Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника.
1
(За? п7) Под0бно бо є4сть цrтвіе нбcное человёку домови1ту, и4же и3зhде кyпнw [ѕэлw2] ќтрw наsти дёлатєли въ віногрaдъ св0й,
2
І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
2
и3 совэщaвъ съ дёлатєли по пёнzзю на дeнь, послA и5хъ въ віногрaдъ св0й.
3
А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла.
3
И# и3зшeдъ въ трeтій чaсъ, ви1дэ и4ны стоsщz на т0ржищи пр†здны,
4
І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли.
4
и3 тBмъ речE: и3ди1те и3 вы2 въ віногрaдъ м0й, и3 є4же бyдетъ прaвда, дaмъ вaмъ. Nни1 же и3д0ша.
5
А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само.
5
Пaки же и3зшeдъ въ шестhй и3 девsтый чaсъ, сотвори2 тaкоже.
6
Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
6
Во є3диныйженaдесzть чaсъ и3зшeдъ, њбрёте друг‡z стоsщz пр†здны и3 глаг0ла и5мъ: что2 здЁ стоитE вeсь дeнь прaздни;
7
Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите.
7
Глаг0лаша є3мY: ћкw никт0же нaсъ наsтъ. Глаг0ла и5мъ: и3ди1те и3 вы2 въ віногрaдъ (м0й), и3 є4же бyдетъ прaведно, пріи1мете.
8
Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших.
8
Вeчеру же бhвшу, глаг0ла господи1нъ віногрaда къ пристaвнику своемY: призови2 дёлатєли и3 дaждь и5мъ мздY, начeнъ t послёднихъ до пeрвыхъ.
9
І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
9
И# пришeдше и5же во є3диныйнaдесzть чaсъ, пріsша по пёнzзю.
10
Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію.
10
Пришeдше же пeрвіи мнsху, ћкw вsщше пріи1мутъ: и3 пріsша и3 тjи по пёнzзю:
11
І, одержавши, стали дорікати господареві
11
пріeмше же роптaху на господи1на,
12
і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
12
глаг0люще, ћкw сjи послёдніи є3ди1нъ чaсъ сотвори1ша, и3 рaвныхъ нaмъ сотвори1лъ и5хъ є3си2, понeсшымъ тzготY днE и3 вaръ.
13
Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
13
Џнъ же tвэщaвъ речE є3ди1ному и4хъ: дрyже, не њби1жу тебE: не по пёнzзю ли совэщaлъ є3си2 со мн0ю;
14
Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі.
14
возми2 твоE и3 и3ди2: хощy же и3 семY послёднему дaти, ћкоже и3 тебЁ:
15
Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?
15
и3ли2 нёсть ми2 лёть сотвори1ти, є4же хощY, во свои1хъ ми2; ѓще џко твоE лукaво є4сть, ћкw ѓзъ блaгъ є4смь;
16
Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
16
Тaкw бyдутъ послёдніи пeрви, и3 пeрвіи послёдни: мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ.
17
Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм:
17
(За? п7№.) И# восходS ї}съ во їеrли1мъ, поsтъ nбанaдесzте ўчн7к† є3ди6ны [њс0бь] на пути2 и3 речE и5мъ:
18
ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
18
сE, восх0димъ во їеrли1мъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ ґрхіерeємъ и3 кни1жникwмъ: и3 њсyдzтъ є3го2 на смeрть,
19
і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
19
и3 предадsтъ є3го2 kзhкwмъ на поругaніе и3 біeніе и3 пропsтіе: и3 въ трeтій дeнь воскrнетъ.
20
Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
20
ТогдA приступи2 къ немY мaти сы6ну зеведewву съ сын0ма свои1ма, клaнzющисz и3 просsщи нёчто t негw2.
21
Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
21
Џнъ же речE є4й: чесw2 х0щеши; Глаг0ла є3мY: рцы2, да сsдета сі‰ џба сы6на мо‰, є3ди1нъ њдеснyю тебє2, и3 є3ди1нъ њшyюю (тебє2), во цrтвіи твоeмъ.
22
Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
22
Tвэщaвъ же ї}съ речE: не вёста, чесw2 пр0сита: м0жета ли пи1ти чaшу, ю4же ѓзъ и4мамъ пи1ти, и3ли2 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тисz; Глаг0ласта є3мY: м0жева.
23
І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
23
И# гlа и4ма: чaшу ќбw мою2 и3спіeта, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, и4мате крести1тисz: ґ є4же сёсти њдеснyю менє2 и3 њшyюю менє2, нёсть моE дaти, но и5мже ўгот0васz t nц7A моегw2.
24
Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів.
24
И# слhшавше дeсzть, негодовaша њ nбою2 бр†ту.
25
Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
25
Ї}съ же призвaвъ и5хъ, речE: вёсте, ћкw кн‰зи kзы6къ госп0дствуютъ и4ми, и3 вели1цыи њбладaютъ и4ми:
26
Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою.
26
не тaкw же бyдетъ въ вaсъ: но и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ вsщшій бhти, да бyдетъ вaмъ слугA:
27
І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
27
и3 и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ бhти пeрвый, бyди вaмъ рaбъ:
28
Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
28
ћкоже сн7ъ чlвёческій не пріи1де, да послyжатъ є3мY, но послужи1ти и3 дaти дш7у свою2 и3збавлeніе за мн0гихъ.
29
І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу.
29
(За? п7в7.) И# и3сходsщу є3мY t їеріхHна, по нeмъ и4де нар0дъ мн0гъ.
30
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
30
И# сE, двA слэпц† сэд‰ща при пути2, слы6шавша, ћкw ї}съ мимох0дитъ, возопи1ста, глагHлюща: поми1луй ны2, гDи, сн7е дв7довъ.
31
Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
31
Нар0дъ же прещaше и4ма, да ўмолчи1та: w4на же пaче вопіsста, глагHлюща: поми1луй ны2, гDи, сн7е дв7довъ.
32
Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам?
32
И# востaвъ ї}съ возгласи2 | и3 речE: что2 х0щета, да сотворю2 вaма;
33
Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші.
33
Глаг0ласта є3мY: гDи, да tвeрзетэсz џчи нaю.
34
Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
34
Млcрдовавъ же ї}съ прикоснyсz џчію и4ма: и3 ѓбіе прозрёста и4ма џчи, и3 по нeмъ и3д0ста.