Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
1
ТогдA приступи1ша ко ї}сови и5же t їеrли1ма кни1жницы и3 фарісeє, глаг0люще:
2
чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
2
почто2 ўчн7цы2 твои2 преступaютъ предaніе стaрєцъ; не ўмывaютъ бо рyкъ свои1хъ, є3гдA хлёбъ kдsтъ.
3
Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого?
3
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: почто2 и3 вы2 преступaете зaповэдь б9ію за предaніе вaше;
4
Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре.
4
БGъ бо заповёда, гlz: чти2 nтцA и3 мaтерь: и3: и4же ѕлосл0витъ nтцA и3ли2 мaтерь, смeртію да ќмретъ.
5
А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
5
Вh же глаг0лете: и4же ѓще речeтъ nтцY и3ли2 мaтери: дaръ, и4мже бы t менє2 п0льзовалсz є3си2:
6
той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим.
6
и3 да не почти1тъ nтцA своегw2 и3ли2 мaтере [мaтере своеS]: и3 разори1сте зaповэдь б9ію за предaніе вaше.
7
Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
7
Лицемёри, д0брэ прbр0чествова њ вaсъ и3сaіа, глаг0лz:
8
наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
8
приближaютсz мнЁ лю1діе сjи ўсты6 свои1ми и3 ўстнaми чтyтъ мS: сeрдце же и4хъ далeче tстои1тъ t менє2:
9
але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським.
9
всyе же чтyтъ мS, ўчaще ўчeніємъ, зaповэдемъ человёчєскимъ.
10
І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
10
И# призвaвъ нар0ды, речE и5мъ: слhшите и3 разумёйте:
11
Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину.
11
не входsщее во ўстA скверни1тъ человёка: но и3сходsщее и3зо ќстъ, то2 скверни1тъ человёка.
12
Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
12
(За? …№.) ТогдA пристyпльше ўчн7цы2 є3гw2 рёша є3мY: вёси ли, ћкw фарісeє слhшавше сл0во соблазни1шасz;
13
Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться.
13
Џнъ же tвэщaвъ речE: всsкъ сaдъ, є3г0же не насади2 nц7ъ м0й нбcный, и3скорени1тсz:
14
Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму.
14
њстaвите и5хъ: вожди6 сyть слёпи слэпцє1мъ: слэпeцъ же слэпцA ѓще в0дитъ, џба въ ћму впадeтасz.
15
Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
15
Tвэщaвъ же пeтръ речE є3мY: скажи2 нaмъ при1тчу сію2.
16
Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
16
Ї}съ же речE (и5мъ): є3динaче [є3щE] ли и3 вы2 без8 рaзума є3стE;
17
Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
17
не u5 ли разумэвaете, ћкw всsко, є4же вх0дитъ во ўстA, во чрeво вмэщaетсz и3 ґфедрHномъ и3сх0дитъ;
18
А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину,
18
и3сход‰щаz же и3зо ќстъ, t сeрдца и3сх0дzтъ, и3 т† сквернsтъ человёка:
19
бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула.
19
t сeрдца бо и3сх0дzтъ помышлє1ніz ѕл†z, ўб‡йства, прелюбодэ‰ніz, любодэ‰ніz, татьбы6, лжесвидётєлства, хулы6:
20
Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину.
20
сі‰ сyть скверн‰щаz человёка: ґ є4же неумовeнныма рукaма ћсти, не скверни1тъ человёка.
21
І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські.
21
(За? …в7.) И# и3зшeдъ tтyду ї}съ, tи1де во страны6 т›рскіz и3 сідw6нскіz.
22
І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
22
И# сE, женA хананeйска, t предBлъ тёхъ и3зшeдши, возопи2 къ немY глаг0лющи: поми1луй мS, гDи, сн7е дв7довъ, дщи2 моS ѕлЁ бэснyетсz.
23
Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід.
23
Џнъ же не tвэщA є4й словесE. И# пристyпльше ўчн7цы2 є3гw2, молsху є3го2, глаг0люще: tпусти2 ю5, ћкw вопіeтъ в8слёдъ нaсъ.
24
Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
24
Џнъ же tвэщaвъ речE: нёсмь п0сланъ, т0кмw ко nвцaмъ поги1бшымъ д0му ї}лева.
25
А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені.
25
Nнa же пришeдши поклони1сz є3мY, глаг0лющи: гDи, помози1 ми.
26
Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
26
Џнъ же tвэщaвъ речE: нёсть добро2 tsти хлёба чaдwмъ и3 поврещи2 псHмъ.
27
Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
27
Nнa же речE: є4й, гDи: и4бо и3 пси2 kдsтъ t крупи1цъ пaдающихъ t трапeзы господeй свои1хъ.
28
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.
28
ТогдA tвэщaвъ ї}съ речE є4й: q, жeно, вeліz вёра твоS: бyди тебЁ ћкоже х0щеши. И# и3сцэлЁ дщи2 є3S t тогw2 часA.
29
Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там.
29
(За? …G.) И# прешeдъ tтyду ї}съ, пріи1де на м0ре галілeйское, и3 возшeдъ на горY, сёде тY.
30
І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх.
30
И# приступи1ша къ немY нар0ди мн0зи, и3мyще съ соб0ю хрwмhz, слэпы6z, нэмы6z, бBдныz и3 и4ны мнHги, и3 приверг0ша и5хъ къ ногaма ї}совыма: и3 и3сцэли2 и5хъ:
31
І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.
31
ћкоже нар0дwмъ диви1тисz, ви1дzщимъ нэмы6z глаг0люща, бBдныz здр†вы, хрwмhz ходsщz и3 слэпы6z ви1дzщz: и3 слaвлzху бGа ї}лева.
32
Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
32
(За? …д7.) Ї}съ же призвaвъ ўчн7ки2 сво‰, речE (и5мъ): млcрдую њ нар0дэ (сeмъ), ћкw ўжE дни6 три2 присэдsтъ мнЁ и3 не и4мутъ чесw2 ћсти: и3 tпусти1ти и5хъ не ћдшихъ не хощY, да не кaкw њслабёютъ на пути2.
33
Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
33
И# глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: tкyду нaмъ въ пустhни хлёби толи1цы, ћкw да насhтитсz толи1къ нар0дъ;
34
Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби.
34
И# гlа и5мъ ї}съ: коли1кw хлёбы и4мате; Nни1 же рёша: сeдмь, и3 мaлw рhбицъ.
35
Тоді звелів народові возлягти на землю.
35
И# повелЁ нар0дwмъ возлещи2 на земли2,
36
І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові.
36
и3 пріeмь сeдмь хлёбы и3 ры6бы, хвалY воздaвъ преломи2 и3 дадE ўчн7кHмъ свои6мъ, ўчн7цh же нар0дwмъ.
37
І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків,
37
И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, сeдмь к0шницъ и3сп0лнь:
38
а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
38
ћдшихъ же бsше четhре тhсzщы мужeй, рaзвэ жeнъ и3 дэтeй.
39
І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.
39
И# tпусти1въ нар0ды, влёзе въ корaбль и3 пріи1де въ предёлы магдали6нски.