ст~ыи, не и%мать эTпђщенїа въ вњкы, н^о пови'ненъ е^сть вᲇ'чномђ сђдђ.
30
Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух.
30
ꙁане гл~ахђ, дђхъ нечистъ и%мать”
31
Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його.
31
Прїидоша оу^бо ма'ти и^ братїя е^го. и^ вн^њ стоа'ще послашя к немђ зовђще е^го”
32
Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе.
32
и^ сњдя'ше нароD ѓ^ немъ рњша же е^мђ. с^е ма'ти твоа` и^ братїя твоя, и^ сестры твоя вн^њ и%щђтъ тебе”
33
І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої?
33
и^ эTвᲇща и^мъ гл~я. кт^о е^сть ма'ти моа` и^ братїя моя`;
34
І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
34
и^ съгля'давъ ѓ%крестъ себе сњдя'щая, гл~а, с^е ма'ти моа` и^ братїа моя,
35
бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя.
35
и^же б^о а%ще сътвори'тъ во'лю бж~їю, се'и братъ мои и^ сестра` моа`, и^ ма'ти м^и е^сть”
Глава 4
1
І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі.
1
И па'кы нача'тъ оу^чити при' мори, и^ събра'ся к немђ нароD многъ, ја%коже самомђ влњꙁшђ в# корабль, сњдњти в# мо'ри, и^ ве'сь нароD при' мори на земли` бя'ше.
2
І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм:
2
и^ оу^чаше и^хъ при'тчями мно'го, и% гл~аше и^мъ въ оу^ченїи своемъ”
3
слухайте, ось вийшов сівач сіяти;
3
Слы'шите. с^е и^зы'де сња'и` сњ'ати”
4
і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його.
4
И$ бысть егда сњаше, ѓ%во паде на пђти`, и^ прїидо'ша пти'ця и^ поꙁоба'шя е&”
5
Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
5
дрђгое же паде` на ка'мени, и^дњже не и^мя'ше земля мно'ги, и^ а%бїе прозябе`, зане не и^мя'ше глђбины ꙁемныа.
6
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
6
слн~цђ же въсїа'вшђ, присвя'де, и^ ꙁане не имя'ше корене, и%сше”
7
Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду.
7
И$ дрђго'е паде` вᲆ тръннїи, и^ взы'де тр'ънїе, и^ подави е&, и^ плода` не дастᲆ”
8
А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
8
И$ дрђго'е паде на ꙁемли` до'брњ, и^ даа'ше плоD, въсходящъ, и^ растђщъ. и^ приплодоваше на, л~, и^ на, ћE, и^ на' сто.
9
І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає!
9
и^ гл~аше, и^мњ'аи` оу^ши слы'шаᲄи да слы'шитъ”
10
Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу.
10
Є/гда же бысть е^ді'нъ, въпроси'шя его и^же бњхђ с нимъ съ ѓ^бњманадесяте, ѓ^ притчи”
11
І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах,
11
И$ гл~аше и^мъ, ваM е^сть дано вњдати та'ины црsтвїя бж~їа, ѓ^нњм же в#нњшнимъ в# прит#чяхъ вс^я быва'ютъ.
12
так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
12
да ви'дяще ви'дятъ, и^ не оу'ꙁрятъ. и^ слы'шаще слы'шятъ, и^ не раꙁђмњютъ. да не когда ѓ^брятятся, и^ ѓ^ста'вят#ся и^мъ грњси`.
13
І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
13
и^ гл~а и^мъ. не вњ'сте ли при'тча сеа`; и^ ка'ко вс^я притчя раꙁђмњ'ете;
14
Сівач слово сіє.
14
сњ'аи`, сло'во сњ'етъ.
15
Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
15
сїи же сђть и^же на пђти`, и^дњже сњ'ется сло'во, и^ е^гда` оу^слы'шят#, а%бїе прїидетъ сатана, и^ эTи'метъ сло'во сњ'анное в# срDцихъ и^хъ”
16
Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його,
16
И$ сїи сђть та'кожDе и^же на ка'менныхᲆ сњ'емїи. и^же е^гда оу^слы'шитъ сло'во, а%бїе с ра'достїю прие'млютъ е&,
17
але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
17
и^ не и^мђтъ коре'нїа в себњ, н^о време'нни сђть” Таже бы'вши печали, и^л^и гоне'нїю словесе` ради, а%бїе съблажняют#ся”
18
Посіяне між терням означає тих, що слухають слово,
18
А$ сїи сђть и^же в# трᲆнїи сњ'емїи. слы'шащеи` сло'во,
19
але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває.
19
и^ печали вᲇка сего, и лесть богатьства, и^ ѓ^ про'чихъ похотїи в#ходя'ще, подавляюT слово, и^ беспло'дъно быва'етъ”
20
А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
20
и^ сїи сђть и^же на ꙁемли до'брњи сњ'емїи, и^же слы'шятъ сло'во, и^ прїе'млютъ, и^ плоDствђютъ, на, л~, и^ на, ћE, и^ на сто”
21
І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику?
21
И$ гл~аше и^мъ” е^да свњти'лникъ приходитъ, да поD спђ'дом# положатъ е^го, и^л^и поD ѓ^дромъ; не да ли на свњщницњ положенъ бђдет#;
22
Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
22
нњсть бота'ино, е^же не ја^ви'тся. ни бысть потае^но, н^о да прїидетъ въ ја^вле'нїе”
23
Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!
23
А$ще кто и%мать оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
24
І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають.
24
И/ гл~аше и^мъ, блюдњте чт^о слы'шите. в нюже мњрђ мњ'рите, въꙁмњрится вамъ, и^ приложится вамъ слы'шящым#”
25
Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
25
И$же б^о а^ще и%мать, дасться е^мђ. а^ и^же не и%мать, и^ е^же и'мать, эTи'мется эT него”
26
І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
26
И$ гл~аше, та'ко е^сть и^ црsтвїе бж~їе, ја%коже чл~къ в#мњта'етъ сњмя в# ꙁем#лю,
27
і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він.
27
и^ спитъ, и^ въста'етъ но'щїю и^ дн~їю, и^ сњмя проꙁяба'етъ и^ растетъ, ја^коже не вњсть ѓ'нъ.
28
Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі.
28
в себњ б^о ꙁемля пло'дитъ преже травђ, потоM класъ. таже и^сполняетъ пшени'цђ в# кла'сњ.
29
Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
29
е^гда же съзрњ'етъ плодъ, а%бїе по'слетъ ср'ъпъ, ја%ко наста` жа'тва”
30
І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його?
30
И$ гл~аше, чесомђ оу^подо'биM црsтвїе бж~їе; и^ли кое'й притчи приложимъ е&;
31
Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі.
31
ја^ко зе'рно горђшично, е^же е^гда всњ'ано бђ'детъ в ꙁемли, мнње всњхъ сњменъ е^сть ꙁемных#,
32
А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
32
и^ е^гда` всњано бђ'детъ възрастетъ, и^ бђдетъ бо'ле всњхъ ꙁелїи, и^ сътворит# вњтви ве'лїа, ја%ко мощи поD сњнїю е^го пти'цямъ нбsнымъ вїтати”
33
І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
33
И$ таковњми притчями мно'гами гл~аше иM сло'во, ја%коже можахђ слы'шати”
34
Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.
34
Бес при'тча же не гл~аше и^мъ словесе” ѓ^со'б# же оу^чн~комъ свои^мъ скаꙁаа'ше вся”
35
І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік.
35
И/ гл~а и^мъ в# то'и дн~ь, вечерђ бывшђ, пре'идемъ на ѓ^нъ полъ.
36
І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
36
и^ эTпђщ#ше наро'ды, поя'ша е^го, ја%коже бњ в корабли. и^ і'нїи корабли бњхђ с ни'мъ”
37
І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
37
И$ бысть бђ'ря вњтрена вели'ка, влъны же влива'хђся в корабль, ја%коже оу^же погрђжатися е^мђ.
38
А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
38
и^ б^њ самъ на кормњ на въꙁглавници, сп^я, и^ въꙁбђди'шя е^го, и^ гл~ашя е^мђ. оу^чи'телю, нерадиши ли ја%ко погиба'ем#;
39
І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
39
и^ в#ставъ, ꙁапрњти вњтрђ, и^ рече мо'рю, млъчи`, преста'ни. и^ оу^ле'же вњтръ, и^ бысть ти'шина ве'лїа.
40
І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри?
40
и^ рече и^мъ, чтота'ко страшли'ви е^сте; ка'ко не и'мате вњ'рђ;
41
І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?
41
и^ оу^боа'шяся страхомъ ве'лїемъ, и^ гл~ахђ дрђгъ къ дрђгђ, кто оу^бо се'и е^сть, ја%ко и^ вњтръ и^ мо'ре, послђшаюT е^го;
Глава 5
1
І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську.
1
И прїидо'ша на ѓ^нъ полᲆ мо'рю, въ странђ гадари'нскђю”
2
І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого;
2
І$ и^злњз#шђ е^мђ и^с корабля, а%бїе срњте е^го эT гробъ чл~къ, в# дђ'сњ нечи'стњ,
3
він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами,
3
и^же жили'ще и^мяше въ гробњхъ. и^ ни вери'гами никтоже можа'ше е^го свяꙁа'ти.
4
бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його.
4
ꙁане е^мђ мно'гажDы пђты и^ ю'жи желњꙁны свя'ꙁанђ сђщђ, и^ растръꙁа'тися эT него ю'жемъ желњꙁномъ и^ пђтоM съкрђша'тися, и^ никтоже можаше е^го оу^мђ'чити.
5
Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння.
5
и^ вы'нђ нощь и^ дн~ь въ гробњхъ и^ в горахъ б^њ, вопїа и^ тлъкыися ка'менїемъ”
6
Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому.
6
Оу^зрњв# же і^с~а и^ꙁдале'че, тече`, и^ поклони'ся е^мђ,
7
І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
7
и^ въꙁъпи гл~сомъ ве'лїемъ, рече. что` мнњ и^ тебњ і^с~е сн~е б~а вышняго; ꙁаклина'ю т^я бг~ом#, не мђ'чи мене.
8
Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.
8
гл~аше б^о е^мђ. и^ꙁыди дђше нечи'сᲄыи эT чл~ка”
9
І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас.
9
И$ въпрашаше е^го, что` т^и е^сть и^мя; и^ эTвњща гл~я, легеѓ^нъ и'мя мнњ, ја%ко мно'ѕи е^смы,
10
І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї.
10
и^ моли'шя его мно'го, да не по'слетъ иX вн^њ страны”
11
Паслось же там біля гори велике стадо свиней.
11
Бњ же т^ђ при горᲇ стадо сви'но ве'лїе пасо'мо.
12
І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.
12
и^ моли'шя е^го вс^и бњ'си гл~юще. посли' н^ы в# свинїа, да в н^я вни'демъ.
13
Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.
13
и^ повелњ и^мъ а^бїе і^с~” И$ і^ꙁшеDше дђ'си нечи'стїи, в#нидошя в# свинїя. и^ оу^стреми'ся ста'до по' брегђ в# море, бњхђ же ја^ко двᲇ ты'сђщи, и^ оу^топа'хђ в мо'ри.
14
Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.
14
пасђщїи же свинїя, бњжашя, и^ въꙁвњсти'шя въ градњ и^ в се'лех#” И$ і^зыдо'ша ви'дњти что е^сть бы'вшее.
15
Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
15
и^ прїидо'шя къ іс~ови, и^ видњша бњснова'вшагося, сᲇдяща, и^ ѓ^блъче'на, и^ смы'сляща, и^мњвшаго легеѓ^нъ, и^ оу^боа'шяся.
16
Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
16
повњдашя же и^мъ видњвшеи`, ка'ко бысть бњсномђ, и^ ѓ^ свинїяхъ”
17
І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх.
17
И$ нача'шя молити его. эTи^ти эT предњ'лъ и^хъ”
18
І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним.
18
И$ влњзшђ е^мђ в# корабль, моля'ше е^го бњснова'выися, дабы бы'лъ с нимъ”
19
Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе.
19
І$с~ же не дастъ е^мђ, н^о рече емђ. и^ди` в доM твои к# твои^мъ, и^ въꙁвњсти и^м#, е^ли'ка т^и г~ь сотвори`, и^ поми'лова т^я”
20
І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися.
20
И$ і'де, и^ нача проповњ'дати в# десятигра'дњ, е^ли'ка сътвори е^мђ і^с~, и^ вс^и дивля'хђся”
21
Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря.
21
И$ прешеDшђ і^с~ђ в# корабли па'ки на ѓ^нъ полъ. събрася наро'дъ многъ ѓ^ неM, и^ бњ при' мори”
22
І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його
22
И$ с^е прїиде е^ді'нъ эT а^рхїсинагогъ, и'менемъ и^а^и'ръ, и^ видњвъ е^го, паде` при ногђ е^го.
23
і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива.
23
и^ моляше е^го много гл~я, ја%ко дщ^и моа` на кончи'нњ е^сть, да пришеD въꙁложи'ши на ню рђ'цњ, ја%ко да сп~се'тся и^ жива бђ'детъ.
24
Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
24
и^ і'де с ни'мъ, И/ по немъ и^дяхђ народи мно'зи, и^ оу^гнњта'хђ е^го”
25
Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
25
И$ жена` нњ'каа сђщи в точе'нїи кро'ве, лTњ дванадесяте,
26
багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, —
26
и^ мно'го пострада'вши эT многъ врачеv, і^ и^зда'вши своя вс^я, и^ ни е^ді'ноа польꙁы ѓ^брњтши, н^о паче в# горше пришеDши,
27
почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його,
27
слы'шавши ѓ^ і^с~њ, пришеDши в^ наро'дњ съꙁади`, прикоснђся ри'зњ е^го,
28
бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
28
гл~аше б^о, ја%ко а^ще прикоснђ'ся ри'замъ е^го, сп~се'на бђ'дђ.
29
І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги.
29
и^ а'бїе и^з#ся'кнђ и^сточникъ кро'ве еа`. и^ раꙁђмᲇ тњломъ, ја^ко и^сцњлњ эT ра'ны.
30
І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
30
и^ а'бїе і^с~, разђмњ` в себњ си'лђ и^зшеDшђю эT него, и^ ѓ^бра'щся в# наро'дњ, гл~аше. кто прикоснђся ри'ѕахᲆ моиX;
31
Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
31
и^ гл~ахђ е^мђ оу^чн~цы е^го. видиши народъ оу^гнњта'ющь т^я, и^ гл~еши кто ся прикоснђ` мн^њ;
32
Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це.
32
и^ ѓ^бъгля'даше ви'дњти сътворшђю с^е”
33
Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
33
Жена' же оу^боа'вшися и^ трепе'щђщи, вњдящи е^же бысть е'й, прїиде, и^ припаде к немђ, и^ рече е^мђ вс^ю и'стинђ.
34
Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
34
ѓ%н же рече е'й, дщ^и. вњ'ра твоа сп~се т^я. и^ди` в# ми'ръ, и^ бђ'ди цњла` эT раны твоеа`”
35
Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
35
Є$ще е^мђ гл~ющђ, прїидо'шя эT а^рхїсинаго'га гл~юще, ја%ко дщ^и твоа оу'мре, что` е^ще дви'жеши оу^чи'теля;
36
Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
36
і^с~ же а'бїе слы'шавъ сло'во гл~емое, гл~а а^рхїсинаго'гови. не бо'ися, то'кмо вњрђи.
37
І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова.
37
и^ не ѓ^ста'ви по себњ ни е^ді'ного и^ти, то'кмо пеTра, и^ і^а'кова, и^ і^ѓ^а'нна брата и^а'ковля”
38
І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили.
38
И$ прїиде в# домъ а^рхїсинаго'говъ, и^ видњ млъвђ, плачђщеи`ся и^ крича'ще много,
39
І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить.
39
и^ вшеD, гл~а и^мъ. чт^о млъвите, и^ пла'четеся; ѓ^трокови'ца нњ'сть оу^мръла`, н^о спитъ.
40
І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
40
и^ рђга'хђся е^мђ” ѓ%н же и^ꙁгнавъ вс^я, поя'тъ эTц~а ѓ^троковица и^ мт~ре, и^ і^же бњхђ с нимъ, вни'де и^дњже бњ ѓ^троковица лежащи.
41
І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
41
и^ е^мъ ꙁа' рђкђ ѓ^троковицђ, гл~а е'й, талиџа кђми, е^же е^сть сказа'емо, дв~це тебњ гл~ю, в#ста'ни.
42
В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого.
42
и^ а'бїе въста дв~ца, и^ хожDаше. б^њ б^о лњтᲆ два^надесяте. и^ оу^жасо'шяся оу^жасомъ ве'лїемъ.
43
І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти.
43
и^ запрњти и^мъ мно'го, да никтоже оу^вᲇсть сего. и^ рече дати е'й ја%сти”
Глава 6
1
І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його.
1
И ізыде эTтђ'дђ, и^ прїиде въ эTч~ьствїе свое, и^ по нем# и^дошя оу^чн~цы е^го”
2
Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його?
2
И$ бы'вши сђбо'тњ, начатъ на со'нмищи оу^чиᲄи, и^ мно'ѕи слы'шаще дивля'хђся гл~юще. эTкђ'дђ семђ сїа; и^ что премђ'дрость да'наа е^мђ, и^ си'лы таковы` рђкама е^го быва'ют#;
3
Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього.
3
не се'и л^и е^сть тектонъ, сн~ь мр~їин#. братъ же и^а'ковђ, и^ і^ѓ^сїи, и^ і^оу'дᲇ, и^ си'монђ; и^ не сестры л^и е^го ꙁд^њ сђть в насъ; и^ блажня'хђся ѓ^ немъ”
4
Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм.
4
Гл~аше же и^мъ і^с~, ја%ко нњсть пррoкъ без# чьсти, то'кмо въ эTч~ьствїи своеM, и^ в# сро'д#ствњ, и^ в домђ своемъ.
5
І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
5
и^ не можа'ше т^ђ ни е^ді'ноа си'лы сътворити, токмо ма'ло недђж'ныхъ въꙁлоQ рђцњ, и^сцњли`.
6
І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав.
6
и^ дивля'шеся ꙁа невњрствїе ихъ” И$ ѓ^бхожа'ше ве'си ѓ%крsтъ оу^ча”
7
І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
7
И/ приꙁва` ѓ%бана'десяте, и^ начатъ и^хъ посыла'ти, два^ два^, и^ даа'ше и^мъ власть наD дђхи нечи'стыми”
8
І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
8
И ꙁаповњда и^мъ, да ничесоже во'ꙁмTђ на пђть, то'кмо же'ꙁлъ е^ді'нъ. н^и пи'ры, ни^ хлњб'а, ни^ при поясњ мdњ,
9
щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі.
9
н^о ѓ^бђвени в# санда'лїа, и^ не ѓ^блачи'тися в# двњ ри'зњ”
10
І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця.
10
И$ гл~аше и^мъ, и^дᲇже а%ще в#ни'дете в домъ, т^ђ пребыва'ите, доnдеже и^ꙁы'деᲄе эTтђ'дђ.
11
І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому.
11
и е^лицы а^ще не прїимђтъ в^ы, ниже послђшаютъ васᲆ, и^сходя'ще эTтђдђ, эTтрясњте прахъ и^же поD ногами ва'шими, въ свњдњтельство иM. а^ми'нь гл~ю вамъ, эTраDнње бђ'детъ содо'момъ и^ гомо'роM в дн~ь сђдныи, неже гра'дђ томђ”
12
Вони пішли і проповідували, щоб покаялися;
12
И$ і^зшеDше проповњдахђ да пока'ются.
13
виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
13
и^ бњ'сы мно'гы и^ꙁгоняхђ, и^ ма'ꙁахђ ма'сломᲆ мно'гы недђжны, и^ сцњлњва'хђ”
14
Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
14
И/ оу^слы'шавъ цр~ь и%родъ, ја%вњ б^о бысть и'мя е^го. и гл~аше, ја%ко і^ѓ^а'ннъ крsтяи` эT мр~твыX в#ъста`, и^ сего раd си'лы дњ'ются ѓ^ немᲆ”
15
Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків.
15
И$нїи гл~ахђ, ја^ко и^лїа е^сть. и^нїи же гл~ахђ, ја^ко пррoкъ е^сть, и^ли ја%ко е^ді'нъ эT пррoкᲆ”
16
Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих.
16
Слы'шав же и%роD, рече, ја^ко е^гоже а^ꙁ# оу^сњкнђхᲆ і^ѓ^а'нна, то'и е^сть, то'и въста` эT мр~твых#”
17
Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
17
ᲄо'и б^о и'родъ пославъ, ја%тъ і^ѓа'нна, и^ свяꙁа` е^го в темници, и^родїя'ды ради жены фїли'ппа бра'та свое^го, ја%ко ѓ^женися ею`”
18
Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
18
Гл~аше б^о і^ѓ^а'ннъ и'родови. не достоитъ тебњ и^мњти женђ` фїли'ппа бра'та твое^го”
19
Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла.
19
И/родїа же гнњвашеся нань, и^ хотяше е^го оу^бити, и^ не можа'ше.
20
Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
20
и%роD б^о боа'шеся і^ѓ^а'нна, вњды е^го мђж'а пра'веDна и^ ст~а, и^ съблюда'ше е^го, и^ послђшав# е^го мно'га творяше, и^ в# сла'дость е^го послђшаше.
21
І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських;
21
и^ приклю'чшђся дн~и потребнђ, е^гда и%роD рожDьствђ свое^мђ ве'черю творяше, княѕе'мъ своимъ и^ ты'сђщникомъ, и^ старњ'ишинам# галиле'искамъ.
22
і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі.
22
и^ вшеDши дще'ри тоа` и^родїя'ды, и^ пляса'вши, и^ оу^гожDьши и%родови, и^ въꙁлежа'щимъ с ниM. рече цр~ь дв~ци, проси` оу^ мене` е^же а^ще хо'щеши, и^ дамъ т^и.
23
І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
23
и^ кля'тся ей, ја%ко а^ще попро'сиши м^и дамь т^и, и^ до полъ црsтвїа моего,
24
Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя.
24
ѓ^на же и^зшеDши реq мт~ри свое'й, чесо` прошђ`; ѓ^на же рече, главђ` і^ѓ^а'нна крsтля.
25
Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя.
25
и^ вшеDши а%бїе съ тща'нїемъ к# цр~ю, проси` гл~ющи. хощђ`, да м^и даси` эT него на блю'дњ главђ і^ѓ^а'нна крsтля.
26
Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
26
и^ приско'рбенъ бысть цр~ь, кля'твы же раd, и^ ꙁа въꙁлежа'щихъ с нимъ, не въсхотњ эTрещися еа`.
27
І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його.
27
и^ а'бїе пославъ цр~ь спекђлатора, повелњ принести` главђ его.
28
Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй.
28
ѓ'н же шедъ оу^сњкнђ его в темни'ци. и^ принесе` главђ его на блю'дᲇ, и^ дастъ ю& дв~ци, и^ дв~ца дастъ ю& матери свое'й”
29
Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
29
И$ слы'шавше оу^чн~цы е^го, прїидо'шя и^ вꙁя'шя трђпъ его, и^ положи'шя его въ гробњ”
30
І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
30
И/ събра'шяся а^плsи къ і^с~ђ, и^ въꙁвњсти'шя емђ вс^я, и^ ели'ка сотвориша и^ наоу^чи'шя”
31
Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
31
И$ рече и^мъ. прїидњте вы сами в пђ'сто мњсто, еді'ни, и^ почїите ма'ло. бᲇхђ б^о приходя'щеи` и^ эTходя'щеи` мно'ѕи, и^ ни ја%сти и^мъ б^њ коли”
32
І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
32
И$ і^до'шя в# пђ'сто мњсто кораблемъ еді'ни.
33
І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
33
и^ видњшя иX и^дђща нароd, и^ поꙁна'шя иX мно'ѕи, и^ пњши эT всњхъ градовъ стицяхђся та'мо. и^ предвари'шя и^хъ, и^ снидо'шася к немђ.
34
Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато.
34
и і^ꙁшеD, видњ` і^с~ нароD мно'гъ, и^ млsрдова ѓ^ нихъ, ꙁане бњхђ ја^ко ѓ^вця` не и^мђще па'стыря” И начатъ и^хъ оу^чити мно'го”
35
І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут безлюдне, а час уже пізній, —
35
И$ оу^же часђ многђ бы'вшђ” Пристђ'пльше к# немђ оу^чн~цы его, гл~ашя. ја^ко пђ'сто есть мњсто, и^ чаs оу^же мног#,
36
відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти.
36
эTпђсти и^хъ, да шеDше въ ѓ^крsтныX се'лехъ и^ ве'сехъ, кђ'пятъ себњ хлњбы. не и^мђтъ б^о чесо ја^сти.
37
Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
37
ѓ^н же эTвњщавъ, рече и^мъ. дади'те и^м# в^ы ја^сти. и^ гл~ашя е^мђ. да шеDше кђ'пимъ двњма стома пњняѕь хлᲇбы, и^ дамы и^мъ ја^сти”
38
Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини.
38
ѓ%н же рече и^мъ, коли'ко хлњбы и%мате; и^дњте и^ ви'дите. и^ оу^вњдњвше гл~аша, пять хлњ'бъ, и^ двњ рыбњ.
39
Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
39
и^ повелᲇ и^мъ посади'ти вся на спо'ды на спо'ды на травњ ꙁеленњ.
40
І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят.
40
и^ въꙁлегошя на' лᲇхы на лњхы, по сто и^ по пятьдесяT.
41
Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх.
41
и прїемъ пять хлњ'бъ и^ дв^њ ры'бњ, възрњвъ на нб~о, блsви, и^ преломи хлњ'бы, и^ даа'ше оу^чн~комъ свои^м#, да преDлага'ютъ преD ними, и^ ѓ^бњ рыбᲇ раздњли всњмъ.
42
І всі їли, і наситились.
42
и^ ја%доша вс^и, и^ насы'тишяся.
43
І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків.
43
и^ вꙁя'шя оу^крђ'хы дванадесяте ко'ша и^сполнь, и^ эT ры'бђ”
44
Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.
44
Бя'ше же ја%дшиX хлᲇбы ја%ко пять ты'сящь мђ'жїи”
45
І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ.
45
И/ а'бїе понђди оу^чн~кы своя вни'ти в# кора'бль, и^ вари'ти е^го на ѓ%номъ полђ к# виџсаи^дњ, до'ндеже самъ эTпђсти наро'ды”
46
І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
46
И$ эTрек#ся и^мъ, и%де в# го'рђ помоли'тися”
47
Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
47
И$ ве'черђ бы'вшђ, б^њ кора'бль посредњ моря, и^ саM е^ді'нъ на ꙁемли`”
48
І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх.
48
И$ видњ и^хъ стра'жђща в# пла'ванїи, бњ б^о вњтръ проти'венᲆ и^мъ. и^ ѓ^ четве'ртњи стражи нощънњи, прїиде к ни'мъ по' морю ходя`. и^ хотя'ше минђти и^хъ.
49
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
49
ѓ^ни же видњ'вше е^го ходяща по морю, мнњхђ при'зракъ бы'ти, и^ възъпи'шя.
50
Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся!
50
вс^и б^о е^го ви'дњшя, и^ смђти'шася. и^ а'бїе гл~а с ними. и^ рече и^мъ, дръза'и^те, а^ꙁъ е^смь, не бо'итеся”
51
І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися,
51
И$ вᲆни'де к нимъ в кора'бль, и^ оу^ле'же вњтръ. и^ ѕњло и^ꙁли'ха в себњ оу^жаса'хђся и^ дивля'хђся.
52
бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле.
52
не разђмњшя б^о ѓ^ хлњбњхъ. бњ` б^о срDце иX ѓ^ка'менено.
53
І, переправившись, прибули в землю Генісаретську і причалили до берега.
53
и прешеDше, прїидо'шя в ꙁе'млю генисаретъскђ, и^ приста'шя”
54
Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
54
И/ і^ꙁшеDшемъ и^мъ и^с корабля`. а%бїе позна'вше е^го,
55
оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є.
55
ѓ^бте'кше вс^ю странђ т^ђ, нача'шя на ѓ^дрњхъ приносити боля'щая, и^дњже слы'шахђ ја%кот^ђ е^сть.
56
І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись.
56
и^ ја%може а%ще вхожDаше в# ве'си, и^л^и въ грады, и^л^и се'ла, на распђтїиX полага'хђ недђж'ныа, и^ моляхђ е^го, да по'не въскри'лїю ри'ꙁы е^го прико'снђт#ся. и^ е^лицы а%ще прикасахђся е^мъ, сп~са'хђся”
Глава 7
1
Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима,
1
И събрашася к# немђ фарїсе'е, и^ нњ'цїи эT кни'жникъ пришеDшеи` эT і^ерsли'ма.
2
І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм.
2
и^ видњвше нњ'кыа эT оу^чн~кᲆ е^го нечи'стыми рђками, си^рњчь, не оу^м#ве'нами ја%дђщ'е хлњбы, рђга'хђся.
3
Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків.
3
фарисе'е б^о и^ вс^и і^юде'е, а^ще не трыюще оу^мыютъ рђкъ, не ја^дятъ, дръжа'ще преданїа старець.
4
І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.
4
и^ эT трᲆжища а^ще не покђплются, не ја%дятъ. і^ и'на мно'га сђть ја%же прїя'шя дръжати. погрђженїа сткля'ницяM и^ чва'номъ, и^ котломъ и^ ѓ^дро'мъ”
5
Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками?
5
Пото'мᲆ же въпрашяхђ е^го фарисе'е и^ кни'жницы, почто` оу^чн~цы твои` не хо'дятъ по преда'нїю ста'рецᲆ, н^о не оу^мвенами рђками ја%дятъ хлњбᲆ;
6
Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене.
6
ѓ%нже эTвњщавъ, рече и^мъ. ја%ко добрњ пррoчьствова и^са'іа ѓ^ васъ лицемᲇрехъ. ја%коже е^сть пи'сано. сїи людїе оу^стна'ми мя чтђтъ, срDце же и^хъ дале'че эTстои'тᲆ эT мене`.
7
Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських.
7
сђ'е же чтђтъ мя^, оу^чя'ще оу^че'нїа ѕа'повњди члчsкы,
8
Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного.
8
ѓ^ставл#ьше б^о ꙁа'повDњ бж~їю, дръжите` преда'нїа члчsкаа” Креще'нїа чваномъ, и^ сткляницямъ, и^ і'на подобна такова` мно'га ᲄворите`.
9
І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?
9
и^ гл~аше и^мъ, до'брњ эTмњта'ете ꙁа'повDњ бж~їю, да преданїе ва'ше съблюде'те”
10
Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре.
10
Мољ=сїи б^о рече, чти` эTц~а твое^го и^ мт~ре твою. и і'же ꙁлосло'витъ эTц~а и^л^и мт~ре, смр~тїю да оу'мрет#.
11
А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене,
11
вы` же гл~ете, а^ще речетъ чл~къ эTц~ђ и^ли мт~ри, корва'нъ, е^же е^сᲄь да'ръ, и^же а^ще эT мене пл'ьꙁевалъ е^си.
12
то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї.
12
и^ не ктомђ ѓ^ставля'ете. е^го ничесо'же сътвори'ти эTц~ђ свое^мђ и^ли ма'тери свое'й,
13
Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного.
13
престђпа'юще сло'во бж~їе преданїе^мъ ва'шимъ, е^же преда'сте. и^ подо'бна такова` мно'га творите`”
14
І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте:
14
И$ призвавъ весь наро'дъ, гл~аше и^м#. послђшаите мене вс^и, и^ разђмњите.
15
нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину.
15
ничесо'же е^сть вн^њоу^дђ чл~ка, входи'мо во'нь, е^же мо'жетъ ѓ^скверъни'ти е^го. н^о и^сходя'щая эT него, т^а сђть скверня'щаа чл~ка.
16
Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає!
16
а^ще кто и%мать оу^ши слы'шати, да слышиT”
17
І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу.
17
И$ е^гда` вни'де в до'мъ эT наро'да, въпрашяхђ е^го оу^чн~цы е^го ѓ^ при'тчи”
18
Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?
18
И$ гл~а и^мᲆ, тако ли и^ в^ы неразђ'мливи е^сте; не разђмњ'ете ли, ја%ко вс^е е^же и^ꙁ внђ входи'мое в# чл~ка, не мо'жетъ ѓ^сквернити е^го,
19
Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа.
19
ја%ко не вхо'дитᲆ е^мђ в# срDце, н^о въ' чрево, и^ а^федро'номъ и^схо'дитъ, и^стребля'а вс^я бра'шна;
20
Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.
20
гл~аше же, ја^ко и^схо'дящее` эT чл~ка, т^о скверни'тъ чл~ка.
21
Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,
21
иꙁъ ю'тръоу^дђ б^о срDца члчsка помышленїя ѕла^ и^схо'дятъ, прелюбодњя'нїа, любодњянїа, оу^бі'иства,
22
злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, —
22
татбы, лихои%мъства, ѓ^би'ды, лђка'в#ствїа, лесть, стђдодњянїа, ѓ%ко лђка'во, хђла`, гръды'ни, беꙁђмьсᲄво.
23
все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.
23
вс^я сїа ѕла'я и^ꙁъ оу^тръ и^схо'дятъ, и^ скверня'тъ чл~ка”
24
І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися.
24
И$ эTтђ'дђ в#ставъ и%де в# предњ'лы тљ=рскы и^ сидо'нскы” И$ вшедъ в до'мъ, никогоже хотя'ше дабы е^го чюлъ, и^ не мо'же оу^таи^тися”
25
Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його;
25
слы'шавши б^о жена` ѓ^ немъ, е^я'же дщ^и и^мя'ше дђхъ нечи'стъ, прише'дши припаде к# нога'ма е^го”
26
а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
26
Жена же б^њ е%ллинска, сљ=рофљ=ни'сса ро'домᲆ” моля'ше е^го, да бњ'са и^жденетъ и^ꙁ дще'ре еа`”
27
Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27
Іс~ же рече е'й, ѓ^ста'ви, да пр'ьвње насытятся чя'да. нњсть б^о добро эTя'ти хлњба чя'домъ, и^ поврещи` ўомъ”
28
Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей.
28
ѓ^на же эTвњщавши, гл~а емђ, е'й г~и. и^бо и^ ўи` поD трапе'ꙁою ја%дятᲆ эT крђпи'цъ дњте'и”
29
І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї.
29
И$ рече е'и`, ѕа сїе сло'во и^ди`, и^ꙁы'де бњсъ и^ꙁ# дще'ре твоеа`”
30
І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.
30
И$ шеDши в домъ свои, ѓ^брᲇте бњ'съ и^ꙁшеDшъ, и^ дщере лежа'щђ на ѓ^дрњ”
31
Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя.
31
И/ пакы и^ꙁшеD і^с~ эT предњлъ тљ=рскъ, и сидо'нскъ. прїиде на' море галиле'йско, межDђ предњ'лы декапо'льскы”
32
І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку.
32
И$ приведо'ша к# немђ глђ'ха гђгни'ва, и моля'хђ е^го да въꙁложиT нань рђ'кђ.
33
Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика.
33
и^ пое'мъ е^го эT народа е^ді'ного, вложи` пръ'сты своа` въ оу^ши е^го, и^ плю'нђвᲆ коснђ` е^го въ ја^зы'къ,
34
І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся.
34
и^ възрњвъ на' нб~о, въздохнђ`, и^ гл~а е^мђ, е^ффа'џа. е^же е^сть, раꙁвръꙁися.
35
І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно.
35
и^ а'бїе разврьзо'стася слђ'ха е^го, и^ разрњши'ся ю%ꙁа ја^зы'ка е^го, и^ гл~аше пра'во,
36
І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.
36
и^ ꙁапрети` и^мъ, да никомђже повњдятъ. е^ли'коже и^мъ то'и ꙁапрњщаше, паче и^зли'ха проповњ'дахђ.
37
І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити.
37
и^ преи^ꙁли'ха дивля'хђся гл~юще, до'брњ вс^е творитъ, и^ глђхыа твориT слы'шати, и^ нњмы'я гл~ати”
Глава 8
1
У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм:
1
В ты'а дн~и ѕњло мно'гђ наро'дђ сђщђ, и^ не и^мђщимъ чесо` ја%сти, приꙁва'въ і^с~, оу^ченикы своа, гл~а иM.
2
жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти.
2
млsрдђю ѓ^ наро'дᲇ, ја^ко оу^же тр^и дн~и присњдятъ мн^њ, и^ не и^мђть чесо` ја%сти.
3
Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека.
3
и^ а'ще эTпђщђ и^хъ не ја^дшя в# до'мы своя, ѓ^слабњютъ на пђти`. мно'ѕи б^о эT нихъ и^здале'че пришли` сђть”
4
Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі?
4
И$ эTвњща'ша е^мђ оу^чн~цы е^го. эTкђ'дђ сихъ възможетъ кт^о зд^њ насы'тити хлњба в# пђсты'ни;
5
І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
5
и^ въпроси` и^хъ, коли'ко и%мате хлњ'бы; ѓ^ни же рњша, сеDмь.
6
Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям.
6
и^ повелњ наро'дђ въꙁлежти на ꙁемли. и^ прїемъ сеDмь хлᲇбы, хвалђ въꙁдавъ преломи, и^ даа'ше оу^чн~комъ свои^мъ, да преDлага'юT. и^ преDложи'шя преD наро'домъ.
7
Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її.
7
и^ і^мя'хђ ры'бицъ ма'ло, и^ сїа блsвивъ, рече преDложи'ти и^ тыа`,
8
І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків.
8
ја%до'шя же и^ насы'тишяся. и^ вꙁя'шя и^ꙁбы'ткы оу^крXђ, сеDмь ко'шницъ”
9
А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
9
бњхђ же ја%дшеи` ја%ко четы'ри ты'сђщя, и эTпђсти и^хъ.
10
І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські.
10
и^ а'бїе влњꙁъ в# кора'бль съ оу^чн~кы свои'ми, прїиде въ страны далманђџа'н#скы”
11
Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.
11
И/ ізыдо'шя фарисе'е, и^ нача'шя стяꙁа'тися с нимъ, и%щђще эT него зна'менїа с# нб~се, и^скђша'юще е^го.
12
І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.
12
и^ въꙁдохнђвъ дх~омъ своимъ, гл~а. чесо` родъ се'и ꙁна'менїа и%щетъ; а^ми'нь гл~ю вамъ, а^ще да'сться ро'дђ семђ ꙁна'менїе.
13
І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік.
13
и^ ѓ^ставль и^хъ, влњꙁъ па'кы в кора'бль, и%де на ѓ^нъ полъ.
14
При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого.
14
и^ забы'шя оу^чн~цы е^го вꙁяти хлњ'бы, и^ ра'ꙁвњ е^діного хлњб'а не и^мяхђ с# собо'ю в# корабли.
15
А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
15
и^ прњщаше и^мъ гл~я. ѕри'те, блюдњтеся эT кваса фарисе'иска, и^ эT кваса и%родова.
16
І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них.
16
и^ помыш#ля'хђ дрђгъ къ дрђгђ гл~юще, ја%ко хлᲇбы не и%мамы.
17
Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце?
17
и^ раꙁђмњвъ і^с~, гл~а и^мъ. что помышля'ете, ја^ко хлњбы не и'мате; не оу& л^и чђе'те, ниже раꙁђмњ'ете; е^ще ли ѓ^ка'менено срDце ваше и%мате;
18
Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте?
18
ѓ%чи и^мђщ'е не ви'дите, и^ оу^ши и^мђще не слы'шите; и не по'мните ли
19
Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять.
19
е^гда пять хлњбы преломихъ в пять ты'сящь, коли`ко, ко'шь и^спо'лнь оу^крђхъ прїа'сте; гл~ашя е^мђ, дв^ана'десяте”
20
А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім.
20
Є$гда же сеDмь в четы'ри ты'сяща, коли'ко ко'шницъ и^сполненїа оу^крђхъ прїа'сте; ѓ^ни же рњшя, сеDмь”
21
І сказав їм: як же не розумієте?
21
И$ гл~а и^мъ, ка'ко не раꙁђмњ'ете;
22
Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього.
22
И/ прїиде въ виџсаид'ђ, и^ приведо'ша к н#емђ слњ'па. и^ моля'хђ е^го, да е^го ко'снетъ.
23
Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що.
23
и^ ем'ъ ꙁа' рђкђ слњпа'го, и^ꙁведе` е^го вонъ и^ꙁ веси. и^ плю'нђвъ на' ѓ%чи е^го, въꙁложъ рђцњ на`нь, вᲆпрашаше е^го, а^ще чт^о ви'дитъ.
24
Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять.
24
и^ възрњвъ, гл~аше. ви'жђ чл~кы ја^ко дре'вїе ходя'ще.
25
Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно.
25
пото'м же пакы възложи рђцњ на' ѓчи е^го, и^ сотвори е^го прозрњти, и^ оу^творися, и^ оу^зрњ свњтло вс^е.
26
І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай.
26
и^ посла` е^го в доM е^го гл~я. ни^ в ве'сь вниди, ни повњжDь комђ в# ве'си”
27
І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди?
27
И/ ізы'де і^с~, и^ оу^чн~цы е^го в# ве'си кесарїа' фили'пповы. и^ на пђти' въпраша'ше оу^чн~кы своа, гл^я и^мъ. кого` м^я гл~ютъ чл~цы бы'ти;
28
Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків.
28
ѓ^ни же эTвњща'ша. і^ѓ^а'нна крsтля, и^ і^нїи і^лїю, дрђѕїи' же е^ді'ного эT пррoкъ.
29
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос.
29
и^ то'и гл~а и^мъ. вы же кого` м^я гл~ете быти; эTвᲇща'в# же пеTръ гл~а е^мђ, т^ы е^си х~с”
30
І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
30
И/ ꙁапрњти и^мъ, да никомђже гл~юT ѓ^ немъ”
31
І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.
31
И$ начатъ оу^чи'ти и^хъ, ја%ко подоба'етъ сн~ђ члчsкомђ мно'го пострада'ти, и^ і^скђше'нђ бы'ти эT ста'рецъ, и^ а^рхїере'й, и^ кни'жник#, и^ оу^бїенђ бы'ти, и^ тре'тїи дн~ь въскрsнђти”
32
І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому.
32
И$ не ѓ^бинђ'ася сло'во гл~аше. и^ прїемь е^го петръ, начатъ прњтити е^мђ”
33
Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.
33
ѓ%н же ѓ^бра'щься, и^ въз#рњ'въ на оу^чн~кы своя, запрњти петро'ви гл~я. и^ди` ꙁа мно'ю сатана. ја^ко не мы'слиши ја^же сђть бж~їа, н^о ја^же члчsка”
34
І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде.
34
И$ приꙁвавъ наро'ды съ оу^ченикы свои'ми, рече и^мъ” И/же хощетъ по мнњ и^ти, да эTвр'ъжется себе`, и^ воꙁметъ крsтъ свои, и^ по мнњ` грядетъ”
35
Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.
35
И$же б^о а^ще хо'щетъ дш~ђ свою спsти, погђбиT ю&” а и^же погђбитъ дш~ђ свою мене ради, і^ е^љhлїа, то'и сп~сетъ ю&”
36
Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?
36
Каа` б^о пол#ꙁа чл~кђ, а%ще приѓ^брящетъ ми'ръ весь, и^ эTщети'тъ дш~ђ свою`;
37
Або що дасть людина взамін за душу свою?
37
и^ли что^ дастъ чл~кь и^ꙁмњ'нђ на дш~и свое'й;
38
Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.
38
и^же б^о а^ще постыдится мене`, и^ мои^хъ слове'съ, в ро'дњ' семъ прелюбодњ'инемъ и^ грњшнемъ, и^ сн~ь члчsкїи постыдится е^го, е^гда прїидетъ въ сла'вњ эTц~а свое^го, съ а%гг~лы ст~ыми”
Глава 9
1
І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
1
И гл~аше и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко сђть нњ'цїи эT здњ стоя'щихъ, и^же не и^мђт# в#кђсити смр~ти, до'ндеже ви'дятъ црsтвїе бж~їе пришедшее в си'лњ”к
2
І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними.
2
И/ по шесть дн~їи поя'тъ і^с~ петра`, и^ і^а'кова, и^ і^ѓа'нна, и^ въꙁведе и^хъ на' горђ высокђ ѓ^собь е^ді'ны, и^ преѓ^браꙁи'ся преD ни'ми.
3
Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі.
3
и^ ри'ꙁы е^го быша блеща'щеся, бњлы ѕњло` ја%ко снњ'гᲆ, ја%цњх же не мо'жетъ бњли'лникь оу^бњлити на ꙁемли`.
4
І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом.
4
и^ ја%вися и^мᲆ, и^лїа с мољ=се'ѓмъ. и^ бњ'ста съ і^с~омъ гл~юща”
5
При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один.
5
И$ эTвњщавъ петръ, гл~а і^с~ови. ра'вви, добро` е^сть намъ ꙁд^њ быти, и^ сътворимъ кро'вы тр^и, тебᲇ е^ді'нъ, и^ мољ=се'ѓви е^ді'нᲆ, и^ і^лїи е^ді'нъ.
6
Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
6
не вњдяше б^о чт^о рещи`, бњхђ б^о пристра'шни.
7
І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте!
7
и^ бысть ѓ^б'лакъ ѓ^сњня'а иX. и^ прїиде глsа и^ꙁъ ѓ%блака, гл~я се'й е^сть сн~ъ мо'и въꙁлю'бленыи, того посл'ђшаите”
8
І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою.
8
И$ внеꙁа'пђ възрњ'вше, кᲄомђ никогоже видњша, то'кмо і^с~а е^ді'ного с# собою”
9
Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
9
сходя'щем же и^мъ с# горы`, ꙁапрњти и^мъ, да никомђже повњдятъ ја%же видњша, то'кмо е^гда сн~ъ члчsкїи и^з мр~твыхъ въскрsнетъ”
10
І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих.
10
І$ сло'во оу^дръжа'шя в себњ, стязающеся, чт^о е^сть е^же и^з мр~твыхъ въскрsнђт'и”
11
І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?
11
И въпрашя'хђ е^го гл~юще, ја%ко гл~ютъ кни'жницы, ја%ко и^лїи подоба'етᲆ прїити` преже;
12
Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим.
12
ѓ%н же эTвњщавъ, рече и^мъ. и^лїа оу^бо пришеD преже, оу^стро'итъ вс^я. и^ како е^сть пи'сано ѓ^ сн~њ члчsтњмᲆ, да мно'го постра'жетъ, и^ оу^ничиженъ бђдетъ.
13
Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього.
13
н^о гл~ю вамъ, ја%ко и^лїа прїиде, и^ сътвори'шя е^мђ е^ли'ка хотњш'я, ја%коже е^сть пи'сано ѓ^ немᲆ”
14
Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
14
И пришеD къ оу^чн~комъ. видњ народъ мно'гъ ѓ^ нихъ, и^ кни'жникы стяза'ющася с ни'ми.
15
І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його.
15
і^ а'бїе весь нароD видњвъ е^го оу^жасе'ся. и^ прирі'щђще цᲇлова'хђ е^го,
16
Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою?
16
и^ въпроси` кни'жникы, что` стяꙁа'е^теся к себњ;
17
Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого.
17
І$ эTвњщавъ е^ді'нъ эT наро'да, рече” оу^чт~лю, приведохъ сн~а мое^го к тебњ, и^мђщь дђхъ нњмъ.
18
Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
18
и^ і^дњже коли'ждо им'етъ е^го, разбива'етъ е^го, и^ пњ'ны тњщ'итъ, и^ скрежещетъ зђбы` свои'ми, и^ ѓ^цњпњнњвае^тъ. и^ рњхъ оу^чн~комъ твои^мъ, да и^жDенђтъ е^го, и^ не възмого'шя”
19
Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.
19
ѓ%н же эTвњщавъ гл~а е^мђ. эO ро'де невњ'ренъ, доко'лњ в# ваs бђд'ђ; доко'лњ трьплю в^ы; приведњте е^го ко мнᲇ”
20
І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.
20
И приведо'ша е^го к# немђ. и^ видњвъ е^го, а%бїе дђхъ сътрясе` е^го. и^ падᲆ на ꙁемли` валя'шеся, пњны тᲇщ'а”
21
Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;
21
и^ въпроси` эTц~а е^го, коли'ко лTњ е^сть, эTнелиже с^е бысть е^мђ; ѓ%н же рече, и^здњтска.
22
багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами.
22
и^ мно'гажDы въ ѓ%гнь въве'рже е^го, и^ в# во'ды, да погђбиT е^го. н^о а'ще что мо'жеши, помоꙁи` намъ млsрдовавъ ѓ^ насъ”
23
Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.
23
І$с~ же рече е^мђ. е^же а^ще чт^о мо'жеши вњ'ровати, вс^я въꙁможна вњрђю^щемђ”
24
І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству.
24
І$ а%бїе възъпи эTц~ь ѓ^трочате, съ слеꙁами гл~аше. вњрђю г~и, помоѕи` мое^мђ невњрїю”
25
Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього.
25
Видњв же і^с~, ја%ко сри'щется народъ, ꙁапрњти` дђ'хђ нечи'стомђ, гл~я е^мђ. дђше нњм'ыи и^ глђхї'и, а^ꙁъ т^и повелњва'ю, и^ꙁы'ди и^ꙁ него, и^ ктомђ не в#ни'ди в него”
26
І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер.
26
И$ въꙁъпи'въ, и^ мно'го прђжа'вся, и^ꙁы'де” И$ бысть ја%ко мр~твъ, ја%коже мно'ꙁњмъ гл~ати, ја%ко оу^мреT”
27
Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав.
27
І$с~ же% е'мъ е^го ꙁа' рђкђ, въꙁDви'же е^го, и^ в#ста`”
28
Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його?
28
И$ вшеDшђ е^мђ в домъ, оу^чн~цы е^го въпрашахђ е^го е^ді'ного, ја%ко м^ы не въꙁмогохомъ и^згна'ти е^го;
29
І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
29
и^ рече и^мъ. се'и роD ничи'мже мо'жетъ и^зы'ти, то'кмо мл~твою и^ постоM.
30
Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався.
30
и^ эTтђ'дђ и^з#шеDше, и^дя'хђ сквозњ галиле'ю, и^ не хотяше да кто` оу^вњсть.
31
Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне.
31
оу^чаше б^о оу^чн~кы своя, и гл~аше и^мъ. ја%ко сн~ь члчsкїи пре'данъ бђдетъ в# рђц'њ чл~чьстњ, и^ оу^бїютъ е^го, и^ оу^бїенъ бывъ, в# тре'тїи дн~ь въскрsнетъ.
32
Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
32
ѓ^ни же не раꙁђмњва'хђ гл~а, и^ боа'хђся е^го въпросити”
33
Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?
33
И/ прїиде в капернаоу^мъ, и^ в домђ бывъ, въпраша'ше и^хъ, что на пђти в себњ помышля'сте;
34
Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший.
34
ѓ^ни' же молча'хђ. дрђгъ къ дрђгђ б^о стяꙁа'шася на пђти, кто` е^сть болїи”
35
І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою.
35
И$ сᲇд# пригласи` ѓ%бана'десяте, и^ гл~а и^м#” А$ще кто^ хо'щетъ ста'рњи быти, да бђ'детъ всњхъ ме'ншїи, и^ всњмᲆ слђга`”
36
І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм:
36
И$ прїимъ ѓ^троча, поста'ви е& посредњ и^хъ. и^ ѓ^бьем'ъ е&, рече иM.
37
хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.
37
и^же а'ще е^дінотаковыхъ ѓ^троча'тъ прїиметъ въ и^мя мое`, мене прїе'м#летъ. и^ і^же мене прїе'млетъ, не мене` прїе'млеT, н^о посла'вшаго м^я”
38
Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами.
38
эTвњща же е^мђ і^ѓ^а'ннъ, гл~я” оу^чителю, видњхомъ нњ'коего и%менемъ твои^мъ и^ꙁгоня'ща бњсы, и^же не хо'дитъ по насъ, и^ въꙁбрани'хоM е^мђ, ја%ко не послњдђетъ намъ”
39
Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене.
39
І$с~ же реq, не брани'те е^мђ. никтоже б^о е^сть и^же сътворитъ си'лђ ѓ% и'мени моемᲆ, и^ възмо'жеT в#ско'рњ ꙁло'словити м^я.
40
Бо хто не проти вас, той за вас.
40
и^же б^о нњсть на в^ы, по васъ е^сть”
41
І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.
41
И$же б^о а^ще напои'тъ в^ы ча'шђ во'дђ вᲆ и^мя мое, ја%ко хв~и е^сте. а^ми'нь гл~ю вамъ, не погђби'тъ мꙁды` своеа`”
42
А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.
42
И/ іже а'ще събла'ꙁнитъ е^ді'ного эT малыхъ сихъ вњ'рђющиX в м^я. добрње е^сть е^мђ паче, а^ще ѓ^блежитъ ка'мень жръ'новныи` ѓ^ вы'и` е^го, и^ в#врьжен# бђ'детъ в мо'ре”
43
І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий,
43
И$ а'ще съблажня'еT т^я рђка твоа`, эTсњци ю&. добрњ т^и есть бњдникђ в# живо'тъ вни'ти, неже ѓ'бњ рђцњ и^мђщђ вни'ти в# гее'ннђ, въ ѓ^гнь неоу^гаса'ющїи,
44
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
44
и^деже че'рвь и^хъ не оу^мираеT и^ ѓ'гнь не оу^гаса'ет”
45
І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий,
45
И$ а'ще нога твоа` съблажня'ет# т^я, эTсњци` ю&. добрњ т^и е^сть вни'ти в# жївотъ хро'мђ. неже дв^њ ноѕњ и^мђщђ в#верженђ быти в гее'ннђ, въ ѓ'гнь неоу^гаса'ющїи,
46
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
46
и^деже червь иX не оу^мира'етъ, и^ ѓ%гнь не оу^гаса'етъ”
47
І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну,
47
И$ а'ще ѓ%котвое съблажня'ет# т^я, и^ст#кни` е&. добрњ т^и е^сть съ е^ді'нњмъ ѓ%коM в#ни'ти в# црsтвїе бж~їе. неже дв^њ ѓ%цњ и^мђщђ в#ве'рженђ быти в# гее'ннђ ѓ%гненђю,
48
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
48
и^деже червь и^хъ не оу^мира'ет#, и^ ѓ^гнь не оу^гаса'ет#”
49
Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться.
49
Всякъ б^о ѓ^гнеM ѓ^соли'тся. и^ вся'ка жертва со'лїю ѓ^соли'тся.
50
Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою.
50
добро` соль. а^ще же соль не слана` бђ'детъ, чимъ ѓ^соли'тся; и^мᲇите соль в себњ. и^ ми'ръ и^мњите межDђ собою”
Глава 10
1
Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх.
1
И эTтђ'дђ в#ставъ, пре'иде въ предњлы и^ю^деискыа, ѓ^б онᲆ полъ и^ѓ^рда'на. и^ снидо'шяся пакы наро'ди к немђ. и^ ја%ко ѓ^бы'чаи и^мњ`, па'кы оу^ча'ше и^хъ”
2
Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою?
2
И/ пристђ'пльше фарїсе'е, въпроси'шя е^го, а^ще достоитъ мђжђ женђ` пђсти'ти; и^скђшающе е^го”
3
Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей?
3
ѓ^нᲆ же эTвњщавъ рече и^мᲆ. что вамъ заповњ'да мољ=сїи;
4
Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись.
4
ѓ^ни же рњш'я, моисїи повелњ кни'гђ распђстнђю написати, и^ пђстити.
5
Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю.
5
и^ эTвᲇщавъ і^с~, рече и^мъ. по жестосрьдїю ва`шемђ написа` вамъ ꙁа'повњдь сїю.
6
На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог.
6
эT ꙁача'ла же съꙁданїа, мђж'а и^ жен'ђ сътвориl я& е^сть б~ъ”
7
Ось чому залишить чоловік батька свого і матір
7
Сего ради ѓ^ста'витъ чл~кь эTц~а свое^го и^ мт~ре,
8
і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть.
8
и^ прилњпи'т#ся к# женњ свое'й, и^ бђдђтъ ѓ^ба в# плоть е^ді'нђ” Тњмже оу^же нᲇ'ста дв^а, н^о плоть е^ді'на.
9
Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
9
е^же оу^бо б~ъ съчета, чл~кь да не раꙁлђча'етъ”
10
У домі ученики Його знову запитали Його про те саме.
10
И$ в домђ пакы оу^чн~цы е^го ѓ^ семъ въпроси'ша е^го,
11
Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею.
11
и^ гл~а и^мъ” И/же а^ще пђститъ женђ` свою`, и^ ѓ^женится и^ною, прелюбы` твори'тъ на ню”
12
І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить.
12
И$ а'ще жена` пђститъ м'ђжа, и^ поса'гнетъ ꙁа и^но'го, прелюбы твори'тъ”
13
Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили.
13
И$ приношя'хђ к# немђ дњти, да ко'снется и^хъ. оу^чн~цы же прњща'хђ принося'щимъ”
14
Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
14
Видњвъ же і^с~, негодова. и^ рече и^мъ, ѓ^ста'вите дњтїи приходити ко мнњ, и^ не брани'те и^мᲆ. тацXњ б^о е^сть црsтвїе бж~їе.
15
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього.
15
а^ми'нь гл~ю вамъ. и^же а'ще не прїимеT црsтвїа бж~їа ја%ко ѓтроча`, не и%мать вни'ти в н^е.
16
І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх.
16
и^ ѓ^бье'мъ и^хъ, възло'жь рђцњ на нихъ блsвяше и^хъ”
17
Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати?
17
И/ і^сходя'щђ е^мђ на пђть, притекъ нњ'кїи и^ покло'нся на колњнђ е^мђ, въпраша'ше е^го. оу^чт~лю бл~гыи, чт^о сотворю`, да животъ вњчныи наслDњствђю;
18
Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
18
і^с~ же рече е^мђ. что м^я гл~еши бл~га; никтоже бл~гъ, то'кмо е^ді'нъ б~ъ.
19
Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір.
19
ꙁаповњди вњси`; не прелюбы сотвори'ши, не оу^б'їи, не оу^кради, не лжесвњ'дњтельствђи, не ѓ^би'ди. чти` эTц~а твое^го и^ мт~ре”
20
Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї.
20
ѓ%н же эTвњщавъ рече е^мђ. оу^чт~лю, сїа вс^я съхранихъ эT ю'ности моеа`”
21
Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест.
21
І$с~ же възрњвъ нань, воꙁлюби` е^го, и^ рече е^мђ. е^ді'ного е^си не докончалᲆ. и^ди, е^ли'ка и%маши прода'ждь, и^ да'ждь ни'щимъ, и^ і^мњти и%маши съкро'вище на нб~си. и^ прїиди` и^ ходи в# слDњ мене` вземъ крестъ”
22
Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство.
22
ѓ%н же дряхлъ быв# ѓ^ словеси`, эTи^де скорбя`, бᲇ б^о и^мњ'а стяжанїя мно'га.
23
І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже.
23
и^ възрњвъ і^с~. гл~а оу^чн~комъ своимъ” Ка'ко неоу^до'бь и^мђщеи` богатьство в црsтвїе бж~їе вни'дђтъ.
24
Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже!
24
оу^чн~цы же оу^жаса'хђся ѓ^ словесњхъ е^го” І$с~ же па'кы эTвњщавъ гл~а и^мъ. чя'да, ка'ко неоу^до'бь оу^пова'ющимъ на богатьство, в# црsтвїе бж~їе вни'ти.
25
Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
25
оу^до'бње б^о е^сть вльбђ'дђ сквоꙁњ и^глинњ оу^ши проити`, неже богатђ в# црsтвїе бж~їе вни'ти”
26
Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись?
26
ѓ^ни же и^ꙁли'ха дивля'хђся, гл~юще к# себњ, т^о кт^о мо'жеT сп~се'нъ бы'ти;
27
Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові.
27
въꙁрњв же на ниX і^с~, гл~а. эT чл~къ невъꙁможно, н^о не эT б~а. вся б^о въꙁможна сђть эT б~а”
28
І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою.
28
Нача'т же петръ гл~ати е^мђ. се^ м^ы ѓ^ста'вихомъ вс^я, и^ в# слDњ тебе и^до'хомъ”
29
Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія
29
эTвњщав же і^с~, рече. а^ми'нь гл~ю вамъ. никтоже е^сть и^же ѓ^сᲄа'вилъ е^сть домъ, и^ли братїю, и^ли сестры`, и^ли эTц~а, и^ли мт~ре, и^ли женђ`, и^ли чяда, и^ли се'ла, мене ради, и^ е^љhлїа,
30
і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне.
30
а^ще не прїиметъ стори'цею, нн~њ' въ время с^е, домоv, и^ братїя и^ сестръ, и^ эTц~я и^ мт~ре и^ чядъ, и^ селъ, по и^ꙁгна'нїи. и въ вњкъ гряд'ђщїи животъ вњчныи”
31
І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
31
Мно'ѕи же бђ'дђт# прьвїи, послDњ'ни, и^ послDњнїи, прь'ви”
32
Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися.
32
Бњхђ же на пђти въсходя'ще въ і^е^рлsи'мъ, и^ б^њ варяа и^хъ і^с~. и^ оу^жаса'хђся, и^ в# слDњ и^дђще боа'хђся” И/ пое^мъ па'кы ѓ^банадесяте, начаT и^мъ гл~ати ја%же хотяхђ е^мђ быти.
33
Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам;
33
ја%ко с^е въсхо'димъ въ і^е^рлsи'мъ, и^ сн~ь члчsкїи пре'данъ бђ'детъ а^рхїереѓ^мъ и^ кни'жникомъ, и^ ѓ^сђ'дятъ е^го на смр~ть, и^ предадятъ е^го ја%ѕы'ком#,
34
і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне.
34
и^ порђгаются е^мђ, и^ оу^я'ꙁвятъ е^го, и^ ѓ^плю'ютъ е^го, и^ оу^бїюT е^го. и^ третїи дн~ь въскрsнетъ”
35
Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо.
35
И$ преD ниM прїидо'ста, и^і^а'ковъ и^ і^ѓ^а'нъ, сн~а ꙁеведе'ѓва, гл~юща. оу^чт~лю, хо'щевњ, да е^же а^ще про'сивњ, сътвори'ши на'ма”
36
Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам?
36
ѓ%н же рече и%ма, чт^о хо'щета да сътворю` ва'ма;
37
Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй.
37
ѓ^на же рњ'ста е^мђ. дажDь намъ да е^ді'нъ ѓ^деснђю тебе и^ е^ді'нъ ѓ^шђюю тебе` ся'девњ в# сла'вњ твое'й”
38
Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися?
38
І$с~ же реq и^ма, не вњ'ста чесо про'сита. мо'жета ли пи'ти чашђ ю&же а^ꙁъ пїю, и^ кр~ще'нїеM и'мже а^ꙁъ крsща'юся крsти'тися;
39
Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся;
39
ѓ^на же рњста е^мђ, мо'жевњ” І$с~ же рече и'ма. чашђ оу^бо ю&же а'ꙁᲆ пїю и^спїе'та. и^ кр~щенїемъ, и'мже а^ꙁъ креща'юся крsти'тася.
40
але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано.
40
а^ е^же сњ'сти ѓ^деснђю' мене, и^ ѓ^шђю'ю, нњсть мн^њ дати, н^о и%мже оу^гото'вано е^сть”
41
І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана.
41
И слы'шавше де'сять, нача'шя негодовати ѓ^ і^а'ковњ и^ і^ѓ^а'ннᲇ”
42
Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними.
42
І$с~ же призва'въ и^хъ, гл~а и^мъ” Вњ'сте, ја^ко мня'щеи`ся владати ја%ѕы'кы, сᲆѓ^долњва'ютъ и^мъ. и^ вели'цїи и^хъ, ѓ^бладаютъ и'ми”
43
Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою.
43
Не та'коже бђ'деT в# васъ. н^о и^же а^ще хо'щетъ в# васъ вящшїи быти, да бђд'етъ ваM слђга`.
44
І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом.
44
и^ і^же а'ще хо'щеT в# васъ быти старњи, да бђ'детъ всњмъ рабъ”
45
Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох.
45
И$бо и^ сн~ъ чл~чь не прїиде да послђж'атъ е^мђ, но да послђж'итъ, и^ дати дш~ђ свою и^ꙁ#бавленїе ꙁа мно'гы”
46
Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню.
46
И$ прїидо'шя въ і^е^рїхо'нᲆ. и^ і^сходя'щђ е^мђ эT і^е^рїхо'на, и^ оу^чн~комъ е^го, и^ наро'дђ многђ. сн~ь тимеѓ^въ, варᲄиме'и слњпыи, сњдя'ше при пђти` прося.
47
Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене.
47
и^ слы'шавъ ја%ко і^с~ назаряни'нъ е^сть, начатъ ꙁва'ти и^ гл~ати. сн~е дввDъ і^с~е поми'лђи м^я.
48
І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
48
и^ прњщахђ е^мђ мно'ѕи, да оу^млъчи'тъ” ѓ^нᲆ же мно'жае паче ꙁваше, сн~ђ дввDъ, поми'лђи м^я”
49
Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе.
49
И$ ставъ і^с~, рече е^го въꙁгласи'ти. и^ въꙁ#гласи'шя слњп#ца, гл~юще е^мђ. дръꙁа'й, в#ъстани, ꙁоветь т^я”
50
Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса.
50
ѓ%н же эTвр'ьгъ ри'ѕы своя в#ътавъ прїиде къ і^с~ови”
51
Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів.
51
И$ эTвњщавъ гл~а е^мђ і^с~, чт^о хо'щеши да сътворю тебњ; слњпы'и же гл~а е^мђ. оу^чи'телю, да прозрю”
52
Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом.
52
І$с~ же рече е^мђ. и^ди`, вњра твоа` сп~се т^я. и^ а'бїе зпрорZњ, и^ по і^с~њ и^де в# пђть”
Глава 11
1
Коли наблизились до Єрусалима, до Виффагії та Вифанії, до гори Елеонської, Ісус посилає двох з учеників Своїх
1
И е^гда` прибли'жишяся въ і^е'рлsи'мъ, въ виџсфагі'ю и^ виџанїю к# горњ е^леѓ'ньстњи, посла` дв^а эT оу^чн~къ свои^х#,
2
і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ще не сідав; відв’язавши його, приведіть.
2
и^ гл~а и^мъ. и^дњта в# весь јаже есть прямо ва'ма, и^ а'бїе входя'ща в н^ю, ѓ^бря'щете жрњ'бя привя'ꙁано, на не'же никтоже эT чл~къ всњде, эTрњш#ша е&, приведњта.
3
І якщо хто скаже вам: що це ви робите, — відповідайте, що Господь потребує його; і відразу ж пошле його сюди.
3
и^ а'ще кт^о ва'ма речетᲆ, чт^отвори'та с^е; рцњта, ја%ко г~ь требђе'тъ е&, и^ а'бїе по'слетъ е& сњмо”
4
Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його.
4
И$до'ста же, и^ ѓ^брњто'ста жрњбя привя'зано при дверехъ вн^њ на распђтїи. и^ эTрњши'ста е&”
5
І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите, навіщо відв’язуєте осля?
5
И$ нњцїи эT стоя'щихъ т^ђ, гл~ахђ и^мъ. чт^о дњ'ета эTрњшающа жрњбя;
6
Вони відповіли їм, як велів Ісус, і ті відпустили їх.
6
ѓ^на же рњста и^мъ, ја%коже заповњ'да и^ма і^с~, и^ ѓ^ста'виша я&”
7
І привели осля до Ісуса; і поклали на нього одяг свій; і сів на нього.
7
И$ приведо'ста жрњбя къ і^с~ови, и^ възложи'шя на не ри'ѕы своя`, и^ всњ'де на не”
8
Багато хто стелив свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встилали ними дорогу.
8
Мно'ѕи же ри'ѕы своя постла'шя по пђти. дрђѕїи же ва'іе рњꙁахђ эT дре'вїа, и^ постила'хђ по пђти”
9
І ті, які пішли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, викликували: осанна! Благословен, Хто гряде в ім’я Господнє!
9
И$ предходящеи`, и^ в# слњдъ грядђщеи`, въпїа'хђ, гл~юще. ѓ^са'нна, блsвенъ грядыи` въ и^мя гн~е,
10
Благословенне Царство отця нашого Давида, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
10
блsвено грядђщее црsтво въ и^мя гн~е, эTц~а нашего дв~да. ѓ^са'нна в# вы'шънихъ”
11
І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма.
11
І$ вни'де въ і^ерsлимъ і^с~, и^ в# цр~ковъ. и^ съгля'давъ вс^я, поздњ оу^же сђщђ часђ, и^ꙁыде в#ъ виџанїю, съ ѓ^бњмана'десяте”
12
На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів.
12
И$ на оу^трїа и^ꙁшеDшемᲆ и^мъ эT виџанїа, вꙁал#ка.
13
І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв.
13
и^ видњвъ смоковницђ и^ꙁдалече и^мђщђ листᲆвїе, прїиде, а^ще оу^бо что ѓ^бря'щеT на неи. и^ пришеD к неи, и^ ничесоже ѓ^брњте, токмо листвїе. не оуO бо^ б^њ вре'мя смоквамъ”
14
І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його.
14
и^ эTвњщавъ і^с~, рече е'й. да не ктомђ эT тебе въ' вњкы никтоже плода снᲇсть” И$ слы'шахђ оу^чн~цы е^го”
15
Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав.
15
И$ пр^їидо'шя пакы въ і^ерлsи'мъ” И вшедъ і^с~ в# цр~ковь, начаT и^ꙁгони'ти продаю'щая и^ кђпђ'ющая в#ъ цр~кви, и^ трапе'ѕы тръжником#, и^ сњдалищя продаю`щихъ го'лђби, и^спроврьже.
16
І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ.
16
и^ не даа'ше да кт^о мимонесетъ сосђдъ сквоꙁњ цр~ковь”
17
І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників.
17
И$ оу^чаше гл~я и^мъ. нњ'сть л^и пи'сано, ја%ко хра'мъ мои, хра'мъ мл~твњ наречется всњмъ ја^ѕыкомъ; вы же сᲆтвори'сте е^го врьте'пъ раꙁбо'иникоM”
18
Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню.
18
И$ слы'шашя кни'жницы і^ а^рхїере'е, и^ и^ска'хђ, како е^го погђбятъ. боя'хђ бо ся е^го. ја^ко весь нароD дивляшеся ѓ^ оу^че'нїи е'го”
19
Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.
19
И$ ја%ко по'ꙁдњ бысть, и^схожDаше вонъ и^ꙁ града”
20
Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня.
20
И оу^тро мимоходя'ще, видњша смоковницђ, и^с#со'хшђ и^с коренїа”
21
І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла.
21
И$ в#спомянђвъ петръ, гл~а е^мђ. ра'вви, ви'ждь смоко'вницђ ю^же проклятъ, оу%сше”
22
Ісус, відповідаючи, говорить їм:
22
И$ эTвњщавъ і^с~ гл~а и^мъ”
23
майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже.
23
І$мњ'ите вњрђ бж~їю. а^ми'нь б^о гл~ю вамъ, ја%ко и^же а^ще речетъ горњ се'и, дви'гнися и^ в#ве'рзися в# море, и^ не раꙁ#мы'слитъ в# срDцы свое^мъ, н^о вњрђ и^метъ, ја%ко е^же гл~етᲆ, быва'етъ. бђ'детъ е^мђ е^же а'ще реqтъ”
24
Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам.
24
Сего ради гл~ю вамъ, вс^я е^ли'ка а^ще моля'щеся про'сите, вњрђите ја%ко прїе'млете, и^ бђ'детъ вамъ”
25
І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші.
25
И$ е^гда стоите` моля'щеся, эTпђща'ите а^ще чт^о и%мате на кого, да и^ эTц~ь ва'ш# и^же е^сть на нб~сехъ, эTпђ'ститъ ваM съгрњше'нїя ва'шя”
26
Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших.
26
Аще ли же в^ы не эTпђщя'ете, ни эTц~ь вашъ и^же е^сть на нб~сехъ, эTпђститъ вамъ съгрњше'нїи вашихъ”
27
Прийшли знову до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини
27
І$ прїдо'шя паки въ і^ерsли'мᲆ, и^ в# цр~ькви ходя'щђ е^мђ, прїидо'ша к немђ, а^рхїере'е и^ кни'жницы и^ ста'рцы.
28
і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити?
28
и^ гл~ашя е^мђ, коею` ѓ%бластїю сїа ᲄвори'ши; и^ кт^от^и ѓ%бласть сїю даст#, да сїа твори'ши;
29
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю.
29
і^с~ же эTвњщавъ, рече и^мъ. въпрошђ` в^ы и^ а^ꙁъ сло'во е^ді'но, и^ эTвњщаите м^и, и^ рекђ` вамъ коею` ѓ%бластїю сїа творю`”
30
Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені.
30
Кр~ще'нїе і^ѓ^а'нново, с# нб~се ли б^њ, и^ли эT чл~къ; эTвњща'ите м^и”
31
Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
31
И$ мы'шляхђ к# себᲇ гл~юще. а%ще речемъ, с# нб~се, речеT, почто оу^бо не вњ'ровасте е^мђ;
32
А сказати, що від людей, — боялись народу; бо всі знали, що Іоан воістину був пророк.
32
н^о а^ще речемъ, эT чл~къ, боя'хђся людїи. вси` б^о и^мњ'ахђ і^ѓ^а'нна ја%ко въи'стинђ пррoкъ б^њ”
33
І сказали у відповідь Ісусові: не знаємо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
33
И эTвњща'вше гл~ашя, не вњмы” И$ эTвњщавъ і^с~, гл~а и^мъ. ни^ а^ꙁъ гл~ю вамъ коею` ѓ%бластїю сїа творю`”
Глава 12
1
І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав.
1
И нача'тъ и^мъ в# при'тчяхъ гл~ати. виногра'дъ насади чл~къ, и^ ѓ^гради ѓ^пло'том#, і^ и^скопа` точи'ло, и^ създа` сто'лпъ, и^ предастъ е^готяжа'телемъ, и^ эTи^де.
2
І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника.
2
и^ посла` к тяжа'те лемъ въ' время, раба`, да эT тяжа'тель прїиметъ эT плода виногра'да”
3
Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим.
3
ѓ^ни же еMше е^го, би'ша, и^ посла'шя тощь”
4
Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям.
4
И$ пакы посла` к нимъ дрђгїи рабъ, и^ того` ка'менїеM би'вше, проби'шя главђ` е^мђ`, и^ послашя бесче'стенъ.
5
І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали.
5
и^ па'кы и^но'го посла`, и^ того оу^би'ша, и^ мно'гы и%ны, ѓ%вы оу^бо бїюще, ѓ%вы же оу^бива'юще”
6
Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.
6
Є$ще оу^бо е^ді'ного сн~а и^мњ възлю'бленнаго свое^го, посла` и^ ᲄого к ниM послDњ гл~я. ја^ко оу^срамя'тся сн~а мое^го”
7
Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша.
7
ѓ^ни же тяжа'теле рњшя к# себњ, ја^ко се'и е^сть наслњдник#, прїидњте оу^бїемъ е^го, и^ на'ше бђдетъ наслDњ'ствїе.
8
І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.
8
и^ е'мше е^го оу^би'шя, и^ и^зверъг'ошя вонъ и^з виногра'да”
9
Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.
9
Что оу^бо сътвори'тъ г~ь виногра'да; прїидетъ и^ погђбитъ тяжа'теля, и^ дастъ винограD и^нњмъ”
10
Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем.
10
н^и писа'нїа ли сего чл^и е^сте; ка'мень, е^гоже не в рядђ сътвори'шя ѕи'жDђщеи`, се'й бысть въ главђ` ю%глђ,
11
Це від Господа, і дивним є в очах наших.
11
эT г~а быs с^и, и^ е^сть ди'вна въ ѓ^чїю на'шею”
12
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.
12
І$ и^ска'хђ е^го ја%ти, и^ оу^боа'шяся наро'да” Раꙁђмњшя б^о, ја^ко к нимъ при'тчю рече. и^ ѓ^ста'вльше е^го эTи^до'шя”
13
І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові.
13
І$ посла'шя к# немђ нњ'кїа эT фарисе'и, и і^родїя'нъ, да е^го ѓ^бльстятъ сло'вомъ.
14
Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?
14
ѓ^ни же пришеDше, гл~ашя е^мђ. оу^чт~лю, вњмы ја%ко и'стинен# е^си, и^ не ради'ши ни ѓ^ ко'мже. не зри'ши б^о на лице` чл~комъ, н^о въи'стинђ пђти бж~їю оу^чиши. досто'итъ л^и кинсо'нъ кесареви дати, и^ли н^и; да'мы ли, и^ли не да'мы;
15
Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його.
15
ѓ%н же вњды иX лицемњ'рїе, рече и^мъ. что` мя и^скђшя'ете; принесњте м^и пњняꙁь да ви'жDђ.
16
Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря.
16
ѓ^ни же принесо'шя. и^ гл~а иM, чїи ѓ%браꙁъ сїи, и^ наDписа'нїе; ѓ^ни' же рњшя е^мђ, кесаре'вᲆ.
17
Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.
17
и^ эTвњщав# і^с~, рече и^мъ. въꙁDади'те кесаре'ва, кесаре'ви, и^ бж~їа бв~и. и^ чюди'шяся ѓ^ немъ”
18
Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує воскресіння, і запитали Його, кажучи:
18
И$ прїидо'ша саDдђке'е к нем'ђ, и^же гл~юT въскрsнїю не быти, и^ въпроси'шя е^го гл~юще.
19
Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму.
19
оу^чт~лю, мољ=сїи написа` намъ, ја^ко а^ще комђ братъ оу^мреT, и^ ѓ^ста'витъ жен'ђ, а^ чядъ не ѓ^ста'витъ. да по'иметъ братъ е^го женђ е^го, и^ въскрsсиT сњмя бра'тђ свое^мђ.
20
Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей.
20
сеDмь бра'тїи б^њ, и^ пе'рвыи поя'тъ женђ, и^ оу^мира'а не ѓ^ста'ви сњмене”
21
Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само.
21
И$ вторыи поя'тъ ю&, и^ оу^мре, и^ ни то'и ѓ^ста'ви сњмене” И$ тре'тїи такоже.
22
Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка.
22
и^ поя'шя ю& сеDмь, и^ не ѓ^ста'вишя сњмене. послDњ же всњхъ оу%мре и^ жена.
23
Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.
23
в# въскр~се'нїе оу^бо е^гDа въскрsнTђ, кото'ромђ и^хъ бђдетъ жена`; сеDмь б^о и^мњша ю& женђ`”
24
Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої?
24
И$ эTвᲇщавъ і^с~, рече и^мъ. не сего ли ради прелща'етеся, не вњдяще писа'нїя, ни си'лы бж~їа;
25
Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах.
25
е^гда б^о и^ꙁ мр~твыхъ въскре'снђтъ, ни же'няTся, ни посага'юT” н^о сђть ја%ко а'гг~ли на нб~сехъ”
26
А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?
26
ѓ^ мрътвых же ја^ко въста'ютъ, нњ'сте ли чл^и в кни'гахъ мољ=се'ѓ^вњхъ, при кђпинњ ја%ко рече емђ б~ъ гл~я; а^ꙁъ б~ъ а^враа'мовъ, и^ б~ъ и^саа'ковъ, и^ б~ъ і^а'ковль,
27
Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.
27
нњсть б~ъ мр~твыхъ, н^о б~ъ живыхъ; Вы^ оу^бо мно'ѕи прелща'етеся”
28
І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей?
28
І$ пристђп'ль е^ді'нъ эT книжникъ, слы'шавъ и^хъ стяза'ющяся, и^ видњвᲆ ја%ко до'брњ эTвњща` и^м#, въпроси` е^го, каа` е^сть пр'ьваа всњхъ ꙁа'повњдїи;
29
Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний.
29
і^с~ же эTвњща е^мђ. ја%ко пр'ьвњиши всXњ ꙁа'повњдїи, слы'ши і^ил~ю. г~ь бг~ъ вашъ, г~ь е^ді'нъ е^сть”
30
І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь!
30
И$ възлю'биши г~а б~а твое^го всњмъ срDцемъ твоиM, и^ всею дш~ею` твоею`, и^ всњмъ оу^мо'мᲆ твои^мъ, и^ всею` крњ'постїю твоею`. сїа е^сть пр'ьваа ꙁа'повᲇдь”
31
І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає.
31
И$ втора'а подобна е'й. въꙁлю'биши бли'жняго свое^го ја^ко самъ себе`” Бо'лши сею` и'на ꙁа'повњдь нњсть”
32
Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього;
32
И$ рече е^мђ кни'ж#никъ. до'брњ оу^чи'телю въи'стинђ рече, ја%ко е^ді'нъ е^сть б~ъ и^ нњсть иn ра'звњ е^го.
33
і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви.
33
и^ е^же любити е^го всMњ срDцем#, и^ всњмъ ра'ꙁђмомъ, и^ всею дш~ею, и^ всею крњ'постїю. и^ е^же люби'ти бли'жняго ја%ко себе. бо'ле е^сть всњхъ вс^есъжже'нїи и^ жрътвᲆ”
34
Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.
34
І$с~ же видњв#, ја%ко смыслено эTвњща`, рече е^мђ, не дале'че е^си эT црsтвїа бж~їа” И$ никто'же смњ'аше ктомђ е^го въпроси'ти”
35
Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів?
35
И эTвњща'въ і^с~, гл~аше, оу^ча` въ цр~ькви” Ка'ко гл~ютъ кни'жницы, ја^ко х~с сн~ь е^сть дввDъ;
36
Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх — підніжжям ніг Твоїх.
36
то'и бо^ дв~дъ рече дх~омъ ст~ымъ. гл~а г~ь гв~и мое^мђ, сњди ѓ^деснђю мене`, дондеже положђ врагы` твоя поDножїе нога'ма твои'ма”
37
Отже, сам Давид називає Його Господом — як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою.
37
Са'мъ оу^бо дввDъ гл~етъ е^го г~а, и^ эTкђдђ сн~ь е^мђ е^сть; и^ мно'гъ нароD послђшаше е^го в# сла'дость”
38
І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях,
38
І$ гл~аше и^мъ въ оу^че'нїи свое'мъ. блюдњтеся эT кни'жникъ хотя'щихъ въ ѓ^дњя'нихъ ходити. и^ цњлова'нїа на тр'ъжищыхъ,
39
сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, —
39
и^ пр'еже сњда'нїа на со'нмищыхъ, и^ прьво възлеженїа на вечерXњ,
40
ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.
40
поя^да'юще до'мы в#довицъ, и^ непщеванїемъ далече моля'щеся. сїи прїимђтъ ли'шше ѓ^сђжDенїе”
41
І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато.
41
И$ сњ'дъ і^с~ пря'мо съкро'вищномђ храни'лищђ, зря'ше ка'ко народъ мещет мњдь въ съкро'вищное храни'лище. и мно'ѕи бога'тїи вмњтахђ многа.
42
Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант.
42
и^ пришеDши е^ді'на в#дови'ца оу^бо'га, вᲆве'рже лњптњ дв^њ, е^же е^сть кодра'н#тъ”
43
Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю,
43
И$ приꙁвавъ оу^чн~кы своя, рече и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко вдови'ца сїа оу^бо'гаа мно'жае всњхᲆ в#ве'рже в#мњта'ющыX вᲆ скро'вищное храни'лище.
44
бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.
44
вси` б^о эT и^ꙁбы'тка свое^го в#врьго'шя. сїа' же эT лише'нїа свое^го, вс^я е^ли'ка и^мя'ше в#ве'рже вс^е житїе свое`”
Глава 13
1
І коли виходив Він з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю, подивись, які камені і які будівлі!
1
И исходящђ е^мђ эT цр~кве, гл~а е^мђ е^ді'нъ эT оу^чн~къ е^го. оу^чи'телю, ви'жDь каково` каменїе, и^ какова` зда'нїя”
2
Ісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені.
2
И$ эTвњща'въ і^с~, рече е^мђ. ви'диши ли сїа вели'ка ꙁданїа; не и%мать ѓ^ста'ти зд^њ ка'мень на ка'мени, и^же не раꙁори'тся”
3
І коли Він сидів на горі Елеонській проти храму, то Петро, Яків, Іоан і Андрій запитали Його на самоті:
3
И$ сњдя'щђ е^мђ на горњ е^леѓ'нсᲄњи прямо цр~ькви, въпрашя'хђ е^го е^ді'ного, петръ, і^ и^а'ковъ, і^ и^ѓа'ннъ, и^ а^ндре'я,
4
скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися?
4
рци` намъ, когда` сїа бђдђтъ; и^ кое бђ'детъ ꙁна'менїе, е^гда` и^мђт# вс^я сїа сконча'тися;
5
Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас,
5
і^с~ же эTвњщав# и^мъ, нача'тъ гл~ати. блюдњтеся, да не кто` васъ прельсти'тъ.
6
бо багато хто прийде під іменем Моїм і говоритиме, що це Я; і багатьох спокусять.
6
мно'ѕи б^о прїидђтъ въ и^мя мое` гл~юще, ја^ко а^ꙁъ е^смь, и^ мно'гы прельстя'тъ.
7
Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути, — але це ще не кінець.
7
е^гда же оу^слы'шите брани, и^ слы'шанїа бра'немъ, не оу^жаса'итеся. подоба'етъ б^о быти, н^о не ёO кончи'на.
8
Бо постане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси у різних місцях, і будуть голод і заворушення; це — початок хвороб.
8
в#ста'нетъ б^о ја%ѕыкъ на ја^ѕыкъ, и^ црsтво на црsтво, и^ бђ'дђтъ трђси по мњ'ста, и^ бђ'дђтъ гла'ди и^ мяте'жи. нача'ло болњѕнемъ с^и”
9
Стережіться ж ви самі, бо вас видаватимуть на судища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас через Мене, на свідчення перед ними.
9
Блюдњте же ся в^ы сами. предадя'т# б^о в^ы в со'нмищя, и^ на съборищихъ бїени бђдете. и^ преD воево'дами и^ цр~и ведени бђ'дете мене ради, въ свDњтельство и^мъ.
10
І всім народам раніш повинно бути проповідане Євангеліє.
10
и^ въ всњхъ ја%ѕы'цехъ подоба'етъ прежDе проповњдатися е^љhлїю”
11
Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дасться вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий.
11
е^гда же поведђтъ в^ы предаю'ще, не пре'же пецњтеся, чт^о въз#гл~ете. ни пооу^ча'итеся. н^о е^же а^ще дасться вамᲆ в# то'и часъ, с^е гл~ите. не вы` б^о бђ'дете гл~ющеи', н^о дх~ъ ст~ыи”
12
Видасть же брат брата на смерть, і батько — дітей; і постануть діти на батьків, і уб’ють їх.
12
Предасть же браT бра'та на смр~ть, и^ эTц~ь чядо. и^ в#ста'нђт# чяда на роди'теля, и^ оу^бїютъ и^х#”
13
І ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться.
13
и^ бђ'дете ненавидими всњми и'мени мое'го ради” претръпњвыи же до конца, се'и сп~сенъ бђ'детъ”
14
Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори;
14
Є/гда же оу^зрите мерꙁость запђстᲇнїа, реченнђю данїи'ломъ пррoкомъ, стоя'щђ и^дњже не подоба етъ, чтыи` да разђмњ'етъ” Тогда` сђщїи въ і^юдеи, да бњжятъ на' горы,
15
а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого;
15
і^ и'же на кровњ, да не сла'ꙁитъ в# домъ, ни да вни'детъ вꙁя'ти чесо эT домђ свое^го.
16
і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій.
16
и^ и'же на селњ` сыи, да не въꙁ#врати'тся в#спять, вꙁяти ри'ꙁђ свою”
17
Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
17
горе же непраꙁDнымъ и^ доя'щиM в тыи` дн~и”
18
Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку.
18
Моли'те же ся, да не бђ'детъ бњжьство ваше ꙁимњ”
19
Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде.
19
Бђдђтъ б^о дн~їе тїи ско'рбь, ја%кова не бысть ᲄакова эT нача'ла съꙁда'нїю, е^же съꙁда б~ъ до нн~њ, и^ не бђ'детъ”
20
І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні.
20
И$ а^ще не бы` г~ь прекратилъ дн~їи, не бы` оу^бо спsлася всяка плоть” н^о и^з#бранныX ради и^хже и^ꙁ#бра`, прекратиT дн~и”
21
Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри.
21
И тогда а^ще кто речетъ вамъ. с^е здњ х~с, и^ли с^е ѓ%нде, не и^мњт'е вњры”
22
Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних.
22
в#ста'нђтъ б^о лже христи, и^ лже пррoцы, и^ дадђтъ ѕна'менїя и^ чюдеса, къ е^же прельсти'ти а^ще възмо'жно і^ и^ꙁбра'нныа.
23
Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе.
23
вы же блюдњтеся, с^е прежDе рњхъ вамъ вс^я”
24
Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла,
24
Но в ты'и дн~и по скорби то'й, сл~нце поме'р#кнетᲆ, и^ лђна` не дасть свњта свое^го.
25
і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться.
25
и^ ѕвњꙁды бђ'дђтъ с# нб~се спа'дающе, и^ си'лы ја%же на нб~сехъ подви'жђтся”
26
І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою.
26
И$ тогда` оу^ѕряT сн~а члчsкаго грядђща на ѓ'блацњхъ съ си'лою и^ сла'вою многою.
27
І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.
27
и^ тогда по'слетъ а^гг~лы своа`, и^ съберетъ и^ꙁ#бра'нныя своя эT четы'рехъ вњтръ, эT конца ꙁемли` до конца нб~ђ.
28
Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
28
эT смоковница же наоу^читеся при'тчи. е^гда оу^же вњтвїе еа` бђ'детъ мла'до, і^ и^зраща'е^тъ листвїе, вњдите ја%ко блиꙁь е^сть жатва.
29
Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях.
29
та'ко и в^ы е^гда сїа ви'дите быва'юща, вњ'дите ја^ко блиꙁᲆ е^сть при дверехъ.
30
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
30
а^ми'нь гл~ю вамᲆ, ја%ко не и'мать преити` родъ се'й, до'н#деже вс^я сїа бђдђтъ”
31
Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
31
Нб~о и^ ꙁемля пре'идетъ, словеса же моя не пре'идђтъ”
32
Про день же той або про годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець.
32
ѓ^ дн~и же томъ и^л^и ѓ^ часњ, никтоже вњсть, ни а'гг~ели и^же сђть на нб~сехъ, ни сн~ъ, то'кмо эTц~ь.
33
Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей.
33
блюдњте, бди'те, и^ моли'теся. не вњсте б^о когда вре'мя бђдетъ”
34
Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати,
34
ја%коже чл~къ эTходя, ѓ^ставль домъ сво'и, и^ вдавъ рабомъ своиM власть, и^ комђжDо дњло свое`, и^ вратарю повелњ, да бди'тъ”
35
так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці.
35
бди'те оу^бо, не вњ'сте б^о когда г~ь до'мђ прїидетъ, вечеръ, и^ли полђ'нощи, и^ли в пятлоглаше'нїе, и^ли оу%тро,
36
Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали.
36
да не пришеD в#неꙁапђ, ѓ^брящет# в^ы спящя.
37
А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте.
37
а^ ја%же вамъ гл~ю, всњмъ гл~ю, бди'те”
Глава 14
1
Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити.
1
Бњ же па'сха и^ ѓ^прњсноцы по двою дн~їю” И$ і^ска'хђ а^рхїере'е и^ кни'жницы, ка'ко е^го лестїю е%м#ше оу^бїютъ.
2
Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
2
гл~ахђ же, н^о не в# праꙁDник#, е^да како млъва бђдетъ людъска”
3
І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
3
І$ сђщђ е^мђ въ виџанїи, в домђ си'мона прокаженаго, въꙁлежащђ е^мђ” Пр#їиде жена` и^мђщи а^лава'стръ мљ=ра нар#днаго пистикїа мно'гоцњнны. и^ съкрђши а^лава'стръ, възливаше е^мђ на главђ”
4
Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
4
Бњхђ же нњцїи негодђ'юще в# себњ, и^ гл~юще. въ что` ги'бель сїа мљ=рнаа бысть;
5
Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
5
можа'ше бо с^е продано` бы'ти вя'ще трїи сотъ пњняѕь, и^ да'тися ни'щимъ. и^ прњща'хђ е'й”
6
Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
6
І$с~ же рече, ѓ^ста'вите еа`, что` е'й трђды` даете`; добро` дњло съдњла ѓ^ мнњ.
7
Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте.
7
всегда б^о ни'щая и%мате с# собою, и^ е^гда хо'щеᲄе, мо'жете и^мъ добротворити. мене же не всегда и%мате.
8
Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння.
8
е^же и^мњ сїа, сътвори`. преDвари пома'ꙁати м^и тᲇло на погребе'нїе”
9
Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила.
9
А$ми'нь гл~ю вамᲆ. и^деже а^ще проповњсться е^љhлїе с^е въ всемъ ми'рњ, и^ е^же сътвори' сїа, гл~ано бђ'детъ в# па'мять еа`”
10
І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм.
10
И$ іоу'да и^скарїѓ'т#скїи е^ді'нъ эT ѓ^боюна'десяте, и%де къ а^рхїер'еѓмᲆ да предасть е^го и^мᲆ”
11
Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його.
11
Э$ни же слы'шавше вᲆзра'довашася, и^ ѓ^бњща'шя е^мђ сре'бреникы дати, и^ и^ска'ше ка'ко е^го в# подо'бно вре'мя предастᲆ”
12
У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо.
12
И$ в# пр'ъвы дн~ь ѓ^прњ'снокъ, е^гда па'схђ жря'хђ, гл~аша е%мђ оу^чн~цы е^го” Гд^њ хо'щеши, шеDше оу^гото'вае^мᲆ да ја%си па'схђ;
13
І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
13
и^ посла` дв^а эT оу^чн~къ своиX, и^ гл~а и^мъ. и^дњта въ' граD, и^ сря'щеT в^ы чл~къ в# скђделницњ во'дђ нося, по немъ и^дњта.
14
і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками?
14
и^ и^дњже а'ще вни'деT, рцњта господи'нђ до'мђ, ја%ко оу^чт~ль гл~етъ, гдњ е^сть вита'лница, и^деже пасхђ съ оу^чн~кы мои'ми снњм'ъ;
15
І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
15
и^ то'и ва'ма пока'жетъ го'рницђ ве'лїю по'стланђ гото'вђ. т^ђ оу^гото'ваиᲄа намъ”
16
І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску.
16
І$ и^зыдоста оу^чн~ка е^го, и^ прїдо'ста въ' градъ, и^ ѓ^брњто'ста ја%коже рече и'ма. и^ оу^гото'васта па'схђ”
17
Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
17
И$ вече'рђ бывшђ, прїиде съ ѓ^бњманадесяте”
18
І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене.
18
и^ възлежа'щемъ и#мъ и^ ја%дђщ'емъ, рече і^с~, а^ми'нь гл~ю вамъ, ја^ко е^ді'нъ эT васъ предастъ м^я ја%дыи` съ мною”
19
Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я?
19
ѓ^ни же нача'шя скорбњти, и^ гл~ати е^мђ е^ді'нъ по е^ді'номђ. е^да а^зъ; и^ дрђги'и, е^да а^ꙁъ;
20
Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо.
20
ѓ%н же эTвњщавъ, рече иM. е^ді'нъ эT ѓ^боюнадесяте, ѓ^мочеи` со мною в соли'ло.
21
Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
21
сн~ъ оу^бо члчsкыи и'деT ја%коже е^сть пи'сано ѓ^ немъ. горе же чл~кђ томђ, и^мже сн~ъ члчsкыи предасться. добрње бы'ло бы^ е^мђ, а^ще не бы` родилъся чл~къ то'и”
22
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
22
И$ ја%дђщ'емᲆ и^мъ, прїе'мъ і^с~ хлњбъ, и^ блsвивъ преломи`, и^ дастъ и^мъ, рече, прїимњте ја^ди'те. с^е еs тњл'о мое”
23
І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі.
23
И$ прїимъ ча'шђ, хвалђ въздавъ, дастъ и^мъ. и^ пи'ша эT неа` вс^и.
24
І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
24
и^ реq и^мъ. с^е е^сть кро'въ моа` но'ваго ꙁавњта, за мно'гы и^злива'ема”
25
Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
25
А$ми'нь же гл~ю вамъ, ја^ко ктомђ не и^мамъ пи'ти эT плода ло'знаго до' дн~е того, е^гда е& пїю но'во в# црsтвїи бж~їи”
26
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
26
и^ въспњ'вше и^зыдо'шя в горђ е^леѓ'нскђю”
27
І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці.
27
И гл~а и^мъ і^с~, ја%ко вс^и съблазнитеся ѓ^ мнњ в но'щъ сїю. пи'сано бо е^сть, поражђ па'стыря, и^ разы'дђтся ѓ^вца.
28
По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї.
28
но потомᲆ е^гда въскрsнђ варя'ю в^ы в# галиле'и`”
29
Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
29
Петръ же рече е^мђ. и^ а^ще вс^и събла'зняTся, н^о не а'ꙁъ”
30
І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
30
И$ гл~а е^мђ і^с~, а^ми'нь гл~ю тебњ, ја^кот^ы днsе в нощъ сїю, прежде даже втори'цею пњтель не въз#гласиT, тр^и кра'ты эTвр'ьжешися мене`.
31
Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
31
ѓ^н же мно'жае гл~аше паче. а^ще м^и е^сть с тобою оу^мрети, не эTвр'ьгђся тебе. тако же и^ вс^и гл~ахђ”
32
Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
32
И$ прїид^оша в# весь, е^йже и^мя геџсїманїи” И$ гл~а оу^чн~коM свои'мъ. сњди'те здњ до'ндеже помолюся”
33
І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати.
33
и^ поя'тъ петра, і^ и^а'кова, и^ і^ѓ^а'нна с# собою. и^ начатъ оу^жаса'тися и^ тђжи'ти.
34
І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте.
34
и^ гл~а и^мъ, приско'рбна е^сть дш~а моа до смр~ти. бђд'њте зд^њ и^ бди'те.
35
І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця.
35
и^ прешедъ ма'ло, паде на земли, и^ моля'шеся, да а'ще възможно е^сть, да ми'мои^дет# эT него часъ”
36
І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти.
36
и^ гл~аше, а%вва эTч~е, вс^я възмо'жна тебњ, ми'монеси` эT мене чашђ сїю. н^о не е^же а^зъ хощђ, н^о е^же т^ы.
37
Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години?
37
и^ прїиде и^ ѓ^брњте иX спя'ща. и^ гл~а петрови, си'моне спи'ши ли; не въꙁможе е^ді'ного часа побдњти;
38
Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
38
бди'те и^ моли'теся, да не вни'дете в# напасть” дх~ъ бо бо'дръ, пло'ть же немощна”
39
І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово.
39
И$ па'кы шеD помоли'ся, тоже сло'во рекъ.
40
І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
40
и^ въз#вра'щся, ѓ^брњте и^хъ па'кы спя'щя” Бњхђ б^о ѓ^чеса' и^мъ тя'готна. и^ не и^мња'хђ что бышя эTвᲇщали е^мђ”
41
І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
41
И$ прїиде трети'цею, и^ гл~а и^мᲆ. спи'те про'чее и^ почиваиᲄе. приспњ к'онеw, прїиде часъ. с^е преда'ется сн~ъ чл~ческїи в# рђкы грњшникомъ.
42
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене.
42
в#ста'нњте и'демъ, с^е предааи` м^я прибли'жися”
43
І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин.
43
И/ абїе е^ще е^мђ гл~ющђ, прїиде і^оу'да е^ді'нъ сыи эT ѓ^боюна'десяте, и^ с ниM нароD многъ, съ ѓ^рђжїемъ и^ дреко'льми, эT а^рхїере'и и^ кни'жникъ и^ ста'рецъ”
44
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
44
да'сть же предааи` е^го ꙁна'менїе и^мъ, гл~я. е^гоже а^ще лобжђ, то'и е^сть, и^мњте е^го, и^ ведњте е^го съхра'нно”
45
І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.
45
И$ пришеD, а^бїе пристђ'пль к немђ гл~а е^мђ. ра'вви ра'вви, и^ ѓ^блобыза е^го”
46
А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
46
ѓ^ни' же възложи'ша рђцᲇ свои` на'нь и^ ја%ша е^го”
47
Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо.
47
Є$ді'н же нњкᲄо эT стоя'щихъ и^звлекъ ножъ, оу^да'ри раба` а^рхїере'ѓва, и^ оу^рњз'а е^мђ оу^хо”
48
Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
48
И$ эTвњща'въ і^с~, рече и^мъ. ја%ко на разбо'иника ли и^зыдосте съ ѓ^рђжїемъ и^ дреколми ја%ти м^я;
49
Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання.
49
по вся` дн~и бњхъ при васъ в# цр~кви оу^ча`, и^ не я'сте мене. н^о да сбђдђтся писа'нїа.
50
Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
50
и^ ѓ^ста'вльше е^го, вс^и бњжа'шя”
51
Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його.
51
И$ е^ді'нъ нњ'кто ю%ноша и'де по не'мъ, ѓ^дњ'ан# в# плаща'ницђ по' нагђ, и^ я'ша того ю'ношђ”
52
Але він, покинувши покривало, голим утік від них.
52
ѓ^н же ѓ^ста'вль плащаницђ, нагъ бњжа` эT них#.
53
І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини.
53
И ведошя і^с~а къ а^рхїере'ѓмᲆ. и^ снидошася к немђ вс^и а^рхїере'е, и^ кни'жницы и^ старцы”
54
Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
54
И$ петръ и^здале'че вᲆ слњдъ е^го и^де до внђтръ въ дво'рᲆ а^рхїе^ре'ѓвъ, и^ б^њ сњдя съ слђгами и^ грњяся при свњщи”
55
Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
55
А$рхїере'е же и^ весь со'нмъ, и^ска'хђ на і^с~а свњдительства, да оу^мрьᲄвятъ е^го, и^ не ѓ^брњтахђ.
56
Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились.
56
мноѕи б^о лжесвDњтельсᲄвовахђ нань, и^ равна свDњтельствїа не бᲇхђ”
57
І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили:
57
И$ нњцїи в#ста'вше лже свњдњтельствовахђ нань, гл~юще.
58
ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
58
ја%ко м^ы слы'шахоM е^го гл~юща, ја%ко а^зъ разорю` цр~ков# сїю рђкотворе'нђю, и^ трими дн~ьми и%нђ нерђкотворе'нђ съзи'ждђ,
59
Але й таке свідчення їхнє не сходилось.
59
и^ ни та'ко равно б^њ свDњтельство иX”
60
Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
60
и^ въстаv а^рхїере'и посредњ, въпроси` і^с~а гл~я. не эTвњщава'еши л^и ничесоже, чт^о сїи на тя свњдњтельствђютъ;
61
Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
61
ѓ^н же млъча'ше, и^ ничесоже эTвᲇщава'ше” пакы а^рхїере'и въпроси` е^го, и^ гл~а е^мђ. ты ли е^си х~с, сн~ь блsве'наго;
62
Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними.
62
і^с~ же реq, а^зъ е^смь. и^ оу%зрите сн~а чкчsкаго ѓ^деснђ'ю сњдяща си'лы, и^ грядђщ'а съ ѓ^блакы нбsными”
63
Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки?
63
А$рхїерей же расᲄръѕа ри'зы своя гл~я, что` е^ще требђемъ свDњтелїи;
64
Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти.
64
слы'шясте хђлђ. чт^о вам ся мнитъ; ѓ^ни же вс^и ѓ^сђди'шя е^го, быти пови'нна смр~ти”
65
І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
65
И$ нача'шя нњ'цїи плювати на'нь, и^ прикрывати лице` е^го, и^ мђ'чити е^го, и^ гл~ати е^мђ, прорци`, и^ слђгы` по лани'тома е^го бїа'хђ”
66
Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика
66
И$ сђщђ петрови вᲆ дворњ низђ, прїиде е^ді'на эT рабы'нь а^рхїере'ѓвњхъ,
67
і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином.
67
и^ видњвши петра грњющася, възрњ'вши нань гл~а. и^ т^ы с# назаряниноM і^с~омъ б^њ;
68
Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
68
ѓ^н же эTвр'ьжеся гл~я. не вњ'дњ ни свMњ чт^от^ы гл~еши. і^ и^зы'де вон'ъ на преDдво'рїе, и^ а^лекто'ръ въз#гласи`.
69
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
69
и^ рабы'ни ви'дњвши е^го па'ки, начатъ гл~ати преDстоя'щимъ, ја%ко се'и эT ниX е^сть.
70
Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа.
70
ѓ^н же па'кы эTмњта'шеся. и^ по ма'лњ пакы стоя'щїи` гл~ахђ пеᲄро'ви, въис'тинђ эT нихъ е^си. иб^о галиле'анинъ е^си, и^ бесњда твоа` подо'бится”
71
Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
71
ѓ^н же начатъ роти'тися и^ кляти'ся, ја%ко не вњм'ъ чл~ка сего`, е^гоже в^ы гл~ете.
72
Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати.
72
и^ второ'е алекто'ръ въз#гласи`” И$ помянђв# петръ гл~ъ е^же рече е^мђ і^с~, ја%ко преже даже пњтель не въз#гласитъ два краты, эTврьжешися мене тр^и кра'ты. и^ наченъ пла'кашеся”
Глава 15
1
Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові.
1
И а'бїе на оу^трїа, съвњтъ сᲆтворишя а^рхїере'е съ ста'ръцы и^ кни'жникы, и^ весь со'нмъ, свяꙁа'вше і^с~а ведоша, и^ преда'ша е^го пилаᲄђ”
2
Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
2
и^ въпроси` е^го пилатъ, т^ы ли е^си цр~ь і^оу^д'еискъ; ѓ%н же эTвњщавъ рече е^мђ, т^ы гл~еши”
3
І первосвященики звинувачували Його багато в чому.
3
И$ гл~ахђ нань а^ръхїере'е мно'го”
4
Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе?
4
Пилат же па'кы въпроси е^го гл~я, не эTвњщава'еши ли ничесоже; ви'жDь коли'ко на тя свњдњтельствђютъ;
5
Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався.
5
і^с~ же ктомђ ничесоже эTвњща`, ја^ко диви'тися пила'тђ”
6
На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
6
На вся'къ же пра'ꙁ#дникъ эTпђща'ше иM е^ді'наго свя'зна, е^гоже проша'хђ”
7
Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
7
Бњ же нарица'емыи` вара'в#ва с ко'вникы свои'ми связанъ, и^же в# кровњ оу^би'йство сътвори'ша”
8
І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них.
8
И$ въꙁъпи'въ народъ, начатъ проси'ти ја%коже всегда творяше и^мъ”
9
Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
9
Пилат же эTвњща и^мъ, гл~я. хо'щете ли пђщђ вамъ цр~я і^юде'йска;
10
Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики.
10
вњдяше б^о ја%ко ꙁа'висти ра'ди преда'ша е^го а^рхїере'е”
11
Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
11
Архие^ре'е же поманђша наро'дђ, да паче вара'в#вђ пђ'ститъ иM”
12
Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським?
12
ПилаT же эTвњщавъ пакы рече и^мъ. что' оу^бо хо'щете сътворю, е^гоже гл~ете цр~я і^юде'иска;
13
Вони знову закричали: розіпни Його.
13
ѓ^ни' же пакы въꙁ#пи'шя гл~юще, пропни' е^го”
14
Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його!
14
пила'т же гл~аше и^мъ. что` б^о зл^о сътвори`; ѓ^ни' же и^зли'ха въпїа'хђ, пропни' е^го”
15
Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
15
Пила'т же хотя наро'дђ хотњнїе сътворити, пђсти` и^мъ вара'в#вђ, и^ предасть і^с~а би'въ, да про'пнђтъ е^го”
16
Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
16
Во'и^ни же ведо'шя е^го в#нђтрь двора, еже еs преторъ и^ съꙁва'шя вс^ю спи'рђ,
17
і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
17
и^ ѓ^блеко'ша е^го в# прњпрђ'дђ, и^ въꙁложи'шя нань съпле'тше тръ'новъ вњнец#.
18
і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський!
18
и^ нача'шя цњловати е^го, и^ гл~ати, радђися цр~ю і^ю^де'искыи.
19
І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.
19
и^ бїа'хђ е^го по главњ тростью, и^ плюва'хђ нань, и^ прегибаю'ще колᲇна покланя'хђся е^мђ”
20
Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти.
20
и^ е^гда порђга'шася е^мђ, съвлеко'шя с него препрђ'дђ, и^ ѓ^блеко'шя е^го в ри'зы своя. и^ і^ꙁведо'ша е^го да про'пнђтъ е^го”
21
І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
21
и^ ꙁадњша ми'моходя'щђ нњк'ое^мђ си'монђ кљ=рине'ю, грядђщђ с# села`, эTц~ђ а^лећандровђ и^ рђџовђ, да во'ꙁметъ крsтъ е^го”
22
І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце.
22
І$ приведо'шя е^го на голго'џђ мњсто, еже е^сть скаꙁа'емо ло'бное мњ'сто.
23
І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
23
и^ даа'хђ е^мђ пити, е^сми'рнисмено вино. ѓ%н же не прїа'тъ”
24
Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
24
и^ распе'ншеи`. е^го, раꙁдњли'шя ри'ѕы его, мњта'юще жDрњбїа ѓ^ ня кто` чт^о во'змет#”
25
Була третя година, і розіп’яли Його.
25
Бњ же часъ третїи, и^ пропя'ша его”
26
І був напис провини Його: Цар Юдейський.
26
И$ б^њ написанїе вины его напи'сано. цр~ь і^юде'искъ”
27
З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
27
И$ с нимъ распяшя дв^а раꙁбо'иника, е^дїного ѓ^деснђю, и^ е^дїного ѓ^шђюю е^го”
28
І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний.
28
И$ збысться писа'нїе, е^же гл~етъ. и^ съ беꙁакон#ными в#мњнися”
29
Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш!
29
И$ мимоходя'щеи` хђляхђ его покыва'юще глава'ми своими, и^ гл~юще. оу%а`. раꙁаря'аи` цр~ковь, и^ треми дн~ьми съзида'а,
30
Спаси Себе Самого і зійди з хреста.
30
сп~си'ся самъ, и^ сни'ди съ крsта”
31
Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
31
Такоже и^ а^рхїере'е рђга'ющеся дрђгъ къ' дрђгђ съ книжники гл~ахђ и%ны сп~се`, себе не мо'жетъ спsти.
32
Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
32
х~с, цр~ь і^и^л~евъ, да сни'детъ нн~њ съ креста, да ви'димъ, и^ вњрђ и^меM е^мђ” И$ пропятая с ниM понашя'ста емђ”
33
О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
33
Бы'вшђ же часђ шестомђ, тма` бысть по все'и ꙁемли` до часа' девя'таго.
34
О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
34
и^ в часъ девя'тыи, въꙁ#пи і^с~ гла'сом# ве'лїемъ, гл~я, е^лои, е^лои, лима саваXџа'ни; е^же е^сть скаꙁа'емо. б~е бж~е мои, въ что` м^я ѓ^ста'ви;
35
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе.
35
и^ нњцїи эT стоя'щихъ слы'шавше гл~ахђ, с^е и^лїю гласитъ”
36
А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
36
Тек же е^дїнъ, и^ наполнивъ гђ'бђ ѓ^цта, и^ въꙁложь на трость, напаа'ше е^го гл~я. ѓ^сᲄа'вите, да ви'димъ, а^ще прїидетъ и^лїа сняти е^го”
37
Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух.
37
і^с~ же пђщь гласъ ве'лїи, и^зд#ше”
38
І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
38
и^ ꙁавњса цр~ко'внаа` раZдра'ся на' двое, свыше до ни'же”
39
Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
39
Видњв же сътникъ стоа` пря'мо емђ, ја%кота'ко въꙁ#пивъ и%зд#ше. рече, вᲆи'стинђ чл~къ се'й сн~ъ б^њ бж~їи”
40
Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
40
Бњхђ же и^ жены, и^ꙁдале'че ѕря'ще, въ них же б^њ ма'рїа магдалы'ни, и^ ма'рїа і^а'кова ма'лаго, и^ і^ѓ^сїи мт~и, и^ саломїи.
41
які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.
41
ја^же и^ е^гда б^њ в# галиле'и, хожDахђ по неM и^ слђжа'хђ е^мђ, і^ и'ны мно'гыа, ја%же взыдо'шя с нимъ въ і^е^рлsи'мᲆ”
42
І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою].
42
И$ оу^же по'здњ бы'вшђ, понеже б^њ пятокъ, е^же е^сть к# сђбо'тњ”
43
Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове.
43
Прїиде і^ѓ'сифъ, и^же эT а^римаџе'а. бл~гоѓ^бразенъ съвњтникъ. и^же и^ то'и б^њ ча'а црsтвїа бж~їа. дръзнђвᲆ в#ни'де к# пилатђ, и^ проси` тњло і^с~ово.
44
Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
44
пилат же дивися, а^ще оу^же оу%мре” и^ призвавъ со'тника въпроси` е^го, а^ще оу^же оу%мре.
45
І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
45
и^ оу^вњдњвъ эT сотᲆника, дасть тњло і^ѓ'сифови”
46
Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
46
И$ кђпи'въ плащани'цђ, и^ снемъ е^го ѓ^бвиT плащани'цею, и^ вложи е^го въ' гробъ, и^же б^њ и^ꙁсњченъ эT ка'мене” И$ привали ка'мень нDа двери гро'бђ”
47
Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.
47
ма'рїя же магдалыни и^ ма'рїа и^ѓ^сі'ева, зря'ста гдњ е^го полагахђ”
Глава 16
1
Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса.
1
И минђвши сђбо'тњ, ма'рїя магдалы'ни, и^ марїа і^а'ковля, и^ саломи, кђпи'шя а^рома'ты, да пришеDше пома'жђтъ і^с~а”
2
І дуже рано, в перший день після суботи, прийшли до гробу, як сходило сонце.
2
И$ ѕњло ꙁаоу%тра въ е^ді'нђ эT сђбо'тъ, прїидо'ша на' гробъ въсїа'вшђ сл~нцђ,
3
І говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу?
3
и^ гл~ахђ к# себњ. кт^о эTвалитъ намъ ка'мень эT дверїи гро'ба;
4
І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий.
4
и^ възрњвше видњша ја%ко эTваленъ бњ ка'мень. б`њ б^о ве'лїи ѕњло”
5
І, увійшовши у гріб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися.
5
И$ влњзше въ' гробъ, видњша ю'ношђ сњдя'ща в десныхъ, ѓ^дњ'анъ въ ѓ^де'жDђ бњ'лђ, и^ оу^жасо'шася”
6
А він каже їм: не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого. Він воскрес — Його нема тут. Ось місце, де поклали Його.
6
ѓ%н же гл~а и^мъ, не оу^жаса'итеся. і^с~а и%щеᲄе наꙁаряни'на, пропята'го” Въста`, нњсть зд^њ. с^е мњ'сто и^дњже положи'ша е^го.
7
Але йдіть, скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам.
7
н^о и^дњте, рцњте оу^чн~коM е^го и^ петрови, ја%ко варяеT в^ы в# галиле'и`. та'мо е^го ви'диᲄе, ја%коже рече ваM”
8
І, вийшовши, вони побігли від гробу. Охопив їх трепет і жах. І нікому нічого не сказали, бо боялися.
8
и^ꙁ#шеDше, бњжа'ша эT гроба. и^мяше же иX тре'пеT и^ оу'жаs, и^ никомђже ничесо'же рњша, боя'хђ бо ся”
9
Ісус же, воскреснувши вранці в перший після суботи день, насамперед явився Марії Магдалині, з якої вигнав сім бісів.
9
Въскр~съ же і^с~ ꙁаоу'тра в# первђю сђбо'тђ, ја^вися прежDе мр~їи магдалы'ни, иꙁ неа'же и^ꙁ#гна сеDмь бњсовъ”
10
Вона пішла і сповістила тих, які були з Ним, що плакали і ридали.
10
ѓ^наже шеDши въꙁвњсти` с нимᲆ бы'вшимъ, пла'чющимся и^ рыда'ющимᲆ”
11
Та вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, — не повірили.
11
И$ ѓ^ни слы'шавше ја^ко жи'въ е^сть, и^ видњнъ бысть эT неа`, не ја%шя вњры”
12
Після цього явився в іншому образі двом з них на дорозі, коли вони йшли до села.
12
По сих же двњма эT нихъ грядђщема, ја^ви'ся и^нњмъ ѓ%браꙁомъ, идђщема на село`.
13
І ті, повернувшись, сповістили іншим; але й тим не повірили.
13
и^ т^а шедъша въꙁвњсти'та про'чимъ, и^ ни тњма вᲇры ја%шя”
14
Нарешті Він явився самим одинадцятьом, коли вони возлежали на вечері, і дорікав їм за невір’я і жорстокосердість, що не повірили тим, які бачили Його воскреслим.
14
Послњди же вᲆзлежа'щиM и^мъ, е^ді'номђнадесяте. ја^ви'ся, и^ поноси` невњ'рьствїю и'хъ и^ жестосрᲆдїю, ја%ко видњвшиM его въста'вша, не ја%шя вњ'ры”
15
І сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню.
15
И$ рече и^мъ. шеDше в# ми'ръ весь, проповᲇдите е^љhлїе все'и тва'ри.
16
Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений.
16
и^же вњрђ и^метᲆ и^ крsтиTся, сп~се'нъ бђ'детъ. а^ и^же не и^метъ вњрђ, ѓ^сђже'нъ бђдетъ”
17
Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами,
17
зна'менїа же вњ'ровавшимъ сїа послњ'дђютᲆ” И/менемъ мои'мъ бњ'сы и^жDенђтъ. ја^ѕы'кы възгл~ютъ но'вы.
18
братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові.
18
змїя` во'ꙁмђтъ. а%ще и^ чт^о смр~тно и^спїюᲄъ, не врњди'тъ и^хъ. на недђж'ныа рђ'кы възложатъ, и^ здра'ви бђдђтъ”
19
Господь же, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога.
19
ГEь же оу^бо по гл~анїи его к нимъ, възнесеся на' нб~о, и^ сњде ѓ^деснђ'ю б~а”
20
Вони ж пішли і всюди проповідували, а Господь допомагав їм і стверджував слово наступними знаменнями. Амінь.
20
ѓ^ни' же и^зшеDше, проповњ'дашя всю'дђ. г~ђ поспњшествђю'щђ, и^ сло'во оу^тверъжа'ющђ послDњствђющими зна'менми, а^ми'нь”