¹

Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних,

¹

(За? о7) И# по днeхъ шести1хъ поsтъ ї}съ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна брaта є3гw2, и3 возведE и5хъ на горY высокY є3ди6ны,

²

і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.

²

и3 преwбрази1сz пред8 ни1ми: и3 просвэти1сz лицE є3гw2 ћкw с0лнце, ри6зы же є3гw2 бhша бэлы2 ћкw свётъ.

³

І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.

³

И# сE, kви1стасz и5мъ мwmсeй и3 и3ліA, съ ни1мъ глагHлюща.

⁴

При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.

⁴

Tвэщaвъ же пeтръ речE (ко) ї}сови: гDи, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: ѓще х0щеши, сотвори1мъ здЁ три2 сBни, тебЁ є3ди1ну, и3 мwmсeови є3ди1ну, и3 є3ди1ну и3ліи2.

⁵

Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте.

⁵

Е#щe (же) є3мY глаг0лющу, сE, w4блакъ свётелъ њсэни2 и5хъ: и3 сE, глaсъ и3з8 w4блака гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, њ нeмже бlговоли1хъ: тогw2 послyшайте.

⁶

І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались.

⁶

И# слhшавше ўчн7цы2 пад0ша ни1цы и3 ўбоsшасz ѕэлw2.

⁷

Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся.

⁷

И# пристyпль ї}съ прикоснyсz и4хъ и3 речE: востaните и3 не б0йтесz.

⁸

Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса.

⁸

Возвeдше же џчи свои2, ни ког0же ви1дэша, т0кмw ї}са є3ди1наго.

⁹

І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.

⁹

И# сходsщымъ и5мъ съ горы2, заповёда и5мъ ї}съ, гlz: ни комyже повёдите видёніz, д0ндеже сн7ъ чlвёческій и3з8 мeртвыхъ воскrнетъ.

¹⁰

І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш?

¹⁰

(За? о7№.) И# вопроси1ша є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: что2 u5бо кни1жницы глаг0лютъ, ћкw и3ліи2 подобaетъ пріити2 прeжде;

¹¹

Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує;

¹¹

Ї}съ же tвэщaвъ речE и5мъ: и3ліA ќбw пріи1детъ прeжде и3 ўстр0итъ вс‰:

¹²

але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них.

¹²

гlю же вaмъ, ћкw и3ліA ўжE пріи1де, и3 не познaша є3гw2, но сотвори1ша њ нeмъ, є3ли6ка восхотёша: тaкw и3 сн7ъ чlвёческій и4мать пострадaти t ни1хъ.

¹³

Тоді ученики зрозуміли, що Він говорив їм про Іоана Хрестителя.

¹³

ТогдA разумёша ўчн7цы2, ћкw њ їwaннэ кrти1тели речE и5мъ.

¹⁴

Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,

¹⁴

(За? о7в7.) И# пришeдшымъ и5мъ къ нар0ду, приступи2 къ немY человёкъ, клaнzzсz є3мY

¹⁵

сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду.

¹⁵

и3 глаг0лz: гDи, поми1луй сhна моего2, ћкw на нHвы мцcы бэснyетсz и3 ѕлЁ стрaждетъ: мн0жицею бо пaдаетъ во џгнь и3 мн0жицею въ в0ду:

¹⁶

Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його.

¹⁶

и3 привед0хъ є3го2 ко ўчн7кHмъ твои6мъ, и3 не возмог0ша є3го2 и3сцэли1ти.

¹⁷

Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди.

¹⁷

Tвэщaвъ же ї}съ речE: q, р0де невёрный и3 развращeнный, док0лэ бyду съ вaми; док0лэ терплю2 вaмъ; приведи1те ми2 є3го2 сёмw.

¹⁸

І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить.

¹⁸

И# запрети2 є3мY ї}съ, и3 и3зhде и3з8 негw2 бёсъ: и3 и3сцэлЁ џтрокъ t часA тогw2.

¹⁹

Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його?

¹⁹

ТогдA пристyпльше ўчн7цы2 ко ї}су на є3ди1нэ, рёша: почто2 мы2 не возмог0хомъ и3згнaти є3го2;

²⁰

Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас.

²⁰

Ї}съ же речE и5мъ: за невёрствіе вaше: ґми1нь бо гlю вaмъ: ѓще и4мате вёру ћкw зeрно горyшно, речeте горЁ сeй: прейди2 tсю1ду тaмw, и3 прeйдетъ: и3 ничт0же невозм0жно бyдетъ вaмъ:

²¹

Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.

²¹

сeй же р0дъ не и3сх0дитъ, т0кмw моли1твою и3 пост0мъ.

²²

Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям,

²²

Живyщымъ же и5мъ въ галілeи, речE и5мъ ї}съ: прeданъ и4мать бhти сн7ъ чlвёческій въ рyцэ человёкwмъ,

²³

і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.

²³

и3 ўбію1тъ є3го2, и3 въ трeтій дeнь востaнетъ. И# ск0рбни бhша ѕэлw2.

²⁴

Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм^* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми?

²⁴

(За? о7G.) Пришeдшымъ же и5мъ въ капернаyмъ, приступи1ша пріeмлющіи дідр†хмы къ петр0ви и3 рёша: ўч™ль вaшъ не дaстъ ли дідр†хмы;

²⁵

Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих?

²⁵

Глаг0лz: є4й. И# є3гдA вни1де въ д0мъ, предвари2 є3го2 ї}съ, гlz: чт0 ти мни1тсz, сjмwне; цaріе зeмстіи t кjихъ пріeмлютъ д†ни и3ли2 кинс0нъ; t свои1хъ ли сынHвъ, и3ли2 t чужи1хъ;

²⁶

Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні;

²⁶

Глаг0ла є3мY пeтръ: t чужи1хъ. РечE є3мY ї}съ: u5бо своб0дни сyть сhнове:

²⁷

але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир^*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.

²⁷

но да не соблазни1мъ и4хъ, шeдъ на м0ре, вeрзи ќдицу, и3, ю4же прeжде и4меши рhбу, возми2: и3 tвeрзъ ўстA є4й, њбрsщеши стати1ръ: т0й взeмъ дaждь и5мъ за мS и3 за сS.