Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса
1
(Заⷱ҇ н҃з҃) Въ то̀ вре́мѧ оу҆слы́ша и҆́рѡдъ четвертовла́стникъ слꙋ́хъ і҆и҃совъ
2
і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним.
2
и҆ речѐ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ: се́й є҆́сть і҆ѡа́ннъ крⷭ҇ти́тель: то́й воскре́се ѿ ме́ртвыхъ, и҆ сегѡ̀ ра́ди си̑лы дѣ́ютсѧ ѡ҆ не́мъ.
3
Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
3
И҆́рѡдъ бо є҆́мь і҆ѡа́нна, свѧза̀ є҆го̀ и҆ всадѝ въ темни́цꙋ, и҆рѡдїа́ды ра́ди жены̀ фїлі́ппа бра́та своегѡ̀:
4
тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її.
4
глаго́лаше бо є҆мꙋ̀ і҆ѡа́ннъ: не досто́итъ тѝ и҆мѣ́ти є҆ѧ̀.
5
І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
5
И҆ хотѧ́щь є҆го̀ оу҆би́ти, оу҆боѧ́сѧ наро́да, занѐ ꙗ҆́кѡ прⷪ҇ро́ка є҆го̀ и҆мѣ́ѧхꙋ.
6
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові,
6
Дню́ же бы́вшꙋ рождества̀ и҆́рѡдова, плѧса̀ дщѝ и҆рѡдїа́дина посредѣ̀ и҆ оу҆годѝ и҆́рѡдови:
7
тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила.
7
тѣ́мже и҆ съ клѧ́твою и҆зречѐ є҆́й да́ти, є҆гѡ́же а҆́ще воспро́ситъ.
8
Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
8
Ѻ҆на́ же нава́ждена ма́терїю свое́ю, да́ждь мѝ, речѐ, здѣ̀ на блю́дѣ главꙋ̀ і҆ѡа́нна крⷭ҇ти́телѧ.
9
І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
9
И҆ печа́ленъ бы́сть ца́рь: клѧ́твы же ра́ди и҆ за возлежа́щихъ съ ни́мъ, повелѣ̀ да́ти (є҆́й)
10
І послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
10
и҆ посла́въ оу҆сѣ́кнꙋ і҆ѡа́нна въ темни́цѣ.
11
І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.
11
И҆ принесо́ша главꙋ̀ є҆гѡ̀ на блю́дѣ и҆ да́ша дѣви́цѣ: и҆ ѿнесѐ ма́тери свое́й.
12
Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
12
И҆ пристꙋ́пльше оу҆ченицы̀ є҆гѡ̀ взѧ́ша тѣ́ло (є҆гѡ̀) и҆ погребо́ша є҆̀: и҆ прише́дше возвѣсти́ша і҆и҃сови.
13
І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки.
13
И҆ слы́шавъ і҆и҃съ ѿи́де ѿтꙋ́дꙋ въ кораблѝ въ пꙋ́сто мѣ́сто є҆ди́нъ [ѡ҆со́бь]: и҆ слы́шавше наро́ди по не́мъ и҆до́ша пѣ́ши ѿ градѡ́въ.
14
І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.
14
(Заⷱ҇ н҃и҃.) И҆ и҆зше́дъ і҆и҃съ ви́дѣ мно́гъ наро́дъ, и҆ млⷭ҇рдова ѡ҆ ни́хъ, и҆ и҆сцѣлѝ недꙋ̑жныѧ и҆́хъ.
15
Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
15
По́здѣ же бы́вшꙋ, пристꙋпи́ша къ немꙋ̀ оу҆чн҃цы̀ є҆гѡ̀, глаго́люще: пꙋ́сто є҆́сть мѣ́сто, и҆ ча́съ оу҆жѐ минꙋ̀: ѿпꙋстѝ наро́ды, да ше́дше въ вє́си кꙋ́пѧтъ бра̑шна себѣ̀.
16
Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
16
І҆и҃съ же речѐ и҆̀мъ: не тре́бꙋютъ ѿитѝ: дади́те и҆̀мъ вы̀ ꙗ҆́сти.
17
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
17
Ѻ҆ни́ же глаго́лаша є҆мꙋ̀: не и҆́мамы здѣ̀ то́кмѡ пѧ́ть хлѣ̑бъ и҆ двѣ̀ ры̑бѣ.
18
Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
18
Ѻ҆́нъ же речѐ: принеси́те мѝ и҆̀хъ сѣ́мѡ.
19
І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
19
И҆ повелѣ́въ наро́дѡмъ возлещѝ на травѣ̀, и҆ прїе́мъ пѧ́ть хлѣ̑бъ и҆ ѻ҆́бѣ ры̑бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, блгⷭ҇вѝ и҆ преломи́въ дадѐ оу҆чн҃кѡ́мъ хлѣ́бы, оу҆чн҃цы́ же наро́дѡмъ.
20
І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
20
И҆ ꙗ҆до́ша всѝ и҆ насы́тишасѧ: и҆ взѧ́ша и҆збы́тки оу҆крꙋ̑хъ, двана́десѧть ко́шѧ и҆спо́лнь:
21
а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
21
ꙗ҆дꙋ́щихъ же бѣ̀ мꙋже́й ꙗ҆́кѡ пѧ́ть ты́сѧщъ, ра́звѣ же́нъ и҆ дѣте́й.
22
І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей.
22
(Заⷱ҇ н҃ѳ҃.) И҆ а҆́бїе понꙋ́ди і҆и҃съ оу҆чн҃кѝ своѧ̑ влѣ́зти въ кора́бль и҆ вари́ти є҆го̀ на ѻ҆́номъ полꙋ̀ [пред̾итѝ є҆мꙋ̀ на ѡ҆́нъ по́лъ], до́ндеже ѿпꙋ́ститъ наро́ды.
23
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
23
И҆ ѿпꙋсти́въ наро́ды, взы́де на горꙋ̀ є҆ди́нъ помоли́тисѧ: по́здѣ же бы́вшꙋ, є҆ди́нъ бѣ̀ тꙋ̀.
24
А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний.
24
Кора́бль же бѣ̀ посредѣ̀ мо́рѧ вла́ѧсѧ волна́ми: бѣ́ бо проти́венъ вѣ́тръ.
25
У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.
25
Въ четве́ртꙋю же стра́жꙋ но́щи и҆́де къ ни̑мъ і҆и҃съ, ходѧ̀ по мо́рю.
26
І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.
26
И҆ ви́дѣвше є҆го̀ оу҆чн҃цы̀ по мо́рю ходѧ́ща, смꙋти́шасѧ, глаго́люще, ꙗ҆́кѡ призра́къ є҆́сть: и҆ ѿ стра́ха возопи́ша.
27
Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся.
27
А҆́бїе же речѐ и҆̀мъ і҆и҃съ, гл҃ѧ: дерза́йте: а҆́зъ є҆́смь, не бо́йтесѧ.
28
Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
28
Ѿвѣща́въ же пе́тръ речѐ: гдⷭ҇и, а҆́ще ты̀ є҆сѝ, повели́ ми прїитѝ къ тебѣ̀ по вода́мъ. Ѻ҆́нъ же речѐ: прїидѝ.
29
Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
29
И҆ и҆злѣ́зъ и҆з̾ кораблѧ̀ пе́тръ, хожда́ше по вода́мъ, прїитѝ ко і҆и҃сови:
30
Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
30
ви́дѧ же вѣ́тръ крѣ́покъ, оу҆боѧ́сѧ, и҆ наче́нъ оу҆топа́ти, возопѝ, глаго́лѧ: гдⷭ҇и, сп҃си́ мѧ.
31
Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?
31
И҆ а҆́бїе і҆и҃съ просте́ръ рꙋ́кꙋ, ꙗ҆́тъ є҆го̀ и҆ гл҃а є҆мꙋ̀: маловѣ́ре, почто̀ оу҆сꙋмнѣ́лсѧ є҆сѝ;
32
І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
32
И҆ влѣ́зшема и҆́ма въ кора́бль, преста̀ вѣ́тръ.
33
Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
33
Сꙋ́щїи же въ кораблѝ прише́дше поклони́шасѧ є҆мꙋ̀, глаго́люще: вои́стиннꙋ бж҃їй сн҃ъ є҆сѝ.
34
Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську.
34
И҆ преше́дше прїидо́ша въ зе́млю геннисаре́ѳскꙋю.
35
Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих,
35
(Заⷱ҇ ѯ҃.) И҆ позна́вше є҆го̀ мꙋ́жїе мѣ́ста тогѡ̀, посла́ша во всю̀ странꙋ̀ тꙋ̀, и҆ принесо́ша къ немꙋ̀ всѧ̑ болѧ́щыѧ:
36
і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.
36
и҆ молѧ́хꙋ є҆го̀, да то́кмѡ прико́снꙋтсѧ вскри́лїю ри́зы є҆гѡ̀: и҆ є҆ли́цы прикоснꙋ́шасѧ, сп҃се́ни бы́ша.