¹

Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви^* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи:

¹

(Заⷱ҇ г҃) І҆и҃сꙋ же ро́ждшꙋсѧ въ виѳлее́мѣ і҆ꙋде́йстѣмъ во дни̑ и҆́рѡда царѧ̀, сѐ, волсвѝ ѿ востѡ́къ прїидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ, глаго́люще:

²

де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому.

²

гдѣ̀ є҆́сть рожде́йсѧ цр҃ь і҆ꙋде́йскїй; ви́дѣхомъ бо ѕвѣздꙋ̀ є҆гѡ̀ на восто́цѣ и҆ прїидо́хомъ поклони́тисѧ є҆мꙋ̀.

³

Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним.

³

Слы́шавъ же и҆́рѡдъ ца́рь смꙋти́сѧ, и҆ ве́сь і҆ерⷭ҇ли́мъ съ ни́мъ.

⁴

І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос?

⁴

И҆ собра́въ всѧ̑ первосвѧще́нники и҆ кни́жники людскі̑ѧ, вопроша́ше ѿ ни́хъ: гдѣ̀ хрⷭ҇то́съ ражда́етсѧ;

⁵

Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком:

⁵

Ѻ҆ни́ же реко́ша є҆мꙋ̀: въ виѳлее́мѣ і҆ꙋде́йстѣмъ, та́кѡ бо пи́сано є҆́сть прⷪ҇ро́комъ:

⁶

і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля.

⁶

и҆ ты̀, виѳлее́ме, землѐ і҆ꙋ́дова, ни чи́мже ме́нши є҆сѝ во влады́кахъ і҆ꙋ́довыхъ: и҆з̾ тебє́ бо и҆зы́детъ во́ждь, и҆́же оу҆пасе́тъ лю́ди моѧ̑ і҆и҃лѧ.

⁷

Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки

⁷

Тогда̀ и҆́рѡдъ та́й призва̀ волхвы̀, и҆ и҆спы́товаше ѿ ни́хъ вре́мѧ ꙗ҆́вльшїѧсѧ ѕвѣзды̀,

⁸

і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому.

⁸

и҆ посла́въ и҆̀хъ въ виѳлее́мъ, речѐ: ше́дше и҆спыта́йте и҆звѣ́стнѡ ѡ҆ ѻ҆троча́ти: є҆гда́ же ѡ҆брѧ́щете, возвѣсти́те мѝ, ꙗ҆́кѡ да и҆ а҆́зъ ше́дъ поклоню́сѧ є҆мꙋ̀.

⁹

Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля.

⁹

Ѻ҆ни́ же послꙋ́шавше царѧ̀, и҆до́ша. И҆ сѐ, ѕвѣзда̀, ю҆́же ви́дѣша на восто́цѣ, и҆дѧ́ше пред̾ ни́ми, до́ндеже прише́дши ста̀ верхꙋ̀, и҆дѣ́же бѣ̀ ѻ҆троча̀.

¹⁰

Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою.

¹⁰

Ви́дѣвше же ѕвѣздꙋ̀, возра́довашасѧ ра́достїю ве́лїею ѕѣлѡ̀,

¹¹

І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну^*.

¹¹

и҆ прише́дше въ хра́минꙋ, ви́дѣша ѻ҆троча̀ съ мр҃і́ею мт҃рїю є҆гѡ̀, и҆ па́дше поклони́шасѧ є҆мꙋ̀: и҆ ѿве́рзше сокрѡ́вища своѧ̑, принесо́ша є҆мꙋ̀ да́ры, зла́то и҆ лїва́нъ и҆ смѵ́рнꙋ.

¹²

І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї.

¹²

И҆ вѣ́сть прїе́мше во снѣ̀ не возврати́тисѧ ко и҆́рѡдꙋ, и҆ны́мъ пꙋте́мъ ѿидо́ша во странꙋ̀ свою̀.

¹³

Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його.

¹³

(Заⷱ҇ д҃.) Ѿше́дшымъ же и҆̀мъ, сѐ, а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень во снѣ̀ ꙗ҆ви́сѧ і҆ѡ́сифꙋ, глаго́лѧ: воста́въ поимѝ ѻ҆троча̀ и҆ мт҃рь є҆гѡ̀, и҆ бѣжѝ во є҆гѵ́петъ, и҆ бꙋ́ди та́мѡ, до́ндеже рекꙋ́ ти: хо́щетъ бо и҆́рѡдъ и҆ска́ти ѻ҆троча́те, да погꙋби́тъ є҆̀.

¹⁴

Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет

¹⁴

Ѻ҆́нъ же воста́въ, поѧ́тъ ѻ҆троча̀ и҆ мт҃рь є҆гѡ̀ но́щїю, и҆ ѿи́де во є҆гѵ́петъ,

¹⁵

і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.

¹⁵

и҆ бѣ̀ та́мѡ до оу҆ме́ртвїѧ и҆́рѡдова: да сбꙋ́детсѧ рече́нное ѿ гдⷭ҇а прⷪ҇ро́комъ, глаго́лющимъ: ѿ є҆гѵ́пта воззва́хъ сн҃а моего̀.

¹⁶

Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів.

¹⁶

Тогда̀ и҆́рѡдъ ви́дѣвъ, ꙗ҆́кѡ порꙋ́ганъ бы́сть ѿ волхвѡ́въ, разгнѣ́васѧ ѕѣлѡ̀ и҆ посла́въ и҆збѝ всѧ̑ дѣ́ти сꙋ́щыѧ въ виѳлее́мѣ и҆ во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ є҆гѡ̀, ѿ двою̀ лѣ́тꙋ и҆ нижа́йше, по вре́мени, є҆́же и҆звѣ́стнѡ и҆спыта̀ ѿ волхвѡ́въ.

¹⁷

Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить:

¹⁷

Тогда̀ сбы́стсѧ рече́нное і҆еремі́емъ прⷪ҇ро́комъ, глаго́лющимъ:

¹⁸

голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.

¹⁸

гла́съ въ ра́мѣ слы́шанъ бы́сть, пла́чь и҆ рыда́нїе и҆ во́пль мно́гъ: рахи́ль пла́чꙋщисѧ ча̑дъ свои́хъ, и҆ не хотѧ́ше оу҆тѣ́шитисѧ, ꙗ҆́кѡ не сꙋ́ть.

¹⁹

Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті

¹⁹

Оу҆ме́ршꙋ же и҆́рѡдꙋ, сѐ, а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень во снѣ̀ ꙗ҆ви́сѧ і҆ѡ́сифꙋ во є҆гѵ́птѣ,

²⁰

і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти.

²⁰

глаго́лѧ: воста́въ поимѝ ѻ҆троча̀ и҆ мт҃рь є҆гѡ̀ и҆ и҆дѝ въ зе́млю і҆и҃левꙋ, и҆зомро́ша бо и҆́щꙋщїи дш҃ѝ ѻ҆троча́те.

²¹

Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву.

²¹

Ѻ҆́нъ же воста́въ, поѧ́тъ ѻ҆троча̀ и҆ мт҃рь є҆гѡ̀ и҆ прїи́де въ зе́млю і҆и҃левꙋ.

²²

Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську.

²²

Слы́шавъ же, ꙗ҆́кѡ а҆рхела́й ца́рствꙋетъ во і҆ꙋде́и вмѣ́стѡ и҆́рѡда ѻ҆тца̀ своегѡ̀, оу҆боѧ́сѧ та́мѡ и҆тѝ: вѣ́сть же прїе́мь во снѣ̀, ѿи́де въ предѣ́лы галїлє́йскїѧ.

²³

І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.

²³

И҆ прише́дъ всели́сѧ во гра́дѣ нарица́емѣмъ назаре́тъ: ꙗ҆́кѡ да сбꙋ́детсѧ рече́нное прⷪ҇рѡ́ки, ꙗ҆́кѡ назѡре́й нарече́тсѧ.