Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника.
1
Подо'бно е^сть црsтвїе нбsное, чл~кђ домови'тђ, и^же и^ꙁы'иде кђ'пно оу^тро ная'ти дњ'лателя в# виноградъ свои.
2
І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
2
и^ совњща'въ съ дњ'латели по пњняꙁю на дн~ь, посла` и^хъ в# виноградъ свои”
3
А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла.
3
І$ и^зшедъ в# третїи часъ, видњ и'ны стоа'ща на тръжищи пра'ꙁд#ны,
4
І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли.
4
и^ тњмъ рече. и^дᲇте и^ вы в виноградъ мои. и^ еже бђдетъ правда, дамъ вамᲆ. ѓ^ни же и^до'ша”
5
А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само.
5
Пакы же и^ꙁ#шеD в# шестыи, и^ девя'тыи чаs, сътвори` та'кожDе”
6
Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
6
Въ е^ді'ныи же надеся'те часъ и^ꙁшедъ, ѓ^брњте дрђгы'я стоа'ща пра'ꙁнDы. и^ гл~а и^мъ, что` зд^њ стоите` ве'сь дн~ь пра'ꙁнDы;
7
Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите.
7
гл~аша е^мђ, ја%ко никтоже наs наяT” И$ гл~а и^мъ, и^дњте и^ в^ы в# виноградъ мо'и. и^ е^же бђ'детъ пра'ведно, прїимете”
8
Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших.
8
Ве'черђ же бы'вшђ, гл~а господинъ виногра'да къ приста'вникђ свое^мђ, приꙁови дњ'лателя, и^ дажDь иM м#ꙁдђ, наченъ эT послDњниX до пе'рвыX.
9
І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
9
и^ пришеDше и^же въ е^ді'ныи надеся'те час, прїа'ша по пњняѕю”
10
Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію.
10
ПришеDше же пе'рвїи, мнᲇ'хђ вя'ще прїати. прїа'шя и^ тїи по пњняꙁю.
11
І, одержавши, стали дорікати господареві
11
прїем#ше же роптахђ на господи'на,
12
і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
12
гл~юще, ја%ко сїи послњ'днїи, е^ді'нъ часъ сᲆтвори'ша, и^ ра'вны намъ сътворилъ и^хᲆ е^си, поне'сшиM тяготђ` дн~е и^ ва'рᲆ”
13
Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
13
ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече е^ді'номђ иX. дрђ'же, не ѓ^би'жђ тебе`. не по пњ'нязю л^и совњща` со мно'ю;
14
Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі.
14
возми свое`, і^ и^ди`. хощђ же и^ семђ послDњнемђ дати, ја%коже и^ тебњ.
15
Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?
15
и^л^и нњсть м^и лњть сътвори'ти е^же хощђ въ свои^х# м^и; А$ще ѓ%котвое` лђка'во е^сть, ја%ко а^ꙁъ бл~гъ е^смь;
16
Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
16
та'ко бђ'дђтъ послᲇднїи, прьви. и^ пе'рвїи, послDњни” Мно'ѕи б^о сђть ꙁва'ни, ма'ло же и^ꙁбра'нныхъ”
17
Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм:
17
И/ въсходя і^с~ въ і^ерsли'мъ, поя'тъ ѓ%банадесяᲄе оу^чн~ка е^ді'ны на пђти. и^ рече и^мъ.
18
ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
18
с^е въсхо'димъ въ і^ерsлиM, и^ сн~ъ члчsкыи пре'данъ бђдеT а^рхїе^ре'ѓ^м# и^ кни'жникомъ, и^ ѓ^сђдятъ е^го на смр~ть,
19
і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
19
и^ предадятъ е^го ја%ѕы'ком#, на порђга'нїе и^ бїе'нїе и^ пропятїе, и^ в# тре'тїи дн~ь въскрsнетъ”
20
Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
20
Тогда` пристђпи` к# немђ м~ти сн~ђ ꙁеведеѓ^вђ съ сыно'ма свои'ма, кла'няющися, и^ прося'щи нњ'что эT него.
21
Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
21
ѓ%нъ же реq е'й, чесо хо'щеши; гл~а е^мђ. рц^и, да ся'дета сїа ѓ%ба сн~а моя, е^ді'нъ ѓ^деснђ'ю тебе, и^ е^ді'нъ ѓ^шђю тебе`, въ цр~ьствїи твое^мъ”
22
Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
22
эTвњщавᲆ же і^с~, рече. не вњ'стася чесо про'сита. мо'жета ли пити ча'шђ, ю^же а^ꙁъ и%мам# пити” И$ли крsщенїемъ, и^м#же а^ꙁ# крsща'юся, крsти'тися; гл~аста е^мђ, мо'жевњ.
23
І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
23
и^ гл~а и%ма, чашђ оу^бо мою` и^спїе'та, и^ крsщенїемъ, и%м#же а^зъ крsща'юся, крsти'тася” А$ е^же сњ'сти ѓ^деснђ'ю мене, и^ ѓ^шђю мене, нњсть мое` дати, но и%мъже оу^гото'вася эT ѓ^ц~а мое^го”
24
Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів.
24
И$ слы'шав#ше де'сять, негодовашя ѓ^ ѓ^бою бра'тђ”
25
Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
25
І$с~ же приꙁвавъ и^хъ, рече. вњсте ја%ко кня'ѕи ја^ѕы'къ, господьствђютъ и%ми, и^ вели'цїи, ѓ^бладаю^тъ и%ми.
26
Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою.
26
не та'коже бђ'детъ в# ваs. н^о и^же а^ще хо'щетъ в# васᲆ вя'щшїи быти, да бђ'детъ вамъ слђга.
27
І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
27
и^ і^же а^ще хо'щетъ в# васъ быти прьвыи, бђди вамъ рабъ”
28
Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
28
ЈА/коже сн~ъ члчsкїи не прїиде да послђжатъ е^мђ, н^о послђжити, и^ дати дш~ю свою` и^ꙁбавленїе ꙁа мно'гыхъ”
29
І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу.
29
И/ исходя'щђ е^мђ эT і^е^рихо'на, по нем# и'де наро'дъ мно'гъ”
30
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
30
И$ с^е два` слњпця сњдя'ща при пђти, слы'шав#ша ја%ко і^с~ мимо хо'дитъ, възъпи'ста гл~юща, поми'лђи н^ы г~и сн~е дввDъ.
31
Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
31
нароD же ꙁапрњти` и'ма да оу^млъчита. ѓ^на же паче въпїа'ста гл~юща. поми'лђи н^ы г~и сн~е дввDъ”
32
Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам?
32
И$ ставъ і^с~, вᲆꙁгласи я&, и^ рече. чт^о хо'щета, да сотворю вама;
33
Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші.
33
гл~аста е^мђ. г~и, да эTверзетася ѓ'чи на'ю.
34
Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
34
млsрдовавь же і^с~, прикоснђ'ся ѓ'чїю и%ма. и^ а'бїе прозрњ'ста и%ма ѓ%чи, и^ по немъ и^до'ста”